Друзі лісу

Заступник редактора журналу «Экология и жизнь» Юрій Єлдишев «грає на цимбалах» із зразків пород грузинського лісу

Середня зарплата українського лісника – 1500–1800 гривень. За ці гроші він повинен охороняти від пожеж та браконьєрів свій обхід площею від півтори до двох тисяч гектарів. А ще перейматися лісонасадженням та лісовідновленням, не допускати розмноження шкідників, утримувати у належному стані стежки та дороги, а ще…Транспортом лісопідприємство зазвичай його не забезпечує, хіба що форму видадуть та дозвіл на придбання мисливської зброї. Отож черги охочих обійняти цю посаду немає. Зате охочих поставити знак рівняння між словами «лісник» та «злодій» – хоч греблю гати.

У сусідній (через море ж – рукою подати) Грузії охоронці лісу називаються на закордонний кшталт рейнджерами. Патрулюють лісові дороги попарно, на виділених для цього автівках. Інших клопотів, крім ловити порушників закону, у них немає. Рештою лісових робіт займаються спеціалісти. На наші гроші зарплата рейнджера дорівнює приблизно 2700 гривням, при тому що мінімальна грузинська пенсія – це десь 400 грн. Не дивно, що охочих обійняти посаду рейнджера – хоч греблю гати. Конкурс – два претенденти на місце.

Стару лісову гвардію у рамках програми боротьби з корупцією не так давно повністю звільнили (втім, як і в інших відомствах – міліції, митниці тощо). Про це нам, журналістам семи пострадянських країн, розповів керівник регіонального лісового підрозділу грузинської Лісової агенції. Сюди, у Кахетію, столицю виноробства, нас запросила міжнародна програма ENPI-FLEG (Правозастосування та управління у лісовому секторі). Не лозу показувати, а – новації та проблеми лісового, звичайно ж, господарства. Лісовий начальник Кахетії теж не так давно на своїй посаді, лісівничої освіти не має. На моє запитання, як же не боїться наламати дров, відповідає, що має грамотних заступників. Виявляється, що саме всю середню ланку – інженерів, лісничих тощо під час чистки не чіпали. Та й чого за їхню чесність переживати: затиснуті з одного боку молодими рейнджерами, а з другого – свіжими і переведеними з інших регіонів (непокумленими) начальниками, специ просто роблять свою роботу – й квит.

Ліси у Грузії займають близько 40% території, але, по-перше, у абсолютному обчисленні це не так уже й багато, бо сама країна маленька. А по-друге, ростуть вони у горах, часто у важкодоступній місцевості, де вести сучасне лісове господарство проблематично. Зокрема, через брак доріг, якими й техніку та людей для лісорозробки можна було б підвезти, й отриману продукцію вивезти. Ті ж ліси, до яких можна було б дотягнутися, товарної цінності вже не мають. На околиці Телаві (столиця Кахетії, зараз майже 20 тисяч мешканців, двадцять років тому було у півтора раза більше) нам показали порослу молодими кленами та грабами ділянку, на якій ще 15  років тому росли шикарні дуби. За словами гіда, діброву спиляли на дрова. Мені у це повірити важко, бо поруч росте сосняк, якому років 40–60. На дрова легше було б порубати саме його. А дуб і рубати непросто, і коштує його деревина дуже дорого, швидше таки його продали на паркет, а про дрова і необхідність топити саме дубом – це, швидше, казочки для правоохоронців, якщо хтось таки ловив рубачів.

Утім, проблеми з опаленням у Грузії таки є. Росія газу не продає, азербайджанський газ – дорогий, та й не скрізь є газогони. Але програму газифікації розроблено і впевнено впроваджують, ті ж лісівники дуже на неї покладають надії, сподіваються, що кількість незаконних рубок зменшиться. Поживемо – побачимо, а поки що навіть у Тбілісі можна побачити, як із сучасного вікна стирчить труба буржуйки. Добре, що хоч гасом припинили  на вулицях столиці на розлив торгувати, як це мені довелося спостерігати у свій попередній візит до Тбілісі шість років тому.

Новий пішохідний міст через Куру

Принагідно не можу не відмітити, як змінилася за ці шість років грузинська столиця. На вулицях (принаймні – у центрі) – чисто, повідкривалися нові готелі, кав’ярні та магазини, побільшало туристів. Береги Кури з’єднав новий пішохідний красень-міст, йде реконструкція набережної. Причепурюється вуличка, що веде до історичної перлини Тбілісі, розташованої на високій горі фортеці.

Наші грузинські колеги розповідали нам дивні (для нас, звиклих до хамства та нахабних хабарників)  історії про ввічливих даїшників, про оформлення пенсії без черг і за два робочі дні, про фантастичні умови для малого бізнесу, який держава убезпечила від перевіряльницького терору, натомість жорстко вимагаючи просто чесно платити податки і дотримуватися законних норма та правил. У новинах натрапив на інтерв’ю одного з високопосадовців, який похвалився високим рівнем підтримки грузинського президента та уряду – понад 60%. Я б йому не повірив попри його посилання на авторитетне міжнародне агентство, яке цей рейтинг вимірювало, але ж прості люди, з якими довелося спілкуватися, у більшості справді підтримують реформи, які останні сім років відбуваються у країні. Навіть водій, який віз нас з аеропорту в готель, завзято розповідав нам про порядок на митниці, про нові, чесні правила ведення бізнесу. Розповів і про оновлення особового складу МВС. Про це він знав як ніхто інший, бо виявився одним зі тих, кого звільнили у ході цього оновлення, – підполковником кримінальної міліції із стажем роботи в органах 24 роки.

Завдяки чому виживає економіка Грузії, я, чесно кажучи, так і не розібрався. Не може ж країна забезпечити себе лише за рахунок вина, мінеральної води та туристів. Втім, я знаю іншу маленьку країну – Коста-Ріку, яка забезпечує свої валютні надходження завдяки бананам, каві та знову ж туристам. І – високому рівню міжнародної підтримки. Грузія у пошуках підтримки теж задніх не пасе. Сума, яка припадає на душу населення в результаті отримання країною грантів та інших видів вливань, виводить її за цим показником на перше місце у світі. А що ж буде, коли фонтан допомоги висохне? Та, мабуть, нічого страшного не станеться, адже за іншим рейтингом, у якому держави міряються, хто створив кращі умови для ведення бізнесу, Грузія обійняла 14-е місце, залишивши да-а-алеко позаду усіх своїх колишніх сестер по радянщині. Україна у цьому списку з півтори сотні держав – теж десь у першій двадцятці. Тільки з хвоста… І на думку моїх друзів-підприємців, з прийняттям нового Податкового кодексу залишиться там назавжди.

Намагаючись бути об’єктивним, мушу у діжку грузинського меду додати пару-трійку ложок дьогтю. Реформи реформами, а менталітет так швидко не змінюється. Туристи масово не поїдуть до Грузії доти, поки персонал готелів не навчиться працювати по-європейськи. А до цього ще далеко. Тбіліський готель, де ми ночували першу ніч, – скромний, але дуже затишний. Сніданок був – смакота. Але… Адміністратор, який селив нас у номери по прибутті (о першій ночі) був п’яний як чіп, ледве розібралися, куди хто має поселятися. Потім він спав безпробудно на диванчику до пізнього ранку. Заходь хто хочеш, винось що можеш. А у телавському готелі у нашому номері не виявилося фіраночки навколо душової кабінки. Портьє з милою посмішкою розвів руками: ні, запасної фіраночки немає. Зате пообіцяв після кожної водної процедури прибирати у ванній кімнаті. Ну як тут гніватися у відповідь на таку гречність…

Труба від буржуйки в центрі Тбілісі

У старому місті – справжній «шанхай». Старі будинки, які дивом ще не розвалюються, порепані тротуари, і знову ж – труби буржуйок. Втім, це давній спадок; цією частиною міста ніхто не займався від дореволюційних часів. Може, прийдуть і сюди новації. Але, дай Боже, такі, що збережуть при цьому романтичність і автентичність цих вуличок і провулків.

Попри усі політичні вітри та бурі, у грузинські гори прийшла осінь. Вкрита лісом Кахетія дуже подібна до наших Карпат – і своїми не надто стрімкими схилами, і буковими гаями. Осінні фарби налаштовують на ліричний лад, відгукуються спогадами про гуцульські мелодії. А вивішені для ознайомлення зі структурою деревини у грузинському лісництві рейки із різних порід нагадують цимбали, на яких осінь виграє свої мелодії.

Поки верстався номер

Світовий банк та Програма ENPI-FLEG провели круглий стіл з питання реорганізації лісової охорони в Україні. Більшість учасників заходу висловились за збереження низової ланки лісоохорони – лісників, бо саме на них лежить основна відповідальність та робота зі збереження та охорони лісового багатства. Було також висловлено пропозиції створити спеціальний лісовий підрозділ у Державній екологічній інспекції, забезпечити високий рівень спеціальної підготовки працівників такого підрозділу тощо. Водночас у кулуарах учасники круглого столу зазначали, що подолання корупції у лісовому секторі неможливе без успішного наступу на корупцію у державі в цілому, без прийняття пакету антикорупційних законів, який усе ще мертвим вантажем лежить у Верховній Раді.

Олег ЛИСТОПАД

На фото автора: заступник редактора журналу «Экология и жизнь» Юрій Єлдишев «грає на цимбалах» із зразків пород грузинського лісу; труба від буржуйки в центрі Тбілісі; новий пішохідний міст через Куру