Проблему степового лісорозведення в Україні вирішити непросто
У представництві Світового банку в Україні у рамках програми ENPI-FLEG («Удосконалення систем правозастосування та управління в лісовому секторі країн східного напрямку Європейської політики добросусідства та Росії») проведено круглий стіл «Степове лісорозведення та агролісомеліорація в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення»
Організатори круглого столу – Світовий банк як один з виконавців програми ENPI-FLEG та громадська кампанія «Збережемо українські степи!» запросили до обговорення актуальних проблем фахівців лісового господарства, аграріїв, вчених-біологів, природоохоронну громадськість.
Організатори заходу мали на меті знайти шляхи вирішення однієї з гострих проблем українського лісорозведення. Одна з граней цієї проблеми – перепони на шляху виконання державної програми «Ліси України» в частині збільшення лісистості території країни. Адже землі, які можна використати під лісорозведення, – це переважно землі запасу. В степовій частині України – це нерідко залишки нерозораних степових ділянок, які зазвичай мають значну природоохоронну цінність. Екологи навели чимало прикладів того, як насадження лісу знищувало і червонокнижні рослини, і ділянки, на яких мешкають рідкісні тварини.
У відповідь лісоводи зазначили, що землі виділяють місцеві ради, а тому насамперед треба звернути увагу на рівень компетентності депутатів місцевих рад.
На круглому столі лісоводи приділили багато уваги пропаганді лісосмуг як чинника збільшення урожайності й збереження ґрунтів (на жаль, розроблена й втілена в життя ще в середині минулого століття агролісомеліоративна система лісосмуг на сьогодні через безгосподарність практично вирубана й знищена). Але опоненти лісоводів і не заперечували цю тезу. Представники кампанії «Збережемо українські степи!» цілком погодилися, що лісосмуги дуже корисні.
Можна сказати, що усі учасники круглого столу висловили єдину думку щодо необхідності збереження, а точніше – відновлення системи лісосмуг у степовій частині України. Також одностайною була думка щодо необхідності відродити ліквідовану в Україні службу агромеліорації.
Але парадокс ситуації полягає у тому, що земля вже розпайована, і саджати на такій землі лісосмуги за державний рахунок – протизаконно. Ті ж лісосмуги, які вже існують, теж зазвичай розташовані за межами лісового фонду, тому на їх реконструкцію (відновлення) Держлісагенство не може витрачати бюджетні кошти.
Таким чином, кампанія лісорозведення в степових регіонах сьогодні ведеться не шляхом створення або відновлення лісосмуг, а шляхом створення лісових масивів, переважно – на землях запасу. Саме вибір ділянок під ці масиви і є предметом вкрай гострої дискусії. Так само, як і питання щодо того, якими породами засаджувати ці масиви тощо.
Дехто з учасників круглого столу висловив сумнів у тому, що вдасться знайти достатньо вільних земель для створення нових лісів площею, яка запланована державною програмою «Ліси України». Тому пролунала пропозиція відкоригувати кількісні показники програми «Ліси України». Пропонувалося також провести обов’язкову екологічну експертизу ділянок, які плануються під заліснення (на жаль, поки що не зрозуміло, хто і як фінансуватиме ці роботи). Лісоводи ж переважно наполягали на тому, що заплановані показники лісистості правильні й треба і надалі прямувати наміченим курсом.
Чимало питань, піднятих в ході дискусії та тих, що виникали у ході підготовки круглого столу, поки що залишаються без відповіді. Організатори заходу сподіваються, що зустріч стане початком широкої публічної дискусії між захисниками степу та лісоводами. Адже проблема усе ще існує і поки триває обмін думками, виділення цінних з точки зору збереження біорізноманіття пасовищ, сінокосів та «невгідь» під лісорозведення продовжується. І природоохоронців надзвичайно хвилює те, що при виборі ділянок під заліснення біологів для оцінки можливої шкоди природі при створенні лісових культур, як правило, не запрошують.
Протягом найближчих двох тижнів буде зібрано додаткові пропозиції щодо вирішення проблем, розглянутих на круглому столі. Узагальнені пропозиції та інші матеріали круглого столу будуть направлені до профільних державних органів, що на думку організаторів заходу дасть поштовх до удосконалення державної політики у сфері степового лісорозведення.
10.04.2012 | 1 коментар »
Теги: FLEG, Держкомлісгосп, Держлісоагенція, степ
10.Апрель.2012 о 14:17
Коментар Михайла Попкова:
Очень многие поднятые вопросы остались без ответа. В частности:
Может ли оптимальная лесистость, рассчитанная более 40 лет назад, по картам, которым более 70-лет, быть единственным ориентиром лесоразведения?
Может ли быть успешной программа лесоразведения, оторванная от современной жизни и не имеющая правовой и экономической основы для реализации?
Нормально ли то, что государственные органы исполнительной власти, направляемые одним министерством – Минагропродом, оперируют различными показателями лесистости: от 15,9 до 18.3%? Сколько лесов нам осталось до достижения оптимальной лесистости, которая определена в 20%? 2.7 или 4.1%
Кто должен определить где и какие лесные насаждения надо создавать в каждой области и районе? На какие, правовые документы при этом надо ориентироваться?
Можно ли достичь оптимальной лесистости за счет облесения полян и пустырей на территории лесных предприятий, а также земель запаса?
Почему не обнародованы результаты 10-летнего выполнением программы “Леса Украины”? Никто не знает где, на каких землях, сколько и каких лесов посажено? Сколько из посаженных лесов на сегодня живо? Каков КПД создания новых лесов?
Почему посадки на вырубках горельниках в Херсоне учтены, как “новые леса”? Существует ли такая практика в других областях Украины? Не искажает ли это общую картину создания “новых лесов” и “увеличения лесистости”?
Можно ли реализовать программу “Леса Украины” в части лесоразведения предварительно не создав эффективную систему мониторинга и учета при её реализации?
Почему в Степи не создаются лесные полосы и противоэрозионные посадки, защищающих пахотные земли? Какую пользу приносят лесные посадки, созданные на пастбищах и сенокосах, которые часто представляют собой степные участки и в большинстве случаев не подвержены эрозии? Означает ли их массовое создание на землях запаса – отказ Правительства от подъема животноводства в Украине?
Можно ли считать оправданным передачу пастбищ и сенокосов в постоянное пользование лесным предприятиям для облесения? Кто несет ответственность за подобные решения?
Должны ли лесные предприятия создавать новые леса с прямым нарушением действующего законодательства, а затем отвечать перед финансовой инспекцией? Кто их заставляет это делать?
Кто должен заниматься судьбой полезащитных лесных полос, которые в подавляющем большинстве не переданы в пользование и собственность, находятся на землях с.-х. назначения и являются лесами? Как за их состоянием следит или будет следить с.-х. инспекция, Гослесагентство, Госкомзем? Кто и как ими будет управлять?
Каковы научные, экономические или любые иные аргументы в защиту целесообразности отнесения линейных посадок площадью более 0.1 га к лесам? Могут ли лесные предприятия управлять ими? Есть ли ещё страны в которых линейные посадки считают лесами?
Почему “остепнение”, наряду с “облесением” и “залужением” не считается эффективным методом консервации земель?
Леса на которых действительно необходимо создание лесных посадок в основном распаеваны и приватизированы? Как и кем будет обеспечиваться частно-государственное партнерство в части охраны земель от эрозии, в том числе и методами лесомелиорации?
Существует ли в Украине правовая база для создания лесов на частных землях?
Сколько “массивных” лесов планирует создать лесная наука в Степной зоне? На каких землях?
Почему государство искусственно удорожает реализацию своих же планов?
Требуется ли коррекция правил степного лесовыращивания? О чем свидетелствует динамика структуры и состояния лесов в Степи? Каковы идущие сукцессионные изменения и их последствия?
Список легко продолжить…