Друзі лісу

Охороняти ліс від нелегального вирубування українським лісникам доводиться голіруч

… ми прямуємо до розсадника Орівського лісництва ДП “Сколівське лісове господарство”. За провідника – лісничий Богдан Кушнір. Машиною туди не проїдеш, тож вирушаємо пішки. Спочатку йдемо землями “Галсіллісу”. Тут, попри дорогу, вже присипану жовтим осіннім листям, помічаю зрубаний пеньок та кількаметровий відрізок розораної землі – слід від стовбура, що його, мабуть, тягнули звідси підводою.

“Ліси “Галсіллісу” для нас – своєрідна буферна зона, адже вони розташовані ближче до села. Тож найчастіше незаконно рубають саме тут”, – визнає лісничий. Що ж до незаконного вирубування, то, за його словами, таке в Орівському лісництві трапляється не часто. “Буває, що хтось із місцевих піде зі сокирою і зрубає поодиноке дерево. Але такого, щоб рубали масово, за час моєї роботи не було жодного разу. Загалом, ми з місцевими людьми намагаємося співпрацювати і бути в хороших стосунках. Якщо хтось потребує – виписуємо їм деревину. Люди цінують таке ставлення. Скажімо, коли трапляється пожежа в лісі – відразу повідомляють нас, і самі допомагають гасити”, – розповідає Богдан Кушнір.

“Суто психологічно людям важко пояснити, що ця смерічка чи той бук, що виріс 150 метрів від її хати, їй не належить. Чимало незаконних вирубок було у час тотальної біди – це 1993 – 1997 роки. Людей тоді було важко стримати. А от тепер незаконне вирубування – це швидше виняток, а не якась система: цьогоріч ми заготовили близько 80 тисяч кубометрів деревини, а самовільно зрубано близько 50 кубометрів (приблизно 0, 06%. – Авт.)”, – каже директор ДП “Сколівське лісове господарство” Остап Бойко.

Втім, чимало спеціалістів у таку “світлу” статистику не вірять. Кажуть, насправді незаконно вирубують значно більше, однак лісова охорона показує далеко не все: “На жаль, досить поширеними є нелегальні вирубування за участі лісової охорони. Їх не фіксують, а навпаки, ретельно маскують. На мою думку, треба без жалю карати за такі злочини”, – пояснює Михайло Попков, один із лісоводів, залучених до виконання фінансованої Євросоюзом програми “Удосконалення систем правозастосування та управління в лісовому секторі країн східного напряму європейської політики добросусідства та Росії” (ENP-FLEG) і додає: “З іншого боку, у нас є практика покарання працівників лісової охорони за незаконне вирубування, скоєні невстановленими особами. На мою думку, перекладати матеріальну відповідальність за чужі злочини на лісоохорону – це неправильно: при восьмигодинному робочому дні, великій площі, що під охороною, та всім відомому графіку роботи, лісоохорона часто просто не в стані запобігти всім порушенням й оперативно їх виявляти. Окрема тема – робота судів, що доволі часто звільняють винуватців від відповідальності, чим нівелюють виконану роботу та позбавляють лісову охорону стимулу”.

У нетрях закону

“За ті сорок років, що я пропрацював лісничим, траплялось усяке. Іноді натрапляєш на браконьєрів в лісі. Їх кілька, а я один. Вони озброєні, а я не маю нічого”, – розповідає начальник Орівського лісництва. Втім, каже, йому в роботі щастило, і все обходилось без серйозних конфліктів: “Нині працювати легше – принаймні є мобільні телефони: лісничий чи майстер лісу може зателефонувати, щоби приїхали хлопці з лісництва та допомогли”, – говорить Богдан Кушнір. Втім, розповідати детальніше про такі випадки відмовляється, каже: “Не хочеться згадувати про погане”.

Впіймати та покарати порушника у лісі в наших реаліях не так вже і просто – скаржаться охоронці лісу: “Хоча ми формально належимо до правоохоронних органів – повноважень маємо небагато. Ми не можемо затримувати людину, не можемо проводити допити, коли навіть є сліди з лісу на чиєсь подвір’я – ми не маємо права туди зайти. Ми можемо зупинити людину тільки в лісі. Тільки в тому разі, якщо людину спіймали “на гарячому”, можемо скласти протокол про виявлене лісопорушення. Втім, навіть упіймана “на гарячому” людина може втікати, не говорити свого прізвища або ж називати неправдиве прізвище, чи грубіянити…”, – нарікає Остап Бойко.

Втім, на думку Михайла Попкова, саме лишень розширення повноважень бажаного ефекту не дасть: “На працівників лісової охорони покладено виконання величезного обсягу організаційно-господарської роботи, у зв’язку з чим часу на охорону лісу від нелегального вирубування і на виявлення порушень у них залишається надто мало. Формально працівники лісової охорони належать до правоохоронних органів і начебто мають достатньо повноважень. Втім, чимало із цих повноважень декларативні, і на практиці використати їх не можна. Окрім того, охорона лісу має свою специфіку: дуже велика територія, що охороняється, зазвичай відсутні свідки, незахищеність сімей працівників лісової охорони, що змушені вступати в конфлікт із своїми земляками та сусідами. В більшості держав Європи охоронні функції лісників зводяться до виявлення крадіжок та інших злочинів, та написання заяв до поліції. На цьому для них справа завершена.

Щоправда, в деяких державних лісних компаніях країн Євросоюзу сформовані спеціальні лісові охоронні структури, працівники в яких спеціально навчені, прекрасно оснащені і мають права, близькі до прав поліції, і, що найголовніше, зайняті тільки охороною лісу від нелегальних рубок та браконьєрства. Мабуть, саме цим шляхом слід іти в Україні. В будь-якому разі треба вирішувати проблему комплексно і починати насамперед з перегляду законодавства. Зокрема, давно потрібно визнати ліс і дерева, що в ньому ростуть, повноцінним майном, зі всіма економічними та правовими наслідками цього”, – каже консультант проекту ФЛЕГ.

У Сколівському лісництві кажуть: із правоохоронцями співпрацюють, втім, такої співпраці достатньо не завжди: “У правоохоронців і своєї роботи вистачає, тож не завжди вони можуть приділити достатньо уваги порушенням у лісовому господарстві”, – каже Остап Бойко. Та й споряджені українські лісничі та майстри лісу, що виконують функції лісоохорони, зовсім не так, як за кордоном – адже там лісова охорона озброєна та їздить на джипах. У нас же боронити ліс доводиться з голими руками.

Програма ФЛЕГ підготувала спеціальне дослідження, яке широко обговорювали і самі лісівники, і громадськість і фахівці інших відомств. Результати обговорення показують, що для переходу лісової охорони на якісно новий рівень треба врегулювати повноваження державної лісової охорони щодо зберігання, носіння та застосування спеціальних засобів та зброї; запровадити для працівників лісової охорони, що виявили порушників, матеріальне стимулювання; узаконити можливість використання фото- та відеозйомки, де будуть зафіксовані порушення, як доказ у суді; нормативно закріпити обов’язок водіїв транспортних засобів зупинятися на вимогу лісової охорони тощо. Втім, найперше потрібно розділити функції: той, хто проводить господарську діяльність у лісі й живе з коштів, отриманих за зрубану деревину, НЕ МОЖЕ водночас виконувати роль представника правоохоронних органів, що охороняють ліс, адже закономірно, що за таких умов виникає конфлікт інтересів.

“Мій син теж хотів піти моїми слідами і працювати у лісництві. Втім, я його відрадив. Досить, що я мерзну та мокну в лісі. А син вивчився на лікаря”, – розповідає Богдан Кушнір. На якусь хвилю він замовкає, а тоді відразу ж переходить на інші теми: розповідає про саджанці, про властивості тих чи інших порід дерев, про те, що сірники роблять тільки з осики, бо вона не дає диму, про лікувальні трави, що їх ми бачимо по дорозі, присмачуючи свої розповіді назвами цих видів на латині. “Серед лісників, як і в будь-якій іншій професії, є різні люди – є хабарники та злодії, а є чесні, віддані своїй справі працівники, що живуть проблемами лісу”, – пригадую слова Михайла Попкова, коли прощаюся з 66-річним лісівником.

Наталя ГОРБАНЬ
Газета «Ратуша» http://ratusha.lviv.ua/index.php?dn=news&to=art&id=1534
Опубліковано : 24.11.11
*на ДЛ друкується із скороченнями