Оголошений рішенням виконкому Ворошиловградської обласної ради народних депутатів № 72 від 4 лютого 1969 р. (в.ч.), рішенням виконкому Ворошиловградської обласної ради № 251 від 1 серпня 1972 р. (в. ч.), рішенням виконкому Ворошиловградської обласної ради народних депутатів № 247 від 28 червня 1984 р. Місце розташування: Перевальський район, с. Селезнівка. Площа — 22,0 га.

Парк закладений у 1850 р. на території колишньої садиби поміщика Графова в місці злиття річок Біла, Селезень і Утка. У 1902 р. цей парк і прилеглу до нього територію придбав гірничопромисловець Казимир Людвигович Мцеховський. У 1904-1905 р. на території парку були побудовані чотири об’єкти в готичному стилі: будинок-особняк, костел, будівля біля костелу і арка біля входу в парк. Усі будівлі виконані з місцевої гірничої породи — кам’яновугільного пісковику.

На початку свого існування парковий ансамбль містив у собі «романтичні» алеї пірамідальних тополь, липові альтанки, склепінні коридори зі стриженої зелені. Сьогодні ці компоненти втрачені. Залишки композиції прочитуються в спрямованості головних алей від східного входу на північ, а також у центральній зоні, де знаходилась система галявин, обриси яких зафіксовані збереженими в окремих місцях первісними породами дерев. З тих давніх часів на території парку збереглися величезні екземпляри ясену високого — основної породи первісної пейзажної композиції парку. Сьогодні на території парку зростають такі породи дерев: каштан кінський звичайний, клен татарський, тополі пірамідальна і біла, верба біла. Масив головної алеї в південній частині садиби доповнюють посадки з каштана кінського і береста. Мальовничі групи дерев утворюють акація біла, горобина звичайна, каштан кінський, верба, туя. Незважаючи на значні втрати протягом часу, парк-садиба і сьогодні є важливим садово-архітектурним елементом даної місцевості. У парку збережено до 80 екземплярів дерев (сосна, ялина, дуб, клен), дві алеї тополь столітнього віку висотою 25-30 м, садибний будинок поміщика Графова без значних перебудов (інтер’єр кабінетів реставрований у 1990 р.). Це дозволяє віднести цей ансамбль не тільки до природоохоронних об’єктів, але й до числа значних пам’ятників архітектури Луганщини кінця ХІХ — початку ХХ століть.

(Джерело: Природно-заповідний фонд Луганської області // О.А. Арапов (заг. ред.), Т.B. Сова, О.А. Cавенко, В.Б. Фєрєнц, Н.У. Кравець, Л.Л. Зятьков, Л.О. Морозова. Довідник. — 3-е вид., доп. і перероб. — Луганськ: «Луганська правда», 2013. — 224 с.)

Результати обстеження

Обстеження проведено у 2002 році В.А. Денщиком в рамках Всеукраїнської акції “Зелена скарбниця”.

При обстеженні виявлено засмічення, самовільну вирубку дерев і зайняття ділянок під городи. Охоронні знаки відсутні.

Фото