Луганський природний заповідник
Луганський природний заповідник (до 1992 р. — Луганський державний заповідник) розташований у Луганській області і скла дається з чотирьох філіалів:
1. Станично-Луганський (площа – 498 га, розміщений в Станично-Луганському районі);
2. Стрільцівський степ (площа – 1036,5 га, розміщений в Міловському районі);
3. Провальський степ (площа – 587,5 га, розміщений в Свердловському районі);
4. Трьохізбенський степ (площа – 3281 га, розміщений в Слов’яносербському та Новоайдарському районах).
Загальна площа заповідника 5403,0 га. Філіали заповідника репрезентують усі основні типи ландшафтів, рослинності і фауністичних комплексів та являються ключовими об ́єктами збереження та дослідження природних комплексів сходу України. Заповідник підпорядковується Національній академії наук України.
У сучасному вигляді заповідник був створений згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 586 від 12 листопада 1968 р. «Про організацію нових державних заповідників в Українській РСР». Метою створення заповідника було збереження існуючих природних комплексів та проведення науково-дослідних і господарських робіт по відновленню рослинності типових ландшафтних зон і корисної фауни. До складу заповідника в якості філіалів увійшли Стрільцівський степ (колишній Стрілецький) площею 494 га в Міловському районі та Станично-Луганський філіал площею 494 га в Станично-Луганському районі.
Початок історії заповідника сягає корінням у 20-ті рр. минулого століття, у період бурхливого розвитку і офіційного становлення заповідної справи в Україні. У 1923 р. за клопотанням директорів Старобільських кінних заводів та при підтримці професора Харківського університету В. Г. Аверіна був створений заповідник Стрілецький степ (у майбутньому Стрільцівський). Відомий вчений-зоолог, природоохоронець, професор В.Г. Аверін у цей період очолював Всеукраїнську спілку мисливців і рибалок, яка турбувалась про збереження мисливських видів фауни, організацію мисливських заказників, пропагувала створення природних заповідників. Метою створення заповідника було збереження сурка степового (бабака) як мисливського виду, який у той час значно скоротив чисельність. В цілому заповідник репрезентував природу Старобільських степів, відомих у науковій літературі ще з часів В.В. Докучаєва та Г.І. Танфільєва (кінець Х1Х — початок ХХ ст.). У межах Старобільського уїзду колишньої Харківської губернії ці степи займали площу понад 40 тис. га і складались з чотирьох цілісних степових масивів — Деркульського, Лимарівського, Стрілецького та Новоолександрівського. Завдяки тому, що ці степові масиви слугували пасовищами для місцевих кінних заводів, вони зберіглися до початку ХХ сторіччя, але в 20-30-х рр. були майже повністю розорані. Рішенням Ворошиловградського облісполкому від 27.12.1940 р. Стрілецький степ був оголошений обласним заповідником (Борейко, 1995). Постановою Ради Міністрів УРСР № 444 від 27 березня 1948 р. заповідник був перетворений на Державний байбаковий заповідник «Стрілецький степ» площею 525 га. У цей період заповідник перебував у віданні Головного Управління по заповідниках при Раді Міністрів УРСР. У 1951 р. він був підпорядкований Академії наук УРСР, а в 1961 р. об’єднаний з трьома степовими заповідниками (Хомутовський степ, Михайлівська цілина, Кам’яні могили) в Український державний степовий заповідник АН УРСР. Директором Державного Байбакового заповідника «Стрілецький степ» у кінці 50-х рр. минулого століття був Г.В. Модін. Сьогодні Стрільцівський степ — один з найстаріших заповідників України та ключовий філіал Луганського природного заповідника.
Історія філіалу Провальський степ також розпочалась наприкінці 20-х рр. минулого століття, але вона була менш успішною. У той час в Українській РСР був розроблений проект створення Другого Державного Степового заповідника Сходу України площею 30 770 га. Він передбачав об’єднати Михайлівську цілину Сумського округу, Стрілецький і Лимарівський степи Старобільського округу, урочище «Кам’яні могили», Провальський степ Луганського округу та інші степові цілини, що належали кінним заводам. Однак цей проект не був реалізований. Статус заповідників місцевого значення отримали лише окремі цілинні ділянки (Чорна, 2008).
В цей період землі Провальських степів належали Провальському військовому кінному заводу, створеному в 1846 р. У віданні заводу знаходилось 22 тис. десятин (близько 24 тис. га) кам’янистих неугідь, які використовувались як пасовища.
Рішенням Луганського окружного виконкому № 37/27 від 2 вересня 1927 р. на землях Провальського військового кінного заводу був оголошений Степовий Державний заповідник площею 500 десятин. У документі, яким створювався заповідник, був прописаний режим заповідника, зокрема заборонялась усяка експлуатація території сінокосіння, випас худоби та знищення байбаків. Оголошення заповідника відбувалося за активної участі професора В. Г. Аверіна. Однак, як і багато інших заповідників того часу, на ділі створений він не був.
Заповідник не був організований і тоді, коли рішенням Донецького (Сталінського) облісполкому від 15.04.1938 р. заповідник у Провальських степах був оголошений заповідником обласного значення (Борейко, 1995).
Тим часом після закінчення Великої Вітчизняної війни країна взяла курс на розвиток галузей, які забезпечували населення продуктами харчування. Провальський кінний завод спочатку передали у відання Наркомату землеробства СРСР, а в 1955 р. ліквідували, створивши на його базі радгосп «Провальський». Основною галуззю радгоспу стало м’ясо-молочне виробництво. Це викликало необхідність розширення площі ріллі та зростання навантаження на пасовища. У січні 1972 р. рілля становила більше половини всіх площ, у господарстві було 4400 голів великої рогатої худоби, 9100 — овець, 2800 — свиней та 3800 голів птиці. Випасання великої кількості худоби вкрай негативно позначилось на стані Провальських степів, і тому знову постало питання про їх заповідання. Минуло майже 50 років після першої спроби створити заповідник у Провальських степах. Постановою Ради Міністрів УРСР за № 1003-р від 22 грудня 1975 р. був створений і включений до складу Луганського державного заповідника філіал Провальський степ площею 587,5 га, розташований в околицях с. Провалля. Метою створення філіалу було збереження цінного масиву цілинних кам’янистих степів на Донецькому кряжі. Велику роль у створенні філіалу відіграли вчені — працівники Донецького ботанічного саду НАН України та Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.
Подальший розвиток Луганського природного заповідника відбувся вже за часів незалежної України.
Указом Президента України від 21 квітня 2004 р. № 466/2004 «Про розширення території Луганського природного заповідника» за рахунок 501,7 га земель запасу Великоцької і Новострільцівської сільских рад був розширений філіал Стрільцівський степ. До заповідника були приєднані сільськогосподарські угіддя в балці Крейдяний яр та на схилі до річки Черепахи, а також невелика ділянка русла і заплави цієї річки. Після розширення площа цього філіалу досягла 1036,5 га.
Указом Президента України від 17 грудня 2008 р. № 1169/2008 «Про розширення території Луганського природного заповідника» було створено філіал Трьохізбенський степ площею 3281 га. Метою створення філіалу було збереження незасаджених сосною природних комплексів піщаної тераси Сіверського Дінця, у тому числі зникаючого виду степової фауни, який знаходиться на межі ареалу — сліпачка звичайного.
Основними напрямами діяльності заповідника є збереження та дослідження природних комплексів, що представлені на його території. Результати досліджень та спостережень щорічно узагальнюються в наукових звітах та Літопису природи.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 665-р науковий об ́єкт «Рослинно-тваринний комплекс і еталонні чорноземні ґрунти Луганського природного заповідника» внесено до Переліку наукових об ́єктів, що становлять національне надбання України.
Першим директором Луганського природного заповідника був Василь Федосійович Самарін. Пізніше цю посаду в різні роки займали Володимир Іванович Бондар, Віктор Олексійович Борозенець, Тетяна Вікторівна Сова.
Адреса садиби: 93602, Луганська обл., смт Станично-Луганське, вул. Рубіжна, 95. Тел: 06472-5-23-91, e-mail: [email protected], офіційний сайт http://lpznanu.wixsite.com/lpznanu/.
(Джерело: Природно-заповідний фонд Луганської області // О.А. Арапов (заг. ред.), Т.B. Сова, О.А. Cавенко, В.Б. Фєрєнц, Н.У. Кравець, Л.Л. Зятьков, Л.О. Морозова. Довідник. — 3-е вид., доп. і перероб. — Луганськ: «Луганська правда», 2013. — 224 с.).
Стрічка новин сайту “Національним паркам – бути!”