Друзі лісу

В ході дискусій навколо результатів досліджень проекту FLEG (Правозастосування та управління у лісовому секторі) не раз доводилося чути: “Що з того, що соціологічні опитування, загальний баланс деревини, аналіз публікацій ЗМІ, юридичний аналіз українського законодавства вказують на наявність в україні масштабних незаконних  рубок. Ви нам дайте конкретні факти із конкретними адресами. Немає? Тоді тему закриваємо!!!” Цей матеріал переконливо показує, що масштабні рубки – є. Передбачаю знову заперечення: так це тільки у Сумській області і тільки у лісах “Сумиоблагролісу”. Так, від аналітичних матеріалів можна відмахнутися. А можна – усе ж таки спробувати розібратися, чому аналітичні матеріали дають такі результати.

Друг лісу

Як в ідомо, за радянських часів чи не кожен колгосп мав свій лісочок чи бодай байрачок. У будь-якому господарстві без деревини не обійтися, і краще мати свою, ніж просити у сусідів. Потім колгоспи наказали довго жити, їх майно та землі розпаювали, але лісові насадження вирішили зберегти «для народу» (для якого – то вже інша річ).

На Сумщині колишні колгоспні лісові насадження було виокремлено в масиви, які об’єднали під дахом комунального підприємства «Сумиоблагроліс». Засновником цього підприємства 2000 року стала обласна рада, отож де-юре власником спільних лісів – територіальні громади сіл, селищ та міст регіону.

Спочатку справи у новоствореного підприємства йшли вгору. Власне, інакше й бути не могло: деревина – товар архіліквідний, наросло її багато – бери, пиляй і заробляй гроші для себе (на зарплату) та для своїх територіальних громад, а також для відтворення лісових насаджень. Так райагролісгоспи й робили – їх створили у складі облагролісу 18 – по одному на район.

Цей період у житті лісівників опустимо: у принципі, нічого цікавого, якщо не сказати, що сумський обласний агроліс став одним з найкращих в Україні. Та 2005 року в державі пройшла глобальна «люстрація». Хто називає 16 тисяч посадових осіб, усунених у цей час від політичної та економічної влади, хто 18 тисяч, але хоч би скільки було, цифра в будь-якому разі виходить величезна. Замість професіоналів на посади розставили (чи розсадили?) помаранчево-відданих «любих друзів», серед яких виявилось зовсім мало спеціалістів.

«Сумиоблагроліс» очолив Григорій Савченко – депутат обласної ради, обраний туди за списком БЮТ. Народився він у селі Коровинці Недригайлівського району, в якому з’явився на світ і призначений тоді губернатором Микола Лаврик. Не таємниця, що Недригайлівський район став справжньою кузнею кадрів, але якщо вихідці з Хоружівки зазіхнули на загальноукраїнські масштаби, уродженці сусідніх Коровинців спромоглися лише на обласні.

Г. Савченко, механік за освітою, замінив на керівній посаді Володимира Саєнка – заслуженого лісівника України, авторитетну і, навіть можна сказати, легендарну в колі фахівців людину. Наслідки зміни керівництва не забарилися: розповідають, що Григорій Тимофійович одразу ж, не відкладаючи справи на безрік, почав наполегливо дбати про свої власні інтереси. Як відомо, у таких випадках будь-яке неприватне підприємство приречене на крах: справа лише в термінах. Оскільки за Саєнка «Сумиоблагроліс» набув міцності, за інерцією це об’єднання якийсь час обходилось без проблем, які б упадали в око. Але потім вони почали наростати, як снігова лавина.

Два пишемо, один в умі

Протягом трьох останніх років комунальне підприємство «Сумиоблагроліс» у стані перманентної стагнації, яка перейшла у деградацію. Щороку зменшувались площі лісових насаджень – це той основний показник, без якого будь-яке лісове господарства не може мати майбутнього. 2007 року засадили 971 гектар, 2008-го – 930, а 2009-го – лише 812 гектарів (тоді як площа фонду, що в постійному користуванні підприємства – 162,1 тисячі гектарів).

Перевірками встановлено, що при відведенні ділянок суцільних та вибіркових санітарних рубок у звітах занижувалась висота та товщина спиляних дерев, а це свідчить про отримання значної кількості необлікованої деревини. Окрім того, штучно занижувалась товарність спиляного лісу. Ділова деревина обліковувалась як дрова, і їх кількість з року в рік зростала. 2007 року серед спиляних дерев виявилось 26% дров, 2008-го – 26,4%, а 2009-го – аж 31%, що підтверджує відому істину про апетит, який зростає під час їди.

Таким чином, обсяг необлікованої деревини, заготовленої дочірніми райагролісгоспами «Сумиоблагоролісу», може становити 21–29% від її загального виходу (за рік такого «навару» могло назбиратися від 38 до 45 тисяч кубометрів). Згідно з оцінкою начальника управління майном обласної ради Анатолія Галінського, у грошах це – від 7 до 9 млн грн. Однак колишній директор Середино-Будського райагролісу Степан Ропицький, якого три роки тому Г. Савченко звільнив з посади, переконано називає іншу цифру: 12 млн грн. У 2008-2009 роках на площах Охтирського райагролісгоспу проводилась санітарна рубка. Спеціалісти не полінувалися і провели контрольний перелік дерев. Свіжозрубаних пеньків виявилось на 608 більше, ніж про них прозвітували. Тобто заробітчанам було замало «навару», одержаного від фальсифікації про товщину, висоту та товарність лісу: їхнє нахабство перейшло усі межі не лише пристойності, а й кримінальної безпеки.

«Наше» і «моє»

Під час рейдів державної лісової охорони неодноразово затримувалися автомобілі з деревиною, відпущеною райагролісгоспами. При цьому те, що значилось у документах, не збігалося з тим, що лежало в кузовах, – і за кількістю, і за якістю, а в деяких випадках водії взагалі не могли показати жодних документів.

Дуже часто деревину транспортували на замовлення товариств з обмеженою відповідальністю «Укрторгконтракт» та «Форест Євротрейд». І там, і там співзасновником є громадянин Савченко Григорій Тимофійович – генеральний директор комунального підприємства «Сумиоблагроліс». Одне з вказаних вище підприємств зареєстроване безпосередньо у нього на квартирі. При цьому, «Сумиоблагроліс» має 16 власних деревообробних підприємств, які потерпають від браку якісної сировини і недозавантаженості роботою. 2007 року виробничі потужності комунального лісогосподарського об’єднання було завантажено на 75%, 2008-го на 73%, а торік – лише на 61,5%. Відтак кількість працівників деревообробних цехів «Сумиоблагролісу» невпинно зменшується. На початок нинішнього року їх залишилось 371, тоді як наприкінці 2007-го було 430. Проти 2008 року, середня зарплата 2009-го упала на 11% і склала лише 952 грн.

Але найбільше новій верхівці лісівників заважали не рядові робітники, а керівні кадри, які добирав попередник Г. Савченка Володимир Саєнко і завдяки яким комунальне підприємство тривалий час мало високі виробничі показники. За три останні роки Григорій Тимофійович звільнив із посад практично всіх директорів райагролісгоспів та інших керівників. Свого першого заступника, досвідченого й авторитетного лісівника Миколу Ігнатка він розпорядився розрахувати тільки за те, що той на зборах трудового колективу порадив Савченку продати придбаний за 200 тис. грн «фольксваген» і виплатити з цих грошей людям заборговану зарплату. Нині у «Сумиоблагролісі» працює 1090 чоловік, тоді як 2007 року працювало 1533. Підприємство фактично доведене до банкрутства: воно наробило боргів вже майже на 15 млн грн, з них близько 3 млн грн – заборгованість із заробітної плати (без нарахувань).

Політична індульгенція

У ситуації, що склалася, звичайно ж, неможливо утриматись від запитання: як могла Сумська обласна рада щонайменше три роки спостерігати за руйнацією створеного нею ж підприємства? Запитував про це у заступника голови облради Віталія Моісеєнка і начальника управління майном Анатолія Галінського. Відповідь, відверто кажучи, не задовольнила: мені пояснили, що Г. Савченко подавав весь час хороші звіти, з яких виходило, що «Сумиоблагроліс» працює прибутково і ніяких проблем не має. Ніби хтось в облраді не знав, що ось уже кілька років у комунальному підприємстві зменшується чисельність працівників, звільняються із посад найдосвідченіші і найпринциповіші фахівці, а лісові насадження фактично знищуються, бо не забезпечено їхнього відтворення.

Відповідь, думаю, в іншому. Григорій Савченко, як ми вже зазначали, депутат Сумської обласної ради від БЮТ, а ця політична сила домінуюча у представницькому органі. Плюс надійне прикриття з боку облдержадміністрації, яку вдруге очолив земляк Г. Савченка із Коровинців М. Лаврик. Отож, усі знали, що в кишені у Григорія Тимофійовича лежить політична індульгенція, і тому його краще не чіпати. Чомусь я переконаний: якби на президентських виборах перемогла Юлія Тимошенко, та індульгенція мала б чинність і досі. Але у лютому нинішнього року вона втратила силу, і тому за Г. Савченка нарешті «взялися».

23 квітня відбулася сесія обласної ради, де розглядалося питання «Про фінансово-господарський стан сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс». На сесії від депутатів прозвучало те саме запитання, яке незадовго до сесії я поставив заступникові «спікера» та начальникові управління майном: чому так довго не вживались заходи для порятунку комунального підприємства і чому мовчки спостерігали за «опричниною» Г. Савченка? Голова облради Володимир Токар (до речі, донедавна також бютівець) відповів: торік у жовтні він мав бесіду із керівником «Сумиоблагролісу», але той запевнив, що все буде гаразд. І справді, у звітності за 2009 рік підприємство показало 150 тис. грн прибутку. «Цю цифру підтвердили і бухгалтер, і головний економіст, а розгорнутого звіту вони не надали», – пояснив В. Токар.

Мабуть, Г. Савченко сподівався на хороші для себе результати президентських виборів, а В. Токар в душі із тими очікуваннями погодився. У надії на це й показали плюс 150 тисяч – під цю цифру ситуацію, мабуть, і підігнали б. Але переміг В. Янукович, і плани полетіли шкереберть. «На 1 січня 2010 року замість 150 тис. грн прибутку вже було 10 млн грн збитків, а через якийсь час виявилось, що збитків 13 млн грн», – поділився В. Токар. І додав: «Я не розумію тих керівників райагролісів, що скаржились мені на свого генерального директора, а потім підписались під колективним листом на його підтримку. Хіба це мужики?»

Сесія облради проголосувала за те, аби достроково розірвати контракт з керівником свого комунального підприємства. А Володимир Токар поскаржився, що тепер обласна рада має серйозну кадрову проблему: треба десь знайти кризового менеджера, який, прийшовши на згарище, зміг би відродити колись потужне підприємство.

Звичайно, якби все це було зроблено раніше, коли ще згарища не було, такі менеджери вилаштувались би під дверима облради у чергу. А Г. Савченку не довелося б падати з високого дуба, на який йому дозволили видертись.

Володимир Чернов, Сумська область.
“Селянська правда”, №55, 13 травня 2010