Друзі лісу

Завдяки кому заповідник Розточчя одержав статус біосферного резервату

Цими днями українці отримали ще один привід пишатися своєю країною. У Парижі, у штаб-квартирі ЮНЕСКО, прийнято рішення про включення української частини міжнародного біосферного резервату “Розточчя” до Світової мережі біосферних заповідників. Це стало своєрідним подарунком усім природоохоронцям до Дня працівників природно-заповідних територій України (його відзначили 7 липня).

Сумно, що ця подія відбулася не так завдяки підтримці, держави, як усупереч їй. Ще буквально півроку тому доля не лише біосферного резервату, а і його основної частини – природного заповідника «Розточчя» – висіла на волосинці. І все через небажання міністра освіти і науки України Дмитра Табачника рахуватися із українським природоохоронним законодавством. Не знаю точно, чим міністру та його підлеглим заважало існування заповідника (установа була і все ще підпорядкована Міносвіти), але він, усупереч Закону про природно-заповідний фонд, підписав наказ про позбавлення заповідника юридичного статусу і його реорганізацію у структурний підрозділ Львівського лісотехнічного університету. За роки незалежності ніколи не було прецедентів закриття заповідника як самостійної установи. Останній випадок ліквідації заповідників мав місце більш як півстоліття тому з авторитарної ініціативи Йосипа Сталіна, що стало найганебнішою сторінкою в історії радянської та й української заповідної справи.

Внаслідок «реорганізації» заповідник «Розточчя» міг втратити свій штат і заповідну землю. Адже мати свою охорону та володіти заповідними землями можуть лише спеціалізовані заповідні установи. Та ніхто не хотів помічати цих очевидних речей.

«Мінприроди й Національна Академія наук зрадили заповідник, – пригадує події піврічної давності директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко, – не надали йому допомоги. Так само поставилися до проблеми прокуратура, Кабмін і Президент України. Лише завдяки Сергію Шапаренку з екогрупи «Печеніги» громадськість довідалася про цей незаконний наказ. Разом з ЕкоПраво-Київ наші громадські організації оперативно підготували й подали позов до адміністративного суду. Тим часом заповідник уже почали розформовувати, працювала ліквідаційна комісія. Одразу після новорічних свят, у першому ж судовому засіданні, яке тривало понад 3 години, ми виграли справу. Пам’ятаю, що мене вразили сльози директора заповідника і його заступника, які плакали від радості. Думав, що таке буває лише у кіно, але напруження справді було високим, адже йшлося про долю майже півсотні співробітників заповідника.

Табачник не змирився тоді з поразкою й подав апеляцію, яку ми також «відбили» в одному засіданні. Рішення суду першої інстанції про скасування незаконного наказу про позбавлення заповідника «Розточчя» юридичного статусу набуло чинності».

Заповідник було врятовано. Тепер він ще й одержав міжнародний статус і тим ще більше прославив Україну.

«Ідея створення міжнародного українсько-польського резервату “Розточчя”, починаючи ще з кінця 1990-х років, неодноразово порушувалась у наукових колах обох країн, однак реальних рис вона набула лише після реалізації низки міжнародних грантових проектів, – говорить івано-франківський еколог Андрій Заморока. – У первісному плані резерват планували побудувати за кластерною структурою, тобто – створити його з окремих, не з’єднаних між собою ділянок, проте такі проекти не схвалюються ЮНЕСКО. Тому у рамках відомої європейської програми TACIS було започатковано проект “Інтегрований розвиток Розточчя” і вже 2000 року розроблено концепцію суцільного резервату. І суть у створенні регіонального ландшафтного парку “Равське Розточчя”, який слугував би природним коридором між Українським та Польським Розточчями. Окрім того, було вирішено створити охоронну зону довкола родзинки цієї території – природного заповідника “Розточчя”.

У 2008-му розпочалась підготовка для подання до ЮНЕСКО пакета  номінаційних документів щодо створення українського біосферного резервату “Розточчя”. Але для створення міжнародного українсько-польського резервату під егідою ЮНЕСКО слід було спершу створити окремі біосферні заповідники на території обох країн, а тоді вже їх об’єднати.

Під час консультацій у Національному комітеті України з Програми ЮНЕСКО “Людина і біосфера” 2009-го року знову постало питання про зміну попередньої конфігурації українського резервату і більш конкретне районування його території. Після всіх узгоджень із місцевою владою, природно-заповідними територіями, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України пакет документів був готовий, але ці плани ледь не зруйнувало рішення міністра освіти і науки України Дмитра Табачника, який 1 листопада 2010 року підписав наказ №1032 про реорганізацію Природного заповідника “Розточчя” при Національному лісотехнічному університеті України. Згідно з наказом, заповідник ліквідовувався як юридична особа. Громадська кампанія за збереження заповідника, судові позови проти Міністерства освіти та підтримка Міністерства охорони навколишнього природного середовища змусили чиновників відкликати сумнозвісний наказ. Природний заповідник “Розточчя” було врятовано, як і, фактично, ядро майбутнього біосферного резервату ЮНЕСКО.

Сьогодні, коли всі перипетії позаду, комісія МАБ ЮНЕСКО прийняла рішення про створення Міжнародного біосферного резервату “Розточчя”. Його площа – майже 75 тисяч га, з яких природне ядро (найцінніші природні території) – понад 3300 га. Біосферний резерват створений за концепцією Севільської стратегії, коли територія об’єднує як природо-заповідні території – ядра, так і землі співробітництва – транзитні зони, що належать місцевим громадам і не є заповідними. Такий принцип створення біосферних резерватів вибиває аргументи з рук противників створення заповідних установ, адже він враховує інтереси місцевих громад, більше того – надає їм нові можливості для розвитку, зокрема – участі у туристичному бізнесі.

До складу біосферного резервату “Розточчя” увійшли п’ять заповідних об’єктів: природний заповідник “Розточчя” (площа 2084,5 га), Яворівський національний парк (7078,6 га), Регіональний ландшафтний парк “Равське Розточчя” (19103 га), орнітологічний заказник “Янівські чаплі” (16 га) та заповідне урочище “Немирів” (276 га).

Основна мета створення нового біосферного резервату “Розточчя” – це збереження біорізноманіття, проведення наукових досліджень, розвиток місцевих громад, відродження традиційних ремесел, народних промислів, невиснажливе природокористування, підтримка вирощування екологічно чистої сільськогосподарської продукції, збереження історико-культурної спадщини, проведення еколого-освітньої діяльності, розвиток зеленого туризму.

Отже, якби не бойова природоохоронна громадськість, чиновники уже давно б «зарубали» тут і зелений туризм, і екологічне сільське господарство, і науку (хоч і замордована, але ще жива), і… Виникає законне питання: чи тих людей ми найняли керувати і Міносвіти, і державою в цілому?

Олег ЛИСТОПАД

«Селянська правда», №83, 19 липня 2011