Прийнятий конференцією Руху 28 листопада 1994 р. в м.Нижній Новгород.
(Автор українського перекладу – Василюк Олексій. Переклад поки не затверджений як офіційний.)
РУХ Дружин по охороні природи виник у 60-х роках ХХ століття як студентський природоохоронний рух. В той час лише спеціалісти намагались попередити суспільство про те, що насувається екологічна небезпека. Тепер, як і тоді, людство продовжує вперто рухатись до екологічної катастрофи, і невідомо, чи залишиться воно після неї.
Моральною основою цього безперервного руху у прірву є хибна думка, що людство принципово відрізняється від решти живого світу і може існувати у штучно створеному ним середовищі, що воно не потребуватиме того первинного природного оточення, в якому виникло. Більшість людей вважають цю винятковість проявом розуму і переконані, що цього досить, щоб виправдати будь-яке насилля над природою.
Таке ставлення до природи переважає в нашій країні як у громадській думці, так і в державній політиці. Держава йшла і обіцяє далі йти цим шляхом. Тому його спроби налагодити справу охорони природи не дають помітного результату. Масштабність і активність сьогоднішнього екологічного руху викликані тим, що вже мільйони людей безпосередньо на власному здоров’ї відчули наближення екологічної катастрофи.
Рух Дружин по охороні природи був і лишається перш за все рухом за збереження живої природи.
Це значить, що:
1.Ми усвідомлюємо, що всі живі істоти бажають жити, і жити вільно, в неменшій мірі, ніж людина.
2.Ми не визнаємо моральних претензій людства на виняткову роль і владу над природою.
3.Ми бачимо ілюзорність цієї влади. Ми бачимо, що діяльність людства схожа на поведінку інших видів за відсутності зовнішніх або внутрішніх обмежувачів: через надмірне споживання природних ресурсів вони виснажують середовище свого існування. В результаті – різке скорочення чисельності або загибель виду. Для людства механізмом, який веде до такого завершення, є епідемії старих і весь час виникаючих нових, невідомих раніше хвороб, часті міжусобні конфлікти і війни, зростаючі зони екологічних катастроф на фоні загального погіршення здоров’я людства.
4.Ми сподіваємось, що розум людства проявиться саме в тому, що воно встигне зрозуміти згубність існуючої системи поглядів на взаємовідносини людини і природи, встигне зупинитись і переглянути їх.
5.Зі свого боку, Рух Дружин по охороні природи буде боротись:
а)за зміну поглядів людей на природу і своє положення в ній – за збереження первинних природних комплексів;
б)за збереження і відновлення живої природи на порушених людиною територіях;
в)за бережливе використання ресурсів на основі поміркованих потреб, виходячи з пріоритету збереження стійкості природних систем;
г)за гідну постановку справи охорони природи в країні.
Ми вважаємо своїм моральним обов’язком охороняти природу від варварського нищення людьми.
Ми відчуваємо себе частиною цієї природи.
Ми не можемо жити в бездіяльності, коли бачимо її загибель.
Ми захищаємо те, що любимо.
Напрямки і форми роботи Руху Дружин по охороні природи будуть залежати від чинної обстановки, традицій і можливостей учасників Руху, обумовлених його соціальним і професійним складом.
Рух, основу якого складають студенти і спеціалісти природничого профілю, виступає за компетентність і професіоналізм у вивченні і вирішенні проблем охорони природи. В той же час, він братиме участь і у масових екологічних кампаніях.
Головним для учасників Руху є конкретна практична природоохоронна діяльність. Для нього неприпустимо перетворювати цю роботу на модну розвагу, політичну приманку або засіб збагачення.
Рух і його члени будуть співробітничати у справі охорони природи з усіма, крім тих, хто закликає до ворожнечі між людьми.
Природа Землі єдина, турбота про її збереження має поєднати людство, не дивлячись на національні, релігійні і державні відмінності, які його розділяють.
Рух Дружин по охороні природи чекає на однодумців і готовий прийняти їх у свої ряди.
У природи всюди мають бути свої люди!
(ПРИНЯТ КОНФЕРЕНЦИЕЙ ДВИЖЕНИЯ 28 НОЯБРЯ 1994 г. В НИЖНЕМ НОВГОРОДЕ)
ДВИЖЕНИЕ Дружин по охране природы появилось в 60-х годах XX века как студенческое природоохранное движение. В то время только специалисты пытались предупредить общество о надвигающейся экологической опасности. Теперь, как и тогда, человечество продолжает упорно двигаться к экологической катастрофе, и неизвестно, сохранится ли оно после нее.
Моральной основой этого непрекращающегося движения к пропасти является заблуждение, что человечество принципиально отличается от остального живого мира и сможет жить в искусственно созданной им среде, перестанет нуждаться в том изначальном природном окружении, в котором оно возникло. Эта исключительность, понимаемая большинством как проявление разума, считается достаточной для нравственного оправдания любого насилия над природой.
Подобное отношение к природе главенствует и в нашей стране как в общественном мнении, так и в государственной политике. Государство шло и обещает идти по этому пути. Поэтому его попытки наладить дело охраны природы не дают заметного результата. Широта же и активность сегодняшнего экологического движения вызваны тем, что уже миллионы людей непосредственно на собственном здоровье ощутили приближение экологической катастрофы.
Движение Дружин по охране природы было и остается прежде всего движением за сохранение живой природы.
Это означает, что:
1. Мы сознаем, что все живые существа хотят жить, и жить свободно, в неменьшей степени, чем человек.
2. Мы не признаем нравственных претензий человечества на исключительную роль и власть над природой.
3. Мы видим иллюзорность этой власти. Мы видим, что деятельность человечества похожа на поведение иных видов в отсутствие внешних или внутренних ограничителей: из-за чрезмерного потребления природных ресурсов они истощают среду своего обитания. В результате – резкое сокращение численности или гибель вида. Для человечества механизмом, ведущим к этому итогу, служат эпидемии старых и все время возникающих теперь новых, неведомых ранее болезней, множащиеся междоусобные конфликты и войны, локальные, но постоянно расширяющиеся зоны экологических катастроф на фоне общего ухудшения здоровья человечества.
4. Мы надеемся, что разум человечества проявится именно в том, что оно успеет понять гибельность существующей системы взглядов на взаимоотношения человека и природы, успеет остановиться и пересмотреть их.
5. Со своей стороны, Движение Дружин по охране природы будет бороться:
а) за изменение взглядов людей на природу и свое положение в ней – за сохранение естественных природных комплексов;
б) за сохранение и восстановление живой природы на нарушенных человеком территориях;
в) за бережное использование ресурсов на основе разумных потребностей, исходя из приоритета сохранения устойчивости природных систем;
г) за должную постановку дела охраны природы в стране.
Мы считаем своим нравственным долгом охранять природу от варварского уничтожения людьми.
Мы ощущаем себя частью этой природы.
Мы не можем бездействовать, видя ее гибель.
Мы защищаем то, что любим.
Направления и формы работы Движения Дружин по охране природы будут зависеть от складывающейся обстановки, традиций и возможностей участников Движения, обусловленных его социальным и профессиональным составом.
Движение, основу которого составляют студенты и специалисты естественнонаучного профиля, выступает за компетентность и профессионализм в изучении и решении проблем охраны природы. В то же время оно будет участвовать и в массовых экологических кампаниях.
Главным для участников Движения является конкретная практическая природоохранная деятельность. Для него недопустимо превращение этой работы в модное развлечение, политическую приманку или средство наживы.
Движение и его члены будут сотрудничать в деле охраны природы со всеми, кроме тех, кто призывает к вражде между людьми.
Природа Земли едина, забота о ее сохранении должна объединить человечество, несмотря на разделяющие его национальные, религиозные и государственные отличия.
Движение Дружин по охране природы ждет единомышленников и готово принять их в свои ряды.
У природы везде должны быть свои люди!
Manifest Ruchu Drużyn Ochrony Przyrody (DOP)
Przyjęty na konferencji Ruchu 28 listopada 1994 r. w Niżnym Nowogrodzie
Ruch Drużyn Ochrony Przyrody powstał w latach 60-tych XX wieku jako studencki ruch ochroniarski. W tym czasie tylko specjaliści starali się ostrzegać społeczeństwo przed tym, że zbliża się ekologiczne niebezpieczeństwo. Obecnie, jak i wówczas ludzkość uparcie dąży do katastrofy, po której nie wiadomo czy się ostanie.
Moralną podstawą tego ciągłego pędu ku przepaści jest błędne przeświadczenie, że ludzkość pryncypialnie odróżnia się od reszty świata żywego i może istnieć w sztucznie stworzonym przez siebie środowisku oraz, że nie potrzebuje tego pierwotnego, naturalnego otoczenia, z którego powstała. Większość ludzi uważa tę wyjątkowość za przejaw rozumu i jest przekonana, że to wystarczające by stosować każdą przemoc w stosunku do przyrody.
Takie nastawienie do przyrody przeważa w naszym kraju tak w myśleniu społecznym jak i w polityce państwowej. Państwo szło i zamierza iść dalej tym szlakiem. Dlatego też jego próby rozwiązywania problemów ochrony przyrody nie przynoszą znaczących efektów. Skala i aktywność współczesnego ruchu ekologicznego spowodowane są tym, że już miliony ludzi na własnym zdrowiu odczuły przybliżającą się katastrofę ekologiczną.
Ruch Drużyn Ochrony Przyrody był i pozostanie pierwszym wśród wszystkich ruchów walczących o zachowanie żywej przyrody.
Znaczy to że:
1. Zdajemy sobie sprawę że wszystkie żywe istoty chcą żyć, i to żyć wolne w mnie mniejszej mierze niż człowiek.
2. Nie uważamy, że ludzkość ma moralne prawo do wyjątkowej roli i władzy nad przyrodą.
3. Widzimy iluzję tej władzy. Widzimy, że działalność ludzka wpływa na stan zachowania innych gatunków poprzez różnego rodzaju zewnętrzne i wewnętrzne ograniczenia: w wyniku nadmiernego zużywania zasobów naturalnych ubożeje środowisko ich bytowania. W efekcie tego ostro spada liczebność gatunku, albo gatunek wręcz wymiera. Dla ludzkości mechanizmami, które wiodą do takiego stanu są epidemie starych i ciągle powstających nowych, nieznanych wcześniej chorób, częste konflikty i wojny, zwiększanie się stref ekologicznych katastrof, ogólne pogarszanie się zdrowia ludzkości.
4. Spodziewamy się, że mądrość ludzkości przejawi się w tym, że zdąży ona pojąć zgubność istniejącego systemu poglądów na wzajemne zależności człowieka i przyrody, zdąży powstrzymać i przewartościować je.
5. Ze swojej strony Ruch Drużyn Ochrony Przyrody będzie walczył:
a. O zmianę poglądów ludzi na przyrodę i swoje w niej miejsce – o ochronę naturalnych systemów przyrodniczych;
b. O oszczędne wykorzystywanie zasobów w oparciu o umiarkowane potrzeby, wychodząc z potrzeby zachowania równowagi systemów przyrodniczych jako głównego priorytetu;
c. O ochronę i odtworzenie żywej przyrody na zniszczonych przez człowieka obszarach;
d. O godne traktowanie kwestii ochrony przyrody w kraju.
Uważamy za swój moralny obowiązek ochronę przyrody przed barbarzyńskim niszczeniem przez ludzi.
Czujemy się częścią tej przyrody.
Nie możemy stać bezczynnie, kiedy widzimy jak ona ginie.
Chronimy to co kochamy.
Kierunki i formy pracy Drużyn Ochrony Przyrody będą zależne od aktualnej sytuacji, tradycji i możliwości uczestników Ruchu, oraz będą uwarunkowane składem socjalnym i zawodowym jego uczestników.
Ruch, którego kadry stanowią studenci i specjaliści przyrodnicy nakierowany jest na kompetencję i profesjonalizm w badaniach i rozwiązywaniu problemów ochrony przyrody. W tym również bierze udział w masowych ekologicznych kampaniach.
Najważniejsza dla uczestników Ruchu jest konkretna, praktyczna działalność dla ochrony przyrody. Niedopuszczalna jest dla Ruchu zamiana tej działalności na modną dziś rozwagę, polityczną poprawność, albo na osobiste zyski.
Ruch i jego członkowie będą współpracować w kwestii ochrony przyrody z wszystkimi, prócz tych, którzy nawołują do wrogości między ludźmi.
Przyroda Ziemi jest jedna, troska o jej zachowanie powinna połączyć ludzkość bez względu na podziały religijne, narodowe czy państwowe.
Ruch Drużyn Ochrony Przyrody czeka na ludzi podobnie myślących i jest gotów przyjąć ich w swoje szeregi.
Przyroda zawsze powinna mieć swoich obrońców !
Tłumaczenie: Krzysztof Wojciechowski
