Друзі лісу

Як лісоводи й екологісти гаряче дискутують, а то й сваряться, бачити доводилося не раз. А ось щоб одні нагороджували інших — таке на моїй пам’яті вперше.  Днями голова Українського товариства охорони птахів (ТОП) Олег Дудкін вручив грамоту першому заступникові начальника Київського обласного управління лісового господарства Русланові Гузенку. Руслан Володимирович безпосередньо брав участь у підготовці наказу облуправління про затвердження охоронних зон навколо гнізд рідкісних пернатих. Чимало теплих слів від орнітологів пролунало на адресу всього колективу київських лісоводів цілком заслужено, адже вони першими серед інших облуправлінь Держлісагентства застосували відповідні розділи нових, ініційованих Мінприроди та розроблених за участі як фахівців, так і громадськості, Санітарних правил у лісах України (детальніше читайте в «УК» «Як рубати по-новому. Екологи домоглися знакових змін у Санітарних правилах у лісах України» від 1 грудня 2016 року). 

Гніздо чорного лелеки у Тетерівському лісгоспі – під надійною охороною, тож навесні птахи можуть сміливо сюди повертатися. Фото надані прес-службою КЕКЦ

Усього за ініціативи Київського еколого-культурного центру та ТОП у лісах Київщини під охорону було взято 40 гнізд. По одному гнізду болотного луня, червоного шуліки, скопи, великого підорлика, по два — сірої чаплі, звичайного канюка та сірого журавля, по чотири — малого підорлика і змієїда, п’ять гнізд орлана-білохвоста та 16 — чорного лелеки. Охоронні зони розташовані навколо гнізд у 13 лісгоспах області, а ось у ще чотирьох лісгоспах гнізд (поки що?) не знайшли. Рекордсмен — Тетерівський лісгосп, де зафіксовано 19 гнізд. Утім, це державне підприємство варте окремої відзнаки, оскільки має багатий досвід у веденні лісового господарства за європейськими нормами. Жаль, що «тетерівський експеримент» так і не поширили на всі лісгоспи  — проєвропейськи налаштовані керівники так і не прийшли в це відомство.

Однак сподіваюсь, що добрий приклад  лісників столичної області запозичать й інші лісоводи.

Хай живуть ентузіасти

Радіуси безпеки навколо гнізд рідкісних птахів створювали в Україні й раніше. Але це була особиста, не підкріплена законодавчо ініціатива лісників і орнітологів. Так, ще  1974-го в Чудовському лісництві (Чернігівська область) вилучили з плану рубок ділянку лісу з гніздом чорного лелеки, а в Кам’янському лісництві (Київська область) гніздо цього птаха оберігали з ініціативи лісника І. Поліщука. Однак ці зусилля були радше винятком із загальної згубної практики знищення гнізд рідкісних птахів через рубки лісу.

У 2008-му представництво Всесвітнього фонду природи в Україні видало посібник для лісгоспів, що проходять міжнародну лісову сертифікацію FSC. Ішлося там і про те, що згідно з умовами такої сертифікації лісгоспи мусять відводити охоронні ділянки для збереження рідкісних видів рослин і тварин. Поступово стали з’являтися статті про охоронні зони в українській орнітологічній літературі.

Через два роки Держ?комлісгосп затвердив «Методичні вказівки з проведення таксації лісосік», у яких рекомендували виявляти рідкісні дерева й гнізда птахів. Але практичних наслідків це не мало, оскільки в документі не  вказали, для яких саме видів птахів створюють охоронні зони, та розміри цих зон.

Тож найактивнішими у створенні охоронних зон стали національні природні парки. Піонер — НПП «Гомільшанські ліси». Тут у 2011-му охоронні ділянки навколо гнізд зафіксували в «Проекті організації території» парку. В охоронних зонах заборонялося проводити будь-які лісогосподарські заходи. Такі ділянки створювали в усіх зонах парку, крім заповідної, охоронний режим якої і так відповідав  нормам охорони рідкісних птахів. Усього в «Гомільшанських лісах» визначили 52 охоронні ділянки, в які потрапило 152 гнізда 4 видів рідкісних птахів.

Торік таку роботу розпочали НПП «Гуцульщина», «Ічнянський», «Вижницький», «Ужанський», «Кременецькі гори», «Галицький», «Карпатський», «Сколівські Бескиди», «Подільські Товтри», «Черемоський», «Синевир». А Держлісагентство звернулося до своїх облуправлінь із пропозицією використовувати досвід НПП «Гомільшанські ліси» зі створення охоронних зон у роботі.

Напередодні 2017 року міністр екології Остап Семерак затвердив наказ «Про додаткові заходи щодо збереження рідкісних та зникаючих видів тварин и рослин», спрямований на створення охоронних зон навколо 80 видів рослин і 80 видів тварин в національних парках і біосферних заповідниках.

Європейський досвід

Світовий досвід переконує, що створення охоронних зон є ефективним способом охорони дикої фауни та флори. У Швеції охоронні зони із забороною рубки радіусом 200 м створено навколо гнізд орлана-білохвоста. У Латвії ще у 1973-1986 роках навколо гнізд рідкісних птахів  створили 304 охоронні зони. В Естонії тільки для охорони місць проживання білки-летяги, занесеної до Червоної книги, планують оновити кордони 13 наявних охоронних зон і створити 25 нових.

Багатий досвід має сусідня Польща, де лісів майже стільки, як і в нас. Там уже 2008-го було виокремлено 325 охоронних зон для рідкісного лишайника лобарії загальною площею 500 га, а також 3060 охоронних зон навколо гнізд рідкісних птахів — найбільше їх на території державних лісів. Саме в охоронних зонах гніздиться 30—40% польських популяцій червоного шуліки і пугача, а також приблизно 70% популяції орлана-білохвоста. Як вважають польські орнітологи, охоронні зони показали дуже високу ефективність: птахи збільшують чисельність. Так, популяція орлана-білохвоста зросла з 230 птахів у 1994-му до 700 в 2008-му. Не збільшується лише чисельність скопи, яку нелегально відстрілюють власники господарств, що розводять рибу.

А ось у приватних лісах Польщі охоронних зон майже нема, оскільки власники лісів саботують відповідне законодавство. Пам’ятаймо про це, коли в нас знову знайдуться ініціатори передачі наших лісів у приватну власність або в оренду чи концесію.

Більше, краще, суворіше

Затверджені торік постановою Кабінету Міністрів  нові Санітарні правила в лісах України передбачають створення охоронних зон навколо гнізд червонокнижних хижих птахів радіусом 500 м, для чорного лелеки — 1000 м, навколо токовищ глухарів і тетеревів — 300 м. Однак цього недостатньо. Їх слід  передбачити для місць проживання, зростання, розмноження, зимівлі рідкісних видів звірів, амфібій, рептилій, комах, молюсків, а також для червонокнижних рослин, грибів, лишайників. Для цього потрібно внести відповідні зміни до Лісового кодексу України та закону про Червону книгу України, якими передбачити розроблення та затвердження спеціального Положення про охоронні зони Кабміном або Мінприроди (як у Польщі).

Зокрема, такі території  обов’язково слід створити в рекреаційних і господарських зонах усіх лісових національних парків (їх приблизно 30) і біосферних Карпатському і Чорнобильському заповідниках, а також у рекреаційних і господарських зонах лісових регіональних природних парків (у заповідних зонах цих категорій природно-заповідного фонду такі зони створювати немає сенсу, оскільки лісогосподарська діяльність і без того там заборонена). Поза сумнівом, такі охоронні зони мають бути в усіх лісгоспах — як державних, підпорядкованих Держлісагентству та іншим відомствам (наприклад, Міноборони), так і в комунальних.

Олег Листопад http://ukurier.gov.ua/uk/articles/radiusi-bezpeki/