3.7. ВИРИВАННЯ ГЕОДЕЗИЧНОЇ ТА ІНШОЇ РОЗМІТКИ
Цей метод є чи не візитною карткою західного екотажного руху. У нас він малопоширений, адже не так часто в Україні серед лісу розмічають нові дороги і не так часто проводять геологічні вишукування. Значно частіше розмічають ділянки під встановлення парканів або під будівництво будинків. Відтягти реалізацію таких проектів інколи буває буквально стратегічно важливо. [Якщо виривати кілки регулярно, то з’являється свого роду стримуючий фактор. Саме по собі руйнування розмітки не зупинить будівельного чи гірничого проекту, проте може достатньо на довго затягти його початок, щоб ви змогли іншими методами перешкодити йому. Та і вартість проекту дещо зросте.
Коли вам трапляються кілки в бездоріжній місцевості, більш ніж імовірно, що вони значать заплановану дорогу. Дорога як така – перший крок будь-якого освоєння природи. Коли вже є дорога, вона потягне за собою і всі інші можливі напасті: лісозаготівля, добувна промисловість, будівництво і, в першу чергу – рекреація.
Зрозуміло, що всі кілки треба виривати. Проте, поміркована діяльність по вириванню кілків потребує не лише їх безпосереднього вилучення з землі, а і переміщення всіх інших знаків. Не лишайте підказок, що полегшать в майбутньому роботу по повторному встановленню кілків. З собою треба носити великий рюкзак або сумку для кілків, адже вони дуже швидко накопичуються. Вирвавши кілок, відразу ховайте його в сумку. Кілків так багато, що ви не зможете нести їх з ділянки навіть меншої за 2 км. якщо є умови, то кілки періодично спалюють. Якщо це по якимось причинам неможливо, кілки ховають десь подалі від лінії дороги, попередньо зламавши.](2) Ясно, що в умовах знищення розмітки будівництва десь в парку серед міста, ви не матимете умов спалити кілки. Киньте їх в каналізацію або водостік. Хай пробачать друзі-дігггери, та при всій повазі до них, це буде найефективніше. Втім, можна скористатись і урною. Ніде не лишайте відбитків пальців, особливо це стосується мішків для сміття, які ви можете використати для складування кілків.
Таким чином, гарна робота з вашого боку значитиме для тих, хто кілки встановлював, що все треба починати з початку. Так, не в усі місяці є умови для встановлення кілків, та і робітники після виконання цієї роботи можуть бути зайняті чимось іншим. Повторне встановлення можуть перенести на наступний рік. До того часу ви вже встигнете ретельно підготуватись до опору.
Близьким до питання розмітки є і питання інших геодезичних прибамбасів. Наприклад спеціальними прапорцями може бути позначено місце розташування сейсмографічної апаратури. [Серед інших трюків, що використовують пошукачі, особливе місце займають вибухові роботи. Щоб створити в землі відлуння, яке вловлять геофони, на землі або в спеціально просвердлених отворах розміщують заряди вибухової речовини. Вони не дуже шкодять ландшафту, проте мають не найкращі відгуки тварин, що живуть навколо. Якщо якось натрапите на сейсмографічне обладнання в горах або іншій безлюдній місцевості, є кілька недорогих і простих способів не на жарт пошкодити його і казково засмутити по шукачів. При собі треба мати кілька тюбиків клею „суперцемент” і коробку булавок.
Увіткніть по 2-3 булавки прямо в кабелі, які сейсмографи використовують для з’єднання віддалених кабелів (до 3 км) з основною апаратурою. Потім згибайте булавки доти, поки не зламаєте голівки – їх буде важко видалити і просто нереально знайти. Булавки замкнуть проводку в кабелі, зробивши його геть непотрібним. Потім знайдіть кінці кабеля (місця з’єднання розташовані на відстані 25-100 метрів). Відкрийте кришку з’єднання відкруткою, всередині будуть вилки з розйомами. Полийте їх клеєм і ідіть геть.] (2)
Самі по собі по шукачі – не велика біда. Проте те, що вони принесуть із собою – шахти, свердловини, електростанції, греблі – інша справа.
3.8. БОРОТЬБА ІЗ ЗБОРОМ БЕРЕЗОВОГО СОКУ.
Класичним промислом в Україні є збір березового соку. Для цього навесні травмують (просвердлюють або навіть надрубують) стовбури беріз. В утворений отвір вставляють гілочку або пластикову трубочку і ставлять біля дерева пляшку. По гілочці березовий сік стікає в пляшку. Не говорячи вже про те, що пляшки інколи забувають забрати (а після дощу, який потрапив в сік взагалі відмовляються йти по них), дерева явно не у захваті від збору з них соку. Зарубки як правило навіть не закупорюють і сік тече аж поки не припиняється його активний рух. Дерева виснажуються і вкорочують собі віку.
Для боротьби із цим, дірочки слід заткнути гілочкою і замазати землею. Якщо ви спеціально виходите на акцію саботування збору березового соку, можна запастись фарбою або садовим клеєм.
3.9. РЕКЛАМА
3.9.1. Оголошення на деревах.
[Невеликі підприємства і фірми, що рекламують власну продукцію і послуги, нерідко розміщують рекламні оголошення на деревах. Таблички зображаються на фанерних або металевих платівках і прибиваються до дерев. Таке явище широко розповсюджене вздовж всіх трас в межах Київської агломерації. «Продам участок», «Цемент, ж/б блок, кирпич», «Басейни»… під всіма такими оголошеннями лишають телефон, за яким можна звернутись по послугу. Нажаль, звернення до прокуратури контролюючих природоохоронних органів з метою покарання порушника практично безперспективне. Спроби знайти шлях притягнення до відповідальності власників табличок показали, що це зробити надзвичайно важко. Перш за все це викликано тим, що юридично довести зв’язок оголошення і власника телефону, яким воно підписане, неможливо. Керівник фірми завжди може сказати, що табличка – провокація конкуруючої фірми. Притягнення до відповідальності можливе лише у випадку затримання порушника в момент прибивання оголошення.
Проте такий прикрий стан справ не завадить вам зірвати оголошення і, передзвонивши по вказаному телефону, попередити, що аналогічна доля чекатиме всі наступні оголошення, які будуть виявлені на деревах.](10)
3.9.2 Бігборди і рекламні щити
[Дослідження, проведені в Міннесоті і Нью-Йорку довели, що шосе без рекламних щитів значно безпечніше. Кількість ДТП пропорційна кількості щитів і тому, як вони відволікають водія. Коротше кажучи, рекламні щити, встановлені вздовж доріг, несуть пряму загрозу життю людей.] (2) В той же час, вони є головним засобом, яким підприємці і рекламні кампанії псують природні краєвиди, руйнують останні живописні картини, які ще можна подивитись на цій Землі, проїжджаючи на автомобілі. Не маючи змоги бачити, як виглядає дика природа, люди перестають її любити, перестають нею захоплюватись і вірити в неї. Все це дає підстави оголосити війну рекламним щитам.
[Знищення щитів, крім усього – прекрасна підготовка до інших, більш складних форм захисту природи.
Повалити щит можна, штовхаючи його підпиляні опори. Інколи можна допомогти собі (чи щиту?) мотузкою.
Намалюйте карту імовірних мішеней вашої акції. Врахуйте всі деталі (шляхи підходу і відступу, розташування імовірних свідків руйнування). Найкраще за одну ніч збити кілька щитів в одному місці, а потім кілька тижнів чи місяців перечекати. Ви володієте часом, крім того, у вас немає нестачі щитів, що „чекають свого часу”. Деякі ековоїни вважають найбільш зручними дворучні пилки, інші використовують портативні ножовки, що легко купити в магазині. Якщо ваша пилка має змінні полотна, не забудьте взяти кілька таких про запас.
Безпека. Міри безпеки при ліквідації рекламних щитів мають дуже велике значення. Уявіть собі гігантську мухобійку і себе в якості комахи. Уявили? Тож ніколи не стійте там, куди може впасти щит (байдуже – чи спереду щита, чи ззаду). Подивіться, чи є вам куди відскочити, якщо щит почне падати раніше часу. В очі можуть потрапити опилки. Зрозуміло, для цього ваші очі мають бути захищені спеціальними захисними окулярами. В першу чергу це стосується тих, хто носить лінзи. Обзавівшись окулярами, не забудьте, що захисні окуляри можуть відбивати світло. Завжди знімайте їх, коли збираєтесь подивитись на проїжджаючі автомобілі. Поки будете пиляти опори щита, пригинайтесь щоразу, коли повз проїжджає авто, адже вас можуть помітити в світлі фар. Час від часу зупиняйтесь і дивіться, чи все навколо спокійно, адже звуки пиляння гарантовано розвіять вашу увагу.] (2)
3.10. САБОТАЖ РУЙНУВАННЯ ЛАНДШАФТІВ
Сільське господарство, мережа транспортних шляхів і будь-яка інфраструктура, простягаючи свої пазурі до дикої природи, перш за все беруться за знищення ландшафтів. Ніщо не страждає на стільки всюди, як ландшафти. Вони не можуть втекти, не можуть розвіяти насіння і вирости в іншому місці. Натомість вони можуть залікувати свої рани. І ми можемо їм в цьому допомогти.
[3.10.1. Місцеві жителі багатьох регіонів України, з метою перегону худоби або мийки машин, зводять на малих ріках невеличкі греблі. Утворюються ставки, що порушують гідрологічний режим прилеглої території і самої річки, перешкоджають міграції та нересту риб. З цим можна боротись. Під час весняного паводка в греблях слід проробити незначні вертикальні щілини. Це можна зробити саперною лопаткою або сапкою. Після цього, частину дамби, що залишилася, благополучно руйнує вода самої річки. Мине тиждень і річка відновить колишній вигляд. А наступного року на залишках насипу вже зеленітиме трава.
3.10.2. Дуже часто місцеві жителі розкопують степові схили, створюючи на них штучні тераси; приносять чорнозем і влаштовують несанкціоновані городи. Із цим можна боротися шляхом «зчісування» бортів (країв) терас звичайною лопатою. Краще, коли це роблять кілька людей. Після руйнування борта, перша ж злива змиє принесений шар чорнозему з тераси. Завдяки властивості самовідновлення степів, згодом на місці знищеної тераси відновиться степова рослинність.
3.10.3. Щоб саботувати осушення боліт, у русло осушувальних каналів скидають хмиз і землю, що приводить до паралізації плину. Ця методика неодноразово випробовувалась при боротьбі з осушенням боліт. Далі Природа самостійно вирішує проблему: стіни каналів руйнуються й частково заповнюють русло, на місці каналу проростає болотна рослинність. Справу зроблено! Така методика застосовувалася, наприклад Карпатським экоклубом «Рутенія» для порятунку унікального високогірного сфагнового болота.] (1)
3.10.4. [У передмові до російськомовного видання «Банди гаєчного ключа» Едварда Еббі пригадується про групу людей, що закопує в лісові дороги й злітні смуги сіль, після чого копитні тварини самостійно розкопують дороги. Це перешкоджає проїзду в ділянки дикої природи транспорту. ](8)
3.11. ПРИРОДООХОРОННЕ НИЩЕННЯ ПРИРОДИ
3.11.1. Штучний пал.
В той час, коли більшіть свідомих природоохоронців ведуть боротьбу із весняними і осінніми палами листя і сухої трави, доведеться запропонувати вашій увазі зовсім протилежну методику – зумисне підпалювання трави з метою охорони природи. Така методика знаходить місце у випадках, коли на території, що регулярно піддається весним палам, зростаю.ть равнньовквітучі весняні рослини. Уявімо, що це – віддалена від населених пунктів балка, у вусті якої розташоване забите степове село. Щовесни тут палять суху траву. А у балці зростають занесені до Червоної книги первоцвіти. Ви не зможете виїжджати на цю ділянку щодня і тим більше, патрулювати її весь період, коли траву можуть підпалити. Вам доведеться підпалити її самотужки. Коли трава біля зникаючих рослин загориться, за допомогою граблів і інших засобів, зробіть так, щоб вогонь розповсюдився лише вузькою смугою навколо зникаючих тварин. Коли коло замкнеться, загасіть всі до останньої жаринки. Тепер навколо зникаючих рослин утворилось негорюче захисне коло. Можна їхати далі.
3.11.2. Знищення дерев.
Так інколи стається, що останні ділянки цілинного степу віддають під заліснення лісникам. Це значить, що цілину, на якій ніколи не було степу, безпардонно переорють і на її поміж кучугур землі навтикають молодих сосенок. Які імовірно вже наступного року всохнуть, або згорять через рік під час весняного палу. для лісників це не має суттєвого значення. адже «для галочки» вони вже «збільшили» лісові площі. Збільшенням лісових площ вважають навіть висівання в сухий лісовий грунт жолудів, що відразу з’їдаються вдячними мешканцями розораного степу. Є позиція, що страждання приречених сосенок слід активно припиняти. тим більше, лише знищивши щойно висаджені дерева, ви дасте степові шанс відновитись і лишиться все ж таки степом. Методика як така, проста – пійдійшов, вирвав, поклав, підйшов. вирвав, поклав…
3.11.3. Знищення трави.
[Спорудження кожного (наприклад) поля для гольфу обходиться приблизно у 18 000 доларів, а його обслуговування коштує значно більше, так що, якщо ви хочете завдати максимальних збитків, це те, з чого можна починати. Найпростіший спосіб повністю спаплюжити галявину – полити її рідким хлором чи рідиною дл ячистки басейнів, яка продається у маназинах. Піде також і бензин. Це зробить дорогу дернину жухлою і призведе до її висихання, а відновлення обійдеться ще дорожче.] (9) Саботування гольф-поля може стати причиною занепаду його популярності а отже і зупинить розбудову інфораструктури навколо.
