Національний природний парк “Дворічанський” знаходиться на північному сході Харківської області. Це місце поєднання мальовничих краєвидів з рідкісними та незвичними ландшафтами. Тут є все для того, щоб провести знайомство з природою Харківщини: степи, ліси, заплава. Та найголовнішою родзинкою національного парку, яка так і манить до себе, є крейдові схили. Ці унікальні геологічні утворення простягаються вузькою смугою вздовж річки Оскіл. Вони є частиною великого крейдового масиву, який утворився на дні стародавнього моря за часів мезозойської ери. Зараз в товщі крейди можна знайти окам’янілості прадавніх молюсків, таких як амоніти та белемніти.

На крейдових оголеннях зростають рідкісні крейдові рослини. Серед цих рослин зустрічаються ті, які зростають тут ще з далеких часів минулих геологічних епох, вони називаються реліктами. Деякі ж рослини, настільки пристосувалися до крейди, що можуть рости тільки на ній, такі рослини називають ендеміки. Усі вони є рідкісними та занесені в різні охоронні списки: від місцевого до міжнародного рівнів.

Не дивно, що такі багатства Пооскілля не змогли не зацікавити дослідників та натуралістів.

Ще наприкінці ХІХ століття, відомий натураліст та один з засновників природоохоронного руху на Харківщині В.І. Таліев відмічав особливу красу приоскільських гір. У 1931 р. відомий ботанік і географ Б.М. Козо-Полянський також наголошував на необхідності заповідання крейдових гір Осколу. Але лише в 80-і рр. ХХ ст, зусиллями Л.Н. Горєлової та харківських ботаніків, було створено кілька заказників.

«Дворічанський» був створений Указом Президента України від 11 грудня 2009 року. Площа парку — 3131,2 гектари: лише 658,8 га з них надані парку в постійне користування і 2472,4 га — без вилучення у землекористувачів. До парку увійшли крейдові відслонення, крейдові степи, байрачні діброви, заплавні луки та ліси. Поєднання цих комплексів забезпечують парку високий рівень біорізноманіття флори і фауни. Територія парку поділена на заповідну, рекреаційну та господарську зони. До заповідної зони увійшли крейдові схили та прилеглі до них степи, до зони рекреації — степові та заплавні ділянки, до господарської зони — заплава, степи та байрачні ліси.

Найбільшою цінністю “Дворічанського” є крейдова рослинність. Здебільшого це невеликі напівчагарнички, які ростуть прямо на голій крейді. Їх своєрідність пов’язана з протіканням ерозійних процесів – розмиванням крейди та ґрунту. Вони мають сильне коріння та здерев’яніле стебло, що допомагає їм триматися в такому нестійкому ґрунті під дією вітру та води. Листочки таких рослин дуже тоненькі, але бувають і м’ясисті, вкриті восковим шаром або ворсинками. Така будова захищає листя від палючого сонця. Зовні ці рослини дуже нагадують китайські бонсаї. Такий тип рослинності виділяється науковцями як гірсько-пустельний. В місцях, ще ерозія менш активна (в улоговнах, терасах та у верхів’ї пагорбів) до рослинного покриву додаються степові рослини, там формуються так звані крейдові степи.
Комплекси пристосованих до крейди рослин унікальні не тільки в регіональному масштабі, а і для усієї Східної Европи. крейдові рослини є рідкісними саме тому, що приурочені до обмеженої кількості місцезростань та не зустрічаються у інших умовах. До таких рослин можна віднести: гісоп крейдовий, полин суцільнобілий, переломник Козо-Полянського, левкой пахучій. Ці рослини мають високий природоохоронний статус – вони занесені до Червоної книги України. Зустрічаються також і регіонально-рідкісні види: чебрець крейдовий, смілка приземкувата та інші.

Окрім крейдових масивів, серед різноманіття ландшафтів «Дворічанського» привертають увагу діброви та ділянки цілинного степу. Саме тут степи збереглися на досить великих площах, тут можна побачити низку рідкісних рослинних угруповань України: угруповання видів ковили, півонії вузьколистої, осоки низької. Також можна познайомитися зі степовими «червонокнижниками»: сон лучний та широколистий, горицвіт весняний, різноманітні ковили, півонія вузьколиста.

Також зустрічаються урочища чагарникових степів, порослих караганою кущової, терном та степовою вишнею, до них додаються різновиди глоду та шипшини. Серед різнотрав’я можна виділити види шавлії, астрагалу, молочаю, материнка звичайна.

У верхів’ях та на схилах балок можна побачити кілька невеликих байрачних дібров, найбільшою з яких є урочище «Заливне». Тут переважають дуб, ясен, липа, подекуди осика та вільха. Особливо гарно в лісі весною, в свіжу та світлу пору земля вкрита килимом з квітів, це рясти, проліска сибірська, тюльпан дібровний, пшінка.
Серед рослин, які зростають в парку 28 видів занесені до Червоної книги України, ще 61 вид занесений до Червоного списку Харківщини.

Під схилами блакитною стрічкою тече річка Оскіл. На Дворічанщині, ця річка має природний режим регулювання та чисту природну заплаву. Заплава більшою частиною широка, місцями заболочена, часто зустрічаються річкові озера – стариці. В таких місцях спостерігається високе різноманіття рослин та тварин.

В межах району Оскіл протікає звивисто, на окремих ділянках розбивається на декілька рукавів, це одна з небагатьох річок, на якій можна спостерігати весняну повінь, що підтримує природній баланс заплавних комплексів.Більшу частину заплави займають луки, на яких на початку літа рясно квітнуть червонокнижні косарики та рябчики. В лісових та лучних заплавних комплексах можна спостерігати норку, видру, бобра, та інших звірів, можна спостерігати за чаплями та журавлями, милуватися лебедями.

Дворічанський район є одним з найчистіших районів Харківщини, і завдання парку, зберегти його природу в такому ж стані на майбутнє зберегти та відновити унікальні природні ландшафти краю, проводити моніторинг змін навколишнього природного середовища.

(текст підготувала М.Кривохижа)

Види тварин, занесених до Червної книги Харківської області*, що зустрічаються на території НПП “Двурічанський”:

1. БАБАК Marmota bobak Müller, 1776
2. БИСТРЯНКА РОСІЙСЬКА Alburnoides rossicus Berg, 1924
3. БОРИВІТЕР ЗВИЧАЙНИЙ Falco tіnnunculus Lіnnaeus, 1758
4. БОРСУК ЄВРОПЕЙСЬКИЙ Meles meles Linnaeus, 1758
5. ГАДЮКА СТЕПОВА Vipera renardi Christoff, 1861
6. ГНАФОЗА ЖАЛОБНА Gnaphosa lugubris (C. L. Koch, 1839)
7. ГНАФОЗА КРИМСЬКА Gnaphosa taurica Thorell, 1875
8. ДИБКА СТЕПОВА Saga pedo (Pallas, 1771)
9. ДІДОК ЖОВТОНОГИЙ Gomphus flavipes (Charpentier, 1825)
10. ДОЗОРЕЦЬ МАЛИЙ Anax parthenope (Selys, 1839)
11. ЕРЕЗУС ЧОРНИЙ Eresus kollari Rossi, 1846
12. ЖУРАВЕЛЬ СІРИЙ Grus grus (Linnaeus, 1758)
13. ЙОРЖ НОСАР Gymnocephalus acerina (Gueldenstaedt, 1774)
14. КАРАСЬ ЗВИЧАЙНИЙ Carassius carassius (Linnaeus, 1758)
15. КЛЕПЕЦЬ Ballerus sapa (Pallas, 1814)
16. КРЯЧОК БІЛОКРИЛИЙ Chlidonias leucopterus (Temminck, 1815)
17. КУНИЦЯ ЛІСОВА Martes martes Linnaeus, 1758
18. ЛАСКА Mustela nivalis Linnaeus, 1766
19. МИНЬ Lota lota (Linnaeus, 1758)
20. МІДЯНКА ЗВИЧАЙНА Coronella austriaca Laurenti, 1768
21. МІНОГА УКРАЇНСЬКА Eudontomyzon mariae (Berg, 1931)
22. ОГАР Tadorna ferruginea (Pallas, 1764)
23. ОРЕЛ-КАРЛИК Hieraaetus pennatus (J. F. Gmelin, 1788)
24. ОРЛАН-БІЛОХВІСТ Haliaeetus albicilla (Linnaeus, 1758)
25. ОСОЇД Pernis apivorus (Linnaeus, 1758)
26. ОЧЕРЕТЯНКА ІНДІЙСЬКА Acrocephalus agricola (Jerdon, 1845)
27. ПІДСОКОЛИК ВЕЛИКИЙ Falco subbuteo Lіnnaeus, 1758
28. ПІРНИКОЗА СІРОЩОКА Podiceps grisegena (Boddaert, 1783)
29. ПІРНИКОЗА ЧОРНОШИЯ Podiceps nigricollis C. L. Brehm, 1831
30. ПРОСЯНКА Emberiza calandra Linnaeus, 1758
31. СИНЕЦЬ Ballerus ballerus (Linnaeus, 1758)
32. СИНЯВЕЦЬ БУАДЮВАЛЯ Polyommatus eros (Ochsenheimer, 1808)
33. СИНЯВЕЦЬ ВІКРАМА Pseudophilotes vicrama (Moore, 1865)
34. СИНЯВЕЦЬ ПІРЕНЕЙСЬКИЙ Agriades pyrenaicus (Boisduval, 1840)
35. СИНЯВЕЦЬ ТЕЛЕЙ Maculinea teleius (Bergsträsser, 1779)
36. СЛИЖ ВУСАТИЙ Barbatula barbatula (Linnaeus, 1758)
37. СЛУКВА Scolopax rusticola Linnaeus, 1758
38. СОВА БОЛОТЯНА Asio flammeus (Pontoppidan, 1763)
39. СОВКА Otus scops (Linnaeus, 1758)
40. СУДАК ВОЛЗЬКИЙ Sander volgensis (Gmelin, 1789)
41. ХВОСТЮШОК РІМНУС Neolycaena rhymnus (Eversmann, 1832)
42. ЧЕРЕПАХА БОЛОТЯНА Emys orbicularis (Linnaeus, 1758)
43. ЧИЖ Spinus spinus (Linnaeus, 1758)
44. ШУЛІКА ЧОРНИЙ Milvus migrans (Boddaert, 1783)
45. ЩИПАВКА ГЛАДКОВА Cobitis melanoleuca gladkovi Vasil’ev et Vasil’eva, 2008
46. ЩИТЕНЬ ВЕСНЯНИЙ Lepidurus apus (Linnaeus, 1758)
47. ЯЩУРКА РІЗНОБАРВНА Eremias arguta (Pallas, 1773)

* – Червона книга Харківської області. під ред. В.А.Токарського. Харків, 2013. 472 с.

Стрічка новин на блозі “Національним паркам – бути!”

Стрічка новин на блозі “Степи України”

Стрічка новин на сайті ЕкГ “Печеніги”

 Наукові публікації

Звуки Двурічанського парку

Фото