RSS

(Підготовлено Парнікоза І.Ю., Василюк О.В.)

Одним з найдієвіших методів охорони популяцій рідкісних видів флори є встановлення на територіях їхнього зростання заповідного режиму. Аналогічно, заповідання є найдієвішим методом охорони місць мешкання (наприклад гніздування) рідкісниїх тварин. Найчастіше і найпростіше створюються заповідні об’єкти місцевого значення, такі як пам’ятки природи, заповідні урочища, заказники і регіональні ландшафтні парки. Порядок створення цих об’єктів визначений Законом України «Про природно-заповідний фонд». Зауважимо, що створення заповідного об’єкту місцевого значення може суттєво вплинути на ситуацію лише тоді, коли інтересами додержання на його території заповідного режиму опікується місцева екологічна організація, члени якої, добре розуміючи реалії сучасного законодавства та місцевий владний клімат, регулярно вживають заходів з моніторингу та попередження порушень на території створених заповідних об’єктів. Створення об’єктів Природно-заповідного фонду є просто необхідним для захисту останніх куточків дикої природи в межах міст. Так, розгалужена сітка заповідних об’єктів м. Києва завдяки зусиллям місцевих екологістів все-таки сильно стримує апетити забудовників. На даному етапі, біля 12% Києва є аповідними. Проте і ці території інколи зазнають атаки забудовників.

Для успішного створення заповідного об’єкту необхідно увійти у контакт з представниками місцевих органів влади. Документи на заповідання надсилаються (а краще приносяться та реєструються за номером листа-клопотання в канцелярії) до регіонального органу Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Остаточне рішення про створення заповідного об’єкту місцевого значення приймає облрада, Рада Автономної республіки Крим чи міські ради Києва та Севастополя. Регіональні управління охорони навколишнього природного середовища готують проект створення за-повідного об’єкту та проект рішення місцевої ради, який та затверджує. Але до того представникам екологічної організації доведеться самим підготувати увесь пакет матеріалів, який вимагається вищезгаданим Законом. До них відносяться:

–  Клопотання про створення заповідного об’єкту, до якого додається наукове обґрунтування створення заповідного об’єкту (Клопотання про оголошення заповідного об’єкту краще подавати від екологічної організації);

–   Погодження клопотань з власниками та користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання;

–    Планово-картографічний матеріал території чи об’єкту, що заповідається, в масштабі 1:25000 з позначеними межами об’єкту та печаткою місцевого управління земельних ресурсів чи землеко-ристувача (якщо це юридична особа), написом «З оригіналом вірно» та підписом уповноваже-ної особи.

–   Наукове обґрунтування очевидно готується переважно вашими ж силами. В ньому обов’язково вказуються:

Назва об’єкту. Доцільно давати об’єкту назву, під якою він відомий у лісових та земельних кадастрах, серед місцевих жителів, по назві головного об’єкту охорони, навколишньої місцевості;

Площа об’єкту. Найкраще з’ясувати її можна в регіональному управлінні земельних ресурсів, коли отримуєте карту території, чи у землекористувача;

Місцезнаходження об’єкту (область, район, найближчий населений пункт).

Точний опис меж об’єкту з прив’язкою до системи доріг, населених пунктів та інших довгочасних орієнтирів. Запам’ятаймо: чим більш точно прописані межі об’єкту, тим складніше потім обґрунтувати незаконне втручання на його територію;

Землекористувач (якщо землекористувачів кілька то необхідно вказати, яка частина території припадає на кожного землекористувача);

Загальна фізико-географічна характеристика об’єкту. Тут зазвичай вказують положення території за фізико-географічним та геоботанічним районуваннями України. Дізнатися про те, в якому регіоні знаходиться об’єкт, можна з спеціальних довідників, зокрема Білик Г.І. Геоботанічне районування УРСР. – К.: Наукова думка, 1977 – 301с.

Історичний нарис з характеристикою значних історичних подій, пов’язаних з об’єктом, а також історії його використання. Тут радимо особливу увагу приділити подіям війн за незалежність України, подіям Великої Вітчизняної війни;

Загальна характеристика рослинності об’єкту (співвідношення типів рослинності, розподіл їх в рельєфі). Характеристика ценозів основних типів рослинності та рідкісних угруповань; Особливості флори: кількість видів які виявлені, характеристика флористичного ядра (тобто основного набору видів);

Рідкісні види флори, виявлені на об’єкті, їх коротка характеристика (загальний ареал, екологічні особливості, характеристика популяцій на даному об’єкті);

Загальна характеристика фауни та її особливості (обов’язково зоогеографічні – тобто приналежність груп видів до певної зони, наприклад тайгової чи лісостепу), фауністичне ядро та походження видів, що його складають (короткі відомості);

Фауністичні комплекси або поселення окремих видів тварин, виявлені на об’єкті (склад та розподіл по окремим природним комплексам тощо);

Характеристика рідкісних видів фауни (загальний ареал, особливості біології та екології видів, чисельність популяції на даному об’єкті тощо);

Наукове значення даного об’єкту (в ландшафтному, ботанічному, зоологічному, гідрологічному, історико-культурному планах). Тут також вказується екологічне значення (водоохоронне, ґрунтозахисне або господарське, має генофонд лікарських, їстівних рослин, грибів, інших ресурсів, мисливську фауну тощо). Це вказується і у висновку про можливе використання даної території;

Якщо об’єкт згадується або характеризується в науковій літературі, наводяться дані про ці наукові джерела;

Пропонована категорія охорони та основні пропозиції до режиму. Тут єдине побажання: краще вибирати статус ландшафтного заказника чи комплексної пам’ятки природи, оскільки вказані категорії забезпечують охорону усього комплексу біоти та ландшафтів і фактично є універсальними. В рекомендаціях до режиму треба викласти, що дозволяється робити на території об’єкту і що категорично забороняється. Дію певних факторів можна обмежити, наприклад випас – кількістю голів худоби. Такі рекомендації мають бути погоджені з землекористувачем;

Обґрунтування має бути підписано вченими, координатором по створенню заповідних об’єктів вашої організації та головою вашої організації. Підписи науковців мають бути завірені канцелярією наукових установ, де вони працюють, з мокрою печаткою установи.

Звертаємо вашу увагу на те, що не в усіх наукових обґрунтуваннях строго додержуються викладеної послідовності пунктів та наводять усі зазначені характеристики, проте чим більш детально обґрунтування підготоване, тим більш воно авторитетно виглядає.

Нижче наводимо приклад наукового обґрунтування.

***ПРИКЛАД

Обґрунтування створення ландшафтного заказника місцевого значення  «Урочище Кільнище»

Об’єкт являє собою північну частину великого Дніпровського острову Муромець, що на півночі виходить до гирла річки Десна. Зі сходу його територію обмежено рукавом Десни-Чорторию, із заходу – головним річищем Дніпра. Південна межа проходить по північному горизонтальному відгалуженню протоки Бобровня. Загальна площа об’єкту біля 17 тис га. Вказана територія віднесена до земель держрезерву і призначена під заповідання.

Острів Муромець за фізико-географічним районуванням належить до Дніпровсько-Деснянського району Чернігівського Полісся. Це заплавний район, що має висоту над рівнем Дніпра 2-4 метри. Острів сформовано алювіальними відкладеннями: замуленими пісками та заторфованими ґрунтами. Товща муляних ґрунтів коливається від одного до двох метрів. Абсолютні позначення поверхні у межах 92,0 – 95,7 метра. Рельєф плоский, слабко хвилястий, з окремими невеликими підвищеннями до 5 метрів та місцевим заболочуванням. Ландшафт заплавний, лучно-болотяний.

Рослинність вказаної території представлено такими основними групами:
піщаними луками,
справжніми луками,
болотистими луками та болотами,
заплавними лісами,
прибережно-водною та водною рослинністю.

Піщані луки займають найбільшу площу і найвищі елементи рельєфу. Вони сформовані в основному з вівсяниці Беккера, куничника наземного та келерії сизої. Флористичне ядро формують щавель горобиний, миколайчики плоскі, гвоздика Борбаша, енотера дворічна, полин дніпровський та Маршала, очитки звичайний та їдкий. В складі таких угруповань зустрічаються козельці українські, занесені до Європейського Червоного списку, а також такі малопоширені рослини, як очиток пурпурний та очиток шестирядний. Останній знаходиться тут на східній межі свого ареалу.

Піщані луки формують комплекси із справжніми та болотистими луками. Справжні луки сформувалися на нижчих вологіших супіщаних, а подекуди з шаром намулу ґрунтах. В них переважають угруповання вівсяниці лучної, тонконогу лучного та пирію повзучого. На бідніших ґрунтах поширені угруповання лисохвосту та тимофіївки лучних. Флористичне ядро таких лук найбагатше. Тут зустрічаються типово лучні види: волошка лучна, суховершки звичайні, коронарія зозуляча, цибуля гранчаста, конюшина гірська та ін. В травостої також присутні такі малочисельні види, як суниці зелені, фіалка висока та самосил часниковий. У комплексі зі справжніми луками на Муромці по знижених зволожених ділянках, прилеглих до великої кількості внутрішніх водойм острова, сформувалися болотисті луки. Вони представлені угрупованнями осоки гострої, рідше лепешняку великого. Флористичне ядро в них утворюють такі гідрофільні види, як гадючник в’язолистий, щавель кінський, хвощ річковий, плакун верболистий, вербозілля звичайне та ін. З регіонально-рідкісних видів, що охороняються в межах Києва постановою Київради 2000р., тут зустрічаються фіалка багняна, півники сибірські та тирлич звичайний. Півники сибірські представлено великою повночленною популяцією. На вологіших ділянках зростають також малопоширені види: валеріана лікарська, осока Гартмана та міт-лиця велетенська. Особливу наукову цінність являє собою виявлена у 2002 році популяція пальчастокорінника травневого. Цю орхідею занесено до Червоної книги України. Популяція повночленна та багаточисельна і потребує охорони.

В північній частині об’єкту розташовані ділянки заплавного лісу. Їх сформовано головним чином з тополі чорної, верб ламкої та білої. Значною є також участь клену американського та аморфи кущової. В таких деревостанах зустрічається також рідкісна верба розмаринолиста. В трав’янистому ярусі таких лісів зустрічаються кропива дводомна, суниці лісові, дзвоники персиколисті, хвилівник звичайний та конвалія травнева, що охороняється вищезгаданою постановою Київради. У відкритих ландшафтах острова збереглося багато великих поодиноких екземплярів верби білої, які мають значний вік і мають бути збережені.

Суто болотяна рослинність представлена такими видами, як півники болотяні, вербозілля звичайне, плакун верболистий. В її складі трапляється рідкісна осока Баксбаума, занесена до Червоної книги України. Добре розвиненою є прибережна водна рослинність, флористичне ядро якої утворюють рогіз вузьколистий, очерет звичайний, куга озерна, стрілолист, сусак зонтичний, частуха подорожникова.

Акваторію численних водойм острова та прилеглих водотоків займає водна рослинність. Основу водних угруповань формують рдесники пронизанолистий, гребінчастий, блискучий та плаваючий, елодея канадська, ряски мала та трироздільна, а також спіродела багатокоренева. Особливої цінності зазначеним водоймам надає присутність тут рідкісних угруповань водних рослин, занесених до Зеленої книги України. Тут відмічено угруповання глечиків жовтих, латаття білого та сніжнобілого, а також сальвінії плаваючої. В наш час площа поширення цих реліктових угруповань неухильно скорочується. Обидва види латаття охороняються постановою Київради, а реліктова водна папороть – сальвінія плаваюча, занесена до Червоної книги України. У водоймах острова знайдено надзвичайно рідкісну комахоїдну рослину альдрованду пухирчасту, яку також занесено до Червоної книги України. Враховуючи це, водні угруповання потребують дбайливої охорони.

Відповідно до різноманіття типів рослинності дуже багатим є тваринний світ вказаної території. Великим і маловивченим є світ безхребетних. Але саме вказана територія є середовищем існування комах, занесених до Червоної книги України: дозорця-імператора, кордулегастера кільчастого, стрічкарок червоної та блакитної, джмеля яскравого, махаона, поліксени, молочайного бражника, подалірія, вусача мускусного та ін. Їх збереження нерозривно пов’язано з існуванням острівних ландшафтів. Прилеглі водотоки та внутрішні водойми острова населяють такі види риб: щипавка, чеський йорж, синець, чехоня, білизна, сом, що охороняються згідно положень Бернської конвенції. В гирлі Десни все ще зустрічається єдина в Україні суто прісноводна осетрова риба – стерлядь. Вона охороняється міжнародною та українською Червоними книгами, Бернською та Вашингтонською конвенціями.

Територію об’єкту заселює 10 видів амфібій. З них деревна жаба, тритон гребінчастий та джерелянка охороняються міжнародною Червоною книгою, а часничниця, зелена ропуха та гостроморда жаба – Бернською конвенцією. З поширених на острові плазунів прудка ящірка та болотяна черепаха охороняються Бернською конвенцією, а рідкісна неотруйна змія мідянка – Червоною книгою України.

Найбільш численною групою тварин на вказаній території є птахи, багато видів яких є рідкісними або зникаючими. Окрім розмаїття горобиних, тут на гніздуванні відмічені сиворакша, підсоколик великий, боривітер звичайний, шуліка чорний, а також сови вухата та сіра. Взимку можна зустріти також сову болотяну. На думку орнітологів, саме ця територія становить виключне значення для збереження і відтворення цінного мисливського птаха – куріпки сірої. Багатство дрібних птахів приваблює на полювання великих хижаків: великого та малого яструбів, канюка звичайного та зимняка. Усі вище перелічені птахи охороняються Бернською конвенцією. Саме тут нерідко можна побачити і найбільшого України орла – орлана білохвоста, якого занесено до Європейського Червоного списку, міжнародної та української Червоних книг.

Восени вказані острови та прилегла до них акваторія Дніпра стають місцем відпочинку птахів, що летять на південь. Саме під час осіннього прольоту тут трапляються качки: чубата чернь та червонокнижні гоголь та кулик-сорока. Зустрічаються також чорновола та значно рідше червоновола гагари, мартин сизий, великий, середній крохалі та луток, що інколи залишаються тут зимувати.

Старі дуплисті дерева дають прихисток декільком видам кажанів. Серед них вечірниця дозорна, вухань звичайний та нічниця водяна, що охороняються Бернською конвенцією, а також нічниця став-кова, занесена до Європейського Червоного списку та Червоної книги України. Тут також все ще зустрічаються горностай, занесений до Червоної книги України, видра, що крім Червоної книги занесена до Європейського Червоного списку та Бернської конвенції. Поширені на теренах острова бобер, куна кам’яна та тхір чорний охороняються Бернською конвенцією.

Територія об’єкту входить до складу Дніпровського екологічного коридору. Згідно законів України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр.», та «Про екомережу», долина Дніпра (Дніпровський екологічний коридор) включена до елементів загальнодержавного значення. Крім того, Дніпровський коридор має високе міжнародне значення, в першу чергу як шлях міграції великих мас перелітних птахів та частина Всеєвропейської екологічної мережі. Охороняти мігруючі види птахів Україна зобов`язалася, прийнявши «Закон України про приєднання до Боннської конвенції» 19.03.99 р.

Зобов`язання з охорони водно-болотяних угідь (до числа яких належить і вказана територія) Укра-їна взяла на себе, приєднавшись до Рамсарської конвенції (Постанова Верховної Ради від 29.10.96 р.). Охороняти екосистеми Дніпровського коридору Україна зобов`язалася також згідно «Заяві міністрів охорони навколишнього середовища про співробітництво в галузі екологічного оздоровлення басейну Дніпра» від 22.05.2003р. Згідно цьому міжнародному договору заявлено: «Нашу загальну політичну волю домогтися екологічного оздоровлення, збалансованого й екологічно обґрунтованого використання природних ресурсів басейну Дніпра в інтересах створення сприятливих умов для життєдіяльності сучасного й майбутніх поколінь його жителів, збереження і стійкого функціонування екосистем».

Зазначимо також, що оголошення режиму заказника на території об’єкту забезпечить чітке виконання особливого режиму в межах ІІ-го поясу санітарної охорони Дніпровського водозабору.

Виходячи з вищезазначеного, пропонується створити комплексний заказник місцевого значення «урочище Кільнище» з дотриманням на його території наступних умов:

Заборона розчищення лісу, вивезення старих трухлявих колод, вітровалу, так званих «санітарних» рубок дерев та заходів з «окультурення» на вказаних ділянках. Збереження старих, засихаючих, дуплистих та загиблих дерев, що дають притулок різним видам комах, птахів та ссавців, зокрема, рідкісних та зникаючих.

Збереження перезволожених, зарослих низинок і боліт, що є визначальними для існування цілого комплексу коловодних видів тварин.

Заборона будь-яких заходів з регулювання водотоків, меліорації та інших, що можуть призвести до змін водного режиму водойм острова.

Доцент кафедри зоології біологічного фа культету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, канд. біол. наук
Прізвище та ініціали    Підпис
Підпис (прізвище та ініціали) засвідчую декан біологічного факультету КНУ
Прізвище та ініціали    Підпис
Координатор робіт зі створення об`єктів ПЗФ НУО
Прізвище та ініціали    Підпис
Голова НУО Прізвище та ініціали     Підпис

Найважливішим документом, що подається на заповідання, є погодження землекористувача, адже заповідний об’єкт, що створюється без вилучення земель у землекористувача (до яких належать усі об’єкти місцевого значення) може бути створений лише за умови письмової згоди землекористувача. Існує декілька способів аргументації необхідності створення заповідного об’єкту землекористувачу. По-перше, суто-патріотичний: так би мовити, «тільки у Вас збереглося те-то й те-то і тільки Ви можете це порятувати». У багатьох районах є місцеві краєзнавці, які користуються загальною повагою, а їх думка має високий авторитет. Досягнувши порозуміння з ними, можна разом переконати місце-вого землекористувача (особливо, коли землекористувачем є сільська рада) у необхідності створення заповідного об’єкту.

По-друге, Законом України «Про природно-заповідний фонд» передбачено звільнення землекористувачів, що погодилися на оголошення своєї території об’єктом природно-заповідного фонду, від сплати земельного податку за цю площу з правом подальшого користування, що не суперечить режиму створеного об’єкту. Згідно ст.49 Закону України Про природно-заповідний фонд: «Підприємства, установи та організації звільняються від плати за землі включені до складу заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ та парків-пам’яток садово-паркового мистецтва».

Погодження може виглядати як рішення сільської, селищної ради, науково-методичної ради певного закладу і має бути оформлене на його бланку за підписами директора/голови та секретаря, на які ставиться мокра печатка. Якщо немає бланку, то у верхньому лівому куті погодження ставиться штамп підприємства. В випадку, коли землекористувач є у приватній садибі, чи на приватній землі, підпис господаря на погодженні необхідно завірити у нотаріуса за місцем роботи, чи в сільській раді за місцем проживання.

***ПРИКЛАД
Погодження може виглядати так:

Зазимська сільська Рада Броварського району Київської області
Рішення № ____
с. Зазим`я від «__» ______ 200_ р.

Про створення іхтіологічного заказника місцевого значення «Кам`яний ріг»

В И Р І Ш И Л А :

Підтримати пропозицію Дружини охорони природи Київського національного університету про оголошення ділянки акваторії р. Десна та водоохоронної зони вздовж обох берегів в урочищі Кам`яний ріг загальною площею 15 га, іхтіологічним заказником місцевого значення «Кам’яний ріг»

Вказана територія належать Зазимській сільській Раді. Урочище являє собою одне з останніх нерестовищ стерляді – рідкісної суто прісноводної осетрової риби, тому її заповідання – питання виживання цього виду.

Схема території додається.
Голова виконкому
Секретар виконкому

Погодження також може виглядати як лист до регіонального управління охорони навколишнього природного середовища, в якому землекористувач підтримує створення заповідного об’єкту на його території. Наприклад:

Інститут рибного господарства
української академії аграрних наук
Дослідне господарство «Нивка»
Начальнику Держуправління охорони
навколишнього природного середовища в м. Києві
Мовчану М.М.
04080, м. Київ-80, вул. Турівська, 28

Про створення орнітологічного заказника місцевого значення «Святошинські стави»

Інститут рибного господарства підтримує пропозицію Київського еколого-культурного центру про оголошення 20 га території дослідного рибного господарства «Нивка» (згідно схеми) ландшафтним заказником місцевого значення та згоден взяти його під охорону.

Директор Третяк А.М.

Основними вимогами для листа-погодження є його дата та реєстраційний номер, оскільки згідно чинного законодавства він має термін дії – два роки. Згідно Положенню, після затвердження проекту оголошення території об’єктом ПЗФ місцевого значення землекористувач підписує охоронне зобов`язання, приклад якого наводимо нижче. Зауважимо лише, що копію охоронного зобов’язання, в якому чітко зафіксовані площа, землекористувач та охоронний режим об’єкту, необхідно мати організації, яка планує займатися охороною цього об`єкту.

***ПРИКЛАД

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

ОХОРОННЕ ЗОБОВ`ЯЗАННЯ №_14__ від _01.05.00р.
Відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Держуправління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві передає під охорону землекористувачу заповідний об’єкт Межигірське

(категорія та площа) Ландшафтний заказник місцевого значення, 5,0 га

Створений рішенням Київської міської ради від 10.04.00р. № 123

З метою збереження, охорони і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохо-ронних та оздоровчих цілях

Заповідний об’єкт розташований Святошинське ЛПГ, Межигірське лісництво кв. 2, 46
І входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання, є складовою частиною світової системи природних територій та об’єктів, що перебувають під особливою охороною.

Землекористувач Святошинське ЛПГ (підприємство, установа, організація, громадянин)

В особі директор Святошинського ЛПГ – Артов А.А.

Бере під охорону вищеназваний заповідний об’єкт і зобов’язується зберігати його та дотримуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів згідно із статтею 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також провести відмежування заповідного об’єкту в натурі, оформлення його природоохоронними аншлагами, нанесення на планово-картографічні матеріали.

ЗАПОВІДНИЙ РЕЖИМ (тут вказується все, що має виконуватись на території об`єкту)

На заповідній території забороняється:
•    Проведення такої господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об’єкту чи порушити природну рівновагу;
•    Проведення господарської та підприємницької діяльності без попереднього погодження з місце-вим природоохоронним органом;
•    Зміна меж, відведення і надання земельних ділянок об’єкту для інших потреб, використання їх під будь-яке будівництво, городи, сади та розміщення торгових точок, тентів, рекламних щитів, а також самовільне огороджування й т. ін. з порушенням вимог чинного законодавства;
•    Незаконна вирубка та пошкодження дерев та чагарників, а також пошкодження трав’яного покриву, газонів, квітників;
•    Перевищення допустимих хімічних, фізичних, біологічних та інших впливів і антропогенних навантажень, порушення вимог наданих дозволів, неспеціальне використання природних ресурсів.

Охоронне зобов’язання складене в 4-х примірниках, з яких перші три зберігаються у природоохо-ронних органах Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, четвертий – у землекористувача.

Відповідно до статті 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», особи, винні у порушенні заповідного режиму, несуть відповідальність, встановлену законодавством.

Передав під охорону: представник Держуправління охорони навколишнього середовища в м. Києві

Начальник Держуправління _____Підпис_________
(місце для печатки) «_____» р.
Взяв під охорону: Землекористувач
__посада_ ______Підпис________
(місце для печатки) «_____» р.

Охоронне зобов’язання зареєстровано в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища у м. Києві за №____________________________________________________

Незважаючи на те, що закон вимагає облаштування заказника інформаційними аншлагами та природоохоронними щитами державного зразка, мало який землекористувач робить це, а жалітися на нього після того як він люб’язно погодив вам заповідний об’єкт неетично. Тому слід подумати, як самим облаштувати у заказнику інформаційні стенди та повісити природоохоронні щити, виготовлені власноруч.

Окремо слід зупинитися на такій категорії об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, як регіональний ландшафтний парк (РЛП). Дана категорія введена в Україні з 1992 року та слугує поєднанню як охорони та раціонального використання цінних природних територій, так і збереження історико-культурних комплексів та об’єктів. Таким чином, РЛП являє собою варіант Національного природного парку на місцевому рівні, що створюється без вилучення земель у землекористувача.

Зауважимо, що згідно ст. 24 Закону України «Про природно-заповідний фонд», «на території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об’єктів, їх особливостей може проводитися зонування (а може і не проводитися – прим. авторів) з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків. Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об’єктів та порядок його реалізації затверджуються державним органом, який прийняв рішення про організацію парку». На відміну від заказників, пам’яток природи та заповідних урочищ РЛП повинен мати штат співробітників та охорону. Створюється він на основі комплексного наукового обґрунтування, написаного колективом вчених та природоохоронців за прикладом, наведеним нижче. Обґрунтування супроводжується картою-схемою меж парку та території окремих зон, якщо пропонується його зонування. РЛП створюється рішенням обласної Ради, для прийняття такого рішення необхідні: клопотання щодо доцільності організації РЛП; проект створення з погодженнями землекористувача, сільських рад, районних рад, районного архітектора, санітарно-епідеміологічної служби, районного відділу земельних ресурсів. Парки здебільшого підпорядковуються органам, які їх створили, і фінансуються ними. Після прийняття рішення про створення парку формується його дирекція та штат співробітників. Діяльність РЛП регламентується положенням, яке розробляє дирекція. На першому етапі діяльності потрібні: служба охорони парку, організатор туристичних заходів, співробітник, відповідальний за екологічне виховання; співробітник, що контролює екологічний стан території і співпрацює з господарствами, на землях яких знаходиться парк. З розвитком парку до штату доцільно ввести науковців, насамперед організаторів проведення наукових досліджень силами співробітників наукових установ. Оскільки створення РЛП не супроводжується вилученням земель у землекористувачів, доцільно проводити роботу з керівництвом місцевих господарств і з населенням щодо спрямування їх господарської діяльності на вирощування чистих продуктів харчування та виготовлення сувенірів для туристів.

Зауважимо також, що в умовах сучасної України створення РЛП – перший крок до створення на основі багатьох з них Національних природних парків.

Обгрунтування створення РЛП, крім того, що воно більш розгорнуте, ніж обгрунтування створення заказників і пам’яток природи, містить у своєму складі розділ «Пропозиції до зонування».
***ПРИКЛАД

Пропозиції до зонування

Згідно Закону України «Про Природно-заповідний фонд», територія Регіонального ландшафтного парку може бути зонована за тими ж правилами, що й в випадку зонування Національного природного парку. У випадку проектованого РЛП «Межигірсько-Пуща-Водицький», який має поєднати інтереси збереження недоторканості великої частини Пуща-Водицького лісового масиву та рекреації прилеглих районів міста Києва, враховуючи реальну ситуацію, що склалася, необхідно виділити наступні зони:

Господарська. До складу господарської зони проектованого парку слід включити ті виділи кварталів, в яких розташовано кордони лісової охорони, а також допоміжні споруди Святошинського ЛПГ. Така ситуація фактично не впливатиме на існуючий уклад господарювання та стабільність екосистем на території парку.

Зона регульованої рекреації. До складу зони регульованої рекреації слід включити територію лісових кварталів, що прилягають до Подільського району Києва (зона відпочинку Виноградар) та північно-західної частини житлового масиву Оболонь: квартали 112-143.

Заповідна зона згідно ст. 21 та 24 Закону України «Про природно-заповідний фонд» призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відпо-відно до вимог, встановлених для природних заповідників. До заповідної зони проектованого парку необхідно включити розташовану на його території частину парку пам`ятки садово-паркового мисте-цтва загальнодержавного значення «Пуща-Водицький лісопарк» (квартали 77, 91, 94. 107-111). До складу заповідної зони мають увійти найцінніші мало відвідувані та віддалені від Києва, 72-74, 88-89, 99-101, 107-108, 117-118 квартали Межигірського лісництва, а також 12, 25-26, 42-44, 50-51, 67-81, 84-111 квартали Пуща-Водицького лісництва. Вказана територія включає у себе добре збережені сос-нові, мішані та подекуди листяні ліси з великим біологічним різноманіттям та великою насиченістю раритетними видами (Див. розділи «Рослинність та флора» та «Тваринний світ»). Заповідний статус дозволить зберегти цілісність рослинного покриву та стабільність гідрологічних умов витоків річки Горенка, що загалом добре позначиться на режимі більшої р. Ірпінь.

Читайте також:

Резервування територій під заповідання та інше.

По матеріалах:  Парнікоза І. Ю., Шевченко М. С., Іноземцева Д. М., Василюк О. В., Шевченко О. С. Раритетна флора (Охорона, вивчення, ре інтродукція силами студентських екологічних організацій) – К.: Національний екологічний центр України, 2006. – 164 с.