Друзі лісу

У Поліському регіоні зосереджені найбільші масиви торфових боліт в Європі (близько 1 млн. га). В своєму природному стані кожен гектар цих угідь може поглинати близько 15 тонн вуглекислого газу, а отже – відчутно зменшувати викиди парникових газів в атмосферу і пом’якшувати наслідки змін клімату. Натомість осушені і деградовані торфовища, навпаки, є джерелом викидів парникових газів — близько 25 тонн вуглекислого газу з 1 гектара на рік.

Болотисті низини Полісся це ще й райські місця для нашої флори і фауни. Тут розташовані цінні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як осередки збереження водоплавних птахів, що, зокрема, визнано експертами авторитетної Рамсарської конвенції. Проекты развития часто ущемляют права и благополучие отдельных лиц и слоев населения. В свою очередь, МФО сосредотачиваются на экономической составляющей, и поэтому нередко смотрят на это сквозь пальцы, и, таким образом, фактически потворствуют долгосрочным экономическим убыткам, нарушениям прав человека и т.д.Візьмемо за приклад заплави річок Стохід і Прип’ять, поліські болота. Тут мешкає велика кількість зникаючих видів, зокрема очеретянка прудка.

«Унаслідок глобальних змін клімату в Поліссі в останні роки різко посилилась частота природних катастроф високої руйнівної сили, – говорить національний координатор Проекту ЄС «Включення питань змін клімату в управління вразливими екосистемами: природно-заповідні території Полісся, Україна» Олена Марушевська. – Нерегулярні опади і високі температури, особливо влітку висушування торфових боліт і водно-болотних угідь. Внаслідок цього зросли пожежна небезпека, загроза не тільки здоров’ю та життю людей, цілісності майна, а й живій природі. Почало зменшуватись видове різноманіття регіону. Порушення тутешнього природного водного балансу призводить до занадто високого рівня води (повеней) навесні та восени й занадто низького рівня води влітку (засуха), що також веде до втрати біорізноманніття. У результаті деградації вразливих екосистем утворилася й загроза веденню традиційного господарства, це позначається на урожаях журавлини, чорниць, грибів, які є дуже важливим джерелом прибутку для поліщуків».

Планета наша насправді – маленька кулька у просторі світу. Тут усе пов’язане з усім. І європейці чудово розуміють , що для збереження клімату на континенті дуже важливо зберегти наші болота (жаль, не усі це розуміють у самій Україні – про це у матеріалі «Ні – знищенню боліт!!!»).

Школа рибалки

Звичайно ж, узяти тягар турботи за усе Полісся навіть небідна Європа не береться, тому визначили найважливіші точки. Це Поліський заповідник, основними скарбами якого є неосяжні болота та праліси, борті й піщані дюни, журавлина, рідкісна лісова фауна та рослини-ендеміки (тобто такі, що ніде більше не ростуть!). Друга ключова точка – національний природний парк «Прип’ять-Cтохід». Назва дуже влучна, це я про «сто ходів», особливістю місцевості є наявність десятків рукавів, русел, затонів, стариць, серед яких безліч заболочених і піщаних островів, які є чудовим притулком для дикої природи.

«Обрані природоохоронні території підтримують усі основні типові вразливі екосистеми Полісся: заплавні ліси, русла-стариці, торф’яники, вересові поля, журавлині (верхові) болота і вологі луки, – говорить менеджер Проекту Юнона Веденіна. – Саме на їх збереження і спрямований Проект».

Експерти України та ЄС планують оцінити сучасний стан наших північних вразливих екосистем, розібратися, що ж губить ніжну поліську природу. Хочуть вони й спрогнозувати та змоделювати як буде мінятися у регіоні клімат, як проявлять себе надзвичайні метеорологічні явища (затяжні зливи, тривала спека, засуха тощо). На основі результатів проведених досліджень буде розроблено План дій зі збереження найвразливіших місцин двох обраних природоохоронних територій, а деякі із заходів будуть протестовані у формі пілотних проектів. І нарешті, про усі ці проблеми та можливості їх вирішення треба ж й тутешнім громадам розповісти, бо уже почали, на жаль, забувати мудрість батьків-поліщуків.

Нещодавно в цих краях, а саме на Рівненщині, поруч із білоруським кордоном, де розташовано найбільше руслове озеро басейну Прип’яти – Нобель, працював молодіжний екологічний табір. З висоти пташиного польоту обриси Нобеля нагадують серце. «Саме таке завдання – навчити молодь берегти серце Українського Полісся, у прямому і переносному значенні цих слів, – ми ставили перед собою», – говорить один із організаторів табору, співголова громадської екологічної організації Сергій Щербак. Громадські організації України, працівники заповідних територій та проект Євросоюзу отаборили саме молодь і саме тут, бо розуміють: зусилля з охорони природи Полісся з Києва, і, тим більше, з далекої Європи, не будуть успішними, якщо місцеві жителі, тутешня молодь не будуть самі долучені до охорони місцевих живих багатств.

Заняття з гідробіології

Люди поселилися на берегах Нобеля ще в часи Київської Русі. Із цим місцем зв’язане багато легенд, одна з них – про скарби Северіна Наливайко, які він, начебто, вертаючись із одного з походів, десь тут закопав. Але усе ж головний місцевий скарб – незрівнянна поліська природа. Чимало нового про неї дізналися юнаки та дівчата, яким пощастило таборувати на берегах озера цього літа.

Хоча з неба постійно то лилося то крапало, це настрою молодим українцям не зіпсувало. Учасники таборів підбиралися не випадкові – учні школи бойового гопака та туристичних клубів. «Трималася молодь гідно, навіть краще за своїх дорослих родичів, – продовжує Щербак, – деякі батьки наприкінці другого дня приїхали за своїми потріпаними негодою дітьми. Але ті, попри мокрі взуванки-вдяганки, пручалися поверненню додому, і показували як вони хвацько вміють розводити багаття (у дозволених парком місцях) і сушити на них свої строї. Вдень в таборі було людно – приєднувались учні місцевих шкіл».

Приємно відзначити, що нинішнє покоління не поступається вміннями старшим досвідченим туристам та польовим екологам. Кореспондент «Селянської правди від Івана Бокого» на власні очі переконався: і на місцевості орієнтуються добре, і карту читають грамотно, і куліш смачний варять. А учні школи рибалки вже через три години після початку занять підвісили казанок з юшкою з щойно зловленої щуки над вогнищем.

Навчилися учасники табору й визначати рослини та тварин, особливо цікавою була школа гідробіологів – адже не кожного дня тобі пояснять, хто мешкає у таємничому озері і як між собою вони співіснують, хто кого їсть, хто воду чистить, хто киснем її збагачує. А екологічна екскурсія моторним човном узагалі нікого не залишила байдужим. Ще довго діти згадували зустрічі з білими чаплями, боброві хатки, мальовничі краєвиди.

Показові виступи школи бойового гопака

«Козаки» з школи бойового гопака провели показові виступи. Яскраве дійство звеселило душу і зігріло впевненістю, що ці хлопці й дівчата свої ліси й озера ображати усіляким там шкідникам-браконьєрам не дадуть.

Олег Листопад, власний кореспондент «Селянської правди»,

Нобель-Київ