Друзі лісу

Група вчених під керівництвом доктора соціологічних наук Олександра Стегнія провела масове опитування жителів трьох районів Українських Карпат: Сколівського (Львівська область), Тячівського (Закарпаття) та Богородчанського (Івано-Франківська область). У кожному з районів було опитано по 400 селян.

Організатори опитування вивчали ставлення громадської думки до таких питань, як загальна оцінка стану лісу у своїй місцевості; обсяг рубок та роль лісозаготівлі в місцевій економіці; використання деревини у місцевих господах; незаконна заготівля лісу та продаж краденої деревини; ставлення до існуючої системи ведення лісового господарства.

З’ясувалося, що діючу систему ведення лісового господарства, лісозаготівель і реалізації деревини у своєму районі учасники опитування оцінюють доволі негативно і вважають, що вона вимагає серйозних змін.

Для змін на краще більш як половина респондентів пропонує посилити відповідальність за незаконні рубки. А ось такій «передовій» ініціативі, як приватизація лісів і передача їх приватним особам, народ сказав рішуче «ні»! Більшість опитаних також виступає за посилення повноважень лісової охорони через внесення відповідних змін до законодавства. Ті, хто пропонує створювати нову структуру лісоохорони і забирати у лісівників повноваження з охорони лісу, опинилися у меншості.

Результати опитування викликали жвавий інтерес не тільки у жителів Карпат, а й усієї України. Ось що пише Тетяна Крупа з Донеччини: «Тема актуальна не тільки для Західного регіону. Скоро по гриби будемо ходити за спецперепустками від цієї «бидлоеліти» (даруйте, але емоції зашкалюють». А ось думка Наталі Терещенко із Луганська: «Вважаю, що в цьому питанні думки Сходу і Заходу збігаються».

Дослідження проводилося у рамках програми «Удосконалення систем правозастосування та управління в лісовому секторі країн східного напряму Європейської політики добросусідства та Росії» (ENPI-FLEG). Україна є однією з шести країн-учасниць ENPI-FLEG. Програма націлена на зменшення обсягів незаконних рубок та поліпшення управління в лісовому секторі, створення надійних (зокрема електронних) систем сертифікації легальної лісопродукції, поліпшення доступу населення та дрібного бізнесу до лісових ресурсів тощо. З огляду на заплановану найближчим часом жорстку заборону ввезення у країни ЄС незаконної лісопродукції, Євросоюз надав шість мільйонів доларів на фінансування цієї трирічної програми, довіривши її виконання таким авторитетним міжнародним організаціям, як Світовий банк (WB), Міжнародний союз охорони природи (IUCN) та Всесвітній фонд охорони дикої природи (WWF).

Ці організації провели ще кілька досліджень, які показують, куди і як варто прямувати лісовому господарству України, щоб стати економічно вигідним і прибутковим, у той же час не забуваючи екологічної ролі нашого «зеленого килима». Зокрема, щоб оцінити конкурентоспроможність нашої лісової галузі, експерт Світового банку Віталій Сторожук провів порівняння українського та європейського лісового законодавства.

Результати виявилися очікувано сумними. Відставання у розвитку наших законів від європейських – десятки років. Якщо ми все ще хочемо встигнути на європейський потяг, потрібно проявити відповідну політичну волю і негайно розпочати комплексну адаптацію до лісового (і не тільки) законодавства Європейського Союзу, зокрема через розробку нового лісового законодавства України. Але самого законодавства для того, щоб відповідати європейським стандартам, замало. Треба удосконалювати механізми управляння галуззю. В Європі такі механізми закладено у Лісовому Плані Дій. Це міжсекторальний й комплексний документ. Україні потрібно мати свій такий план. До нього треба включити дослідження стану та перспектив економічного розвитку лісового сектору України. Таке дослідження має містити аналіз розвитку, оцінку стану та прогноз структурних змін ринку лісоматеріалів, зокрема викликаних економічної кризою. Це, нарешті, дозволить дати оцінку конкурентоздатності лісового сектору України та визначити заходи з її забезпечення.

З огляду на ці дослідження дивними здаються заяви віце-прем’єра з економічних питань Сергія Тігіпка, який ще у середині квітня гранично ясно заявив, що українське лісове господарство, де працює понад 300 державних підприємств, дає державі не доходи, а завдає збитки (Держкомлісгосп з цього приводу абсолютно іншої думки і наводить інші цифри). На думку пана Тігіпка, інвестори до лісового сектору «ще не дісталися». Важко припустити, що віце-прем’єр заявив це спонтанно. Очевидно, обговорення долі галузі в його «штабі реформ» відбулося. Легко здогадатися, що основною метою реформ обрано зменшення присутності держави в лісовому бізнесі й підвищення економічної віддачі сектору. Але ж зменшення державної частки власності ще не означає зростання прибутковості й – знову ж – користь для держави!!!

На думку знавця лісового господарства Павла Поповича, потрібно приватизувати передовсім ті галузі, де державна власність неефективна, так роблять в усьому світі: «Приватизувати слід передовсім лісорозведення. А в нас, як завжди, приватні інвестиції підуть у лісозаготівлі – готове ж, вирощене сотнями років праці інших людей, перетворити на готівку легше, ніж плекати щось від самого народження. Я не прагну применшувати кваліфікацію Тігіпка, але в лісовому господарстві він не фахівець. Не достатньо бути банкіром, треба ще знати ботаніку, дендрологію, лісівництво, а це іноді складніше, ніж фінанси. Як банкіри управляють реальним сектором, ми бачимо на прикладі київського мера. А лісове господарство – це вам не господарство української столиці. Масштаби не ті. Та й часові проміжки тут вимірюються сотнями років, тому наслідки небезпечніші й їх набагато важче виправити. Назагал, потрібно рятувати лісове господарство від банкірів та «інвесторів».

А на думку людей – і від «приватизаторів»!

Олег ЛИСТОПАД

«Селянська правда», №90, 3 серпня 2010