Друзі лісу

Керівники Держсільгоспінспекції та Держлісоагенції про степове лісорозведення (з виступів на круглому столі у представництві Світового банку)

виступає перший заступник начальника с.-г. інспекції Мінагрополітики України, національний координатор програми ENPI-FLEG в Україні Ю. Марчук

Перший заступник начальника с.-г. інспекції Мінагрополітики України, національний координатор програми ENPI-FLEG в Україні Ю. Марчук:

Увага! Неофіційна розшифровка стенограми! За офіційними коментарями звертатися безпосередньо до учасників круглого столу!

Ми сьогодні виносимо на обговорення степове лісорозведення, яке має з однієї сторони величезну роль у збільшенні урожайності сільгоспкультур на гектарі, за рахунок полезахисних смуг, створення захисних насаджень, а з другої сторони це важливо через велику розораність земель, яка історично склалася за останні 50 років у цих регіонах. А також гостро стоїть питання збереження степового різноманіття, тих унікальних куточків, які сьогодні збереглись і які треба зберегти для нащадків.

Але підкреслюю ще раз, як на мою думку, враховуючи ринок землі, який запрацює незабаром; враховуючи те, що Україна затверджує себе як країна – потужний гравець на зерновому ринку, по цьому питання на півдні й сході України буде ще дуже багато проблем, і ці проблеми треба буде розглядати у комплексі. Тому що сьогодні актуальна не тільки проблема виробництва зерна, а й в цілому якість продовольства, інтенсивно розвивається плодове овочівництво на півдні України, яке потребує додаткових земель, відновлюються поливні землі, це будуються потужні комплекси по збереженню плодово-овочівного продукту, це на 150-200 тис. тонн.

Якраз сьогодні у Києві проходить зустріч міністрів аграрної політики країн СНГ, вчора я мав честь зустрічати делегацію Казахстана як потужної аграрної, зернової країни.

Розглядаючи питання розвитку степу вцілому і роботи в степу – економічної, аграрної, – і збереження екологічного різноманіття, нам потрібно буде в перспективі враховувати достатньо серйозні підходи аграрного сектору, приватного аграрного сектору до ведення сільського господарства у степу. Це буде теж одним із варіантів майбутніх достатньо серйозних конфліктів, якщо вони не будуть врегульовані на рівні екологічних чинників. Питання степового лісорозведення, яке має свою історію і культуру на території Півдня і Сходу України, подобається чи не подобається комусь, але те, що це питання постало практично у найважчі для держави роки, післявоєнні роки, найбільші об’єми цих робіт робилися в той період, коли держава була зруйнована, холодна, бідна, але ці роботи були зроблені. Тому сьогодні потрібно підійти розумно до знаходження тих компромісів, за яких сталий розвиток держави – а це розумний баланс економіки, екології і соціального розвитку – був би знайдений. За цим столом сьогодні зібралося достатньо фахівців, фактично всі мені знайомі, я по цим питанням представляю сільськогосподарську інспекцію, на яку покладено контроль за веденням сільського господарства в рослинному напрямку, по всім напрямкам – від виноградарства, плодоводства і зернового ринку, і використання землі. Відповідним законом функції земельної інспекції від Земельної Агенції передані сільськогосподарській інспекції згідно з прийнятим законом № 44 – 44, це буквально пару тижнів тому. Зараз іде комплектація земельної інспекції, яка в повному складі входить у сільгосп інспекцію. Це теж питання контролю використання земель. Багато питань співпраці з Міністерством екології як основним політичним гравцем на ринку збереження різноманіття, велика роль екологічних організацій. Я думаю, що в перспективі до них приєднаються громадські екологічні організації аграрного спрямування, які теж відстоюватимуть чи лобіюватимуть якісь інтереси підприємців, які будуть розвиватися особливо інтенсивно на Півдні, де сьогодні Україна тільки починає набирати оберти по овочівництву, по виноградарству. Зокрема тих культур, які інтенсивно розвиваються у таких країнах, як Іспанія, Франція, Італія, до яких наш Південь достатньо схожий за кліматичними умовами.

Загалом же проблема, яка на сьогодні виноситься, ширша і більш комплексна, ніж це обговорення.

Виступ першого заступника голови Держлісагенства Я. Макарчука:

виступає перший заступник Голови Держлісагентства Я. Макарчук

На сьогоднішній день у нас проблема не ліси і не степи. Оскільки ви розумієте, що треба ліси, і ми розуміємо, що треба степи, тож ми так поділилися на дві категорії: що лісники борються проти степів, а ви боретесь проти лісників. Я думаю, що це в корені неправильно і не повинно бути. Ми всі разом повинні оберігати нашу природу. Так само ліси і так само степи. Тут сьогодні Романовський озвучував, що певні порозуміння в цьому напрямку є. Порозуміння перше те, що якщо це землі держгоспу у Миколаївській області, то вже залучають ваших спеціалістів і разом обговорюють ті чи інші території, які передаються під заліснення. Але я говорив перед цим, що ми садимо, по-перше, на тих територіях, які вже були пройдені через виконкоми сільських рад, через сесії сільських рад, обласних держадміністрацій і так далі. За участю екологів, за участю лісників… А як ми розуміємо, що в радах, і в обласних радах знаходяться спеціалісти всіх рівнів – і лісники, й екологи, і всі бачення. І коли рішення приймаються, що ту чи іншу територію заліснити, то це не означає, що один лісник прийшов і заліснив.

Ще говорять сьогодні про акти на держземлю, що поки акту немає, не заліснювати. У цьому році вже надійшла письмова команда від голови (Держлісоагенції), від нас, що, якщо немає державного акту на землю, ні в якому разі не заліснювати ці території. Того що, по-перше, розуміємо, що ми робимо державну справу, залісняючи, але якби не було б цих суперечностей між нами, то є державний акт – так, питань немає. Але перед тим, як видати державний акт, я б також пропонував би фахівцям степів виїжджати на місце і підходити до цього разом. Дивитися, щоб якщо там точно є червонокнижні рослини, то питань немає, хай буде там степ.

Але на сьогоднішній день виникає така ситуація: якщо лісники заліснюють, тобто є загроза степу, і якщо раніше ніхто нічого не робив, то степам не менша загроза – пожежі, які весною, влітку, восени; вигорає все – і червонокнижники, і ліси які там ростуть – але про це ніхто не говорить. Чого? Якщо там, де є ліс, є лісник, і стійка з пожежною машиною, виїжджає та й гасить. І в другу чергу спасає степи, в першу чергу захищаючи ліси. Ніхто ж про це не говорить. А говорять тільки, що лісник заліснює степ.

Я пропонував би, щоб було озвучено, що треба підходити до цієї проблеми комплексно. Однозначно обстежувати… Ми будемо ставити перед своїми начальниками управлінь це питання, щоб при залісненні тієї чи іншої території враховувались побажання фахівців степів, але щоб… Може, у вас були б якісь напрацювання чи карти, щоб було конкретно зрозуміло: отут є червонокнижники, а тут є ці території, які повністю під заліснення підпадають, і тому сюди ми навіть не виїжджаємо, ми знаємо, що всі оці території повністю заліснюються. А так ми просто перетягуємо одіяло з одного на іншого. Наприклад, ми кажемо, що треба заліснювати, а ви кажете, що там червонокнижники можуть бути. А як тоді відмежувати? Ми говорили і про балкові, і байрачні, і інші ліси, і теж так категорично сказати, що це ми заліснюємо, а це ні, без виїзду на місце, без спеціалістів, теж неможливо.
Лісники ніколи не були осторонь проблем екологічних, хоч нам і казали, що треба розділяти, де екологи, де екологічне питання, де лісове розведення. Чим погано, що є ліс у нас в Україні? Чим погано, що площа збільшується? Так, за рахунок червонокнижників, зрозуміло, що не потрібно цього робити. Але в цілому, чим погано?

(Голос у залі) – А ніхто не говорить, що погано, говорять про підбір земель.

– Ясно, що підбір земель. Це не прийшов лісник і сказав, що я тут буду садити. Якщо він навіть без державного акту садить там ліс, то вже у нього є розпорядження адміністрації, рішення сесії, все, просто залишилося отримати саму бумажку. Всі дали погодження. А лісник уже виконує те, що повинен виконувати. Тому що є земля, яка йому передана під заліснення, і що йому тоді робити – не заліснювати?

(Другий голос у залі) – Це означає, що не ті інстанції дають погодження.

– Якщо так говорити, то це інші питання. Тоді виходить, що Держземагентство неправильно працює, екологія – неправильно працює, ради, де є і загальна думка, і… Так? Теж неправильно працює – всі неправильно працюють! Тобто я кажу, що давайте комплексно підходити. Говорять, що лісники гади, рубають, не там, де треба, а тут заліснюють.

(Третій голос у залі) – Давайте залучати фахівців Академії наук, вищих навчальних закладів.

– Питань немає.

(Голоси у залі) – ?????

– У нас є служби, які відповідають за ту чи іншу справу. Нам передають землю під заліснення. Миколаївська область уже пішла далі, що бере цю землю і потім підходить до фахівців – екологів, і питає, будем тут садити чи ні, перед видачею державного акту. А якщо по закону провести, за великим рахунком у нас є земля, яку нам передали під заліснення. Що ми повинні зробити? Її заліснити. Ми не проти того, що треба обговорювати. Давайте якісь пропозиції. Якісь карти давайте розробляти. Віддавайте ті документи нам – дайте нам карти, що от у Миколаївській області, у Херсонській, Дніпропетровській, Донецькій оце території, тут є червонокнижники, давайте там зробим ПЗФ. Хоч теж до ПЗФ треба підходити розумно.

Кажуть: отут треба щоб був заповідник, у нас територія ПЗФ маленька, давайте її збільшим. Зараз заповідність лісового господарства скільки, 18 % у нас? 15%. Це нормально теж. І при тому, що там на багатьох ділянках немає ні червонокнижників, взагалі нічого немає. Ви краще мене знаєте.

Модератор: – Давайте питання.

(далі – гостра дискусія щодо конкретних ділянок у Луганській області; листа від НЕЦу до Держлісагенції щодо цих ділянок і того, чому немає на нього відповіді понад два місяці; чому Держлісагенство не довіряє даним наукових дисертацій щодо рідкісних степових видів тощо )