1.1.    ТЕОРІЯ: ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО ЗЕЛЕНІ ЗОНИ?

1.1.1 По-перше, що таке зелені зони ?

Нехай така постановка питання і здається дивною, але для початку нам доведеться розібратись що таке зелені зони. Адже практика показує, що кожен під  цим терміном може розуміти щось своє. Для когось це дерева, для когось – гарні природні куточки, сукупність насаджень, газони, ліси, контури на картах або ще щось.

Від  цього моменту і надалі під  терміном «зелена зона» ми матимемо на увазі деяку ділянку в межах населеного пункту, що має згідно з  його генеральним планом та земельним кадастром статус який такі називається «зелена зона», або «озеленена територія». Отож  зелена зона – це статус, або цільове призначення земельної  ділянки. Іншого варіанту нема  ібути не може. Адже лише на таку ділянку поширюється містобудівне, земельне законодавство  та законодавство про благоустрій, що стануть нам у пригоді у справі охорони зелених  зон.
Щоб зрозуміти яким чином ми можемо охороняти зелені зони, нам слід зрозуміти, які бувають їх різновиди, які функції  вони виконують, чим вони нам корисні, що їм загрожує та чим загрожує нам їх втрата. Тому для початку – трохи сухої теорії.

ДОВІДКА:
Згідно з п.1.4. Правил утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України, за функціональними ознаками міські зелені насадження діляться на три групи:
загального користування – міські та районні парки; парки культури і відпочинку, сади житлових районів і груп житлових будинків, сквери, бульвари, набережні, лісопарки, лугопарки, гідропарки та інші;
обмеженого користування – насадження на територіях громадських і житлових будівель, шкіл, дитячих закладів, спортивних споруд, закладів охорони здоров’я, промислових підприємств, складських територій та інші;
спеціального призначення – насадження вздовж вулиць, у санітарно-захисних і охоронних зонах, на територіях ботанічних і зоологічних садів, виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні насадження; насадження розсадників, квітникарських господарств; пришляхові насадження в межах міст та інших населених пунктів.

1.1.2. Функції озеленених територій і зелених насаджень в міському середовищі.

Озеленені території і зелені насадження в міському середовищі виконують кілька різних функцій, в тому числі екологічні, соціальні, економічні, містобудівні, історико-культурні та ін. Доказом того, що всі функції зелених зон в рівній мірі важливі для громадян, є те, що кількість і якість зелених насаджень – визнаний міжнародний індикатор відповідності міст принципам стійкого розвитку (1). Стійкий розвиток – це такий розвиток суспільства, який задовольняє трьом типам цілей – економічним, соціальним та екологічним, а також утримує розвиток суспільства в рамках, в яких наявні ресурси використовуються з урахуваннням потреб майбутніх поколінь. Якщо ж говорити про роль зелених насаджень не лише для суспільства, а в комплексі, то на перше місце, безумовно, висуваються їхні екологічні функції.

Екологічні функції зелених зон.

Зелені зони оздоровлюють повітряний басейн міста і поліпшують його мікроклімат. Зелені насадження поглинають вуглець і виділяють кисень, знижують температуру в спекотну погоду (за рахунок випаровування вологи), знижують рівень міського шуму, запиленість і загазованість повітря, захищають від вітрів.

В спеціальній літературі приводяться різноманітні дані, що характеризують здатність зелених насаджень оздоровляти повітряне середовище:
– один гектар лісу здатен відчистити від пилу і шкідливих домішок більше 18 000 000 м3 повітря в рік;
– один гектар зелених насаджень поглинає з повітря до 8 кг вуглецю на годину, що відповідає його виділенню за той же час 200 людьми;
– дерева і кущі, що зростають на 1 га озелененої території, уловлюють за сезон біля 60 тон пилу (1).

Зелені зони в містах винятково потрібні, оскільки лише вони здатні зберегти для міського ландшафту екосистемні функції. Зокрема, зелені зони забезпечують місця мешкання тварин і зростання рослин. Хоча міста являють собою своєрідні «чорні дірки» на карті живої природи, вони здатні слугувати в якості екологічних коридорів (1). Більше того, міські зелені зони є місцями мешкання синантропних видів тварин – тих, чиє життя в більшій чи меншій мірі прив’язане до людської цивілізації, та зростання культурних рослин (у т.ч. паркових форм).

До екосистемних функцій озеленених територій належить і те, що фактично, вони є єдиними міськими територіями, поверхня яких не вкрита асфальтом, каменем і будівлями. Таким чином, лише тут можливе проникнення атмосферних опадів в ґрунт, що з одного боку знижує кількість ливневих стоків, що потрапляють в міську каналізацію, а з іншого боку – необхідне для підтримання рівня ґрунтових вод і нормального живлення тих же дерев та кущів (1).

Лише зелені насадження можуть виконувати функцію переробки мертвої органічної речовини і формування ґрунту в межах населених пунктів.

Соціальні функції.

Зелені зони в місті, як у складі потужних паркових насаджень, так і в формі насиченого окремо розташованими деревами вуличного озеленення, є важливою складовою поняття «висока якість життя». На це чітко вказує аналіз цін на нерухомість і результати соціологічних досліджень, опитувань.

Міська природа оточує жителя міста більшу частину його життя і слугує для нього повсякденним природним фоном (2). Зелені зони в місті грають роль зв’язуючої ланки з природою і забезпечують «відчуття пори року».

В цих умовах можливо розглядати озеленені простори як місця для відпочинку громадян. Це в першу чергу стосується маломобільних і незахищених прошарків населення, які в силу фізичних чи фінансових причин не можуть часто виїжджати за місто: людям похилого віку, інвалідам, матерям з маленькими дітьми, незабезпеченим громадянам. Що стосується доступності зелених зон, то більшість населення вважає, що живе більш-менш неподалік паркових зон, проте поняття «поряд» варіює в залежності від соціальної групи. Люди до 30 років вважають, що живуть поряд з парками значно частіше, ніж люди після 60 років, так як перші більш мобільні.

Разом з тим, в зелених зонах формується особливе соціальне середовище, що включає в себе спілкування людей різних поколінь по інтересам, проведення культурних подій тощо. Парки і сквери міста є одними з основних складових його комунікаційного простору.

Зелені насадження дають можливість для занять спортом і покращення здоров’я громадян. В силу того, що озеленені території мають виключно благотворний вплив на нервову систему людини, вони є невід’ємною частиною лікувального процесу в санаторіях, лікарнях і інших лікувальних та оздоровчих закладах (1).

На газонах у парку можна посидіти і відпочити. Потребу у цьому принаймні інколи відчуває більшість громадян. І очевидно, ця потреба є потребою посидіти на траві у принаймні відносній тиші та з принаймні невеликим рівнем загазованості повітря. Вузька, майже позбавлена трави смужка газону вздовж транспортної магістралі не підходить для таких потреб.

Озеленені території міст мають значення і для науки. Місто – це теж природа, хоча і зовсім не дика, проте така, вивчення якої з огляду на її постійну близькість до людини не менш важливе та надзвичайно актуальне в практичній значимості. Формуються спеціальні науки, такі як урбоекологія, об’єктом вивчення яких є природа міст. В останні десятиріччя серед спеціалістів, зокрема закордонних, спостерігається порив до вивчення рослинності міст. Вже не є таємницею різноманітні можливості міської природи в педагогічній і просвітницькій роботі (1).

Для міських дітей, школярів і студентів, парки можуть бути чи не єдиним джерелом долучення до природи на уроках на відкритому повітрі, для практичних занять з природничих та краєзнавчих наук, малювання; естетико-виховної функції. Годі порівнювати психологію дитини, що росте у безпосередньому контакті з природою, гуляє у парку, бачить диких птахів, комах, захоплюється пагорбами, старими деревами, із психологією дитини, що виросла у урбаністичному ландшафті, серед промзони, висотних будинків та гаражів. Що згадуватиме і чим гордитиметься перша дитина, а чим друга?

Історико-культурні функції.

Багато об’єктів озеленення і міської природи, особливо у великих містах, що мають багату історію, є об’єктами, наділеними історичним, культурним або навіть культовим значенням. Багато парків, островів, схилів і вікових дерев стають частинами історії, літератури, фольклору.
Історичні сади і парки створюють відчуття культурної причетності до минулого, відчуття індивідуальності даного місця (1).

Зелені зони можуть згадуватись у творчості відомих письменників і поетів.

ПРИКЛАД
З творчості Василя Стуса, скажімо, можна привести численні приклади рядків про зелені зони Києва: «На Лисій горі догоряє багаття нічне, І листя осіннє на Лисій горі догоряє…»; «Сиве небо обрієм пролилося. Лиловіє Труханів острів. І Дніпро у моїх очах, Катери і автомобілі. І не розхлюпати себе. І не витримати, За тамбережні гони Серця не виплескати».

Містобудівні функції міського озеленення.

Зеленим насадженням відводиться одне з провідних місць в архітектурно-планувальній структурі міських поселень. По-перше, вони задіяні в формуванні основних елементів забудови, структури кварталів, житлових масивів і районів, в тому числі формують розриви в забудові, включаючи санітарно-захисні зони підприємств, що знаходяться в межах міста, забезпечуючи захист від джерел забруднення. Відповідно до Державних будівельних норм України, планувальну структуру сельбищної території міських і сільських поселень слід формувати з урахуванням взаємопов’язаного розміщення різноманітних зон, в тому числі і зелених зон загального користування.

По-друге, сади і парки можуть розташовуватись в тих районах, де будівництво не можливе з міркувань екологічної чи інженерної безпеки – в районах слабких ґрунтів, рекультивованих сміттєзвалищ та територій підприємств (1).

По-третє, зелені насадження та озеленені території впливають на візуальні характеристики міського середовища, надаючи їм особливий колорит багатством форм і барв (4).

По-четверте, середовищеутворююча функція зелених зон може грати і містобудівну роль. Як було сказано вище, рослини в місті знижують перепади температур і пом’якшують мікроклімат. Таким чином, рослинність попереджає розтріскування поверхонь, викликане постійним швидким нагріванням і охолодженням, що подовжує термін безремонтного функціонування цих поверхонь. Крім того, рослинність знижує навантаження на системи кондиціонування в містах (1).

Економічні функції зелених зон.

З економічної точки зору, наявність зелених зон відображається на цінах на нерухомість. Парки і сквери збільшують вартість розташованих неподалік об’єктів нерухомості, як комерційної, так і житлової. Ціни на нерухомість спричиняють вплив на податкові надходження в бюджети різних рівнів, а також на прийняття інвестиційних рішень. Податкові надходження та інвестиційний клімат, в свою чергу, впливають на фінансове положення і соціальне благополуччя міста (1). При цьому важливо утримувати баланс між збереженням інвестиційної привабливості і збереження її причини – наявності зелених насаджень.

Ті ж механізми – сприйняття гостями міста естетичної, історико-культурної і екологічної функцій – призводять до того, що наявність зелених насаджень сприяє створенню позитивного образу міста і вносять вклад в формування його туристичної привабливості.

Наявність і якість зелених зон, через сприйняття населенням їх екологічної і соціальної функцій, виражається і на міграціях населення. Часом процес зменшення і деградації зелених зон в містах призводить до того, що люди з високим достатком мають можливість переселитись за місто, в той час, як прошарки з низьким достатком лишаються в погіршеному міському середовищі (1).

В залежності від розташування, зелені зони в містах несуть різноманітне функціональне навантаження. Відповідно до містобудівного зонування території, роль тих чи інших парків і лісопарків може набувати різного значення та функціонального навантаження.

Проте, виконання цих функцій у великій мірі залежить від якості зелених зон, тобто здатності задовольняти поставлені чи пропоновані вимоги. Пригнічені насадження не здатні повноцінно виконувати екологічну функцію, а окремо стоячі дерева – соціальну. Якість зелених зон, в свою чергу, залежить від вжиття заходів по їх утриманню.

Для того, щоб зелені зони лишались здатними забезпечувати функціональні потреби міста, необхідні значні скоординовані зусилля з боку органів, що завідують ними, по регулюванню об’ємів насаджень в місті і підтриманню їх в належному стані (1).

1.1.3. Причини та наслідки втрати зелених зон.

Причинами зниження кількості та погіршення якості зелених зон є:
–    забудова зелених масивів житловими та соціальними спорудами;
–    розташування в паркових зонах торгових точок;
–    перенасичення парків доріжками і майданчиками з асфальтовим, бетонним чи іншим неприродним покриттям;
–    відсутність (та і неможливість впровадження) компенсаційних заходів. Так, наприклад, забудувавши в межах району великого міста 2 га паркової зони, інвестор жодним чином не має можливості створити в цьому ж районі 2 га нового парку.
–    Загибель насаджень внаслідок дії солі, якою знищується крига в зимовий період, внаслідок надмірного покриття вулиць і непотрапляння у землю атмосферних опадів, внаслідок перезабруднення атмосфери і внаслідок постійних обрізувань під виглядом формального благоустрою.

Дуже важливо, що всі перелічені нами функції – як екологічні, так і соціальні – не можуть бути заміненими іншими елементами міського середовища без значних додаткових затрат.

Наслідки втрати зелених зон можуть бути оцінені двома шляхами:
– шляхом розгляду ланцюжків причинно-наслідкових зв’язків;
– шляхом оцінки вартості заміщення функції зелених зон на аналогічні послуги, надані по ринковим цінам.

Так, щоб компенсувати функцію зелених зон у зменшенні ливневих стоків, необхідно введення в дію додаткових потужностей міської каналізаційної мережі і очисних споруд. Для компенсації відсутності насаджень в очистці міського повітря від забруднення і пилу, необхідна модернізація промислового виробництва, транспортної системи і введення в дію нових очисних споруд (1).

Таким чином, економічна оцінка озеленених територій в місті має включати потенційну вартість щорічних витрат по очистці викидів в атмосферу і стічних вод (4).
По-скільки життєдіяльність людини в місті тісно пов’язана з станом міського довкілля, використання ланцюжків причинно-наслідкових зв’язків приводить нас і до медичних наслідків (1).

Крім того, в перспективі, неправильна політика щодо зелених зон, призвівши до скачка росту кількості приватних автомобілів, стане причиною необхідності розширення автошляхів, побудови нових транспортних розв’язок, мостів тощо. А все це, з великою імовірністю, здійснюватиметься за рахунок тих же зелених зон.

ПРИКЛАД
Прийнята у 2005 році Програма розвитку зелених зон м.Києва з-поміж інших негативних моментів містить і зменшення кількості бульварів міста. Фактично, бульвари знищуються з метою розширення проїжджої частини для збільшення пропускної здатності магістралі. Першими жертвами стали бульвари Перова і Лесі Українки.

Втрата зелених зон в економічній сфері призведе до  падіння вартості об’єктів комерційної і житлової нерухомості, розташованих в безпосередній близькості від парків і скверів; зменшення податкових і інших нарахувань в бюджети різних, що знайде відбиток на соціальній сфері; росту транспортних затрат на поїздки у найближчі паркові зони та на організацію відпочинку за містом; росту громадських витрат в результаті зростання кількості захворювань та до створення образу запиленого брудного міста без дерев знижує його інвестиційну і туристичну привабливість (1).

Проте це лише та частина наслідків, що стосується виключно людей. Значно більшими за обсягами є негативні наслідки втрати зелених зон для самої природи.

1.1.4. Потреба збереження зелених зон як частини природи.

Говорячи про потребу захищати зелені зони в екологічному ракурсі, ми опираємось на роль зелених зон для довкілля. Отож, для чого, з природоохоронного погляду, треба захищати зелені зони:

Для того, щоб зберегти міста в складі екологічної мережі. Втрата зелених зон в складі міст і руйнування зв’язків між ними веде міста до того, що через них ускладнюється пересування тварин. Якщо для птахів не є настільки суттєвою проблемою подолати місто, то для тварин, що пересуваються по поверхні землі, воно стає практично неподоланною проблемою. Знищуючи залишки природи в містах, ми прямуємо до того, що міста стають свого роду «дірками» в екологічній мережі, пересування тварин через які вже неможливо. Це було б не такою великою проблемою, якби населені пункти України не розташовувались вздовж річок. Натомість історично саме так і сталося. Справа в тому, що річки самі по собі є історично утвореними екологічними коридорами, так званими «природними лініями», вздовж яких відбувається міграція тварин. Так, в межах найбільшого в Україні – Дніпровського екологічного коридору, вздовж якого відбуваються глобальні сезонні міграції європейських тварин з півночі на південь і навпаки, розташовані три з шести найбільших міських агломерацій України – Київська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська і Запорізька. Наявність таких потужних агломерацій, через які неможливе пересування тварин, фактично знищує цей найбільший в Європі шлях міграції птахів та інших тварин на південь, змушуючи мігруючі маси біоти шукати обхідні шляхи навколо міст. Тому особливої уваги слід надати збереженню зелених зон, розташованих вздовж річок. Це твердження має не лише знайти розуміння і відгук у свідомості борців за збереження зелених зон, а й бути врахованим при розробці містобудівної документації.

ПРИКЛАД
Генеральний план розвитку м. Києва до 2020 року враховує необхідність збереження Дніпровського екологічного коридору в межах міста. Для цього Генплан передбачає спеціальне містобудівне утворення – водно-зелений діаметр. Водно-зелений діаметр включає у себе р. Дніпро, весь комплекс прибережених парків та дніпровських схилів, весь каскад островів. В межах водно-зеленого діаметру не заплановано жодного будівництва і зміни категорії земель. Іншими словами, Генплан Києва зберігає всі наявні залишки Дніпровського екологічного коридору в межах міста. Інша справа те, що в Києві нерідко здійснюються землевідведення, що грубо порушують Генплан.

Для того, щоб зберегти біологічне і ландшафтне різноманіття міст. Лише тут, на території зелених зон – останніх залишків природних територій в межах міста, зберігаються характерні для регіону рослини, лише тут можливе мешкання птахів та інших тварин, і лише ці території лишаються останніми клаптиками природи в містах. Знищення старих дуплистих дерев призводить до втрати місця мешкання більшості українських дрібних птахів, знищення трав’янистого ярусу стає причиною втрати кормової бази зерноїдних птахів та комах, що харчуються травами.

Крім того, на території міст, як і будь-де інде, можуть зустрічатись тварини і зростати рослини, які охороняться Червоною книгою України або міжнародними природоохоронними документами. Такі тварини потребують охорони, яка в свою чергу неможлива без збереження на території міста придатних для них умов існування. Зобов’язання охороняти такі види Україна взяла на себе, створюючи Червону книгу і ратифікуючи міжнародні угоди та конвенції. Крім того, так звана «Бернська» Конвенція «Про охорону диких видів флори, фауни та середовища існування в Європі», що ратифікована Україною, зобов’язує нас зберігати середовище існування диких тварин.

Для того, щоб зменшити загазованість житлових масивів. Розміщення навколо транспортних розв’язок і потужних автомагістралей зелених зон стримує потрапляння з них до житлових масивів загазованого повітря. Частина вихлопів, а також викинуті в атмосферу тверді частки, затримуються кронами дерев, частина розсіюється у атмосфері, не потрапляючи до житла в концентрованому вигляді.