Оголошений Постановою Р.М. УРСР від 25.08.89р. №223. Місце розташування: Голосіївський район,  у кварталах 2-15, 17-19 21,23-35, 28,29 Конча-Заспівського лісництва Лісопаркового господарства «Конча-Заспа». Землекористувачем є РЛП «Голосіївський». Площа – 1110,2 га. Входить до складу НПП «Голосіївський».

На земельній ділянці присутні залишки старих дібров (віком понад 350 років). Східна частина заказника приурочена до борової тераси правого берега р. Дніпра з бідними піщанами грунтами, вона характеризується слабко хвилястим рельєфом, там сформовані дерново-піщані та легко-супіщані грунти. Західна частина розташована в басейні невеличкої річки Віта, яка розчленована тут на багато дрібних рукавів і дуже заболочена. Тут рельєф поступово знижується і переходить до вологого, а потім заболоченого типу місцезростань заплави р. Віта. На підвищених ділянках сформувалися підзолисто-дернові суглинисті грунти підстелені мореною, а в знижених – торф’яно-болотні та перегнійно-болотні.

Вздовж дороги Київ-Обухів панують соснові ліси з куничником наземним, які на високих піщаних сухих кучугурах змінюються сосновими лісами лишайниковими та чебрецевими. В пониженнях рельєфах формуються багатіші та вологіші екотопи з домішкою до сосни дубу і домінуванням в трав’яному ярусі папороті орляка звичайного.

В південно-західному напрямку, при зниженні та вирівнянні рельєфу, переважають дубово-соснові ліси. Далі, у напрямку зниження рельєфу та підвищення вологості грунтів роль листяних порід зростає і вони формують густі зарості заввишки до 8 м, складені з вторинних порід. В трав’яному покриві цих лісів панує зірочник ланцетолистий або трав’яний покрив розріджений.

Далі відмічена смуга дубових лісів зірочникових, їх похідних ясенево- та кленово-дубових лісів, що чергуються по зниженнях із заболоченими лісами вільхи клейкої з домінуванням кропиви, ожини, осоки гострої та відкритим болотом з осокою гострою. Чималі простори тут займають відкриті водойми, береги яких покриті рогозом, очеретом, а на водному дзеркалі зростають рдести, кушир темно-зелений, плаває ряска та ін.

В західному напрямку площа водного дзеркала зменшується, але натомість зростає почленованість території дрібними рукавами р. Віти. Тут у вологих і відносно багатих умовах формуються дубові ліси з яглицею звичайною, та їх похідні кленово- і ясенево-дубові ліси з аналогічним трав’яним покривом. Саме в цих лісах в травні формується густий аспект із черемши, цибулі ведмежої чи лявурди – досить рідкісного для цієї території виду. Значну площу в цих місцях займають вільшняки та трав’янисті болота осоки гострої.

На місці зведених лісів формуються трав’янисті угруповання – луки. Головними домінантами цих угруповань виступають: булавоносець сірий та куничник наземний, грястиця збірна – дерново-підзолисті свіжі грунти, осока гостра, лепешняк великий на вологих лучних грунтах. Найсухіші та найбідніші екотопи займають соснові ліси лишайникові, куди ми відносимо і соснові ліси з чебрецем, кострицею овочою, вереском. Вони поширені невеликими фрагментами на вершинах піщаних горбів.

Дещо нижчі форми рельєфу, піщані дюни, що тягнуться вздовж траси Київ-Обухів зайняті сосновими лісами з куничником наземним, які в западинах рельєфу в багатших умовах на дерново-підзолистих грунтах змінюються дубово-сосновими лісами з орляком. Трав’яний покрив у таких лісах, як правило, досить густий (до 80%) і багатий видами. Значне покриття мають конвалія звичайна, поодиноко, але часто трапляються парило звичайне, буквиця лікарська, спаржа лікарська, дзвоники персиколисті, волошка скабіозовидна, звіробій звичайний, чапалоч пахуча, нечуйвітер зонтичний, перестріч дібровний, молочай кіпарисовидний, малина, купина лікарська, вероніка лікарська, рідкісний вид сон чорніючий. На пониженнях рельєфу зафіксовано зростання вовчих ягід пахучих.

Дубові ліси переважають за площею у західній зниженій ділянці заплави р. Віти. Із рідкісних видів тут відмічені орхідні – гніздівка звичайна, любка дволиста, коручка морозниковидна, зозулині сльози яйцевидні. Як похідні угруповання сформувалися ясеневі ліси в трав’яному ярусі з кропивою дводомною та ожиною. Весною тут теж формуються густі зарості з цибулею ведмежою, з участю рдесту ущільненого, медунки темної, фіалок дивної, шершавої, анемони жовтецевої, зірочки жовтої.

Найбільш знижені ділянки, рукави, заплави, стариці займають сирі вільхові ліси та вільхові болота. Обводнені місця вздовж берега р. Віти зайняти заростями очерету, рогозу широколистого та вузбколистого, лепешняка великого. Водойми, що розташовані біля хутора Мриги, характеризуються наявністю типових водних рослин глечиків, латаття білого, рдестів, роголисника, сальвінії плаваючою, ряски та ін. Типові лучні угруповання представлені пирієм повзучим, тонкногом лучним та кострицею лучною. Заболочені луки, ділянки яких прилягають до водойми представлені щучкою дернистою та грястицею збірною.

(Джерело: Дідух Я.П. Наукове обґрунтування до створення ботанічного заказника загальнодержавного значення «Лісники».)