Рух ДОП України

Боротьба із сміттям.

„Чисто не там, де прибирають,  а там, де бояться смітити!”

Прикро це визнавати, та несанкціоноване скидання сміття в містах відбувається як правило в самих цінних природних куточках – тобто у долинах річок, ярах, віддалених куточках великих парків та на островах. Враховуючи це, сміття є доволі вагомою проблемою, хоча і не першочерговою, як вважає більшість населення.

Проблема сміття в Україні доволі нова. Адже структура  вжитку, а з нею і структура сміття різко і дуже кардинально змінилась всього за останні 15-20 років. Раніше в селах не було сміття взагалі, адже все воно було органічного походження і повністю підлягало утилізації або переробці і використанню (наприклад, у формі компостування). Через це в селах взагалі не було полігонів для складування сміття. Тому тепер навколо сіл  і утворюються у великій кількості несанкціоновані звалища. І головна причина – відсутність санкціонованих  в принципі.

Втім, це не звільняє сільські ради, як землекористувачів, від відповідальності за засмічення підлеглої їм території.

Говорячи про боротьбу з засміченням куточків природи в місті, ми однозначно наголошуємо на тому, що прибирання сміття і нагляд за тим, щоб чистота будь-якої ділянки в межах містах підтримувалась на належному рівні, є обов’язками певних комунальних служб. Де б ми ви не виявили засмічення і тим більше – несанкціоноване звалище, пам’ятайте, що в місті є чимало людей, які отримують зарплатню за те, щоб ця територіія була належним чином прибрана. Просто вони не виконують своїх обов’язків.

Для того, щоб ліквідувати несанкціоноване сміттєзвалище, ви можете піти двома прийнятними шляхами: або примусити відповідальні за це комунальні служби виконати свої обов’язки, або провести акцію самотужки, запросивши на неї журналістів. Якщо ви обираєте шлях показової акції, то вона повинна бути організована на найвищому рівні, так, щоб отриманий резонанс став запорукою того, що наступного разу чиновники все приберуть самі, боячись повтору негативного піару в пресі.
Втім, завжди маючи можливість примусити прибрати все землекористувача ділянки, краще все ж знайти власне порушника – власника сміття. Адже в разі покарання користувача ви максимум примусите його стежити за своєю територією, ніяк не привчивши самого порушника належним чином поводитись із  сміттям.

Ви повинні розуміти, що прибирання сміття не є вашою роботою чи обов’язком. Ви охороняєте природу, боретесь з порушеннями, а не прибираєте сміття. Порушенням є скидання сміття і бездіяльність комунальних служб, а не саме сміття. Таким чином ви і повинні боротись із засмічувачами і чиновниками, а не з бляшанками і пакетами від чипсів.

Нерідко несвідомі громадяни, висловлюючи претензії природоохоронцям, вживають стандартний закид «Екологи, чому ви не прибираєте сміття? Он його скільки…». Поки не зрозуміло, якою має бути оптимальна відповідь на такі закиди, але принаймні морально до них треба бути готовими.

Як написати скаргу по засміченню?
Відповідно до Закону України «Про відходи», за ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ відповідає місцева влада, тому лист бажано направляти їй. А вже копії, для надійності, відправляють до екоінспекції і санстанції – нехай проконтролюють виконання міськадміністрацією своїх обов’язків (25).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові (26).

Для опереативного звязку з вами, можна вказати свій телефон.

Розташування звалища слід описати максимально точно – адреса найближчого будинку, відстань до нього. Можна додати фото або схему розташування. Бажано також описати розміри звалища (довжина х ширина, або діаметр) чи об’єм.
Також описується характер відходів: побутові (поліетиленові пляшки, папір, харчові відходи, скло, тощо), будівельні, промислові та ін.
Між усім, відповідно до Стаття 20. Закону України “Про відходи”, до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері поводження з відходами належить забезпечення ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів.
Якщо ви маєте підозри, що на звалищі знаходяться токсичні (ядовиті) відходи, Ви можете просити скоротити термін розгляду вашого звернення (25).
Наводимо приклад листа по засміченню по методиці ЕКГ «Печеніги» (м.Харків)

Голові Жовтневого районного виконавчого комітету м. Харкова.

Щодо будівельних відходів поблизу пров. Шаповаловського
Шановні панове!
До нашої організації звернулися мешканці Жовтневого району міста Харкова зі скаргою, стосовно складування будівельних відходів поряд з забором пожежної частини за адресою пров. Шаповаловський 8.
Виїздом на місце встановлено, що на відстані 1,5 — 2 метрів від забору пожежної частини, що розташована за адресою пров. Шаповаловський 8 з боку перехрестя пров. Парніковського та пров. Селянського знаходяться будівельні відходи (залишки кахельної плитки, штукатурки та інш.) (Див. додаток)
Відповідно до п. “н” ст. 20 та п. “и” ст. 21 Закону України “Про відходи”,
ПРОШУ
забезпечити ліквідацію цього несанкціонованого звалища будівельних відходів.
Відповідь на цей лист прошу надати відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про звернення громадян”.
Додаток: план розташування будівельних відходів
Шапаренко С. О. (підпис, дата) (25).

Власне прибирання сміття.

Навіть, якщо ви зібрали журналістів і провели показову акцію по прибиранню забруднення в парку, роз’яснюючи, чия це насправлі робота, не витрачайте грошей на вивезення зібраних мішків. Мало того, що витрачати власні гроші ви також не зобов’язані, так це ще й можна використати з подвійною користю. Зокрема, слід оголосити, про те, що ви звернетесь до комунальних служб з повідомленням про те, що ви зібрали стільки-то мішків сміття і що вони чекають, поки їх вивезуть. Вкажіть у листі і інші місця, де ще не прибрано. Нехай журналісти попитають у комунальників, чи вони вивезли ваші мішки… а до речі, що там з іншими звалищами?..
Декілька корисних порад.
–    Купляйте мішки поміцніше і побільше – маленькі дуже непрактичні. Оптимальні мішки місткістю 120 л. Вони не підходять лише для збору битого скла і для перенесення на великі відстані;
–    У власному побутовому житті не викидайте використані жорсткі поліетиленові пакети, вони знайдуть своє примінення на першій же акції по приборці сміття;
–    Використовуйте перчатки, бажано багаторазові, виготовлені із тканини (це не значить, що їх обов’язково використовувати саме багаторазово, але купляти одноразові скажімо поліетиленові рукавички таки не варто);
–    Переносячи сміття варто робити це естафетою, так, коли кожен носить мішки із сміттям від пункту А до пункту Б, а хтось інший далі. Таким чином люди більше відпочивають, маючи часті передишки.

Перешкоджання засміченню.

Зупинити викидання пачок від цигарок і пластикових пляшок практично неможливо. Це питання повинно вирішуватись на рівні свідомості, а не на рівні боротьби з порушеннями. Зупинимось на організованому вивезенні сміття. Найпопулярніші варіанти – коли місцеві жителі влаштовують імпровізоване скидання побутового сміття «в ярку» чи «в канаві», і коли будівельні фірми, відмовляючись від сплати за використання офіційних полігонів, вивозять будівельне сміття кудись на природу.

Що робити? По-перше треба з’ясувати, хто власник відходів. Для цього треба сфотографувати процес викидання сміття. При цьому, на фото має бути видно або обличчя порушника, або номер автомобіля. До фото додається акт про виявлення порушення, підписаний трьому свідками і відноситься до природоохоронної прокуратури чи екологічної інспекції. Можна спробувати і до міліції. Якщо сфотографувати порушника не виходить, звертаємось до перевіреного роками методу, виникшого ще в ході розробки колись популярної операції «Бумеранг» (повернення сміття власнику). Методика полягає в наступному. З чого складається сміття? З чого завгодно. Зокрема, серед сміття державних установ і підприємтв завжди є уривки документів, товарні чеки і інші папери, з яких стає зрозуміло, хто їх викинув. Сфотографувавши їх на місці знахідки, ретельно зібравши і додавши акт з підписами свідків, можете сміливо передавати матеріали контролюючим органам.

ПРИКЛАД
На початку 2007 року активісти НЕЦУ виявили в урочищі «Бабин яр» у Києві звалище сіміття, з вмісту якого випливало, що його колективно влаштували місцеве відділення «Київзеленбуду» і Інститут судової психіатрії. З паперів були навіть рукописи наукових доповідей співробітників інституті і діафільми. Для обрахування збитків, разом з активістами на місце порушення виїхав державний інспектор з охорони довкілля. В момент обрахування збитків до звалище під’їхав трактор і скинув кузов сміття. Протокол склали на місці.

Ще одним шляхом перешкодити скиданню сміття (у випадку його організованого завезення автотранспортом) – перекрити дорогу. Дорогу можна перекрити бетонними блоками (деякі активісти для цього викопують бордюри вздовж тротуарів, чого ми не радимо робити). Але значно простіше її перекопати. Перекопування здійснюють в місці, де канаву неможливо об’їхати; траншею роблять глибоку (до метра завглибшки) і з пологими стінками, що завадить її засипанню. Землю розкидають навколо так, щоб її не можна було згрести назад до канави.

Створення ініціативних груп населення.

Як вже неодноразово зазначалось, самотужки ми можемо зробити багато, та всього не зробимо. Дуже важливо мати підтримку населення. Одним з напрямків роботи з населенням є створення ініціативних груп. Навколо кожного сміттєзвалища або нового запланованого будівництва обов’язково живуть люди, які не задоволені тим що відбувається поряд з їх будинком. Насправді вони, а не ви повинні боротись з будівництвами і засміченням територій.

Порядок ваших дій має бути таким:
•    Розвішення по району оголошень з описом проблеми і запрошення на збори громадян у зручний для більшості час. Додатково слід рознести оголшення консьєржам і відомим вам місцевим жителям.
•    Проведення перших зборів громадян. На зборах треба скласти протокол з рішенням зборів проти порушення. Крім того, можна обрати ініціативну групу, яка в подальшому представлятиме інтереси громади. Ініціативна група і тим більше – її голова, повинні бути відомими і шанованими в районі людьми.
•    Збір підписів проти порушення з усіх мешканців прилеглих будинків, бажано з вказуванням адреси.
При цьому у підписних листів повинна бути наступна чітка схема, подібно до підписних листів для місцевих ініціатив:
1)    «шапка» з докладним викладом проблеми, за вирішення якої збираються підписи; категорично не можна вносити жодних змін до «шапки» від руки (змінювати адресу тощо).
2)    Ухвала зборів місцевої громади. Ніколи не пізно провести вперше такі збори, якщо громада як така ще не сформувалася.
3)    Список підписів громадян; П.І.Пб – адреса – підпис. Номер паспорта не слід включати до таких листів, так, як під час збору підписів для місцевих ініціатив.

Усі ці заходи слід зробити, щоб запобігти фальсифікаціям підписних листів з боку влади чи бізнесменів, яким це вигідно. Сумновідомим у Києві є збір провокаторами підписів за будівництво будинків на місці парку по вул. Солом’янська, 15А, а потім і 17А, коли мешканці ставили підпис за одне (заборону забудови), натомість в «шапці» було згодом дописано від руки інше (схвалення забудови). Не співпадали навіть адреси будівництва. На різних підписних листах (спочатку «15А», через рік дописано – «17А»).
•    Оперативний візит обраної ініціативної групи до місцевої ради і районного голови.
•    Регулярні збори ініціативної групи з вашою участю. Інакше є імовірність, що група розпадеться.

Далі робота ведеться з використанням всіх можливих напрямків діяльності.

Інформацію по вашій проблемі необхідно одержати на самій ранній стадії, коли документ, що загрожує Вашим правам, тільки почав “обростати” підписами експертів і чиновників.
Наведений нижче приклад демонструє один з найбільш вдалих випадків створення ініціативних груп в Києві.

ПРИКЛАД
В 2004 році активісти МВ НЕЦУ, починаючи боротьбу проти забудови Протасового яру в Києві, провели експериментальне створення ініціативної групи. Оголошення про проведення зборів були розвішені у величезній кількості у всіх закутках району. На перші збори прийшло біля 120 чоловік. За тиждень з усього району були зібрані підписи. Найактивніші члени створеної ініціативної групи регулярно вигадували все нові і інові кроки по боротьбі за Протасів яр. Розпочались нескінченні звернення, скаги, суди і акції протесту. Вживались навіть методики екотажу. Комунікація членів групи з населенням була організована через мережу консьєржів. Активність ініціативної групи створила атмосферу громадського протесту в усьому районі, після чого як гриби повиростали інші групи, що встали на захист своїх парків і скверів. Зараз, 3 роки по тому, Протасів яр досі не забудований, а в Солом’янському районі виникла одна з найпотужніших і найактивніших в Києві громадських організацій – «Вірний вибір», що працює не лише над захистом зелених куточків свого району і Києва в цілому, а й приєднується до кампаній боротьби за збереження доволі віддалених від Києва територій, як то національні парки «Гомільшанські ліси» на Харківщині і «Гуцульщина» на Івано-Франківщині.

Шляхом поєднання зусиль ініціативних груп є створення так званих протестних вулиць. В протестну вулицю можна поєднати кілька груп, формально розташованих на одній вулиці. Обмінюючись між собою підписними листами, групи зможуть в коротший час збирати значно більшу кількість підписів і обмінюватись наявними одне у одного ресурсами і можливостями. Разом легше і вагоміше приходити на акції протесту.

Якщо ви самі зібрались саджати дерева.

Якщо ви вирішили самотужки організувати акцію посадки дерев, і зробити це правильніше ніж зеленбудівці, радимо прислухатись до таких порад:
Перед початком посадок рекомендується:
– дізнатись про вільні від посадок земельні ділянки в районних відділах земельних ресурсів та органах місцевого самоврядування;
– провести обстеження обраних ділянок та отримати письмове погодження органів місцевого самоврядування та землекористувачів на проведення посадок;
– запросити консультантами людей, які мають досвід у проведенні посадок (лісничі, садівники, працівники комунальних служб тощо);
– для заготівлі посадкового матеріалу лісових порід слід отримати дозвіл в держлісгоспах (лісництвах), лісокомунальних підприємствах, органах місцевого самоврядування та, при обов’язковій присутності лісника провести викопування посадкового матеріалу з лісового підросту;
– організувати спільну з іншими організаціями акцію зі створення зелених насаджень та широко висвітлити її в ЗМІ.
Етапи підготовки земельної ділянки:
– очистити ділянку (викорчувати пні, зібрати сміття, каміння тощо);
– знищити багаторічні бур’яни (пирій, осот, лопух тощо);
– вирівняти поверхню ґрунтового покриву (засипати ями забезпечивши стік води та збереження верхнього родючого шару ґрунту).
Розташування посадок.
В залежності від місцевих умов і якості ґрунту, асортименту саджанців та рельєфу місцевості підбирають оптимальний варіант розташування дерев (прямокутний, шаховий, стрічковий, контурний /на схилах/).
Відстань між деревами при посадці в залежності від форми крони, становить 4-6 метрів, при групових посадках – 2-6 метрів, при досить густих – відстань може бути скорочена до 1-2 метрів. При груповій посадці кущів допускається відстань: для великих кущів 1-2 метрів, середній – 0,75-1,5, невеличких – 0,3-0,8 метрів. Ряди дерев спрямовують з півночі на південь.
Терміни посадки: дерева та кущі слід саджати в період спокою:
– навесні до розпускання бруньок (найбільш ефективно);
– восени – після початку листопаду – за 20-25 днів до настання морозів.
Алгоритм посадки.
– до глибини 30 см верхній родючий шар ґрунту відкидають в один бік, нижній глинистий – в інший; – опускають коріння дерева (куща) в яму, корені вирівнюють і обсипають кращою землею так, щоб не було пустот;
– при засипанні коренів ґрунт придавлюють, ставлячи ступню ноги по радіусу, носком до дерева і п’яткою – до краю ями;
– роблять лунку, щоб можна було влити 2-3 відра води, для кущів – пів відра незалежно від погоди та вологості ґрунту;
– коли вода вбереться, лунку засипають землею і поверх землі довкола дерева шаром в 5-10 см насипають торф, перегній, компост.
Корисні поради.
– Якщо ґрунти кислі, в яму вносять вапно;
– Не можна допускати підсушування коріння під час транспортування та посадки саджанців, для чого його обмакують в глиняний розчин, перемішаний з коров’яком;
– Для стійкості саджанців в центр ями вбивають кілок завдовжки 1,2-1,5 м, та діаметром 4-5 см. Відстань від стовбура до кілка – 5-7 см. Саджанець підв’язують до кілка шпагатом або мотузкою вільною вісімкою.
– Слід пам’ятати, що коренева шийка саджанця (місце переходу кореня в стовбур) повинно знаходитись вище поверхні ґрунту на 4-5 см.
Посадковий матеріал.
Звичайно для посадки беруть саджанці 3-6-річного віку, плодові дерева – 1-2-річні. Рекомендована висота надземної частини – 100-150 см.
Саджанець повинен задовольняти наступним вимогам: бути без листя, мати коріння 35-40 см, не мати ракових наростів, напливів тощо.
Перед посадкою саджанці оглядають та обрізають поламані та підгнивши частини коренів.
Особливості посадки деяких порід:
Дуб – вдало пересаджується навіть в 6-8-річному віці.
Граб, липа – успішно переносить обрізання коренів та гілля. Вік посадки значення не має.
Береза – потребує неглибокої посадки; не можна обрізати верхівку саджанця.
Сосна, модрина – садять завжди поодиноко у віці 2-5 років.
Ялина – придатні саджанці 3-10-річного віку.
Горіх – краще саджати восени.
Яблуні, груші, сливи – полив через кожні 10-15 днів є обов’язковим.
Вишня – для її посадки непридатні замкнуті не провітрювані низини (6).

Посадка винограду.
Шум у квартирах виникає по різних причинах. Що робити, якщо будинок стоїть поблизу автомобільної траси, по якій день і ніч ідуть машини? Можна спокуситися рекламою сучасних вікон (розгорніть будь-яку безкоштовну газету!), а можна посадити виноград, плющ або ліану поекзотичніше. Сама скоростигла й верхолазна ліана – виноград дівочий п’ятилистковий – не розводить вогкості на стінах, навпроти, охороняє їх, усмоктуючи найменшу вологу. А от завдяки суцільній масі листя рівень шуму в будинку знижується на 40%! Плющ або клематис – це для одне-двоповерхових будинків, у сувору зиму вони вимерзають, а виноград забирається до дев’ятого поверху; може, і вище б вліз, просто ніхто ще в місті не посадив лозу поруч із 12-поверховим будинком (28).

Лікування дерев.
У містах чимало чудових стародавніх дерев, що бідують у лікуванні, що могло б продовжити їм вік. Однак, муніципальні озеленювачі із всіх засобів обирають хірургічні, бажано, радикальні, а як інструменти – пилку й сокиру. Лікування великого дупла з використанням способу, наведеного нижче, здатне досягти відразу двох цілей: по-перше, дерево видужує, по-друге, стовбур, наповнений уламками цегли і залитий зсередини розчином, не піддається ні пилці, ні сокирі! Як вилікувати дупло? Починайте з ретельного очищення дупел або внутрішніх частин стовбурів дерев від порохнявої деревини, до самих шарів здорової деревини. Це робиться за допомогою долота, шкребка, а потім щітки й шкребка. Після цього вся вичищена поверхня дупла або частини стовбура добре змочується розчином 5% мідного купоросу, а потім 10% рас твором садової карболки. Цю процедуру краще робити наприкінці літа або перед весною. Якщо дупло або порожнина усередині стовбура дерева більші, то дезінфекцію проводять від 3 до 5 разів з перервою в 2-3 тижні. Потім приступають до пломбування дупла або порожнини усередині стовбура . Помітимо, що простіше всього справа саме з дуплом. Якщо ж дупла нема, а порожнина усередині стовбура прослуховується простукуванням, то тоді просвердлюється, випилюється в стовбурі штучний прохід. Величина проходу повинна дозволяти вільно входити руці з інструментом. Тільки так можна якісно вичистити і продезенфікувати порожнина. Якщо отвір, підготовлений до пломбування, ширше 25 см, то для міцності майбутньої пломби в ньому ставиться залізна сітка з величиною комірки 70-80 мм із дроту 2-3 мм завтовшки, що прибивається із внутрішньої сторони дупла або порожнини. Можна замість сітки використати прибитий усередині навскіс дріт. Залізна сітка або дріт додадуть міцність цементній пломбі. Після цього порожнина або дупло засипається сумішшю товченої цегли (просіяного від крихти) або невеликих каменів. Все це заливається рідким цементом у відношенні 1 частина цементу на 4 частині піску. Щоб цемент не вилився, закрийте отвір дошкою. Коли цемент схопиться, заберіть дошку і постарайтеся вирівняти поверхню, використовуючи більше густий розчин цементу. Пломбу потрібно довести до країв камбію, щоб щорічно зростаючий валик шарів, що приростають, деревини розростався на поверхню цементу, що зміцнює саму пломбу. При закладенні більших порожнин усередині дерева можна використати цеглу. Малі отвори, після уплітання в них дроту до прибитих цвяхів, пломбують густим цементом з піском у відношенні 1:3 або 1:4. Після підсихання цементу пломбу зафарбовують фарбою, що відповідає кольорам кори дерева. Пломбування дерев цементом роблять саме пізніше в середині літа, щоб пломба встигла добре просохнути (28). – чи треба писати про те, як фактично знищити дупла після того, як вище писали про те, що дупла потрібні для життя тварин. Зроби напочатку якусь вставку про те, що лікувати дерева шляхом нищення дупел можна у певних випадках, а не в лісопарку, наприклад.

Як організувати фотовиставку.

(Підготовлено Шевченко Н., ДОП „Зелене Майбутнє”)
Моя думка- що цей розділ непотрібен взагалі. До того ж він на відміну від інших написаний примітивно на рівні дітсадка і не містить ніякої спеціальної інформації, про яку не можна довідатись, маючи тільки здоровий глузд. При цьому розділ займає значний обєм.

Під час боротьби із незаконними забудовами дуже дієвими є методи, які привертають увагу преси.

На даний момент масові заходи типу пікетів різних державних установ трапляються ледве не щодня і не приносять бажаних результатів. Набагато дієвішими і зараз набувають всебільшої популярності різні мистецькі заходи – типу виставок, концертів, так званих flesh mob та ін.

У цьму розділі мова піде про організацію одного з таких заходів, а саме: фотовиставки.

Як організувати фотовиставку

Зразу скажемо, що організація фотовиставки не є такою складною, як це може здатися на перший погляд. Для того, щоб фотовиставка вийшла потрібно не багато:
1.     Власне фотографії (відповідної якості).
2.     Команда людей, яка займеться організацією фотовиставки (відповідної свідомості).
3.     Місце проведення фотовиставки (з відповідною гарантією безпеки виставки там).

Фотографії
Спершу, треба визначитись з темою виставки. Без теми нема ні сенсу, ні мети… нічого нема. Найкраще організовувати фотовиставку, коли вже є підбірка матеріалу, з якого її можна зробити. Але якщо матеріалу нема, а фотовиставку зробити хочеться – є декілька шляхів його пошуку:
1.    Шукати серед знайомих, членів організацій все, що якось стосується теми фотовиставки. Якщо виставка присвячена якійсь місцевості, можна додавати фото тварин і рослин, характерних для неї, проте відзнятих в інших місцях.
2.    Організувати конкурс на фотографії за допомогою громадських організацій, фондів, державних установ, університетів, шкіл, газет. Інтернет-форумів та ін.
Перший шлях підходить для тих, хто не розраховує на великий розголос або обмежений у часі. Другий варіант більш підходящий для серйозних, великих за обсягом фотовиставок, надзвичайно важливих для суспільства за тематикою. Або для тих, хто має в запасі як мінімум пів року і бажання розголосити про себе усьому світу.

Перед тим, як подавати фотографії в ательє для друкування краще самим обробити їх у фотошопі, зробити розкадровку – де щось вирізати, де щось залишити, змінити тон, додати або приглушити кольори. Звичайно, якщо Ви не професіонал, це можна зробити в ательє, але досить часто такі послуги платні. Крім того, фотографії повинні бути виконаними у загальному тоні або кількох тонах. Принаймні не повинно бути такого, що якась одна фотографія явно випадає з загальної маси і це відбувається виключно через її якість.

Команда людей, яка займеться організацією фотовиставки
З власного досвіду можемо сказати, що для організації фотовиставки може вистачити двох людей. Головне, щоб це були люди відповідальні і захоплені своєю справою. Без ніяких сумнівів, на період організації фотовиставки – від тижня і до безкінечності – ця подія буде забирати всі сили, думки та навіть фінансові можливості організаторів.

Місце проведення фотовиставки
Так само, як і про фотографії, про місце проведення варто подумати заздалегіть. Однак, деякі галереї вимагають уже готову фотовиставку з власним прес-анонсом та медіапланом. Досить часто, не залежно від статусу організаторів, фотовиставки проводяться в університетах або інших навчальних закладах. Вийграшним такого варіанту є те, що в університетах вчиться найактивніша після пенсіонерів частина суспільства, яка неодмінно відгукнеться на підняту Вами тему.

Також, в університетах досить зручно проводити прес конференції, присвячені виставці та є нагода залучити адміністрацію університету до боротьби. А бодай формальна прихильністьт наукової громадськості – вагомий плюс в аргументації Вашої правоти.

Під час вибору місця проведення варто зважати на кількість народу, яка відвідує його, на, як кажуть, контенгент. Якщо ви все зважили – тоді можна дзвонити в галерею або у випадку навчального закладу, до адміністарції і домовлятись про проведення виставки. Не думайте, що Вам там будуть раді. Досить часто у галереях все забито на цілий рік, єдине, що можна зробити в такій ситуації – це випросити показ на невеликий термін – два, три дні.

З університетами все водночас і складніше, і легше. Для фотовиставки краще вибирати людні місця. Це можуть бути бібліотеки (дуже рідко) або коридори корпусів. Також, в деяких університетах можуть бути свої власні галереї, де проходять фотовиставки, читальні зали, кімнати для самостійної роботи тощо. Процедура погодження у різних університетах різна. В одних, достатньо лише запису в людини, яка відповідає за приміщення або усної домовленості, в інших треба писати заяву на ім’я когось з адміністрації: якщо це в корпусі якогось факультету – на ім’я декана, якщо немає чіткого розділу факультетів по корпусах – на ім’я ректора або людини, яка відповідає за заходи, що проводяться в університеті (наприклад комендант). Перед подачою заяви варто домовитися усно з тією людиною, на кого пишете або з кимось, хто може повпливати на рішення потрібного члена адміністрації. Варто запам’ятати, що заява – це лише формальність, основний процес погодження іде через усне спілкування.

Подумайте і про те, як експонати будуть захищеними вді пошкодження і вандалізму.

Оздоблення фотографій
Рамка або картон.
Не менш важливим для успіху фотовиставки є вигляд фотографій, а точніше, їхній “одяг”. Традиційним для фотовиставок є показ фотогафій у рамках зі склом. До того ж, багато галерей мають свої власні рамки, так що не доводиться піклуватись про те, де їх взяти. Однак, так само багато галерей не мають рамок або ті, що є – не підходять для ваших фотографій або настільки жахливі, що в них соромно виставлятись. Виходи є два: купувати власні рамки або наклеїти фотографії на спеціальний фотокартон, який використовують для створення рамкових паспорту. Покупка власних рамок може збільшити бюджет фотовиставки як мінімум в три рази, крім того, під час вішання і знімання фотографій неминуче розіб’ється хоча б одна рамка, так би мовити, на щастя. Такий варіант підходить далеко не всім, а головне, він є неприйнятним для тих, хто хоче робити переїздну фотовиставку. Останнім часом все більше як аматорів, так і професійних фотографів відмовляються від громіздких рамок, переходячи на наклейку фотографій на картон. Картон має бути цупким, різного кольору, основне, щоб він підходив до тону фотографій і концепції фотовиставки. Звичайний картон для аплікацій сюди не підходить – це має бути спеціальний картон, з якого роблять пасорту для рамок. Його можна придбати у багетних майстернях.

Наклейка фотографій займає набагато менше часу, ніж вставляння їх у рамки. Це можна зробити в ательє абож наклеїти самим, найкраще на двосторонній скотч або на скручений у “равлика” звичайний – ні в якому разі не наклеювати на звичайний скотч поверх фото!!!!!!

За канонами, верхній і бокові проміжки мають бути однаковими, в той час, як нижній проміжок має бути більшим за всі інші. Однак, якщо так не виходить, можна абсолютно спокійно приклеїти фотогафії точно посередині.

Перед приклеюванням фотогафії і картон мають відлежатися у випрямленому стані, інакше після поклейки їх може дуже сильно закрутити.

Панорами.
Інша справа – панорами. Панорами або великі за форматом фотографії однозначно не можуть бути надрукованими в звичайному фотоательє, рівно як і повішені в звичайний спосіб. Виставки, підкріплені солідним бюджетом, друкують великі фотороботи на спеціальному цупкому пластику, різних полімерних матеріалах, які можна буквально скручувати в трубочку. Такі роботи, якщо вже у вас є на них кошти, вивішують або розтягуючи їх мотузками за всі кінці, або ж, як картини – натягуючи на спеціальні рамки.

Як вішати
Якщо фотографії “запаковані” у рамки, то там уже все передбачено для розвішування – лише протягнути нитку. Однак, у випадку картону або іншого цупкого матеріалу, є два шляхи розв’язку даної проблеми. Перший – це зробити ззаду спеціальні гачечки, на які намотувати нитку. Якщо виставка вже завтра, а вішати немає на що, то можна бігти в канцелярію і купувати так звані “кліпси” – чорні защіпки для паперу. Такі кліпси мають металеві “вушка”, через які протягується нитка. У випадку картону краще брати тоненьку ниточку а краще – прозору рибальську леску.

Якщо в приміщенні, де ви хочете виставляти фотографії, немає пристосувань для розвішування (гачків), то краще в такому випадку наклеювати фотографії прямо на стіну за допомогою двостороннього скотчу (кнопки краще не використовувати – псують картон). Якщо у вас фотографії у рамках, можна придумати спеціальні тримачі, що ставляться на підлогу, але краще пошукати інше приміщення.

Зошит для відгуків.
Не забудьте розмістити на видному місці вашої виставки зошит для відгуків відвідувачів. В таких зошитах, нерідко, поріяд з власне відгуками можуть бути, скажімо, пропозиції надати допомогу.

Відкриття
До відкриття фотовиставки краще приурочити якусь подію або громадську акцію: можна зробити прес конференцію, круглий стіл з проблеми, мистецькі читання, збір підписів за або проти чогось та ін. Все це обов’язково потрібно погодити з адміністрацією того місця, де проходитиме Ваша виставка, щоб це не стало неприємним сюрпризом для них, і провалом для Вас «Вибачте, нічого приколювати/приклеювати до стін у нас не можна!».

Преса
Будь-яка організація буде неповною, якщо в процес не буде залучена преса. Найпоширенішею практикою є розсилання прес-релізів до різних видань за два тижні перед відкриттям фотовиставки, однак, це не дає жодної гарантії, що Вас помітять. Досить дієвим у наш час є подача інформації в інтернеті: на різноманітних форумах (там потім вестиметься обговорення самими відвідувачами), сайтах (якщо є доступ до адміністратора). У цьому є свої плюси і мінуси. Плюси: ті самі видання або радіо і телебачення досить часто шукають інформацію в інтернеті; розмістивши інформацію про виставку на форумі – ви тим самим залучаєте інших людей до обговорення, що є теж розпосюдженям інформації. Мінуси: у нас таки досить невисокий процент користувачів інтернетом, і така послуга є привілегією великих міст.
Також, перед фотовиставкою треба розвішувати оголошення у примішенні (у випадку університету), просто на вулиці, в місцях, де імовірно збирається велика кількість потенційного для виставки контингенту, або зробити маленькі оголошення для роздачі на вулицях.

Закриття
Ніхто не гарантує вашій виставці аншлаг журналістів. Втім, відкриття фотовиставки – не така важлива подія, щоб її захотіли висвітити багато ЗМІ одночасно. Анонс виставки на природоохоронну тему наврядчи створить ажіотаж. Втім, цей прикрий факт не є причиною засмучуватись. Фотовиставка, як і будь-який захід, який триває принаймні кілька днів, приховує в собі неабиякий внутрішній PR-потенціал. Аналогічно до відкриття виставки, можна організувати її закриття. Закриття мало хто проводить у вигляді окремого заходу. А якщо вже проводить, то це напевно свідчить про солідність заходу. Власний досвід авторів цього посібника свідчить, що закриття виставки привертає увагу такої ж кількості журналістів, що і відкриття. При нормальній підготовці можна сподіватись і на більший успіх.