Друзі лісу

«Буковинська зима-2». Робота учасника конкурсу "Ліс і люди" Полянського Владислава. Чернівецька область.

Останні роки все частіше з’являються оголошення про продаж ділянок, які кожен з мешканців Харківщини звик вважати своєю, тобто – спільною власністю. А саме — зелених зон. Торгують «зеленими легенями» і самого обласного центру, і околиць. Перекупники пропонують за чималі суми «умовних одиниць» то шмат улюбленого харків’янами околичного Лісопарку, то розташованого мало не в центрі міста парку Горького. А зовсім недавно жителі селища П’ятихатки (зараз це вже мікрорайон столиці Слобожанщини, розташований на виїзді з міста у північному напрямку) були неприємно здивовані новиною про ще одну потенційну забудову. У списку продаваних територій з’явився березовий гай – улюблене місце відпочинку багатьох п’ятихатківців. У той же день мешканці селища почали збирати підписи проти забудови. Оперативно відреагували й журналісти – у ЗМІ вийшло два сюжети, у яких жителі П’ятихаток заявили, що збираються відстоювати громадський ліс.

Як стало відомо громадській організації «Печеніги», ця земельна ділянка є частиною Данилівського дослідного лісгоспу (ДДЛ) і розташована у лісових кварталах №№ 162 і 163.

Відразу ж виникає питання: як «Берізки» потрапили на продаж? Адже з 2008 року діє розпорядження Кабінету міністрів України № 6101р., яким введено мораторій на продаж земель лісового фонду. З’ясувалося, що землі Данилівського дослідного лісгоспу (себто, землі ДЕРЖАВНОГО значення!) виділено 2 жовтня 2009 року на 50-й сесії 5 скликання Черкасько-Лозовської сільської ради. Однак, ця земля сільраді не належить. Фактично, сільська рада,ухвалюючи подібне рішення, вийшла за межі своїх повноважень, що, безумовно, повинно зацікавити прокуратуру.

У наш час незаконні оборудки із землею проводять різними способами: нечесні ділки намагаються вивести з землі з сільськогосподарського або лісового користування; змінюють цільове призначення земель, а якщо не виходить – просто нахабно забудовують, а потім узаконюють забудову через суд. Очевидно, ми маємо справу саме з таким випадком нахабства. Таку незаконну схему може поламати тільки увага до проблеми усього суспільства й активна протидія місцевої громади.

«Селянська правда від Івана Бокого» вже писала про спроби спритних ділків забрати у ДДЛ – всесвітньо відомої завдяки своїм науковим розробкам установи – майже 70 гектарів землі. Нагадаю, що влітку 2008 р. раптом виниклий з небуття житлово-будівельний кооператив “Вікторія” звернувся до Дергачівської райдержадміністрації з проханням просто так дати йому 70 гектарів лісу Данилівського дослідного лісництва. “Для будівництва дачних будиночків”, – лаконічно пояснили заявники. Адміністрація відмовила, констатувавши, що землі такої важливості має право виділяти тільки Кабмін. Тоді кооператори пішли  у Харківський обласний господарський суд, щоб заперечити цю відмову. Суд залишив їх ні з чим, відмовивши e позові. Тоді «кооператори» привезли в Дергачівський район рішення… Печерського райсуду міста Києва. Столичний суд начебто вирішив, що ліс кооператорам потрібніше. Та пізніше з’ясувалося: у Печерському суді про «своє» рішення… нічого не знають!

Лісівники зверталися в усі правоохоронні органі держави, судилися з «кооператорами». Громадськість активно підтримала дії державних лісоохоронців, проблема отримала широкий резонанс у ЗМІ. Усім миром вдалося державні землі відстояти. На всю незаконно захоплену землю було накладено арешт. Зрештою, суди на рівні області держлісгосп виграв. Але «підприємці» подали апеляцію і зараз справа розглядається у Верховному Апеляційному суді, який має остаточно поставити крапку в торішній історії.

Аж ось – нова рейдерська атака, з іншого боку і на інший шмат привабливої земельки того ж лісгоспу. Як же захистити державні землі від розкрадання? Сьогодні це завдання доводиться виконувати місцевій громаді. Жителі П’ятихаток готові відстоювати свій-державний ліс до переможного кінця, оскільки закон – на їхній стороні. Свою позицію п’ятихатківці доводять і до відома потенційних покупців, багато з яких уже відмовилися від своїх намірів.

Олег Листопад

«Селянська правда», №144, 9 грудня 2010