3. МЕТОДИКИ
Асортимент методів радикальної охорони природи надзвичайно великий. Достатньо згадати, що Eart First! і інші західні родоначальники радикальної природоохорони набули такого розголосу і слави перш за все за широке використання знищення будівельної, лісозаготівельної та гірничодобувної техніки. Методи, які грубо порушують закон ми не розглядаємо і перш за все тому, що в Україні немає практики їх використання. Про такого роду класику можна почитати в першоджерелі – книжці Д.Формена „Екотаж”, яка розміщена в інтернеті в оригіналі і в перекладі. Ми пропагуємо методи, які вже випробувані в Україні і які є нормальною, природною реакцією небайдужої людини на нищення природи.
Основними доцільними в Україні напрямками радикальної природоохорони є перекривання доріг, шипування дерев, знищення браконьєрських знарядь і багато іншого. Звісно, це далеко не весь спектр методик, проте майже всі інші (як скажімо відомі з класики руйнування будівельної техніки, мостів і ЛЕП) є або дуже грубим порушенням законів або просто не мають історичних прикладів примінення в Україні.
3.1.ШИПУВАННЯ ДЕРЕВ
[Коли забивати цвяхи? – якнайраніше!](2)
[Шипування – радикальний природоохоронний захід, який у різних варіаціях приміняється для саботування антиекологічної діяльності людини. Ш. дерев застосовується для саботування їх спилювання. В ділянку стовбура дерева від 5 до 60 см над рівнем грунту під кутом 60-75о вбиваються 3-5 цвяхів завдовжки біля 10 см. Шапочки цвяхів маскуються серед кори або обкусуються кусачками так, щоб їх неможливо було ні помітити ні витягти. Таким чином, цвяхи, розташовуючись майже вертикально, перекривають собою всю ділянку стовбуру, по якій найбільш імовірно пройде зріз бензопилки. Цвяхи розміщують так, щоб той, хто пилятиме дерево, наштовхнувся принаймні на один з них. Товщина цвяха 10-сантиметрової довжини достатня, щоб розірвати ланцюг пилки, коли та торкнеться дерева. Спеціальний захисний обід на пилці дозволяє не травмувати пиляючого. Але іншої пилки в ЖЕ(К)ці чи районному зеленбуді як правило вже нема. Ш. приміняють і для саботування лісопилок. «Зіпсована» цвяхами деревина стає неприпгідною для продажу і дерева пиляти вже немає сенсу. В інших випадках, вбитими в стовбури металевими предметами лісопилки просто виводять з ладу. Приємно і те, що Ш. прямо не забороняється законами. Не можна лише «вбивати металеві предмети» в дерева на землях природно-заповідного фонду.] (5) Це головне, що треба знати. Подобиці виведення з ладу лісопилок і методики так званого „скріплювання дерев” ми не розглядаємо в цьому посібнику, проте про них можна прочитати у класичній книзі „Екотаж”, розміщеній в інтернеті.
Єдина маловживана методика крім класичного шипування, яка має місце в Україні – шипування в безпосередній близькості до людей. Наприклад поряд з конторою лісництва. Головна проблема в такому випадку – неможливіст стукати молотком. В таких випадках пропонується коритсуватись тихими електричними шуруповертами свердлами. В дереві прсвердлюється тонкий отвір. І вже у нього одним легким ударом молотка легко вганяться цвях.
[Менш відомо, що до шипування звертались урядові агентства деяких країн Південно-Східної Азії з метою перешкодити браконьєрській заготівлі лісу. Металеві стрижні ломають лісозаготівельне обладнання і роблять бізнес збитковим.] (6)
3.1.1. Безпека дерев.
Шипування, це щось на зразок щеплення для дерев: дерево має один раз пережити це, загоїти маленьку ранку, щоб потім не загинути від великої. Так само як і щеплення для людей (чи тварин), шипування запобігає тільки одній хворобі – пилкам. Іншим загрозам шипування не стане на заваді. Проте імовірність того, що дереву з часом загрожуватиме саме пилка, дуже велика.
Багато хто каже, що шипувати не можна, оскільки вбитий у дерево цвях може занести до дерева хвороботворні бактерії та спори грибів. Проте всі забувають, що птахами та іншими тваринами нерідко травмуються дерева, навіть вітром інколи ламаються гілки. І дерева не гинуть… Травми, отримані деревом від цього не можна порівняти із тими, що спричиняє цвях. У садах щовесни проводиться обрізка гілок, інколи навіть проводять омолодження дерев. Під „омолодженням” розуміють обрізання усіх пагонів крім одного, після чого він розвивається у „нове”, молоде дерево. І навіть такі заходи не призводять до загибелі дерева. Що вже казати про шипування… Пошкодження від цвяха мізерне. Крім того, деякі садівники використовують цвяхи для підвищення врожайності дерев. Вони переконані, що десяток цвяхів в стовбурі – найкращий спосіб збільшити розміри і кількість плодів на дереві.
3.1.2.Безпека шипувальника та обладнання.
Перше і головне у справі власної безпеки під час шипування – контролювати ситуацію. Шипувати дерева поодинці не можна. На кожних 1-4 шипувальника має бути принаймні один спостерігач, який слідкує, чи не наближається хто не будь до місця акції. Інакше кажучи – завжди ставте когось „на шухер”. Займатись шипуванням значно легше вдень, ніж вночі. Звісно, вдень легше зіштовхнутись в лісі з іншими людьми, проте будь-яку діяльність в лісі серед ночі, якщо її виявлять, автоматично вважатимуть підозрілою. Бажано не робити це біля доріг, не розмовляти при цьому. При появі на горизонті незнайомців, молотки і цвяхи можна відкинути в бік, скажімо в лісову підстилку. Крім того, придумайте спільну легенду, чим ви тут займаєтесь: пікнік (о, а ось і бутерброди!), вішання шпаківень, зоологічні дослідження тощо. Для того, щоб це можна було зробити оптимально, вам варто зробити попередні приготування.
Як варіант, якщо ви достатньо підковані і маєте впевненість у підвішеності вашого язика, можете спробувати закосити під «чорного» археолога. Тоді вам буде легко пояснити, чому ви вештаєтесь бозна-де…
Щодо пори року, шипування доцільніше проводити восени. Адже саме в цей час шляпки цвяхів найшвидше заіржавіють і вкриються шаром лишайників і мохів, що саме зараз найактивніше розростаються по стовбурах дерев.
Молоток не має бути блискучим. Для цього його, разом з ручкою, фарбують коричневою, чорною або зеленою фарбою з балону. Якщо пофарбований молоток виходить надто блискучим, цей недолік легко ліквідувати за допомогою наждачного паперу. В такому вигляді його можна без проблем жбурнути в опале листя, де він буде практично непомітним. Як правило, обирають важкі молотки, вагою від 1 до 3 кг. Під час шипування, можна обмотати ганчіркою, щоб він не дзвенів на весь ліс.
Цвяхи обираються залежно від того, які породи дерев і якої товщини ви зібрались шипувати. Найменший розмір цвяхів, придатних для шипування – 10 см., краще навіть 12 см. Найдовші – на ваш розсуд. Обмеження довжини цвяхів відбувається завдяки вашим фізичним можливостям, адже забити в дерево товстий і довгий цвях дуже важко. Є велика імовірність того, що він загнеться до того, як ви його заб’єте повністю. Щоб цього не сталось, треба бити дуже сильно. Цвях не загнеться, якщо при кожному ударі влазитиме в дерево. Якщо ж ви слабенько тюкатимете його, цвях загнеться точно.
Серед асортименту будівельних магазинів інколи трапляються цвяхи із зазубринами, або зі спіральним рельєфом. Такий цвях витягти з дерева майже неможливо. Якщо ж у продажу їх немає, можна взяти трикутний або квадратний напилок і зробити на цвяхах зазубрини самотужки.
Для шипування великих дерев великими цвяхами використовують спеціальну металеву ручку, схожу на ручку від напилка чи стамески. У цю ручку вставляють цвях (вже без шляпки, що допоможе йому залишитись в дереві назавжди) і забивають. Оскільки частина цвяха лишається в ручці, знижується імовірність, що він зігнеться. А якщо і зігнеться, то за допомогою цієї ж ручки, цвях легко можна буде висмикнути з дерева.
По класиці, у цвяхів відкушують шапку і вже тоді добивають у стовбур. Тоді його вийняти стає майже неможливо. Для цього треба носити з собою спеціальні кусачки. Коли до повного занурення в дерево лишається пару ударів – відкусіть шапку цвяха і добийте його остаточно.
[Будьте обережні, купляючи велику кількість цвяхів. Хоча цвяхи є самим звичним людському оку предметом і використовуються повсемісно, саме вони можуть стати вагомим опосередкованим доказом проти вас. Тому нерозумно купляти відразу багато цвяхів і тим більше, робити це там, де вас добре знають.] (2) Які саме цвяхи купляти залежить не лише від розміру дерева а і від його виду. Аналогічно, від виду дерева залежить і необхідність зривати шапку. Сосни, кедри, тополі, берези і липи м’які, в них можна вбити що завгодно. Дуб, граб і деякі інші дерева дуже тверді. Крім того, граб і деякі клени мають дуже рівну кору, на якій цвях легко підчепити за шапку і витягти.
Деякі активісти радять прокалювати цвяхи перед шипуванням. Для цього розпалюється добряче багаття, висипається у жар кілограм-другий цвяхів. А за кілька хвилин н все це заливається відром холодної води. І так кілька разів. Після цього цвяхи стають надзвичайно міцними і ламкими. Такий цвях ефективніше зламає полотно пилки. А якщо і не зламає, то сам розколеться на частини і його витягти буде вже неможливо.
Рукавички слід купляти тряпчані і одноразові – а отже дешеві. На раз вистачить пари. Одну рукавичку ви вдягаєте на руку, якою берете і тримаєте цвяхи (не забувайте, що всі вони в мазуті!), а другу використовуєте для зберігання решти цвяхів. Для руки, що тримає молоток рукавичка не треба. Можете натерти мозолі, та голою рукою молотки тримати значно надійніше. Цвяхи ж в рукавичці, як і молоток, можна жбурнути у листя, а потім забрати. Вони не розсиплються і не дзвенітимуть. Основну мас цвяхів лишайте у того, хто стоїть на шухері, а краще десь у кущах.
Купляючи будь-який інвентар чи матеріали, необхідні для організації екотажних заходів, обов*язково робіть це у різних магазинах, а якщо на базарі, то у різних продавців. Є додаткові нюанси. Якщо велику кількість цвяхів купляти в одному магазині не бажано, то для базарів існують інші правила. Зокрема, не можна про фігурувати, купляючи по-троху чогось одного у всіх профільних торгівців. В разі, якщо вас шукатимуть, весь базар колективно складе ваш фоторобот значно ефективніше, ніж розсіяні по всьому місту продавці будмаркетів. Краще купляти різні компоненти в різних місцях. Наприклад цвяхи в одному місці, а молотки – в іншому.
3.1.3.Безпека сторонніх осіб.
В УСІХ ВИПАДКАХ, ПІСЛЯ ШИПУВАННЯ, ЗАЛИШАЮТЬ ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНІ ТАБЛИЧКИ ПРО НЕБЕЗПЕКУ ТИХ ЧИ ІНШИХ ДІЙ (наприклад: «Обережно! У дерева вбиті цвяхи! Небезпечно!». Такі таблички не варто лишати там, де дерева не зашиповані. Треба хоча б для вигляду защипувати кілька дерев навколо таблички.
З іншого боку, з часом цвяхи заіржавіють, вкриються мохом, а з роками і корою. І їх не стане видно. Про вигідність чи користь цієї властивості можна сперечатися, проте для вашої особистої безпеки краще, щоб цвяхи якнайшвидше перестали бути помітними.
Якщо (хоча це може бути вкрай рідко) робота іде із побіленими вапном деревами, цвяхи легко замалювати коректором.
ПРИКЛАД
[Під девізом «Дотримутесь закону – і ніяких цвяхів» пройшла акція екологічної самооборони жителів м.Пушкіна. Вичерпавши всі можливості звернень до органів влади і закону, громадяни вдались до методів прямої дії в стовбури дерев-ветеранів повбивали двадцятисантиметрові цвяхи, здатні зупинити будь-яку пилку. (…) Зелень у дворі житлових будинків по вулицях Оранжерейній, Магазейній, Конюшенній і Жовтневому бульвару – це, звісно, не тропічні ліси, що становлять глобальну екологічну цінність для всієї планети. Але для жителів кварталу вони дорожчі, ніж всі пальми світу. (…) На сьогоднішній день законних підстав для зносу дерев і кущів в цьому кварталі немає. Тим не менш, зелені насадження регулярно терплять напади. Спочатку «скосили» молоді дерева, які жителі висадилди під час суботника. Два тижні тому відбувся черговий інцидент, коли жителі вияваили під вікнами групу людей з пилами і каністрами бензину. Жодних дозвільних документів на рубку у них не було. Однак це їх мало хвилювало. (…) Жителі кварталу продовжили відновлювальні посадки на місцях, де раніше росли дерева, а також почали власний облік зелених насаджень. Всі дерева і кущі будуть промарковані і занесені у відомість. Після цього нікому не вдасться зрубати зайве. Свіжі посадки будуть огороджені а великі дерева зашиповані, при чому кількість і розміщення шипів також буде зафіксовано у відомості. «Якщо нам покажуть правильно оформлений порубочний квиток, – говорять члени ініціативнлї групи, – ми надамо наші дані, і роботи не будуть становити жодної небезпеки». В різних ділянках двору з’явились таблички «Обережно, зашиповано!».](7)
3.1.4.Шипування пеньків.
Під час вирубки дерев у парках і лісопарках, де є необхідність видалити пеньки, не травмуючи значною мірою грунт, „зеленбудівці” використовують спеціальний метод. Пеньок обкопують на певну глибину і потім спилюють ще раз. Після цього зріз пенька лишається нижче рівня грунту і його легко засипають. Щоб перешкодити рубкам дерев, які будуть проводитись тими ж робітниками, що і дана рубка, можна у середину трухлих пеньків повстромляти довгі і товсті цвяхи, або металеві штирі, які легко попсують пилки. Достоїнством цього методу є те, що він зовсім безшумний.
3.1.5.Шипування у лісі.
Коли мова іде про рубки дерев у лісі, можна виділити багато специфічних особливостей шипування. Наприклад, коли планується рубка старих сосен для використання їх, як ділової деревини, лісничі попередньо ходять до цих дерев і сокирою зчищають невелику кількість кори, яка легко відшаровується. Це робиться для того, щоб перевірити, чи не вражене дерево комахами-шкідниками лісового господарства. Таким чином, в залежності від ситуації, можливо є сенс демонстративно необережно повбивати цвяхи у дерева, показавши, таким чином, що деревина зіпсована, або ж, навпаки, вбивати цвяхи над і під сучками, там, де точно не зчищатимуть кору під час огляду лісового масиву.
Крім того, для офіційної рубки, дерева попередньо відмічають спеціальними мітками. Можете вважати, що ця мітка – для вас. Ці дерева слід шипувати в першу чергу. Проте систем маркування дуже багато. Треба розібратись, що значать ті чи інші мітки. До певного моменту вам не відомо навіть те, чи відмічені дерева мають бути вирубані, чи залишені.
Перед суцільними рубками в лісах, розробляють спеціальні технологічні карти рубок. Згідно цього документу, скажімо, рубка ведеться в квадраті зі сходу – на захід. І ніяк інакше. Таким чином, побачивши, в якому напрямку почали валити ліс, ви можете зробити шипування більш ефективним. [Забиваючи цвяхи, віддавайте перевагу тим деревам, які стоять на початку ділянки, так як невдалий початок рубки може стати підставою для відмови від неї.] (2)
Перед почтаком рубок детально розробляють плани розробки лісосіки, розчищають під*їзди, планують розташування лісорубів таким чином, щоб робота могла вестись одночасно кількома людьми і щоб нікого бува не накрило падаючим деревом. Ця інформація дуже на руку шипувальнику, адже відхилення від запланованого маршруту і місця лісоповалу практично неможливе.
Деякі активісти вважають, що доцільно знищувати в лісах стовпчики лісових виділів (не плутати з квартальними стовпчиками!). Якщо це зробити – межі виділів будуть втрачені і не ясно буде, де саме слід пиляти дерева. Після цього вже можна спокійно шипувати ліс. З іншого боку, знищення стовпчиків стане втратою орієнтирів і для вас самих.
[Для додаткового ефекту, поєднуйте великі цвяхи з маленькими. Це створить додатковий захист дереву. Металевий детектор, який можуть використовувати при пошуку ваших цвяхів, не може відрізнити великі цвяхи від маленьких.] (2)
3.1.6.Законодавча довідка.
Додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 21 квітня 1998 р. N 521 „Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України”
ТАКСА для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної природним комплексам територій та об’єктів природно-заповідного фонду внаслідок пошкодження деревних видів рослин і таких, що мають здерев’яніле стебло, до ступеня неприпинення росту
—————————————————————————
Діаметр дерева на висоті | Оцінка заподіяної шкоди, гривень
пенька у корі, сантиметрів |
—————————————————————————
| степова зона | інші зони
—————————————————————————
За кожне дерево, пошкоджене до ступеня неприпинення росту
до 10 5 4
10,1-14 10 9
14,1-18 23 21
18,1-22 49 45
22,1-26 84 77
26,1-30 123 112
30,1-34 166 152
34,1-38 215 197
38,1-42 265 243
42,1-46 306 281
46,1-50 347 318
_______________________
Примітки: До пошкоджених до ступеня неприпинення росту належать деревні рослини і такі, що мають здерев’яніле стебло з (…) забитими в них металевими предметами (…).
3.1.7.Поради Водимира Захарова (з розсилки ДОП за 2003 рік).
«Я в шипуванні не спец. В діючих документах це називається «пошкодження до ступеню неприпинення росту» з витікаючими наслідками.
Як не спец, можу припустити, что більш-менш безпечно для сосняків, для модрин. А от якщо цвяхів набити в ялини. то можна отримати ізворотній ефект.
Лісопилки у багатьох регіонах вже пристосувались до кількості металу в колодах – після війни стільки уламків і куль в деревах, що ніяким шипуванням за цим не угнатись. На обробці ставляться детектори металу і ці колоди обробляються окремо».
3.2.ШИПУВАННЯ ДОРІГ
[Армія руйнівників природи пересувається дорогами на автомобілях і інших самохідних механізмах. Дороги будують для лісозаготівель, розвідки й видобутку корисних копалин, газо- і нафтовидобутку, для «керування» пасовищами, будівництва ліній електропередач і гребель, створення гірськолижних курортів тощо. Мисливці, що ставлять капкани, браконьєри, вандали, що розкопують археологічні пам’ятники, старателі, сейсмічні команди й інший «авангард» індустріального руйнування користуються на ґрунтових дорогах і пересіченій місцевості чотириколісним транспортом. Крім них, існують ще божевільні аматори їзди по бездоріжжю на джипах, всюдиходах, потужних вантажівках, мотоциклах, трициклах, і бог знає ще на чому. Вони шматують землю, залишаючи незагойні рани – візитні картки свого божевілля.
Однак, зупинити їх, захистити від них природу не так важко, якщо почати серйозну боротьюбу із дорожною мережею. У них просто не вистачить грошей, щоб будувати й постійно ремонтувати дороги у віддалених місцевостях.
Транспорт – найбільш вразлива частина індустріальної інфраструктури. Ековоїн без зайвих витрат і без небезпеки для себе й інших може досягти значного ефекту і врятувати недоторканий природний куточок.] (2)
[Ш. доріг – інший метод шипування. Приміняється для перекривання в’їзду автотранспорту до особливо цінних природних ділянок. Як правило, металеві шипи (наприклад вкорочені товсті цвяхи) розташовують на дерев’яній або залізній основі і вкопують в дорогу. Наїхавши на шипи, автомобіль неминуче зазнає пошкодження колес до ступеня зупинки машини. За іншою методикою, загострені шипи вбивають у землю за допомогою спеціального приладу. Призначення – аналогічне.] (5)
Дороги можна шипувати за допомогою спеціально виготовлених „їжаків”, міцно закріплених у грунті, або за допомогою шипів, вбитих у дорогу. Можна заготувати кілька сталевих пластин, із закріпленими на них шипами. Такі пластини, як і шипи, встановлюють на в’їздах до заповідних об’єктів у калюжах і у інших місцях, де їх не має бути видно і де практично відсутня імовірність, що на них наступлять люди. Оптимальним є знайти калюжу, розташовану у вузькому місці дороги, де її неможливо об’їхати. Виберіть місце, де тінь, поглиблення в колії, вигин дороги або інше природне маскування сховає 5 сантиметрів виступаючого над землею темного стрижня. Устромляйте стрижні тільки там, де машини їдуть із малою швидкістю. Не встромляйте їх там, де можуть ходити босі люди.
Якщо можливості експериментувати з виготовленням «їжаків» у вас немає, скористайтесь підручними засобами. Візьміть старий дверний завіс і іржаві цвяхи.
Встроміть цвяхи у отвори завісу і закрийте його. Вийде непоганий іржавий «їжачок». Якщо при цьому цвяхи обкусити, вийде значно ефективніше.
ілюстрація
Крім того, деякі активісти пропонують використовувати для перешкоджання проїзду автотранспорту ті самі великі цвяхи, що і для шипування. З цією метою цвях згибають у вигляді латинської літери «S» і встромляють у дорогу шляпкою в землю і гострим кінцем – в бік очікуваної появи авто.
Перед зашипованою ділянкою дороги можна повісити табличку застережуючого змісту. Якщо порушник і знайде шипи… саме це і повинно стати тим переконуючим фактом, після якого він вже нікуди не поїде, усвідомлюючи можливу небезпеку.
Однією з видозмін цієї методики є так звана «консервнан банка». У консервну банку вбивається кілька цвяхів і її внутрішня порожнина заливається бетоном. Такі банки можна розкидати на дорогах напередодні появи транспорту, який необхідно зупинити. Нічого особливого, але саме такими нескладними приладами четверо природоохоронців зупинили військові навчання у заповіднику «Білогорьє» у Росії.
3.3. ШИПУВАННЯ ЛУКІВ та інші засоби збереження зникаючих рослин.
3.3.1.«Екотаж» докладно описує необхідність і методику виривання кілочків. [«Я довго забивав вішки геодезичної розмітки, поки, нарешті, мені не спало на думку, що їх варто висмикувати» говорив Эвард Эббі.](8) А, власне, чому б і не забивати. Це може стати дуже діючим способом у випадках, коли на певній території необхідно перешкодити сінокосінню. [Ш. луків – методика перешкоджання сінокосінню в місцях зростання охоронюваних видів рослин (наприклад тих, що занесені до Червоної книги). В землю, безпосередньо на луках вбивають довгі шматки арматури з незагостреними (щоб не пошкодити ноги пішоходів) верхівками. На поверхні лишають біля 10 см арматурини, решта (до 1 м) вбивається в грунт, так, щоб було дуже тяжко вийняти. Така методика ефективно перешкоджає як технічному, так і ручному сінокосінню.](5) Щоб уникнути можливого травмування людей, на шипи можна вдягнути резинові чохли, зробити їх товстими і тупими. Проте це все одно завадить косінню. Прикро, та надійних методів збереження рідкісних рослин практично не існує.
3.3.2. Іноді, щоб відбити в людей бажання ходити в заповідні об’єкти, використається розвішування уздовж дорогий, ведучих у ліс (де зростають зникаючі рослини), листівок про те, що по траві ходити не можна, що в лісі дуже багато кліщів, і що вони переносять небезпечні захворювання, особливо загрозливим дітям. Такого роду оголошення підписуються словом «санепидемстанція». Можна вигадувати і інші речі (гадюки, радіація…) та випадок з кліщами як правило є чистою правдою. Вони є всюди. От тільки санепідемстанція сама не вішає ніяких листівок. Це їх недоробка.
3.3.3. Серед малопопулярних методик захисту зникаючих рослин – закидання популяцій красиво квітучих зникаючих рослин сухими гілками і (однозначно успішно, хоча й накладно) часткове обривання пелюстків більших квітів (які вже зав’язалися), після чого мало кому прийде в голову зірвати їх на букет.
До цих методів можна віднести і деякі засоби пропаганди, як-то поширення чуток про „смертний сон” після нюхання букетів сон-трави або про отруйність тих чи інших видів.
3.4. ПЕРЕКРИВАННЯ ДОРІГ
Гуляючи лісом, нікому не буде складно повикочувати на дорогу мертві стовбури, що валяються навколо. Цікаво, чи захоче водій дорогого джипу, який їхав до лісу з двома дівчатами і ящиком горілки, виходити з машини через кожні 10 метрів і відкочувати з дороги чергову мокру і брудну колоду? Найкраще, у якості психологічного, дратівного фактору діють кілька колод, складених разом Якщо колоди все ж таки повідкочують, наступного разу поскріплюйте їх скобами. Така скоба вбивається між двома стовбурами, якими перекривається дорога. Таким чином, два стовбури буквально зшиваються. Якщо гострі частини скоби будуть оснащені зазубринами, вийняти таку скобу буде практично неможливо. Відсувати з дороги два стовбури одночасно – значно складніше, ніж один… а три?…
На в’їзді до об’єкту Природи можна повісити на мотузці цеглину, на манер дорожніх робітників, що сигналізують таким чином про те, що далі їхати не варто. Інколи це спрацьовує.
ПРИКЛАД
Під час „помаранчевої революції” у 2004 році був прецедент, коли кілька десятків таксистів у м.Василькові завадили виїзду 2000 російських спецназівців з території місцевого військового училища. Жителі міста перекрили дорогу власними автомобілями і валами із автопокришок, які облили бензином і підпалили. Спецназ не зміг виїхати на завдання. Жодна людина не постраждала (за матеріалами 5 каналу).
Якщо ви регулярно займаєтесь перекриванням доріг в лісі колодами і гілками – це добрий знак. Це говорить про те, що екологічний саботаж у вас в крові. Для того, скажімо, щоб знищити мисливську вишку, її треба шукати, готуватись для її знищення і робити це цілеспрямовано. Для того ж, щоб викотити на дорогу колоду, треба лише усвідомлення того, що так буде правильно, що дорога з колодою більш природно виглядає в лісі, ніж дорога без неї.
[На дорозі можна розкидати цеглу, камені тощо. Врешті, у деяких випадках можна завалити на дорогу один або кілька телеграфних або інших стовпів (якщо вони вже не використовуються за призначенням). Бетонні стовпи можна зруйнувати молотком біля основи. Перевага цієї методики, наприклад, над перекривання дороги колодами, полягає в тому, що стовп (бетонний) уже закріплений в одній точці, що є додатковою перешкодою тому, що б забрати його. Та і важить, м’яко кажучи, трохи більше.
Використати можна будь-які матеріали й способи, які не шкодять Природі. В одному із заповідних об’єктів Київської області був навіть прецедент блокування лісової дороги протитанковими «їжаками», які спеціально прикотили для цього від розташованого неподалік ДОТу часів „другої світової”.
При в’їзді в ліс можна повісити на мотузці поперек дороги цеглину. Працівники, що ремонтують дороги, звичайно сигналізують у такий спосіб водіїв, про те, що на ділянці проводяться дорожньо-ремонтні роботи й проїхати не можна. Крім цього можна вивісити таблички про те, що перекопана в багатьох місцях, а реально зробити це не в усіх. Це може допомогти, коли не скрізь можна перекрити дорогу, (наприклад, для того, що б у випадку лісової пожежі пожежна машина змогла добратися до потрібної ділянки лісу). Або просто принесіть реальний знак земляних робіт.
Шлагбауми.
Мова йде про невеликі шлагбауми, що перекривають дороги на в’їздах у заповідні й інші об’єкти природи. З іншого боку, ці поради можна застосувати для шлагбаумів, розміщених на прохідних підприємств і установ.
Якщо шлагбаум, як це часто буває, закритий на замок (звичайно використається ланцюг, яким шлагбаум примотується до стовпа на протилежній стороні дороги або змотуються дві «половинки» шлагбауму, встановлені на узбіччі одна напроти іншої. Ланцюг замикають навісним замком.), поверх них можна повісити свій ланцюг і свій замок. Ланцюг потрібно брати товстий, такий, щоб замок можна було продягнути безпосередньо через його ланку і, бажано, із завареними кільцями, які не можна розігнути. Замок використовують із цільним литим корпусом, якому не можна розбити молотком і товстим обідом, який ніхто не захоче пиляти пилкою. Річ у тому, що замок і шлагбаум у лісі говорить про те, що в когось є від нього ключ, у когось, хто хоче бути власником цієї ділянки лісу. Якщо можливості для використання такого методу немає (ви звичайно не носите із собою ланцюги й коморні замки), можна зіпсувати наявний замок. У ньому можна обламати старий ключ або залити в його шпару розплавлений свинець (олово). З підручних матеріалів можна використати поліетиленовий пакет, що легко розплавити (для цього досить запалити його край), і закупорити ним отвір у замку.] (1)
І ще, перейшовши лісовий струмок по гілках, не забудьте розібрати після себе переправу .
3.5.ПЕРЕКОПУВАННЯ ДОРІГ.
В заповідній справі перекопування доріг широко практикується, як найпростіший спосіб перешкодити несанкціонованому в’їзду відпочиваючих і браконьєрів до заповідного об’єкту. Ми ж пропонуємо використовувати перекопування доріг по відношенню не тільки до заповідних об’єктів, а і до інших ділянок природи. Крім того, ми можемо засвідчити, що у сповідуваній нами „допомозі заповідним об’єктам без відома адміністрації”, перекопування доріг стає чи не основним напрямком роботи.
Як правило, перекопуються вузькі місця доріг, де виключається об’їзд дороги. Це може бути рівчак, проїзд між двома деревами, валами, між чагарників. Як правило, дороги перекопують поперек. В такому випадку перекопувати необхідно широкими канавами, які виключать можливість засипати вашу траншею, або перекласти її чимось для того, щоб проїхати поверх перешкоди. Для цієї цілі землю, отриману при копанні траншеї розкидають на велику відстань, стінки траншеї роблять пологими, щоб земля не обсипалась і не змивалась дощем. В радіусі до 100 м відносять куди подалі усі гілки і колоди, що можуть бути використані для перекривання траншеї. Стінки канави роблять похилими – тоді їх буд важко засипати.
Проте є альтернативний варіант. У вузькому місці дороги викопують дві траншеї в коліях. Оскільки вони є поздовжніми, їх доволі складно перекласти гілками, дошками і колодами так, щоб можна було нормально проїхати. Ця методика була вдало відпрацьована білоруськими природоохоронцями.
3.6. РУЙНУВАННЯ МОСТІВ
Особливо вразливі дерев’яні мости. Вони можуть бути спалені або зашиповані. Щоб вдало підпалити міст, потрібно навалити сухий матеріал (колоди, гілки) на несучі опори моста й підпалити це за допомогою бензину.
