Олексій Тохтамиш
Член ДОП Симферопольського державного університету 1986-1990 рр.
Сьогодні – викладач хімії і біології, куратор ДОП «Зелена Таврида» (м.Симферополь), член КРАЕМ «Экология и Мир», безробітний.
В Симферопольском ГУ им М.В. Фрунзе ДОП родилась в 1976 году и за 13 лет через её ряды прошло около 100 человек. Но в 1989 – 1990 уч. году ДОП СГУ прекратил свое существование. Наиболее активная работа проводилась по следующим программам и направлениям: «Сосна», «Первоцвет», «Борьба с браконьерством», «Отряд Заповедник», «Рынки».
Я пришёл в СГУ в 1984 году сначала на подготовительное отделение, а затем поступил на «ФЕН». Но истоки моей природоохранной деятельности нужно искать, конечно же, в семье и сформировались они под влиянием прежде всего, моей мамы, Серковой Аллы Андреевны, кандидата наук, учёного и краеведа. Уже на фотографиях 3 и 4 класса школы я стою со значком «Всесоюзного общества охраны природы»…
В Дружину охраны природы СГУ я пришёл в 1986 году. Сначала был в секторе «БСБ», ходил в рейды по охоте и на рынки, через год командир этого сектора. А в 1988 был избран командиром Дружины.
В 1988-1989 уч. году в Дружине насчитывалось до 20 человек. Сохранился протокол одного из собраний, из которого видно, что новые члены знакомились с перспективным планом работы, организовывалась работа оперативного отряда по БСБ. Этот отряд возглавил Гусев Вадим Валентинович, который одно время был и командиром ДОП СГУ. Вадим работал в составе Дружины до и после службы в армии.
За 1988 год было проведено не менее 5 рейдов по БСБ. Работал сектор «БСЗ» – борьба с загрязнениями окружающей среды (куда входила Наталия Тохтомыш – дев. Тимохина). Этот сектор занимался борьбой с загрязнением малых рек и Симферопольского водохранилища. Два человека от Дружины были выбраны для поездки в Киев, на семинар по строительству АЭС на Украине. И именно это же собрание ДОП СГУ согласилось с предложением назвать Дружину «Цикламеном», была принята и собственная эмблема. Присутствовавшим было объявлено, что ассоциация «Экология и мир» приглашает на встречу по теме «Альтернатива АЭС и нетрадиционные источники энергии в Крыму». В то время Дружина была в расцвете. Ещё, согласно архивам, работали сектора: «Флора», «Пропаганда и агитация», «Работа со школьниками». В ДОП СГУ «Цикламен» работали Бойко Георгий Евгеньевич (член оперотряда «БСБ» и куратор Дружины со стороны СГУ), студентки факультета романо-германской филологии «РГФ» Павлюченко Ольга Геннадиевна, Болдурская Наталья Дмитриевна, Чистякова Инга Львовна (- все в секторе «Фауна»). Рудомина (дев. Коваленко) Елена Викторовна, Рудомин Александр Петрович, Васильев Валентин Александрович, Кириченко Вадим Евгеньевич, Шаповалова Галина Алексеевна, Мишнёв Александр Васильевич, Дорощенко Юлия Константиновна, Рассыльнова Юлия Михайловна, Цилуйко Светлана Владимировна, Выгодов Дмитрий Григорьевич, Кучер Сергей Владимирович – это список наиболее активных природоохранников, кто работал в Дружине в те годы. Со многими из них до сих пор поддерживаются отношения. Помогал работе Дружины, не входя в неё, уже тогда и Артов Андрей Михайлович.
Надо сказать, что внимательный читатель заметил, что тогда в ДОП было две супружеские пары: Тохтомыши Алексей и Наталия и Рудомины Елена и Александр. ДОПовские свадьбы – это ещё одно явление Движения Дружин охраны Природы СССР. Насколько это способствовало работоспособности самих организаций – я думаю, что дело индивидуальное, зависит от установок самих дружинников, от их мотивации деятельности.
Дружина занималась и операцией «Ель» – «Сосна» в крымском приложении. Ели не продавались в то время в Крыму. Дружина активно занималась патрулированием в охотничий сезон, проверкой охотящихся совместно с Белогорской охотинспекцией «Крымлеса». С 20 по 24 апреля проводился Всесоюзный рейд по борьбе с браконьерством в рыбной ловле памяти Евгения Инякина, павшего от лап браконьеров. Наша ДОП тоже принимала участие в нем в рейдах по Крыму. Ранее, на ДОПовских конференциях, прозвучал девиз: Думай глобально, действуй локально. Что и старались делать.
Отдельно хочется вспомнить, что наша ДОП очень активно сотрудничала с Украинским Обществом Охраны Природы (УООП). Возглавлял тогда республиканскую организацию Соловьёв. Через УООП мы получали «корочки» общественных инспекторов охраны природы.
В г. Куйбышеве в 1988 г. с 8 по 10 апреля проходил Пленум КМС Движения ДОП СССР, где участвовал и наш представитель. Он работал по программе «Ель».
Тогда, в последние годы существования СССР, комсомольские организации обращали внимание на ДДОП, иногда финансируя наши мероприятия. Так, в 1988 г. в Калининграде прошло Всесоюзное совещание по взаимодействию органов рыбоохраны и Движения ДОП, проведённое за счёт средств ЦК ВЛКСМ. Нам, нашей Дружине комсомольская организация СГУ помогала то деньгами на проезд в рейды, то выделенным автобусом. Один такой рейд на Азовское море в период ловли камбалы Глосса (глоссиков) привёл к потрясающим результатам, резонанс в обществе был лет пять!
Введение: камбалу бью острогой с плавсредств, когда тёмноокрашенная рыба ложится на светлый «фоновый участок» на дне. Основная проблема – перелов. И, как сейчас бы это назвали, жестокий способ ловли. Ведь неизбежно часть рыб с ранами оставалась в море, среди себе подобных, что вызывало их массовую гибель. Да и борьбу с незаконным накоплением денежных средств никто не отменял. Разрешалось отловить на одного рыбака не более 3-5 кг рыбы, да и то определённой величины тела – не менее 15 см (без хвоста). А изъято в итоге рейда было более 2 т. незаконно добытой продукции. К рейду службы рыбоохраны готовились заранее. Нас, доповцев, пригласили для патрулирования береговой зоны, поставив условие – дать не менее 3-х патрульных групп по 3-4 чел. Каждую нашу группу усилили госинспекторами. Въезд-выезд на полуостров в Азовском море перекрыло ГАИ. На воде нарушителей «накрыли» рыбинспекторы на моторках.
Тогда, в 1988, казалось, что мы очень сильны, особенно когда действуем сообща. Так, борьба со строительством канала «Волга – Чограй» завершилась нашей победой. ДОП СГУ получил официальный ответ из Минводхоза СССР о прекращении строительства. Этот проект был небольшой частью «гигантоманьського» проекта партии – «О переброске части стока северных рек на юг». И мы, комсомольцы – дружинники, активно с этим монстром боролись. Помню, что кто-то из партийных боссов распекая меня говорил: «Вот и занимайтесь охраной природы, экологией! А в политику не лезьте!» Смешно и грустно, что политический проект ЦК КПСС (переброски вод) сросся с экономикой страны, хотя тогда не ассоциировался с политикой в сознании граждан.
Выше я упомянул сектор «Флора». Кроме операции «Первоцвет», этот сектор организовывал работу по сохранению дикорастущих лекарственных растений. Дружинники проводили рейды по рынкам Симферополя и на основании действовавших «Правил торговли на колхозных и кооперативных рынках» пресекали любую торговлю лекарственными растениями вне аптек. Дошло до того, что при нашем появлении на рынке площади им. Куйбышева раздавался крик: «Тохтамыш идёт!» и вся продукция исчезала под прилавки, а то и сами продавцы разбегались. Работа велась в тесном контакте с администрациями рынков и милицией.
Особо хочется отметить участие ДОП СГУ «Цикламен» в борьбе с строительством крымской АЭС. Тогда уже была создана ещё одна общественная организация – Крымская Ассоциация «Экология и мир», куда я вошёл. Совместно было собрано более 200 тыс. подписей против строительства АЭС. Из них всего две тысячи подписей собрали доповцы. Справка: в 1989 году в СССР было 45 официально объявленных атомных реакторов. Из них 13 размещалось на Украине.Два раза Политбюро ЦК КПСС обсуждало вопрос строительства Крымской АЭС. Ведь на начало массовых акций протеста в проект вложили уже громадную сумму – 460 млн. рублей (рубль тогда равнялся доллару США по курсу), а ещё планировалось вложить не менее 860 млн. рублей! По сейсмичности площадка могла выдержать землетрясение в 8-9 баллов по шкале Рихтера, но из-за подтопления, состава и качества грунтов, а также наличия вблизи грязевых вулканов к ним добавлялось ещё 2 балла. Таким образом, суммарно, всё сооружение АЭС должно было выдерживать многократные воздействия в пределах 10 – 11 баллов. А это не допустимые для строительства таких техногенных объектов показатели. Сейчас, по прошествии 22 лет с тех пор можно сказать, что психологическая и экологическая травмы, полученные населением Крыма из-за аварии на Чернобыльской АЭС также способствовали активизации борьбы с КрАЭС. Членами организации «Экология и мир» были подняты все наличные документы по району строительства. Были обнаружены, кроме грязевого вулканизма, два геологических разлома и следы былых землетрясений. Сотрудник СГУ, Лесова Людмила Даниловна, помогала нам, доповцам, подготовить материал для рассылки по стране. Да и сама Природа кричала: тут строить нельзя! С 1982 по 1988 года в 50 км от строительной площадки АЭС крымская сейсмостанция зарегистрировала около 100 землетрясений силой от 0,5 до 4 баллов. Да и удивляться-то нечему: к стройплощадке своим крылом подходит Южно-Азовский глубинный разлом. И вот, СВЕРШИЛОСЬ: в 1989 году было принято решение о прекращении строительства Крымской атомной электростанции. В этой победе есть несомненно и доля труда нашей Дружины.
Сейчас, когда почти у каждого есть электронная почта не выходя из дома, трудно поверить, что написание официальных (и не очень) писем было трудным занятием.
Как-то приехал я в ОГУ им. И.И. Пузанова, на какую-то экоконференцию… И после этого, после работы с ректором и представителями биофака ОГУ там родилась ДОП. Какое-то время её возглавлял мой друг – Олег Андреевич Сикорский. Этот славный тогда боец природоохраны и в заказник Кубалач к нам приезжал, и не один, а с группой доповцев из ОГУ и Политехнического института. Гоняли мы тогда брэков-первоцветников здорово. Несколько лет наши ДОПы работали в тесном союзе – ведь других дружин на юге Украины небыло. Одесситы занимались рыбоохраной, БСБ и «Елью». Вот приехала однажды наша бригада из Крыма в Одессу и поставила на уши рынок Привоз… А там шла бойкая торговля дикими певчими птицами – щеглами, коноплянками. Да и продажа лекарственных растений процветала в открытую. Правда немного нарвались – собралась толпа, мнения разделилась на три группы – за продавца, за Природу и просто зеваки. Почти митинг…И что запомнилось ещё – дед-продавец щеглов отодвинулся в сторонку, прилёг на прилавок, сощурился и спокойно наблюдал за толпой. Как тут не вспомнить: «поедь на Привоз, купи гуся. Вот ему мозги и компассируй, а мне не нада». Так говорили тогда в Одессе.
И распалась одесская дружина после того, как их прижали местные брэки на осетровых – обстреляли из малокалиберных винтовок надувные лодки ДОПа вдали от берега. Помню, Олег рассказывал, что свинцовые пули почти беззвучно вылетая из зарослей тростника шлёпались в воду лимана у лодок. Причём стреляли предупреждая, что ещё шаг – и пули полетят в другие цели… Даже если бы и не стреляли прямо по пацанам, то пробив лодку на расстоянии 2-3 км от суши, при плюс пять градусов у воздуха и воды – редко кто избежал бы воспаления лёгких от переохлаждения, бредя по грудь в холодной воде, если бы добрели бы до берега вообще. После этого случая дружина в Одессе распалась. Да и в ВУЗах ребят стали давить… Жаль, что сейчас там нет дружины. А ведь была группа с корочками «СпецДНД»…
А тогда, в конце 80-х возникали как грибы после дождя всё новые и новые организации: «Экологический Союз СССР» Николая Фёдоровича Реймерса (довелось познакомиться с ним в Москве, пообщаться); «Международный Социально-Экологический Союз» Святослава Игоревича Забелина (вступил в него в 1989 году, состою и поныне); «Зелений крест»; ассоциация «Зелений світ» Глазовой Сергей; «Зелений Рух Радянської Буковини»; «ГринПис»; «Партия Зелёных». Десятки других, «мистечковых» организаций-однодневок, которые поглотила пучина Времени.
В ДОП СГУ «Цикламен» в начале1989 году также произошли изменения. Об этом написал заметку редактор газеты «Университетская жизнь» В. Мунтян: командиром выбрали студентку 2 курса ФЕН СГУ Юлию Дорощенко, комиссаром – студентку также 2 курса ФЕН Шаповалову Галину, и казначеем Юлию Рассыльнову, студентку 2 курса специальности «Зоология-ботаника» ФЕНа. При этом почти вся группа специальности «Зоология-ботаника» 2 курса ФЕНа вошла в состав Дружины. Казалось, что сделано абсолютно всё или почти всё для дальнейшей жизнедеятельности Дружины после ухода из СГУ нашей старой гвардии.
Время показало, что мы ошиблись.
Справка: В 1983 году в Украине было 10 студенческих дружин. В 1987 – 28, в 1989 – 29. В 1988 году КМС – координационно-методический совет Движения Дружин охраны природы существовал. Были приняты следующие решения: 1) Повышать эффективность работы Дружин; 2) Содействовать появлению новых Дружин путём создания условий для их появления и развития. Молдавии и Белоруссии оказать помощь в создании Дружин; 3) Тесно сотрудничать со СМИ; 4) Сотрудничать с ДОП соцстран. (В то время одной из самых лучших Дружин была ДОП «Ленинский дозор», которую возглавлял Олег Листопад.) Тогда председателем КМС был выбран Олег Головач (г. Киев), а секретарём Сергей из Харькова. Секретарём Совета избрали Олега Листопада, а координатором Южного региона – Шевчук Аллу Ильиничну. Избраны и координаторы-консультанты по направлениям ДОПовской работы: 1) работа со школьниками – Владимир Гусак; 2) программа «Фауна» – из ДОП КГУ мл.научный сотрудник Виталий Грищенко; 3) «заказники» – Илья Николаевич Молодан; 4) «Природоохранная пропаганда» – Владимир Евгеньевич Борейко; 5) возглавил Яковенко Александр Николаевич; 6) «Лекарственные растения» – Иван Милько. Был и 7-й: «работа и связь с выпускниками ВУЗов-доповцами».
Если вспомнить доклад Шипачёва из «Кедрограда» 5 марта 1988 г., история ДОП СССР насчитывала 5 этапов. 1) 1958-1972 г.г. – кружок в Тарту занимались пропагандой и рекреацией. Позже возник ДОП МГУ (1960). В 1972 прошло объединение дружин, подведены итоги 14-летней работы; 2) с 1973. Сначала была позиция, что ДОП – это фракция в комсомоле. В 1974 вырабатываются общие программы «Выстрел», «Ель», «Трибуна». Проходили инспекторские учения в Звенигороде.3) 1975-1976 гг – карьерист Лаптев (Томск) привёл к периоду застоя. Пока ДОПы не освободились от «лаптистов». Да и прессинг начался. В Гомеле исключили за неуспеваемость по физкультуре Михаила Бляхера. Сергей Криница предложил эмблему ДДОП, которая применяется и сейчас. В 1979 г. состоялась одна из самых представительных конференций ДДОП. Тогда начал работать и отряд «Заповедник» – на Северном Кавказе.4) с 1982 по 1984 – годы застоя в ДДОП. Проводилась политика самоизоляции – кому надо, тот сам к нам в Движение (в Дружину) придёт. 5) с 1987 года происходит резкий рост сил Движения ДОП и расширение их социальной базы. Новые задачи: а) сохранить главные силы; б) продолжать расширять социальную базу Движения ДОП.
«Нелегко нам по свету бродить.
Каждый выстрел в сердце отдаётся.
Даже если умереть придётся –
Мы должны природу защитить»
– эти слова из гимна ДДОП СССР и сейчас звучат как набат. А ведь колокол звенел не раз над героями-природохранниками. Булдас Кнакис, Виктор Моисеенко, Валерий Лечинов, Евгений Симухин, Виктор Волошин, Евгений Инякин. Когда-то вся история о погибших природоохранниках была в ДОП КГУ. А нынешние ДОПовцы знают эти имена? Прекрасно, если знают. И помнят.
Часто примером для подражания, эталоном являлась ДОП КГУ и МГУ. Мы, ДОПовцы из Крыма, перенимали их опыт работы. И исправляли свои ошибки. А у киевлян была тогда традиция избавляться от «нероб» – лентяев. Так, на одном из своих собраний дружинники Киева исключили из своих рядов 2-х членов и 6 кандидатов в члены Дружины. Тогда же в ДОП КГУ работала Ольга Самборская, с которой наши дружинники проводили учебно-показательные рейды по Киеву. Были проверены рынки «Лесной» и «Бессарабка». Задержанных природоохранники отводили в отделения милиции, где составлялись протоколы, личность нарушителей тут же устанавливалась и проверялась с помощью милицейских данных – через паспортные столы. Результативность такой работы намного выше, нервозность меньше. Мы в Симферополе до сих применяем подобную методику, жаль что самих отделений милиции вблизи рынков или на их территории стало меньше.
Вспоминая внешне контакты ДОП СГУ «Цикламена» хочется назвать ещё несколько названий. «Зелёная Дружина» из Ленинграда; экологическая группа «Печенеги»; казанцы и рязанцы; Дружины из Черниговского Ивано-Франковского пединститутов; сводная ДОП Харькова; Нижегородская ДОП; ДОП МХТИ; Дружины Шацкого техникума и Одесского политехнического института; Донецкая и Черкасская ДОП; воронежцы и уманьцы; Житомир, Ужгород, Запорожье, Каменец-Подольский, Москва – из этих городов были представители Дружин в составе КМС. У меня в архивах ДОП СГУ есть список, содержащий перечень более 200 Дружин охраны природы по всему СССР. И могу с уверенностью сказать – ДДОП было тем стабилизирующим фактором, который позволял сберечь не только Природу, но и стабильность в целом во многих уголках нашей Родины – СССР.
Не подумайте, друзья мои, что ностальгия по СССР затмила все воспоминания. Операция «Первоцвет» с 1984 года вошла в мою жизнь и стала её частью. Прекрасно понимаю, что надо менять методы, приёмы, подходы – раз за 25 лет работы почти ничего не изменилось. Нет, изменилось! По моему очень субъективному взгляду ареал популяции Цикламена Кузнецова заметно сократился, как и плотность популяции. И значительно уменьшилось количество природоохранников – ДОПовцев в том числе. Вот вам ещё одна былина. Когда-то, на междружинный рейд в заказник «Кубалач» Белогорского района Крыма приехали представители о 6 дружин из СНГ. Были здесь две одесские, московская и ленинградская (тогда уже питерская), харьковская и симферопольская. В составе московской группы был парень по имени Егор. Высокий, стройный юноша с чёрными бровями. Прекрасно играл на гитаре и пел наши песни. Это вечерами, а днём ходил патрулировать заказник. И вот их рейдовая группа задержала «злобных брэков»…Началось оформление протоколов по факту сбора растений, занесённых в Красную книгу Украины…А брэки-то были в количестве трёх человек. Нет, немного меньше – одной старушки и двух детей до 7 лет. Протокол на них как раз оформлял Егор. Рядом находилась Галина Гузь – координатор программы «Первоцвет» по СНГ. Начальство. Для Егора. Данное событие произвело на доповца сильное впечатление. И очень сильное влияние. И с большими последствиями. Спустя небольшое время после возвращения домой Егор оставил Дружину, замкнулся в себе и вскоре ушёл в монастырь. Принял постриг. Стал монахом.
К чему это я вспомнил такую быль? К тому, что Охрана Природы – дело не только грамотных, но и психологически сильных людей. Или прошедших специальную психологическую подготовку к такой работе. Да и физическую подготовку тоже…
Тохтамиш Олексій
Член Дружини охорони Природи Сімферопольського державного університету 1986-1989 р.р.
Сьогодні – викладач хімії і біології, куратор ДОП “Зелена Таврида” АР Крим, член Совету КРА “Экология и мир”, член Міжнародного Соціально-Єкологічного Союзу.
Переклад з російської: Ганна Заворотна
Наша ДОП народилась 1976 року у Сімферопольському ДУ ім. М.В. Фрунзе, і за 13 років через її ряди пройшло близько ста молодих громадян. Найактивніша робота проводилася за наступними програмами і напрямками: “Сосна”, “Першоцвіт”, “Боротьба з браконьєрством”, “Загін «Заповідник»”, “Ринки”.
Я прийшов до СДУ після служби у збройних силах 1984 р. спочатку на підготовче відділення, а потім вступив на ФЕН. Та джерела моєї природоохоронної діяльності треба шукати, звісно ж, у родині, і сформувалися вони під впливом, перш за все, моєї мами, Серкової Алли Андріївни, кандидата наук, вченого і краєзнавця. Вже на фотографіях 3 і 4 класів школи я стою зі значком “Всесоюзного товариства охорони природи”…
До Дружини охорони природи СДУ вступив 1986 р. Спочатку був у секторі БзБ, ходив до редів з полювання і на ринки, через рік став командиром цього сектора. А 1988 р. був обраний командиром Дружини.
В 1988/1989 навчальному році у Дружині нараховувалося до 20 людей. Зберігся протокол одного зі зборів, який відображує, що нові члени знайомилися з перспективним планом роботи, організовувалася робота оперативного загону з БзБ.
Дружина активно займалася патрулюванням у мисливський сезон, перевіркою мисливців сумісно з Білогірською мисливінспекції “Кримлісу”. Цей загін очолював Гусєв Вадим Валентинович, котрий деякій час був і командиром ДОП СДУ. Вадим працював у складі Дружини до і після служби в армії. За 1988 р. було проведено не менше 5 рейдів з БзБ.
Працював сектор БзЗ – боротьба з забрудненням навколишнього природного середовища, куди входила Наталія Тохтомиш (у дівоцтві – Тимохіна). Цей сектор займався боротьбою з забрудненням малих рік і Сімферопольського водосховища. Двоє людей від Дружини були обрані для поїздки до Києва, на семінар з будівництва АЕС в Україні.
І саме ці ж збори ДОП СДУ погодилися з пропозицією назвати Дружину “Цикламеном”, була прийнята і власна емблема. Присутнім було оголошено, що асоціація “Екологія і світ” запрошує на зустріч з теми “Альтернативна АЕС і нетрадиційні джерела енергії у Криму”. У той час Дружина була у розквіті. Ще, згідно з архівами, працювали сектори “Флора”, “Пропаганда і агітація”, “Праця зі школярами”. У ДОП СДУ “Цикламен” працювали Бойко Георгій Євгенович (член оперзагону БзБ і куратор Дружини з боку СДУ), студентки факультету романо-германської філології (РГФ) Павлюченко Ольга Генадіївна, Болдурська Наталія Дмитріївна, Чистякова Інга Львовна (всі – у секторі “Фауна”), Рудоміна (дівоче – Коваленко) Олена Вікторівна, Рудомін Олександр Петрович, Васильєв Валентин Олександрович, Кириченко Вадим Євгенович, Шаповалова Галина Олексіївна, Мишньов Олександр Васильович, Дорощенко Юлія Костянтинівна, Рассильнова Юлія Михайлівна, Цилуйко Світлана Володимирівна, Вигодов Дмитро Григорович, Кучер Сергій Володимирович – це перелік найактивніших природоохоронців, хто працював у Дружині у ті роки. З багатьма з них й досі підримуються відношення. Допомагав роботі Дружини, не входячи до неї, вже тоді і Артов Андрій Михайлович.
Треба сказати, що уважний читач помітив, що тоді у ДОП було дві сімейні пари: Тохтомиш Олексій і Наталія і Рудоміни Олена і Олександр. ДОПівські весілля – це ще одне явище Руху Дружин охорони природи СРСР. Наскільки це сприяло працездатності самих організацій – я думаю, що то справа індивідуальна, залежить від установок самих дружинників, від мотивації їх діяльності.
Дружина займалася і операцією “Ялина” – “Сосна” у кримському додатку. Ялини не продавались у ті часи у Криму.
З 20 до 24 квітня проводився Всесоюзний рейд з боротьби з браконьєрством у рибній ловлі імені Євгена Інякіна, який загинув від лап браконьєрів. Наша ДОП теж приймала участь у ньому у рейдах Кримом. Раніше, на ДОПівських конференціях, пролунав девіз: «Думай глобально, дій локально». Що і намагалися робити.
Окремо хочеться згадати, що наша ДОП тоді дуже активно співпрацювала з Українським Товариством Охорони Природи (УТОП). Очолював республіканську організацію В. Соловйов. Через УТОП ми отримали корочки громадських інспекторів охорони природи, природоохранні листівки та плакати.
У м. Куйбишеві 8-10 квітня 1988 р. проходив Пленум КМС Руху ДОП СРСР, де брав участь і наш представник. Він працював за програмою “Ялина”. Єдність молоді СРСР вселяло віру у наши сили, у успіх «безнадійного діла».
Тоді, в останні роки існування СРСР, комсомольські організації звертали увагу на РДОП, інколи фінансуючи наші заходи. Так, 1988 р. у Калинінграді пройшла нарада з взаємин органів рибоохорони і Руху ДОП, проведена за рахунок коштів ЦК ВЛКСМ. Нам, нашій Дружині, комсомольська організація СДУ допомагала то грошима на проїзд у рейди, то виділеним автобусом. Один такий рейд на Азовське море у період ловлі камбали Глоса (глосиків) призвів до дивовижних результатів, резонанс у суспільстві був років п’ять!
Відступ: камбалу б’ють острогою з плавзасобів, коли темно-офарбована риба лягає на світлу фонову ділянку на дні. Основна проблема – перелов. І, як би зараз це назвали, жорстокий засіб здобичі. Адже неминуче частина риб з ранами залишалися у морі, серед собі подібних, що викликало їх масову загибель. Та і боротьбу з незаконним накопиченням грошей ніхто не відміняв. Дозволялося відловити на одного рибалку не більше 3-5 кг. риби, та й те – певного розміру тіла – не менш 15 см. без хвоста. А вилучено в підсумку рейду було більше 2 т. незаконно видобутої продукції. До рейду служби рибоохорони готувалися заздалегідь. Нас, допівців, запросили для патрулювання берегової зони, поставивши умову – дати не менше 3 патрульних груп (3-4 чол.). Кожну нашу групу посилили держінспекторами. В’їзд-виїзд на півострів до Азовського моря перекрила ДАІ. На воді порушників накрили рибінспектори на моторках.
Тоді, 1988 р., здавалося, що ми дуже сильні, особливо, коли діємо разом. Так, боротьба з будівництвом каналу “Волга-Чограй” завершилася нашою перемогою. ДОП СДУ, як і другі дружині, отримала офіційну відповідь з Мінводгоспу СРСР про припинення будівництва. Цей проект був невеликою частиною гігантоманського проекту партії – “Про переброску частини стоку північних рік на південь”. І ми, комсомольці-дружинники, активно з цим монстром боролися. Пам’ятаю, що хтось з партійних босів, розпікаючи мене, казав: “Ось і займайтеся охороною природи, екологією! А у політику не лізьте!” Смішно і сумно, що політичний проект ЦК КПРС (переброска вод) зрісся з економікою країни, хоча тоді не асоціювався з політикою у свідомості сучасних громадян.
Вище я згадував сектор “Флора”. Крім операції “Першоцвіт”, цей сектор організував роботу зі збереження дикорослих лікарських рослин. Дружинники проводили рейди ринками Сімферополя і на підставі діючих “Правил торгівлі на колгоспних і кооперативних ринках” припиняли будь-яку торгівлю лікарськими рослинами поза аптеками. Дійшло до того, що при нашій появі на ринку майдану ім. Куйбишева роздавався крик: “Тохтамиш йде!” і вся продукція щезала під прилавками, а те і самі продавці розбігалися. Робота велася у тісному контакті з адміністраціями ринків і міліцією.
Особливо хочеться відзначити участь ДОП СДУ “Цикламен” у боротьбі з будівництвом кримської АЕС. Тоді вже була створена ще одна громадська організація – Кримська Асоціація “Экология и мир”, куди я ввійшов. Спільно екологами було зібрано близько 200 тис. підписів проти будівництва АЕС. З них всього дві тисячі підписів зібрали допівці. Довідка: 1989 р. у СРСР було 45 офіційно оголошених атомних реакторів. З них 13 розміщалися в Україні. Два рази на засіданні Політбюро ЦК КПРС обговорювалися питання будівництва Кримської АЕС. Адже на початку масових акцій протесту у проект вклали вже величезну суму – 460 млн. рублів (рубль тоді прирівнювався долару США за курсом), а ще планувалося вкласти не менше 860 млн. рублів! За сейсмічністю майданчик міг витримати землетрус у 8-9 балів за шкалою Ріхтера, але через підтоплення, складу і якості ґрунтів, а також наявності поблизу вулканів багна до них додавалося ще 2 бали. Таким чином, сумарно, вся споруда АЕС мала витримувати багатократні впливи у межах 10-11 балів. А це неприпустимі для будівництва таких техногенних об’єктів показники. Зараз, після 22 років з тих пір, можна сказати, що психологічна і екологічна травми, отримані населенням Криму через аварію на Чорнобильській АЕС також сприяли активізації боротьби з КрАЕС. Членами організації “Экология и мир” були підняті всі наявні документи з району будівництва. Були знайдені, крім вулкану багна, два геологічних розломи і сліди колишніх землетрусів. Співробітник СДУ, Лесова Людмила Данилівна, допомагала нам, допівцям, підготувати матеріали для розсилки країною. Та і сама природа кричала: тут будувати неможна! В 1982-1988 р.р. в 50 км. від будівельного майданчику АЕС кримська сейсмостанція зареєструвала близько 100 землетрусів силою 0,5-4 балів. Та і дивуватися-то тут нічому: до будмайданчику своїм крилом підходить Південно-Азовський глибинний розлом. І ось, ЗДІЙСНИЛОСЬ: 1989 було прийнято рішення про припинення будівництва Кримської атомної електростанції. У цій перемозі є безсумнівно і частка праці нашої Дружини.
Зараз, коли майже у кожного є електронна пошта не виходячи з дому, важко повірити, що написання офіційних (і не дуже) листів було важким заняттям. Тоді ми вчилися листувати з державними та неурядовими організаціями вперше, і отримували зрозумілі відповіді.
Співвідношення нашої Дружини с іншими допами було підчас дивовижним. Якось приїхав я до ОДУ ім. І.І. Пузанова на якусь екоконференцію… І після цього, після бесіди з ректором і представниками біофаку ОДУ там народилася ДОП. Якийсь час її очолював мій друг – Олег Андрійович Сікорський. Цей славний тоді боєць природоохорони і до заказнику «Кубалач» до нас приїжджав і не один, а з групою допівців з ОДУ і Політехнічного інституту. Ганяли ми тоді бреків-першоцвітчиків здорово. Декілька років наші ДОПи працювали у тісній спілці, адже інших Дружин на півдні України і не було. Одесити займалися рибохороною, БзБ і “Ялиною”. Ось приїхала одного разу наша бригада з Криму до Одеси і поставила «на вуха» ринок Привіз… Там йшла жвава торгівля дикими співочими птахами – щоглами, коноплянками. І продаж лікарських рослин, у тому числі й внесених до «Червоної книзі» квітував відкрито. Щоправда, дещо нарвалися – зібрався натовп, думки поділилися на три групи – за продавця, за Природу і просто зіваки. Майже мітинг зібрався… І що запам’яталося ще – дід-продавець щоглів відсунувся у бік, приліг на прилавок, зщурився і спокійно спостерігав за натовпом. Як тут не згадати приказку: “поїдь на Привіз, купи гуся. Ось йому мозки і компостуй, а мені не треба”. Так тоді казали в Одесі.
І розпалася одеська Дружина після того, як їх притисли місцеві бреки на осетрових – обстріляли з дрібнокаліберних гвинтівок надувні човни і байдарки ДОПу подалі від берегу. Пам’ятаю, Олег розказував, що свинцеві кулі, майже беззвучно вилітаючи з заростів очерету, падали до води лиману біля човнів. Причому стріляли, попереджаючи, що ще крок – і кулі полетять в інші цілі… Навіть якби і не стріляли прямо у парубків, то, пробивши човна на відстані 2-3 км. від суші, при плюс п’ять градусів повітря і води – рідко хто б уник запалення легенів від переохолодження, йдучи по груди у холодній воді, якщо добріли б до берега взагалі. Та і у вищах хлопців стали давити… Шкода, що зараз там нема дружини. А то ж була група з корочками “СпецДНД”…
Того часу, у кінці 80-х р.р., виникали, як після дощу, все нові і нові організації” “Екологічна Спілка СРСР” Миколи Федоровича Реймерса (привелося познайомитися з ним у Москві, поспілкуватися); “Міжнародний Соціально-Екологічний Союз” Святослава Ігоревича Забєліна (я вступив у нього 1989 р., перебуваю там і донині); “Зелений хрест”; асоціація “Зелений Світ” Глазовий Сергій; “Зелений Рух Радянської Буковини”; “ГринПіс”; “Партія Зелених”. Десятки інших місцевих організацій-одноднівок, котрі поглинула пучина Часу.
У ДОП СДУ “Цикламен” на початку 1989 р. також відбулися зміни. Про це написав замітку редактор газети “Університетське життя” В. Мунтян: «…Командиром обрали студентку ІІ курсу ФЕН СДУ Юлію Дорощенко, комісаром – студентку також ІІ курсу ФЕН Шаповалову Галину, і казначєєм Юлію Рассильнову, студентку ІІ курсу спеціальності “Зоологія-ботаніка” ФЕН. При цьому майже вся група спеціальності “Зоологія-ботаніка” ІІ курсу ФЕН ввійшла до складу Дружини». Здавалося, що зроблено абсолютно все або майже все для подальшої життєдіяльності Дружини після випуску з СДУ нашої старої гвардії. Час показав, що ми помилилися.
Довідка: 1983 в Україні було 10 студентських Дружин. В 1987 р. – 28, 1989 р. – 29. В 1988 р. існував аж КМР – коордінаційно-методична рада Руху Дружин охорони природи. Їм були прийняті наступні рішення:
1) Підвищувати ефективність роботи Дружин;
2) Сприяти появі нових Дружин шляхом створення умов для їх появи і розвитку. Молдові і Білорусі надати допомогу у створенні Дружин;
3) Щільно співпрацювати зі ЗМІ;
4) Співпрацювати з ДОП соцкраїн.
На той час однією з найкращих Дружин була ДОП “Ленінський дозор”, котру очолював Олег Листопад. Тоді головою КМР було обрано Олега Головача (м. Київ), а секретарем – Сергія з Харкова. Секретарем Ради обрали Олега Листопада, а координатором Південного регіону – Шевчук Аллу Іллінічну. Обрані і координатори-консультанти за напрямами ДОПівської роботи:
1) робота зі школярами – Володимир Гусак;
2) програма “Фауна” – з ДОП КДУ, молодший науковий співробітник Віталій Грищенко;
3) “заказники” – Ілля* Миколайович Молодан;
4) “Природоохоронна пропаганда” – Володимир Євгенович Борейко;
5) “Лікарські рослини” – Іван Мілько;
6) “робота і зв’язок з випускниками ВНЗ-допівцями”;
7) ще один напрямок(?) очолив Яковенко Олександр Миколайович.
* Примітка. “заказники” – Ілля Миколайович Молодан – так то значиться по архівному документу, можливо помилка, тоді можливо треба: «Молодан Г.М.»?
Якщо згадати доповідь Шипачова з “Кедрограду” 5 березня 1988 р., історія ДОП СРСР нараховує п’ять етапів:
1) 1958-1972 р.р. – гурток у Тарту, займалися пропагандою і рекреацією. Пізніше виникла ДОП МДУ (1960 р.). В 1872 р. пройшло об’єднання Дружин, підведені підсумки 14-річної роботи;
2) з 1973 р. Спочатку була позиція, що ДОП – це фракція у комсомолі. Але ж це не так! В 1974 р. вироблені загальні програми “Постріл”, “Ялина”, “Трибуна”. Проходили інспекторські курси у Звенігороді;
3) 1975-1976 р.р. – кар’єрист Л. (з Томська) призвів до періоду застою. Поки ДОП не звільнилися від “лаптистів”. Та і пресинг зверху почався. У Гомелі виключили за погане навчання з фізкультури Михайла Бляхера. Тоді ж Сергій Криниця запропонував емблему ДОП, котра застосовується і зараз.
В 1979 р. відбулась одна з найпредставніших конференцій РДОП. Тоді почав працювати і загін “Заповідник” на Північному Кавказі;
4) 1982-1984 р.р. – роки застою у РДОП. Проводилася політика самоізоляції – кому треба, той сам до нас до Руху (у Дружину) прийде;
5) з 1987 р. відбувається зростання сил Руху ДОП і розширення їх соціальної бази.
Виникли нові завдання для Руху ДОП:
а) зберегти головні сили;
б) продовжувати розширювати соціальну базу ДОП.
«Нелегко нам по свету бродить.
Каждый выстрел в сердце отдаётся.
Даже если умереть придётся –
Мы должны природу защитить»
– ці слова з гімну РДОП СРСР і зараз звучать, мов набат. А дзвін дзвонив не раз над героями-природоохоронцями. Булдас Кнакіс, Віктор Моїсеєнко, Валерій Лечинов, Євген Симухін, Віктор Волошин, Євген Інякін. Колись вся історія про загиблих природоохоронців була у ДОП КДУ. А нинішні ДОПівці знають ці імена? Чудово, якщо знають. І пам’ятають.
Часто прикладом для копіювання, еталоном були ДОП Київського ДУ і Московського ДУ. Ми, ДОПівці з Криму, переймали їх досвід роботи. І виправляли свої помилки. А у киян була тоді традиція: позбавлятися від нероб. Так, на одному зі своїх зібрань дружинники Києва виключили зі своїх рядів 2 членів і 6 кандидатів у члени Дружини. Тоді ж у ДОП КДУ працювала Ольга Самборська, з котрою наші дружинники проводили навчально-показові рейди Києвом. Були перевірені ринки “Лісовий” і “Бесарабка”. Затриманих природоохоронці відводили до відділків міліції, де складалися протоколи, особа порушників тут же встановлювалась і перевірялася за допомогою міліцейських даних – через паспортні столи. Результативність такої роботи набагато вище, нервозність – менше. Ми у Сімферополі досі застосовуємо подібну методику, шкода, що самих відділків міліції поблизу ринків або на їх території стало менше.
З зовнішніх контактів ДОП СДУ “Цикламен” хочеться згадати ще декілька назв. “Зелена Дружина” з Ленінграду; екологічна група “Печеніги” і її члени Сергій Шапаренко, Олексій Дзизюк; казанці і рязанці; Дружини з Чернігівського і Івано-Франківського педінститутів; зводна ДОП Харкова; Нижегородська ДОП; ДОП МХТІ; Дружини Шацького технікуму і Одеського політехнічного інституту; Донецька і Черкаська ДОП; воронежці і уманці; Житомир, Ужгород, Запоріжжя, Кам’янець-Подільський, Москва – з цих міст були представники Дружин у складі КМР. У мене в архівах ДОП СДУ є перелік, що містить назви більше 200 Дружин охорони природи зі всього СРСР. І можу з впевненістю казати – РДОП був тим стабілізуючим фактором, котрий дозволяв зберегти не лише Природу, але і сталість у цілому у багатьох куточках нашої Батьківщини – СРСР.
Не подумайте, друзі мої, що ностальгія за СРСР затуманіла всі спогади. Операція “Першоцвіт” з 1984 р. ввійшла до мого життя і стала його частиною. Чудово розумію, що треба змінювати методи, прийоми, підходи – якщо за 25 років роботи майже нічого не змінилося. Ні, змінилося! На мій дуже суб’єктивний погляд ареал популяції цикламену Кузнєцова помітно скоротився, як і щільність популяції. І значно зменшилася кількість природоохоронців – ДОПівців, у тому числі. Й тому були свої причини.
Ось вам ще одна байка. Відносно свіжа. 1990-х років. Колись на міжнародний рейд до заказнику “Кубалач” Білогірського району Криму приїхали представники шості Дружин з СНД: були дві одеські, московська і ленінградська (тоді вже пітерська), харківська і сімферопольська. У складі московської групи був парубок на ім’я Єгор. Високий, стрункий юнак з чорними бровами. Чудово грав на гітарі і співав наші пісні. Це вечорами, а вдень ходив патрулювати заказник. І ось їх рейдова група затримала “злісних бреків”… Почалось оформлення протоколів за фактом збору рослин, занесених до Червоної книги України… А бреки-то були у кількості трьох людей. Ні, набагато менше – однієї бабусі і двох дітей до 7 років. Протокол на них якраз оформлював Єгор. Поруч знаходилася Галина Гузь, координатор програми “Першоцвіт” СНД. Керівництво свого роду. Дана подія сильно вплинула на допівця. Дуже сильно. І з великими наслідками. Через певний час після повернення додому Єгор залишив Дружину, замкнувся у собі і швидко пішов до монастиря. Прийняв постриг. Став монахом. Можливо Михайло Трушкін, Димитр Кольцов, Михайло Крейдлін і інші росіяни щось згадають? Про пору існування «Кримського загіна охорони природи» – (Крымского отряда охраны Природы, КрООП).
До чого це я згадав таку байку? До того, що Охорона Природи – справа не лише грамотних, але і психологічно сильних людей. Або тих, які пройшли спеціальну психологічну підготовку до такої роботи. Та і фізичну підготовку теж…
У 1989/1990 навчальному році ДОП СДУ «Цикламен» припинив своє існування.
Все вищеназване має документальне підтвердження, фотографії. Ці спогаді ніяк не претендують до певної широти та глибині відображення всієї теми «Історії Руху Дружин охорони природи СРСР», це мій «кут зору» у минуле. Для сучасного і майбутнього природоохоронного Руху.
Приложение
Абревіатура
1. ДОП – Дружина охорони природи.
2. РДОП – Рух Дружин охорони природи.
3. МР ДОП – Міжнародний рух Дружин охорони природи.
4. СДУ – Сімферопольський державний університет.
5. ОДУ – Одеський державний університет.
6. КДУ – Київский державний університет.
7. МДУ – Московський державний університет, (рус. МГУ).
8. АРК – Автономна республіка Крім, в складі України.
9. КРАЕМ – Кримська республіканська асоціація «Єкологія и світ» (рус. КРАЭМ, Крымская республиканская ассоциация «Экология и мир»).
10. (рус. МСоЭС – Международный Социально-Экологический Союз).
11. ФЕН – факультет природничих наук, (рус. Факультет естественных наук).
12. БзБ – сектор ДОП, «боротьба з браконьєрством».
13. БзЗ – сектор ДОП, боротьба з забрудненням навколишнього природного середовища. (рус. БСЗ – борьба с загрязнениями окружающей среды)
14. АЕС – атомна електростанція.
15. КрАЕС – кримська атомна електростанція, недобудована, перепрофільована.
16. УТОП – Українським Товариством Охорони Природи.
17. СРСР – Союз Радянських соціалістичних республік (рус. СССР – Союз Советских социалистических республик), страна и государство, в котором мы жили до 1989 г.
18. Брек, бреки – браконьєр, браконьєри.
