Юрій Солоп
Член ДОП УСГА «Ленінський дозор» 1980-1985, командира ДОП 1983-1984
Сьогодні – директор Національного природного парку “Великий луг”
Дружина по охороні природи Української Сільськогосподарської Академії (Київ) «Ленінський дозор» (досить поширена назва дружин по охороні природи у 80-ті роки) існувала при гуртку біологів-мисливствознавців, яким багато десятиліть керував професор Салганський Олексій Олександрович. Членами гуртка і дружини були, переважно, студенти лісогосподарського факультету. Як члена гуртка, ми часто їздили по всьому колишньому Радянському Союзу, виконуючи різні наукові теми, які доповідали спочатку на засіданнях гуртка, а потім на різних студентських і наукових конференціях.
Всі члени нашої дружини по охороні природи одночасно були громадськими інспекторами охорони природи. Посвідчення ми отримували в Українському товаристві охорони природи і мали повноваження складати протоколи про порушення природоохоронного законодавства на всій території України. Складені протоколи передавались до УТОП або до міліції – порушники притягались до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Офіційно роботу всіх ДОП координувала дружина МДУ (Московського державного університету імені Ломоносова) та ЦК ВЛКСМ (центральний орган комсомолу – молодіжної політичної організації комуністів СРСР). Дружини були вузівські, або міжвузівські.
Серед основних напрямків роботи дружин були дві: еколого-освітня та оперативна. Всі дружини обмінювались власним досвідом, але й мали свої специфічні способи боротьби з бракон’єрами та порушниками природоохоронного законодавства. Тому назви рейдів і операцій в різних містах були різними: «Первоцвіти», «Конвалія», «Ринок», «Бракон’єр”, «Новорічна ялинка», «Нерест» тощо.
Еколого-освітня робота в часи нашої молодості і тепер фактично однакова і відрізняється лише засобами її забезпечення (тепер є ПК, Інтернет, свобода слова).
Оперативна робота завжди мала свою романтику, колорит і справляла незабутні враження (особливо, коли досягалась якась конкретна мета!).
1. Якось, навесні, проводили ми операцію «Нерест».
Уся наша Академія і наші гуртожитки розташовані у живописному і дрімучому у ті часи Голосіївському лісі у Києві (близько 3000 га). В його серці (Голосіївського лісу) простяглися з пів десятка Дідоровських озер. В ті часи вода в озерах була настільки чистою, що її можна було пити прямо нахилившись до води з лодонь. Тому природа навколо озер була багатою і майже первозданною: в очеретах водилось безліч водоплавних мешканців, на віковічних дубах поруч з водою гніздились крижні, а обабіч очерету у воді ходили байдужі до людей сірі чаплі. З початком нересту озера закіпали величезною рибою, очерета тріпотіли навіть у найтихішу погоду. Взагалі, була весна!
Нажаль, в усі часи були люди, які не любили природу і були ласі до легкої наживи за рахунок природи. Дідоровські бракон’єри запливали на надувних човнах на озера і сипали сітки аби найшвидше і найбільше спіймати заклопотаної продовженням свого роду риби. Але, боячись невільних свідків і знаючи про злочинність свого заняття, коїли вони свою ганебну справу вночі. А в голосіївському лісі та ще й весною ночі частіше були дуже темними (саме такі ці гади й обирали).
Для виявлення бракон’єрів дружинники (тобто ми) розділялись парами – хлопці з дівчатами і удавали з себе закоханих, які забрели у цю глухомань за покликом природи. За поцілунками та іншими любовними іграми пара вдавала, що не звертає жодної уваги на все навкруги. Тому прибулий зловмисник, добре оцінивши все довкола, після настання темряви розпочинав діяти. За сигналом закоханої розвідки зв’язковий мав перейти ліс (в цілковитій темряві!) аби привести підкріплення щоб оточити конкретне озеро та спіймати порушника.
Така тактика була завжди безвідмовною і надійною, але вимагала надзвичайної майстерності, бо треба було безшумно перейти через нічні лісові зарослі і зв’язковому і основним силам. Всі елементи, всі ролі і результат такої операції всі учасникам приносив безліч відчуттів і вражень, виховуючи любов до природи та почуття свого виконаного обов’язку перед нею – ПРИРОДОЮ!
2. Взимку, перед Новим Роком, проводили ми операцію «Новорічна ялинка». Виїхали приміською електричкою до Боярки, зайшли там у райвідділок міліції та й поїхали з оперативними групами на узлісся за місто. Влаштували засідки. Ми молодь, яка не викликає жодних асоціацій пов’язаних з міліцією чи лісовою охороною, вдаючи таких, що хочуть спіймати попутку, спиняли підозрілі автомашини і оцінювали їх багаж (в ті часи попутку спинити було набагато легше ніж зараз). Міліціонери підключались в разі потреби – зловмисники отримували покарання. Намерзшись за ніч, вранці ми повертались до Києва з тим самим почуттям виконаного обов’язку перед ПРИРОДОЮ.
Більшість колишніх членів нашої ДОП і зараз залишаються активними борцями за збереження природи, серед них колишні командири:
– Ярош Віталій Леонідович – заступник директора по заповідному режиму Карадазького заповідника;
– Жила Сергій Миколайович – директор Поліського заповідника;
– Самчук Микола Григорович – свого часу директор Заліського регіонального парку.
