Друзі лісу

Ви вже знаєте цю новину? А “убойні” деталі? Ні? – Тоді читайте!!! З фаховим коментарем колишнього прокурорського працівника!!!

На Черкащині бізнесменам передали у користування ліси під Каневом для дослідження «польотів комарів». Законність цієї оборудки, на вимогу канівських районних депутатів, тепер вивчає Черкаська обласна прокуратура.

Справжню бурю серед жителів Канівського району викликав несподіваний і потужний наступ приватного капіталу на територію лісів на узбережжі Дніпра. Неоголошена війна за канівські ліси почалась торік 22 червня. Початок вторгненню поклало розпорядження Черкаської обласної адміністрації, підписане першим заступником губернатора Петром Гаманом. Десяток фірм (які, о диво, всі зареєстровані в один день, за однією адресою, і керує усіма ними одна і та ж посадова особа) та один приватний підприємець (кажуть, дуже близький до екс-губернатора Черевка ) отримали у тимчасове користування чималі ділянки лісових угідь. Однак це «тимчасове» володіння лісами загальною площею близько 10 га розтягнеться аж на 49 років. Визначення мети доволі розмите, бо що ховається під визначенням «культурно-оздоровчі цілі», не пояснить ніхто. Ще близько 10 га лісових угідь за розпорядженням Черкаської облдержадміністрації (далі – ОДА) від 22 вересня 2009 року (за тим же підписом, на той же період, під ті ж цілі) отримала одна столична контора (кажуть, за нею стоїть «шишка» із «5-го каналу» – телекомпанії, як відомо, близької до Віктора Ющенка).

На підходах до наданих їм ділянок новоспечені власники негайно встановили шлагбауми, відгородившись від місцевого люду. Ні пройти, ні проїхати! Зростанню невдоволення серед простих людей, сільських та районних депутатів сприяла низка дивних обставин, що супроводжували процес виділення канівських лісів.

По-перше: все, що стосувалось передачі цих ділянок у приватні руки, робилось поспіхом, потайки від населення та місцевих органів влади.

По-друге: хоч згадані ділянки лісу, який раніше належав місцевим колгоспам, розташовані на території Ліплявської, Пекарської та Бобрицької сільських рад, ніхто з ними відведення земель не погоджував.

По-третє: ні в Канівській райдержадміністрації, ні в Канівському чи Золотоніському лісгоспі, у чиєму постійному користуванні перебувають тамтешні ліси, дізнатися, який розмір оплати за користування лісом встановлено для згаданих ділянок, просто неможливо.

По-четверте: обласне управління лісового господарства та мисливства і керівництво Канівської райдержадміністрації відмовились повідомити, хто саме визначав розмір тієї оплати, затято переводячи стрілки один на одного.

По-п’яте: районні депутати, намагаючись з’ясувати ситуацію, виявили цікаву невідповідність у документах. Так, у розпорядженні від 22 червня Черкаської ОДА зазначено, що надання лісу у тимчасове користування погоджено із лісокористувачем (а лісокористувачем є розташовані там лісгоспи), відповідними органами та службами. Між тим, на офіційний запит Канівської райради Державне підприємство «Золотоніське лісове господарство» відповіло, що «…з початку 2009 року земельні лісові ділянки Черкаською ОДА та іншими органами влади за рахунок земель Золотоніського лісгоспу не виділялись». При цьому і лісівники, і чиновники Канівської райдержадміністрації від коментарів утримались, пославшись на те, що з облдержадміністрації, буцімто, надійшла вказівка про це не патякати.

І останнє. Новоспечені лісокористувачі тримають у цілковитій таємниці свої наміри щодо використання лісів. А допитливим селянам фірмачі зухвало заявили: «А вам яка різниця? Захочемо, польоти комарів досліджувати будемо…».

– У всій цій історії вражає не тільки те, що хтось тихцем забирає у місцевих громад лісові угіддя (до речі, то ліси першої та другої категорій, яким не менше ніж по 30–50 років, тобто дуже цінні), але й те, що Канівська районна рада не змогла отримати жодної відповіді на жоден із офіційних запитів до Канівської районної державної адміністрації та інших органів та служб. І якщо районна рада – цілком офіційний орган влади – офіційним шляхом нічого добитися не змогла, то що вже говорити про Ліплявську, Пекарську та Бобрицьку сільські ради, із якими ніхто навіть говорити не захотів. А всі документи, зібрані для вивчення ситуації, ми отримували напівлегальним шляхом, використовуючи особисті зв’язки. Та за кого вони мають нас та простих жителів району? – обурюється заступник голови Канівської районної ради Микола Фесенко. Він же розповів, що так само, неофіційно, депутати райради дізнались про те, що фірми, котрі у такий підозрілий спосіб отримали у користування ліс, як подяку за послугу, перераховували кошти у фонд програми «Золота підкова Черкащини». Якщо це благодійність, то що ж таке корупція?..

Від початку історії з канівськими лісами минуло вже дев’ять місяців, але крапки над «і» так і не розставлені. Депутати районних, сільських рад та жителі сіл Бобриця, Пекарі і Ліпляве про те, що відбувається з їхніми лісами, дізнаються неофіційно. Тому депутати Канівської райради вирішили шукати правду у Генпрокуратурі. Відповідне звернення на ім’я Генпрокурора було надіслано наприкінці лютого цього року.

«…Канівська районна рада, сільські ради району стурбовані поспішними рішеннями місцевої державної адміністрації з земельних питань, ігноруванням думки сільських громад, непрозорими терміновими діями з виділення земельних ділянок (часто з категорійним лісом) навколо р. Дніпро. Тільки недавно в оренду на 49 років віддано земельну ділянку близько 10 га з лісом (колишній колгоспний ліс, переданий держлісгоспу) на березі Дніпра з орендною платою – 37 грн за 1 га в адмінмежах Бобрицької сільради та 6 га лісу на березі Канівського водосховища з орендною платою менш як 30 грн за 1 га в адмінмежах Ліплявської сільради. Всі ці рішення ухвалює Черкаська ОДА на підставі висновків та клопотань відповідних органів та служб (за текстом розпорядження без повної їх назви та номера відповідних погоджень). Крім цього (зі слів працівників ДП «Канівський лісгосп» та місцевої держадміністрації) приватні структури, які отримали лісові земельні ділянки з категорійним лісом – перераховували інвестиційні кошти державним підприємствам та у фонд програми «Золота підкова Черкащини»(?).

У січні 2010 року знову проводяться незрозумілі «таємні» підготовчі роботи з виділення лісових земельних ділянок до 5 га з категорійним лісом на березі Канівського водосховища в адмінмежах Ліплявської сільради. На всіх документах – протоколи комісії із земельних питань Черкаської ОДА та розпорядженні ОДА один і той же підпис – П.І. Гаман. В адмінмежах Пекарівської сільради виділяються земельні ділянки за межами населеного пункту с. Пекарі з ознаками порушень земельного законодавства. Представляючи інтереси сільських територіальних громад Канівського району та з метою упередження соціальної напруги в селах Бобриця, Ліпляве, Пекарі Канівського району… просимо у встановленому порядку здійснити перевірку за додержанням і правильним застосуванням норм чинного законодавства Черкаською ОДА, Канівською РДА та відповідними органами і службами, які надавали позитивні висновки», – пишуть депутати Канівського району Генеральному прокурору.

Не так давно Генпрокуратура розібратись у ситуації доручила обласній прокуратурі.
А поки триває прокурорська перевірка, перший заступник губернатора Черкащини Петро Гаман, який підписав обидва «земельно-лісові» розпорядження Черкаської ОДА, почувається спокійно і впевнено. Він глибоко переконаний у тому, що ніякого порушення не робив і діяв виключно у межах своєї компетенції та відповідно до норм чинного законодавства.

– Це розпорядження готувала не обласна державна адміністрація, вона його лише підписувала. Перед тим, як це розпорядження потрапило до мене на підпис, воно пройшло погодження великої кількості державних органів та служб. Ініціатором його підготування виступило обласне управління лісового та мисливського господарства. Воно ж і готувало всі необхідні документи, збирало необхідні погодження та визначало розмір плати за використання переданих у тимчасове користування лісових угідь. Мені дивно, чому навколо цього виникла така завіса таємничості, адже все робилось абсолютно прозоро. Зараз, наскільки мені відомо, з цього питання проводиться прокурорська перевірка, яка й з’ясує, правильно передавали лісові угіддя, чи ні, – прокоментував Петро Гаман.

Між тим, на Черкащині досі обговорюють канівську історію та висловлюють різні припущення щодо того, чому обласне управління лісового та мисливського господарства намагалось утаємничити все, що стосувалось передачі у користування ділянок лісу, а також і те, навіщо взагалі приватні структури виявили бажання «досліджувати польоти комарів» у лісах над Дніпром. Як повідомляють деякі неофіційні, але дуже поінформовані джерела, вперта потаємність обласного управління лісового та мисливського господарства напевне пов’язана із тим, що останнє визначило дуже низьку вартість оплати за користування лісовими угіддями, а тому хотіло вберегтися від можливих незручних запитань. А інтереси фірм та підприємців суто комерційні: взяти у користування і, не виключено, перепродати з вигодою право на користування лісовими угіддями іншим приватним структурам.

Коментар

(Це короткий коментар. Ми рекомендуємо також завантажити повний коментар – там є пропозиції як попередити такі конфлікти надалі)

В «нетрях» лісового кодексу

Газета вже не раз писала про кричущі факти дерибану лісу в Україні. Наскільки ситуація на Черкащині є «типовою» і які норми закону (на основі викладених фактів) порушено в даному випадку, газета поцікавилася у фахівця в галузі екологічного права, експерта Світового банку у лісовій програмі FLEG (Правозастосування та управління в лісовому секторі), колишнього співробітника природоохоронної прокуратури Олега СТОРЧОУСА.

Це той приклад, коли з ніг на голову повертає ситуацію недосконале регулювання правовідносин в галузі користування лісами – вважає Олег Сторчоус.

Зокрема, у чинному Лісовому кодексі, останню редакцію якого було ухвалено у лютому 2006 року, закладено бомбу сповільненої дії: а саме – інститут довгострокового тимчасового користування лісами (далі – ДТКЛ). Лісовий закон юридично відокремив такі поняття, як ліс та земля під лісом, лісові ділянки та земельні лісові ділянки, лісовий фонд та землі лісогосподарського призначення тощо.

Зазвичай користування лісами асоціюється з орендою, тобто – платним користуванням земельною ділянкою. Але чинний Лісовий кодекс не передбачає оренди земель лісогосподарського призначення, натомість запроваджує таке не досить зрозуміле звичайній людині поняття, довгострокове тимчасове користування лісом.

Однак це зовсім різні речі. По-перше, при оренді об’єктом користування є земля, тобто конкретна земельна ділянка з визначеними межами. А при довгостроковому тимчасовому користуванні лісом – об’єктом є ліс, а не земельна ділянка під ним. По-друге, при оренді здійснюється так зване «вилучення», тобто земля юридично «забирається» на певний строк у одного власника та передається іншому для отримання певних вигод. При довгостроковому тимчасовому користуванні земля не забирається у постійного користувача – лісгоспу, і виходить, що два користувачі одночасно користуються земельною ділянкою: при цьому постійний лісокористувач (лісгосп) на підставі укладеного договору та закону зобов’язаний контролювати діяльність тимчасового користувача (у даному випадку – канівської фірми).

Звідси й парадокс: Канівська районна рада, сільські ради, вважаючи, що мова йде про оренду лісових земель, наполягають, що саме вони повинні ухвалювати з цього приводу рішення. Натомість, все, що діється, не суперечить закону.

Сільська та районна ради вважають, що оформлення документації зроблено поспіхом та потайки. Насправді процедура оформлення ДТКЛ вимагає письмово звернутись до обласної державної адміністрації, у компетенцію якої входить надання лісу у ДТК, одночасно погодивши питання з обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Після необхідно отримати дозвіл від постійного лісокористувача та офіційний висновок обласного управління. Потім документи надсилаються на розгляд першого заступника голови ОДА, який і приймає рішення та підписує розпорядження. Лісгосп за цим розпорядженням має укласти відповідний договір, який реєструється в обласному управлінні лісового та мисливського господарства.

І хоч це видається не зовсім логічним, але справді, щоб оформити право ДТКЛ, не потрібно погодження сільських та районних рад, – закон не зобов’язує це робити. Питання оплати за ДТКЛ знову ж таки «впирається» у законодавство, точніше, в його брак.

Ухвалення будь-якого кодексу, як правило, передбачає необхідність прийняття підзаконних нормативних актів. Але ухваливши 2006 року Лісовий кодекс, ніхто не потурбувався прийняти до нього відповідний спільний наказ фіскальних органів держави і Держкомлісгоспу, де б визначалось – в якому розмірі та як саме повинна обраховуватись плата за ДТКЛ. Єдиним актом, який може регулювати аналогічні, хоч і неіснуючі правовідносини оренди лісових земель, є вкрай застарілий та суперечливий спільний наказ Держкомлісгоспу від 15.10.1999 року. Він виданий тоді, коли нинішніх правових форм, як кажуть, ще й у проекції не було. Причому цей наказ не дає чіткої відповіді, як встановлювати плату за користування лісами. А тому лісгоспи та обласні управління діють, як хто може.

Щодо описаної суперечності у документах, то, як вже зазначалось, при ДТКЛ виділяються лісові ділянки (тобто ліс без землі), а не земельні лісові ділянки (тобто не земля). Якщо за нормальною логікою це одне і те ж саме, то в даному випадку, як кажуть в Одесі – дві великі різниці. Пояснити людям, як може існувати ліс без землі, я не можу, і логіка авторів чинного Лісового кодексу мені незрозуміла. Але юридичний факт залишається фактом. Тому у цій ситуації вірогідно, що Канівська районна рада надала запит у лісгосп, чи виділялись в лісі земельні ділянки, а Золотоніський лісгосп цілком щиро надав відповідь, що земельні лісові ділянки не виділялись, оскільки виділялись лише лісові ділянки.

А тому, як не парадоксально це звучить з точки зору нормальної логіки, дії чиновників у цій ситуації не порушують вимог закону. Отже, й прокуратура навряд чи знайде суттєві порушення при виділенні лісових ділянок канівським користувачам, оскільки вона перевірятиме дотримання вимог закону. А оскільки сам закон недосконалий, то подібні конфлікти між громадами та «користувачами» запрограмовані у різних куточках України… І поки з різних сторін правоохоронці, лісокористувачі та місцева влада чубитимуться, доводячи кожен свою правоту, великі лісові території можуть розповзтися по приватних руках у довгострокове тимчасове користування… А як відомо, нічого немає більш постійного, ніж тимчасове.

Володимир ЛИМАРЕНКО, м. Черкаси
«Селянська правда», №48, 27 квітня 2010

Додатково:

• Відповідь ДП “Золотоніське лісогосподарство” Канівській райраді: “…землі не виділялися…”
• Список отримувачів лісових угідь
• Лист-протест Бобрицької с/р
• Розпорядження Черкаської ОДА про виділення в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки ТОВ “Власок”
• Звернення районних депутатів до Генерального прокурора