Прибирання листя в парках.
Така звична, повсякденна і зовні нешкідлива дія, як прибирання листя у парках, приховує в собі загибель всього, що в них росте і самих дерев в першу чергу.
Дерева, як то кажуть, помирають мовчки. І тому ми самі повинні розуміти, що робимо неправильно і до яких наслідків це призведе в найближчі роки.
Під час щорічних місячників благоустрою навесні і восени найбільш характерною картиною є купи зібраного листя. Лише вони фактично і є тим елементом міського пейзажу, що свідчать – зараз триває місячник благоустрою. Оголена чорна земля, яку чомусь досі називають «газоном», для споживача мало чим відрізняється від асфальту. На ній мало що виросте. Проте тепер чисто. Очевидно, що порядок і чистота – краще, ніж їх відсутність. Володіючи елементарною екологічною грамотністю, ми маємо розуміти, що у всього є межа. Ми ж не відчищаємо парки від дерев, як причини засмічення – листя. З таким же успіхом, краще оголосити взірцем чистоти пустелю, де нічого не росте, нічого не живе – відтак в ній завжди чисто. Управління з благоустрою в Україні вважають «брудом» і «сміттям» все, що знаходиться на поверхні відкритого ґрунту – листя, суху траву, пластикові пляшки, папір. Для них різниці між цими об’єктами немає. Проте для землі, в якій росте і дерева і трава, ця різниця рівносильна поняттю «життя». Багато дерев в місті вражені хворобами, мають пошкодження кори, на багатьох є сухі гілки. Це результат виснаження ґрунту і, відповідно – глодання дерев, неспроможності їх боротись із забрудненням, хворобами і шкідниками. Десятиріччя порочної практики поставили дерева на грань виживання і ми стоїмо на порозі масової загибелі зелених насаджень столиці і інших міст вже у найближчі роки.
Очевидно, що листя не є сміттям, що підлягає прибиранню. Листя – це джерело органічної речовини, якої потребує кожна рослина. При нашому кліматі торічне листя вже у травні повністю розкладається. Проте йому не дають це зробити.
Прибирання сухого листя з поверхні ґрунту призводить виключно до його збіднення. В результаті цього, різко збіднюється і видовий склад рослин. Це, в свою чергу призводить до уходу з парків багатьох видів птахів, для яких зниклі види рослин є кормовою базою. А зникнення птахів стає поштовхом масовому розмноженню шкідників дерев. Це на практиці доведено у Єлагіному парку у Санкт-Петербурзі, де за рахунок припинення прибирання листя вдалось добитись радикального покращення стану рослинності і повернення у парк птахів. І це вже не говорячи про колосальну економію коштів. В Європі масове прибирання опалого листя взагалі не застосовується. Його прибирають лише там, де воно дійсно заважає – на стежках, наприклад, і на майданчиках. В інших випадках, листя лишається на ґрунті.
Кому вигідно і кому не вигідно прибирати листя? Невигідно, перш за все, платникам податків, громадянам, оскільки на прибирання листя йдуть величезні суми з міського бюджету, лише погіршуючи при цьому стан наших парків. Це невигідно всім, хто хоче користуватись зеленими зонами, дихати свіжим повітрям і відпочивати серед свіжої зелені. А вигідно все це тим, хто отримує кошти з міського бюджету на виконання марних робіт, «освоюючи» їх під виглядом благоустрою паркових зон (8).
Слабкі голоси екологістів, що намагаються надоумити двірників не згрібати й не палити листя, нерозрізнені на тлі наказів комунальної служби. На збирання опалого листя з міських бюджетів витрачаються величезні засоби (28).
Чиновники пояснюють необхідність прибирання листя правилами догляду і утримання зелених зон. В цих правилах існує поняття «газон». Чиновниками це поняття трактується дуже широко. Фактично, вони вважають газоном будь-яку територію, не вкриту асфальтом або бетоном. Однак, з точки зору споживача, газон – це місце, де можна посидіти, полежати як на килимі, пограти з дітьми. В Європі газоном називається те, що дійсно можна назвати «зеленим килимом». Те, що називають газоном у нас – чахла і рідка трав’яниста рослинність, на якій не те що посидіти не хочеться а і дивитись на неї сумно. Нерідко це просто гола земля. Так, зелена зона вздовж вулиці Бориса Грінченка у самому центрі Києві є голим схилом з глини, з якого подекуди стирчать всихаючі дерева і на якому взагалі немає ніяких трав. Крім того, поняття «газон» передбачає і певний простір, куди проникає сонце. Це логічно навіть з тих міркувань, що на затіненій цілодобово ділянці нічого особливо й не ростиме. Важливо підмітити і те, що газоном ніяк не можна називати смужку землі, що знаходиться вздовж доріг. Дійсно, там ростуть дерева, проте сидіти там ніхто не стане. Видно, що логіка чиновника йде в розріз із здоровим глуздом. Слід розуміти, для чого потрібні газони і взагалі розуміти, що вони потрібні.
Окремо треба сказати про естетичну і фінансову сторони приборки листя. Листя збирається в купи, які зазвичай дуже довго не вивозять. Навколо пробивається трава, а купи все лежать. Тому, коли їх нарешті вивезуть, на їх місці залишаться чорні плями, на яких не скоро щось виросте, оскільки все насіння трав, що проросло в потрібний час під купою сміття вже загинуло. Більше того, купи листя, які громадянами сприймаються як сміття, стають місцем скидання побутового сміття (а урн у парках дуже мало). Нарешті, купи листя палять, про що буде детально сказано у наступному розділі (8).
Якщо збирання опалого листя з автотрас ще виправдана, то їхнє видалення зі скверів і дворів має масу негативних наслідків (28). Кошти, що витрачаються на непотрібне прибирання і вивезення листя, могли б використовуватись на інші, більш важливі і адекватні потреби. Наприклад – на закупку урн і лавок для тих же парків. А ще можна було б запровадити огорожі, що убезпечать газони від в’їзду автотранспорту (8).
Спалювання листя (цей пункт розкритий у окремому розділі цього посібника).
Складування листя.
Крім того, що листя спалюють, з чим ми намагаємось боротись, його може чекати і інша, не менш сумна доля. Нерідко, не бажаючи вивозити листя на офіційні полігони відходів, разом зі сміттям і іншими рослинними залишками вивозять у віддалені куточки парків, в яри, балки і інші маловідвідувані місця. Нерідко саме такі місця виявляються заповідними. А ще, нерідко вже там листя, перемішане зі сміття підпалюють. Боротися з таким порушенням можна лише шляхом скарг до прокуратури або, якщо ви змогли сфотографувати порушника – до міліції.
ПРИКЛАД
Практика боротьби з такими порушеннями була відпрацьована ДОП «Зелене Майбутнє» у справах із скиданням сміття Київським «зеленбудом» у Бабиному яру, коли порушник був затриманий активістами ДОП, спільно з Державним інспектором з охорони довкілля під час розвантажування причепу з черговою порцією відходів та у справі з РЛП «Лиса Гора» (описано вище).
Не секрет, що двірники намагаються зіпхнути сміття зі своєї ділянки на чужу або на “нічийну” територію (трапляються такі дивні місця, що утворюються там, де границі двох ЖЕКів мало-мало не сходяться, і тоді два-три погонних метра вулиці роками ніхто не прибирає, асфальт поступово ховається під ґрунтовним шаром перегнилвшого листя). І ще одне улюблене місце – берегові укоси міських струмків і озер, часто зарослі деревами й чагарниками. Навіть у центрі міста вони виявляються суцільно заваленими типовим вуличним сміттям. До речі, у деяких випадках двірники тут виявляються ні при чому (28).
До речі, якщо винуватцем смітника є громадянин, а не установа (наприклад, сусід по дачній ділянці), напишіть заяву в районне відділення міліції, дільничний зобов’язаний скласти протокол про порушення правил благоустрою.
Сніготайки.
Куди дівається сніг, коли настає весна? Здавалось би, смішне питання. Проте відповідь на це питання обертається неабиякими проблемами співробітникам багатьох служб і навіть становить цілий напрямок діяльності громадських організацій. Правильно почати задаватись питанням «Куди дівається сніг?» ще взимку. Адже блукаючи зимовими українськими містами, ми не мусимо пробиратись по коліно у заметах або прочищати лопатою шлях на роботу для себе і своєї автівки.
Сніг вивозиться. Це робиться організовано, планово і поєднується з іншими сезонними клопотами комунальних служб, такими, як посипання доріг і тротуарів сіллю і піском, оббивання бурульок і огородження травмонебезпечних ділянок у пішохідних зонах. Шляхоексплуатаційні управління (ШЕУ) проводять осінньо-зимовий період у потугах подолати ожеледь і снігові замети. Кригу нескінченно солять і приправляють піском, а сніг дбайливо вивозять. Оскільки використання офіційних сміттєзвалищ за призначенням є задоволенням платним, комунальні служби ними користуються рідко. Дійсно, важко уявити, скільки б коштувало скидання на якомусь офіційному полігоні твердих побутових відходів щоденних порцій снігу у сотні і сотні тон кожна. І так весь сезон. Звісно, що ніяке ШЕУ на це не піде. Аналогічно до того, як «зеленбуди» вишукують для скидання і спалювання деревини якісь віддалені яри і балки в приміських лісах, або на задвірках старих кварталів, так і ШЕУ шукає різноманітні закапелки для скидання на них снігу. Міська влада наче не проти. Врешті, влада зацікавлена в тому, щоб сніг прибирали.
З усіх можливих відходів життєдіяльності великого міста сніг і крига мають характерну лише для них тактико-технічну характеристику – вони самі тануть. Тобто ні переробляти, ні закопувати їх не треба. Тобто їх треба лише складувати. Далі танення відбудеться саме по собі. В Києві є кілька полігонів, де районні ШЕУ складують сніг, зібраний з вулиць. Назвімо такі полігони відповідно до їх прямої функції – сніготайками.
Розглядаючи титанічні гори брудної сірої маси, розуміємо, що крім снігу і криги тут присутні вже знайомі нам сіль і пісок, а також великі маси дрібного сміття, яке дбайливо змітають з тротуарів літом, але ніхто не визбирує зі снігу взимку. Крім того, сніг насичений автомобільними вихлопами і залишками бензину. Коли верхні шари на кучугурах починають танути, вода стікає, а рештки автомобільних вихлопів і пилу утворюють щільну маслянисту корку, яка різко заторможує процес танення всієї маси. Після цього сніг може пролежати до кінця травня, а то і червня. Коли ж він врешті розтане, на місці сніготайки залишиться чималий шар сміття і чорної маслянистої суміші бозна-чого. Розчинена ж у воді сіль тим часом всотається ґрунтом і спричинить колосальне перевищення нормативів його засолення. Протягом багатьох років тут вже нічого не ростиме. Територія потребує рекультивації. Втім, про яку рекультивацію можна вести мову, якщо наступної зими сюди знову планують везти сніг.
