Друзі лісу

Життя лiсовода Андрiя Пясецького виявилось подiбним до комети – коротким, але яскравим. А iм’я його, не дивлячись на здiйснений подвиг, практично невiдоме.

Народився Андрiй Пясецький 27 серпня 1909 р. у галицькому селi Реклинець, неподалiк вiд мiстечка Великi Мости у сiм’ї священника. У 1927 р., пiсля закiнчення гiмназiї, вiн стає студентом лiсового факультету Львiвського полiтехнiчного iнституту, бере участь у молодiжному патрiотичному об’єднаннi “Пласт”. У 1933 р., захистивши дипломну роботу “Охорона кедра в Горганах”, отримав диплом лiсового iнженера.

Працюючи в лiсах, якi належали греко-католицькiй церквi, розробляє проект створення в Горганах (частина Карпат) кедрового резервата. Цього вдалося добитись у 1934 р. Вчений був безкiнечно закоханий у красу зелених Карпат. Це вiдчувається хоча б по його статтi “Українськi карпатськi заповiдники”. Ось як захоплююче вiн писав про них:

“Гнiздо Горганських висот – Грофа, Паренки, Канусяки, Попадя, Мшана та Лелiнське яйце – це найбiльш дика та первiсна полоса наших Карпат. Приховалась там у своїй пишнiй красi, не знищена ще наступом цивiлiзацiї первiсна гiрнича природа, якiй рiвної немає не лише на просторi Карпат, але, мабуть, у всiй Європi”. Любов’ю до природи та її краси просякнута вся подальша дiяльнiсть лiсовода.

У 1940 р. Андрiй Львович стає доцентом кафедри лiсової ботанiки Лвiвського полiтехнiчного iнституту, починає вивчати урочище Розточчя на Львiвщинi, унiкальна природа якого з ботанiчної та зоологiчної точок зору неповторна.

20 лютого 1941 р. вчений захищає дисертацiю на тему “Карпатський кедр, його охорона та кедровi заповiдники”. На початку вiйни Андрiя Львовича заарештовує львiвське НКВС. Зовсiм випадково, при евакуацiї, чекiсти забувають про нього, i заарештованого звiльняють нiмцi.

30 червня 1941 р. у Львовi урочисто проголошується Українська самостiйна держава на чолi з Ярославом Стецьком. В його урядi Пясецький обiймає посаду мiнiстра лiсiв. Але нiмцi не визнали цього уряду, а багатьох членiв заарештували. Пясецький знову вирушає у Розточчя, де стає надлiсничим мiсцевого Янiвського лiсництва.

У другому пiврiччi 1941 р. нiмецький форстмайстер Ганс Барт дав команду заготувати в цьому лiсництвi 24 тисячi кубометрiв дров, тобто, практично знищити безцiнний лiс. Тодi Андрiй Львович зважується на ризикований крок – вiн їде до Кракова, в головне управлiння лiсiв до професора Ментеля, i доводить йому, що у Розточчi рубати не можна – обезлiсення головного європейського водороздiлу загрожує катастрофою. Ментель погоджується з Плясецьким i домагається, що Янiвськi лiси затверджують науковим об’єктом i пiдпорядковують лише йому.

Розлючений раптовим поворотом подiй i непокiрнiстю українського лiсовода, форстмайстер Барт доносить в гестапо, що надлiсничий Пясецький не виконує його наказiв. 8 сiчня 1942 р. Андрiя Львовича заарештовують. Його справу вiв гестапiвець Освальд Мюллер – приятель Барта. На допомогу Пясецькому поспiшив професор Ментель. Але безуспiшно…

У в’язницi вчений добровiльно допомагав тифозним хворим i вiд них сам заразився. 25 чи 27 листопада 1942 р. у вiдповiдь на акцiї партизанiв вiн у числi 100 заручників був розстрiляний неподалiк вiд Янiвського кладовища.

У 1984 р. на Львiвщинi був створений державний заповiдник Розточчя. На нашу думку, вiн повинен носити iм’я людини, яка врятувала його лiси – Андрiя Львовича Пясецького.

В.Є. Борейко

Розстріляна екологія

Нариси про репресованих діячів охорони природи україни

(За матеріалами досліджень Комісії із заповідної справи та охорони дикої природи УЕА «Зелений світ» – В. Борейко, В. Грищенко, Г. Дремлюга, О. Листопад)

«Зелений світ», екологічна газета України

Спеціальний випуск №10-11

Серпень 1994 року

Над номером працювали: С. Желяскова, О. Листопад, М. Прилуцький, Е. Яцеленко,

Фото із особистих архівів, матеріалів СБ України та ін. джерел

Фото перезнімали О. Шелудько, Ю Самеляк, С. Полюх, В. Борейко