Друзі лісу

Стаття була спеціально написана для конкурсу «Кожен рік – рік лісів» і розміщена на «Телекритиці» та сайті ФЛЕГ.

Але після редагування і друку в газеті «Селянська правда» тема звучить набагато чіткіше.
О. Л.

Недосконалі закони і корупція не дають змоги зупинити самовільну вирубку лісосмуг

Прислів’я і приказки є невід’ємною частиною нашої культури. За століття існування українського етносу накопичилося їх стільки, що, здається, на всі (ще й із запасом) випадки життя вистачає. Але деякі з прислів’їв, мабуть, доведеться змінювати. Перше на черзі – «Не спійманий – не злодій». «У нашій практиці почасти буває навпаки, – каже директор ДП «Новотроїцьке лісове господарство», що в Херсонській області, Сергій Ісаков. – Не повірите, буває так, що лісова охорона ловить порушників на гарячому і разом з пилками і спиляним лісом віддає міліціонерам, а ті їх потім відпускають. Ось і виходить, що новостворене прислів’я має звучати як «Спійманий, але не злодій!»

На доказ своєї правоти Сергій Олексійович розповідає про випадок, який трапився у Чаплинському лісництві (воно входить до складу Новотроїцького держлісгоспу) ще наприкінці минулого року. Там поблизу села Червоний Яр на землях Державного лісового фонду двоє чоловіків зрубали 15 тридцятирічних акацій, заподіявши збиток на 8000 гривень. Лісова охорона заскочила їх на гарячому і з доказами злочину передала міліціонерам Чаплинського райвідділу УМВС. Яке ж було здивування директора лісгоспу, коли на запит до райвідділу йому надійшла… відмова у порушенні кримінальної справи! Не повіривши своїм очам і перечитавши ще раз і ще раз, Сергій Олексійович зрозумів, що треба діяти далі. Про незаконність відмови він повідомив прокурору Чаплинського району Є. В. Рудю. Прокурор, перевіривши факти, скасував постанову про відмову, чим зобов’язав міліціонерів ще раз провести розслідування. Проте результати виявились такими самими. У другому листі, який отримав директор лісгоспу, начальник Чаплинського райвідділу міліції О. М. Цуріков повідомляв: «…працівниками Чаплинського РВ УМВС України в Херсонській області було проведено додаткову перевірку факту вирубки дерев у лісосмузі поблизу с. Червоний Яр. За результатами дослідчої перевірки 17.02.2012 року було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України».

Ще цікавішим є текст самої постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, написаної дільничним С. О. Окулем. Копію цієї постанови Сергію Ісакову також надіслали. Сергій Олексійович читає її вголос, час від часу перемежовуючи текст дільничного ідіоматичними виразами. Отже, капітан Окул встановив, що «16.02.2012 до чергової частини Чаплинського РВ УМВС надійшли матеріали додаткової перевірки з прокуратури Чаплинського району про те, що 10.12.2011 року головою Чаплинської РДА гр. Бериславським В. М. («Не розумію, до чого тут голова, якщо злодіїв затримала лісова охорона?»  – дивується Сергій Ісаков) було виявлено факт вирубки дерев невідомими особами у лісосмузі біля с. Червоний Яр. При виїзді на місце події було встановлено, що вирубкою дерев займалися гр. Б. та Г. (хоча у постанові вказані конкретні прізвища, до суду їх називати не можна. – А. Б.), мешканці с. Мирне Каланчацького району. Опитані вищевказані громадяни пояснили, що 10.12.2011 року вони приїхали до лісосмуги неподалік с. Червоний Яр, щоб заготовити дров на зиму гр. Ш, який є їхнім родичем. У цій лісосмузі вони спиляли 15 дерев акації, які були сухими, та одну деревину, яка була звалена. Однак про те, що не можна спилювати дерева у лісосмугах, вони не знали. Опитати директора ДП «Новотроїцьке лісове господарство» гр. Ісакова С. О. про те, що чи відноситься лісопосадка до лісового фонду України не стало можливим (читаючи це речення, Сергій Олексійович вживає особливо сильні нелітературні вислови і говорить, що контактні телефони лісгоспу з самого початку були і в дільничного, і в начальника. – А. Б.). Враховуючи викладене та те, що в діях гр. Б. та Л. формально вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 246 КК України, та те, що Чаплинське лісництво ДП «Новотроїцьке лісове господарство» не надало довідку про заподіяну істотну шкоду, яка є необхідною кваліфікуючою ознакою ст. 246 КК України, а тому не дає змоги правильно кваліфікувати дії винних осіб. На підставі викладеного та керуючись ст. 6 п. 2 КПК України постановив… у порушенні кримінальної справи відмовити, про що повідомити заявника». Чи бачив цей «диво-документ» прокурор, сказати важко – підпису Є. В. Рудя під словами «Законність рішення перевірив та узгодив» просто немає.

Видно, що ця, з дозволу сказати, постанова для директора лісгоспу була приголомшливою. Нервово стукаючи пальцями по столу, він замовкає на кілька хвилин. Отака ось, каже, «взаємодія» органів внутрішніх справ при викритті лісопорушень. Директор запевняє, що лісова охорона зробила все за законом. Але за версією міліції, їх треба відпустити. Абсурд? Абсурд! І такого абсурду у лісовій галузі ще повно.

Директор лісгоспу пояснює, що лісові насадження у нашій степовій зоні масово почали з’являтись за радянської доби. Лісосмуги повинні були захистити поля з сільгоспкультурами від видування вологи і родючого шару. Адже головною бідою таврійських хліборобів споконвіку були «чорні бурі», під час яких поривчастий вітер піднімав з ланів купи пилу (верхнього родючого шару) і засипав ними села. Коли дерева у лісосмугах підросли, «чорних бур» не стало. Наприкінці дев’яностих вони почалися знову. Причина у тому, що жителі степових районів, де немає газу, почали вирубувати дерева на дрова. «Підставою говорити про те, кому належать лісосмуги, є державний акт на право користування, – каже Сергій Ісаков. – А на переважну більшість лісосмуг таких актів немає. Коли наприкінці дев’яностих облдержадміністрація розпочала розпаювання земель, про лісові насадження між полями… просто забули. Раніше ж вони були на балансі радгоспів і колгоспів, і після розпаювання пайовику просто треба було вносити їх у державний акт як землі сільськогосподарського призначення. Натомість вносили лише території полів. Тож більшість лісосмуг є нічийними, і лісоруби цим користуються. Ви вже побачили, що довести вину тих, хто нищить дерева, навіть на землях державної чи комунальної власності важко, а що казати про безгоспні лісові насадження?»

Насамкінець – знову про прислів’я. «Закон як дишло – куди повернув, туди і вийшло», – каже український народ. Насправді у цього прислів’я, за словами Сергія Ісакова, є і позитивний бік. У деяких райвідділах міліції навіть попри недосконале лісове законодавство справи порушників таки доводять до справедливого кінця. Наприклад, новотройчанка С. за самовільну вирубку дерев у лісосмузі отримала від районного суду два роки позбавлення волі. Обмеження волі на 2 роки з іспитовим терміном 1 рік отримав і фермер М., якого бригадир СТОВ «Світанок» затримав біля спиляної гледичії (діаметр стовбура 51 см) з бензопилою. Неподалік від місця злочину стояв «Lexus» громадянина, але до райвідділу міліції він поїхав на менш комфортному «УАЗику».

Але доля лісосмуг залишається невизначеною. Влада за 20 років існування української держави так і не спромоглася ні зрозуміти справжньої важливості цих рятівників полів, ні захистити їх від знищення.

Андрій Бейник

Новотроїцький район Херсонської області

«Селянська правда». №76, 3 липня 2012