Філіал «Стрільцівський степ» (Луганський природний заповідник)
Розташований біля с. Криничне Міловського району, на території Великоцької та Новострільцівської сільських рад. Заповідна територія знаходиться на вододілі рік Комишної і Калитви, притоків Деркула. Охоплює балку Крейдяний яр, вододільне плато між цією балкою та балкою Глиняний яр, а також лівобережний схил до річки Черепахи (система Комишної). Заповідна ділянка характеризується ландшафтами, де поєднуються вододільно-хвилясті, яружно-балкові, надзаплавно-терасові і заплавні місцевості. В орографічному відношенні це південні відроги Середньоруської височини, висота місцевості 111,8 — 183,4 м над р.м. Геологічну будову місцевості складають породи крейдової системи: крейда і мергелі, а також третинні піски. Ґрунти — чорноземи звичайні середньогумусні важкосуглинистого механічного складу на лесовидних суглинках. Ґрунтові води знаходяться на глибині 20 м.
Уздовж північної межі заповідної території протікає річка Черепаха, яка є притокою р. Мілової. Річка снігового живлення, рівень води коливається протягом року. Ґрунтові води в заплаві річки знаходяться на глибині 1,0-4,0 м. У Крейдяному яру є декілька джерел, а у верхів’ях його відвершка балки Малі Терни існує природна водозабірна котловина Солонці. Останнім десятиріччям у Солонцях протягом усього року тримається вода.
Рослинність заповідної ділянки репрезентована 5 типами, що включають 50 формацій. Основний тип рослинності — типові різнотравно-типчаково-ковилові степи. Вони представлені формаціями ковил: вузьколистої, Залеського, Лессінга, волосистої, пухнастолистої, пірчастої, шорсткої; костриць борознистої і валіської; стоколосу безостого і берегового; пирію середнього і ковилолистого; тонконогу вузьколистого; волоснеця Шелла та ін.
На степових схилах балки Хомутець, відвершку Глиняного яру, а також у Лисячій балці (відвершок Крейдяного яру) відслонюються третинні піски, тут можна побачити рослинні угруповання із ковили дніпровської та костриці Беккера за участю специфічних псамофітних видів рослин (цмін піщаний, перстач піщаний та ін.). На відслоненнях крейди в балці Крейдяний яр формуються угруповання ковили найкрасивішої за участю кальцієфітного різнотрав ́я. Тут також зустрічаються специфічні кальцієфітні угруповання — березки лінійної, подорожника солончакового, чебрецю вапнякового.
У заповідному степу досить широко розповсюджені формації чагарникового степу та степових чагарників (карагани чагарникової, зіноваті руської, мигдалю низького, терну степового, вишні степової, спіреї зверобоєлистої). Площа формації карагани чагарникової поступово збільшується внаслідок резерватогенних сукцесій. Відвершки Крейдяного яру в межах старої території зайняті формаціями лісових чагарників (клену татарського, жостеру проносного).
По днищу водозбірної котловини Солонці наявна лучна і болотна рослинність — очерету південного, ситників, комишів Лаксмана і широколистого. На перезволожених місцезростаннях (мочарах) схилів балок формуються угруповання кульбаби бессарабської, ситника Жерарда, покісниці розставленої, басії очитковидної. У гирлі балки Крейдяний яр представлені гігрофільні формації — осоки берегової, верб попелястої та білої.
У Стрільцівському степу наявні угруповання 10 синтаксонів, занесених до Зеленої книги України: пирію ковилолистого, ковили вузьколистої, ковили Залеського, ковили Лессінга, ковили волосистої, ковили пухнастолистої, ковили найкрасивішої, ковили пірчастої, ковили дніпровської, мигдалю низького.
Загальна кількість відомих на території філіалу видів рослин та грибоподібних організмів складає 1032. На території філіалу зростають 78 видів зелених водоростей, 26 — мохів, 164 — грибів, 28 — лишайників.
Флора вищих судинних рослин нараховує 736 видів (734 — покритонасінні, 2 — голонасінні). До вузькоареальних видів належать представники кретофільного та плакорно-степового флористичних комплексів: астрагал крейдолюбний, чебрець вапняковий, серпій донський, тонконіг червононогий, астрагал Ольжин, лядвенець Ольжин, тюльпан змієлистий, ковила шершава. До Червоної книги України занесено 28 видів судинних рослин, що зростають у Стрільцівському степу: астрагал крейдолюбний, астрагал яйцеплідний, брандушка різнокольорова, горицвіт волзький, громовик донський, жовтушник український — відомий за зборами О. М. Дубовик у 1950-ті роки [Червона книга України, 2009], очевидно зниклий, катран татарський, ковила волосиста, вузьколиста, дніпровська, Залеського, Лессінга, найкрасивіша, пірчаста, пухнастолиста, українська, відокремлена, шершава, косарики тонкі, пирій ковилолистий, півонія тонколиста, рябчик руський, серпій донський, сон лучний, сон розкритий, тюльпан дібровний, тюльпан змієлистий, тюльпан Шренка. З Додатку І Бернської конвенції зустрічаються 3 види — сон розкритий, півонія тонколиста, серпій донський, з Червоного списку МСОП — 4 (ластовень руський, ковила пухнастолиста, маренка сіроплода, пирій ковилолистий), з Європейського червоного списку — 4 (жовтушник український, ковила Залеського, перлівка золотолускова, пирій ковилолистий). До регіонального «червоного» списку занесені 27 видів судинних рослини.
До Червоної книги України занесено 4 види грибів: зморшок степовий, печериця таблитчаста, лімацела степова, ентолома вонюча.
У заповідному степу представлена різноманітна фауна. Тваринний світ налічує більше 2000 видів, у тому числі 47 видів ссавців, 166 — птахів, 7 — плазунів, 7 — амфібій, близько 1800 видів безхребетних.
Фоновими видами ссавців у заповідному степу є сурок степовий, перегузня, мишівка темна, миші — польова, курганцева, жовтогорла та мала лісова, хом ́ячок сірий, строкатка степова, полівки звичайна і східноєвропейська, бурозубка звичайна, заєць, лисиця звичайна, сліпак звичайний, борсук лісовий, тхір степовий, ласка і горностай, куниці лісова і кам’яна. На території заповідника постійно мешкає 2 — 3 козулі, її періодично відвідують свиня дика і вовк.
Унікальною особливістю цього філіалу є наявність популяції сурка степового (бабака) — представника реліктової степової мезофауни, котрий у минулому заселяв всі рівнини Європи. Сурок — великий гризун із родини Вивіркових. Окремі особини досягають у довжину півметра і мають вагу до 12 кг. На лапах у сурка дуже розвинуті кігті, пристосовані для риття нір. Тіло тварин вкрите густим хутром з теплим коротким підшерстком і довгим остьовим волоссям. Сурок живе родинами і селиться колоніями. Побачити поселення сурка можна по добре помітним у степу горбинкам землі — сурчинам (бутанам). Сурок проводе багато часу, сидячи на бутані або поблизу нього. Побачивши небезпеку, він біжить до нори, стає біля неї стовпчиком і відривчасто свистить, попереджуючи членів сім’ї і колонії. Сурки мають дуже глибокі і складні нори. Вхідний отвір у діаметрі до 30 см. Від основного коридора в різні сторони відходять віднорки. Один із них веде в гніздову камеру висотою до 70 см і шириною 1 — 1,2 м. Дно камери сурки вистилають сухою травою. Тут сурки ховаються від літньої спеки, усією сім’єю залягають у сплячку. У лютому тварини прокидаються і спарюються в норі. У лютому-березні виходять на поверхню, і в цей же час у багатьох самок з’являються на світ дитинчата. Приплід самки складає 4-6 крихітних сліпих і голих дитинчат. Починають бачити вони на 23 день, самостійно годуватись — у віці трьох місяців, а до цього годуються тільки молоком матері. У кінці квітня — на початку травня молоді сурки-цьоголітки виходять з нір на поверхню. До початку осені сурки набирають жир і стають менш активними. В окремі роки вони можуть залягти в сплячку в серпні, але все ж більша їх частина засинає у вересні-жовтні. Уходячи в сплячку, сурок закриває всі виходи із нори пробкою, яка складається із сухої трави і землі. Сон сурка продовжується близько півроку. У період сплячки тварини втрачають майже весь свій жир.
Багато тварин — мешканців степу — так або інакше пов’язані із сурком. У норах сурка утворює виводкові гнізда огар, зимують степовий тхір і кам’яна куниця, ховається степова гадюка тощо. Зараз в Україні залишились усього два осередки сурка степового — у Харківській і Луганській областях. В цілому по Україні чисельність виду скорочується внаслідок полювання на сурка, адже сурок має цінне хутро і цілющий жир.
У заповідному степу представлене велике різноманіття птахів. Тут гніздяться перепілка, куріпка сіра, фазан, навесні багато польових жайворонків, лучних чеканів, кам ́янок попелястих, просянок, кропив ́янок сірих і рябогрудих, сорокопудів-жуланів, щоглів, синиць великих, ластівок, соловейків східних, золотистих щурок, шпаків звичайних, горлиць звичайних, деркачів, вівсянок польових, садових, чорноголових тощо. У заростях карагани тримається вухата сова, гніздиться лунь лучний. На річці Черепасі гніздяться крижень, чирок-тріскунець, курочка водяна, у лучно-болотних біотопах — сова болотна і лунь болотний. На прольоті та під час літніх кочівель у заплаві р. Черепахи з’являються чаплі — біла, велика біла, мала та руда, свищ, чирок-свистунець. У заповідник на зимівлю прилітають омелюхи і снігури. Останнім часом на водоймищах навколо заповідника і в заповідному степу збільшується чисельність огара — червоної качки, що занесена до Червоної книги України. В охоронній зоні заповідника, в околицях 21 ставка, гніздиться шуліка чорний, а в заплаві річки Черепахи — яструб великий та канюк звичайний.
Із плазунів найбільш характерною для степу є гадюка степова, у заповіднику мешкають також полози — сарматський і візерунковий. У річці Черепасі велика чисельність черепахи болотної та вужа звичайного.
З річкою, заболоченими і вологими ділянками пов’язане життя амфібій. У цих біотопах зустрічаються тритон звичайний, зелена ропуха, озерна і ставкова жаби.
Фауна безхребетних також багата і різноманітна. Навесні та у першій половині літа звичайними мешканцями заповідника є комахи: коники, свірчки, богомоли, мурахи, попелиці, жуки (довгоносики, коренеїди, навозники, кравчики, вусачі, туруни, бігуни, листоїди, стафілініди та інші), різноманітні метелики, бджоли, джмелі, сколії, мухи-дзюрчалки тощо.
До Червоної книги України внесено біля 50 видів фауни — дибка степова, вусач земляний, жужелиця угорська, каптурниці блискуча і срібляста, сатурнія середня, подалірій, махаон, поліксена, джмілі глинистий, пахучий, лезус, яскравий, червонуватий, гадюка степова, полози сарматський і візерунковий, вівсянка чорноголова, огар, лунь лучний, тхір степовий, норка європейська, хом ́ячок сірий, мишівка темна, перегузня тощо. З Європейського червоного списку на території заповідника представлені 12 видів тварин (сліпак звичайний, вовк та ін.), до списків видів за Бернською конвенцією внесено 152 види (головним чином птахи).
(Джерело: Природно-заповідний фонд Луганської області // О.А. Арапов (заг. ред.), Т.B. Сова, О.А. Cавенко, В.Б. Фєрєнц, Н.У. Кравець, Л.Л. Зятьков, Л.О. Морозова. Довідник. — 3-е вид., доп. і перероб. — Луганськ: «Луганська правда», 2013. — 224 с.)
За результатами аналізу ландшафтного складу ПЗФ Луганської області, проведеної Г.Коломицевим, О.Василюком та І.Балашовим у 2012 році, було встановлено співвідношення площі основних типів ландшафтів для частини заповідних територій області (О. Василюк, І. Балашов, М. Кривохижа, Г. Коломицев. Ландшафтний склад природно-заповідного фонду Луганської області // Заповідна справа в Україні. Том 18. Вип. 1-2. 2012). Для даної території виявлене наступне співвідношення:
– степи – 100%