Друзі лісу

Нижче наводимо статтю про антиприродні плани нового “головного мисливця” країни.

Зокрема, цей “діяч” збирається відновити весняне полювання. Оце так, оце не тільки гуманно, але й по-хазяйські! Давайте бити зморених перельотом птахів, які ще тільки збираються вити гнізда й висиджувати пташенят. А ще давайте стріляти кітних оленух й козуль, бити острогами рибу, яка йде на нерест!

А журнал “Полювання та риболовля” подає це під девізом “”Всім, хто любить природу й оберігає її багатства”!!!

Звертає увагу й роль, яку відводить Тохтамиш полюванню – роль такого собі головного локомотива економіки. От куди треба вкладати гроші! Не у сільське господарство, не у нові технології! От що врятує наш бліденький бюджет!!!

Людей з такими поглядами не можна навіть близько підпускати до таких відповідальних державних посад!

Втім, читайте самі…

«У нас немає мисливського господарства»

Сьогодні, мабуть, уже ніхто й не пригадає, скільки урядів пережив на своїй посаді незмінний, однак тепер уже колишній керівник мисливського господарства України М.В. Шадура. Усіх трьох попередніх президентів…

Кажуть із старим керівником пішла в небуття ціла епоха. Віднедавна в мисливських колах поповзли чутки про величезні зміни, які найближчим часом чекають на мисливську галузь України. Пов‘язують ці перетворення з новим начальником Управління мисливського господарства Іваном Васильовичем Тохтамишем.

«Полювання та риболовля» стала першим виданням, якому новий керівник мисливського господарства України погодився дати інтерв‘ю.

-Іване Васильовичу, Ви давно полюєте?

У полюванні я давно. До речі, як і в мисливській галузі. Так що нічого абсолютно нового для себе я тут не бачу. Вважаю себе не випадковою людиною на цій посаді, маю плани щодо розвитку мисливського господарства України.

За освітою я біолог-мисливствознавець, закінчував Всеросійський державний аграрний університет. У мисливському господарстві працюю з 1998 року. Я родом із Криму, саме там починав свою мисливську діяльність. Працював на різних посадах у різних мисливських господарствах, як в системі УТМР, так і в Комітеті, а також в приватних мисливських господарствах. Починав з мисливствознавця. Потім головний мисливствознавець, заступник директора мисливського господарства, директор. Працював в Управлінні справами Президента України, після чого був призначений на цю посаду.

-Ви пам‘ятаєте своє перше полювання?

Я спадковий мисливець. Перші п‘ять років свого життя я провів на лісовому кордоні, повністю в мисливських турботах. Це недалеко від Севастополя. На той час це було одне з найсильніших господарств, яке підпорядковувалося системі військових мисливців.

-На Вашу думку, в якому стані зараз знаходиться мисливська галузь України? Що збираєтеся змінювати, щоб вона отримала новий поштовх для розвитку?

Я тут недавно перечитав інтерв‘ю мого попередника, до речі, я добре знаю Миколу Васильовича. І повністю підтримую його думки. Справа в тому, що мисливська галузь – справа доволі консервативна, щось новаторське тут придумати складно. Інша справа, що реалізувати на практиці ці підходи в мисливствознавстві не в усіх виходить.

Насправді я не збираюся влаштовувати якусь революцію в мисливстві, але підняти мисливське господарство з того стану, в якому воно зараз є, якщо взагалі можна говорити, що воно є, ми зобов‘язані. Принаймі потрібно спробувати це зробити.

-Коли Ви йшли на посаду керівника мисливської галузі, у Вас були якісь настанови від Президента?

Настанови одні. Вони не відрізняються від тих, які отримують керівники інших галузей народного господарства. Адже мисливство – це галузь народного господарства, про що, на превеликий жаль, усі наші попередні керівники чомусь не згадували. Треба покращити добробут людей, які працюють у галузі, підняти саму галузь. І, як наслідок, ми будемо мати іншу культуру полювання, інші підходи до мисливського господарства, до його ведення по всій Україні. Тому що у нас сьогодні є успішні й навіть прибуткові господарства. Хоча загалом побутує думка, що полювання – це неприбуткова справа. Насправді є попит на добре організоване полювання, є відповідна цінова політика. Адже у багатьох країнах полювання це серйозні надходження до бюджету, а ми йдемо в Європу, інтегруємося в європейські процеси.

На жаль, у нас полювання поки що залишається таким собі придатком до лісового, сільського господарства, існуючи тільки для втіхи, а економічна його складова залишається десь на задньому плані.

-Які, на Вашу думку, основні проблеми в мисливському господарстві України?

Основна проблема, як і в багатьох інших галузях, це відсутність оборотних коштів у користувачів мисливських угідь. Ось сьогодні ми й вирішуємо питання про те, як ці кошти знайти. Адже навколо мисливського господарства, навіть тепер, обертаються досить серйозні грошові ресурси але, на жаль, вони розтікаються чи то по нецільових програмах, чи просто по кишенях, не сприяючи покращенню рівня мисливських господарств.

Нам потрібно чітко прописати умови роботи й жорстко контролювати всіх мисливських користувачів. Дати підтримку та необхідні гарантії від держави для того, щоб залучити фінансові надходження в наше мисливське господарство.

Сьогодні керівництво мисливського господарства бачить шляхи фінансового наповнення галузі, але спочатку потрібно чітко прописати умови для тих людей, які готові вкладати в неї гроші.

Зараз ми готуємо зміни до Закону «Про мисливське господарство та полювання» та інші Закони й підзаконні акти, щоб можна було гарантувати збереження фінансових інвестицій в мисливське господарство. Також, можливо, будуть якісь пільги з оподаткування господарств, податкові канікули.

Усі наші зусилля спрямовані на те, щоб змінити нинішню систему ведення мисливського господарства. Бо як насправді все відбувається – вклав інвестор певні кошти в господарство, а вони просто розтеклися, не давши жодної користі. Так от, ми хочемо цю систему змінити.

Також існує у нас кадрова проблема. Часто буває так, що люди, які обіймають посади мисливствознавців, керівників мисливських господарств, не мають відповідної освіти. Відповідно, вони не можуть правильно й раціонально вести мисливське господарство. А справжніх мисливствознавців українські виші не готують. Хоча є спроби на базі агро- та лісових академій готувати спеціалістів, але це не так просто. І від цього страждає вся наша мисливська галузь.

-Які саме зміни будуть внесені до Закону «Про мисливське господарство та полювання»?

У принципі готується абсолютно новий документ, з іншими підходами, з новим духом Закону. Сьогодні ще рано про це говорити, ми тільки напрацьовуємо той об‘єм змін, систематизуємо їх, тому що є позиція громадських організацій, державних організацій, організацій, які ведуть успішний бізнес на полюванні. І ми не хочемо, щоб в новому законі були якимось чином обмежені права когось із них, в тому числі й тих простих мисливців, які не мають можливості витрачати великі суми грошей на своє захоплення.

Зараз ми узгоджуємо весь комплекс поправок до Закону, але що далі заглиблюємося в роботу, то більше розуміємо, що об‘єм поправок настільки великий, що вже доречно говорити про зовсім новий документ.

-Ви орієнтуєтеся на якусь існуючу модель мисливського господарства?

У процесі роботи ми проаналізували моделі наших сусідів, географічних, геополітичних, всіх, хто якоюсь мірою схожий до України. Але просто взяти чиюсь модель ведення мисливського господарства ми не можемо. Справа в тому, що крім Закону «Про мисливське господарство та полювання» та документів, які регулюють відносини в галузі, у нас є дуже багато законодавчих актів, з якими не можна йти в розріз.

Ми пробували взяти за основу прибалтійський досвід ведення мисливського господарства, де ще за часів Союзу ця система успішно функціонувала. Приміряли білоруську модель, де також досить високий рівень ведення мисливського господарства. На превеликий жаль, білоруська система ніяк не вписується в наше законодавче поле, тому що там зовсім інший політичний устрій.

Зрештою, дещо з підходів до полювання ми взяли з Угорщини, Польщі й Австрії, ну і, звичайно, певні успішні напрацювання, які були введені в Україні. Я думаю, що, взявши з цього всього найкраще, ми створимо хороший документ. Єдине, що для нас буде певною перепоною, це наша земельна реформа. До її прийняття ми, мабуть, не зможемо чітко прописати всі нюанси співпраці сільського та мисливського господарств, а також приватних землекористувачів. Тому нам потрібно спиратися на ту модель земельної реформи, яка тільки готується, і лише після її виходу ми зможемо створити гармонійний документ, який не довелося б потім знову змінювати.

-У Білорусі контроль над мисливським господарством здійснює служба, яка підпорядковується безпосередньо президентові. Чи не доречно було б і в нас створити аналог такого органу?

Звичайно, нашій мисливській галузі потрібен сильний орган адміністрування, і ми будемо виходити з такою пропозицією, ми напрацьовуємо її. Ця ідея не нова, вже давно обговорюється можливість створення контролюючого органу, який підпорядковувався б Президентові, адміністрації Президента для того, щоб ми змогли збити той шквал браконьєрства, який у нас сьогодні є. Адже ні для кого не секрет, що, особливо в регіонах, є різного рангу чиновники, які зловживають своїм службовим становищем і дозволяють собі всякого роду вільності в мисливських угіддях. Зупинити їх сьогодні практично нікому.

Безумовно, без підтримки глави держави нам цю машину не зупинити. Тому ми готуємо також пропозицію, що стосуватиметься контролю за природокористуванням. Така робота ведеться і її будуть розглядати.

-Яка роль відводиться громадським мисливським організаціям?

У нас кожен громадянин має право брати участь у громадських організаціях. Але для того, щоб їм успішно функціонувати й надалі залишатися в системі мисливського господарства, вони мусять глибоко реформуватися.

У мене вже були робочі зустрічі з керівництвом УТМР, інших організацій. Ми їх залучаємо до роботи над новим законодавством і намагаємося визначити нашу спільну позицію щодо розбудови мисливського господарства. Те, що вони розповідають, звичайно, радує. У них також є певні напрацювання стосовно реформування, вони формують у себе, принаймі є спроби це зробити, якісь нові підходи, зокрема з закріплення кожного мисливського колективу чи кожного районного з метою, щоб вони були самостійними в фінансовому плані, тобто щоб були окремими юридичними особами.

Я не знаю, чому в нас так повелося, що громадська мисливська організація і державна мисливська структура, як два собаки, які постійно гризуться між собою. Це ненормально, тому ми зараз намагаємося цю модель виправити.

Ми хочемо надати набагато більше прав користувачам мисливських угідь, але й набагато жорсткіше їх контролювати. Особливо це стосується тих користувачів, які не захочуть реформуватися, іти в загальному строю, адже зараз тільки спільними зусиллями ми зможемо щось змінити на краще.

– Можливо, варто було б звернутися до ідеї створення нової «Главохоти», як це було у нас при Союзі?

Ми розглядаємо і цей варіант. Повністю скопіювати ту організацію, звичайно, не вийде, але ідея була хороша і система працювала. Проблема полягає в тому, що наших мисливствознавців загнали десь у дуже глибоке підпілля. Ми зараз намагаємося зібрати той кадровий потенціал, який ще залишився. Загалом це спеціалісти, яким по 60-70 років, молодих спеціалістів дуже мало. Можливо, ми створимо якусь громадську раду при нашому управлінні і зрештою будемо ставити питання про виведення мисливського господарства в окрему галузь. Це може бути не зараз, але принаймі в цьому напрямі ми будемо рухатися.

-Що робити з тими дивними Законами та законодавчими актами, які у великій кількості були прийняті при лобіюванні людей, яких у нас чомусь називають «зеленими»?

При підготовці наших поправок ми справді стикнулися з цією проблемою. Наше законодавче поле досить насичене такими сумнівними документами, й це становить для нас серйозну проблему. Справа в тому, що попереднє керівництво країни вважало мисливську галузь та мисливців чимось таким… звірячим, ненормальним і при прийнятті законів ніхто, як правило, не питав думки мисливствознавців, біологів, а керувалися лише популістськими гаслами. Звідси ми й маємо таке законодавче поле. І, звісно, взяти й одним махом його відмінити – це нереально. Я вважаю, що тут потрібна довга й кропітка робота з внесення поправок у ці законодавчі акти, яку ми сьогодні проводимо.

-Чи буде в нас весняне полювання?

Так, в новому законодавстві буде весняне полювання і, до речі, не тільки воно. Справа в тому, що у нас існує ще низка полювань, про які всім відомо, що практично скрізь вони проводяться, хоча законодавчо заборонені. Як, наприклад, полювання з вежі із застосуванням приладів нічного бачення чи ліхтарів.

Що стосується весняного полювання, то всі знають, у нас був цей експеримент, і я скажу, що в цій забороні не тільки екологи винні. Тут проблема швидше в нашій мисливській культурі. Звичайно, мисливську культуру ми не зможемо змінити одним помахом руки, але особисто я прихильник весняного полювання. Регламентованого і цивілізованого. Плюс це допоможе користувачам мисливських угідь, які зможуть у міжсезоння заробити якісь кошти. Звичайно, при цьому повинні повністю дотримуватися всі законодавчі та етичні норми й за їх порушення має обов‘язково наставати відповідальність. Особливо це стосується посадових осіб, відповідальних за проведення полювання. Ми також будемо вносити правки в законодавство, щоб ця відповідальність була посилена.

-У новій державній системі, що буде створена, буде місце мисливському собаківництву чи його віддадуть громадським організаціям?

Виходячи з чинного законодавства, видача паспортів на собак мисливських порід закріплена за спеціально уповноваженим органом влади, тобто за Державним агентством лісових ресурсів. Що буде далі?.. Це питання ми також розглядаємо. Проводимо робочі зустрічі з усіма зацікавленими сторонами.

Якщо звернутися до світової практики, то мало де державні структури опікуються питаннями мисливського собаківництва. Ми також не збираємося монополізувати мисливське собаківництво в якихось одних руках, але облік і видача дозвільних документів на полювання з собакою, а це паспорт мисливського собаки, повинен проводитися державним органом. А ось ведення родоводів, інша кінологічна робота – це вже прерогатива громадської організації. Але не якоїсь однієї, монополізація тут неприпустима, потрібно, щоб серед цих кількох організацій була здорова конкуренція.

Найближчим часом ми узгодимо всі аспекти кінологічної роботи з усіма нашими організаціями, що проводять кінологічну роботу, виведемо це в якесь положення чи інший документ, і згодом він буде частиною нового закону про полювання.

С. Боровий