Лариса Боровик (Лавренчук)
Член ДОП Донецького державного університету 1982-1987 рр., командир ДОП 1985-1986 рр.
Сьогодні – м.н.с. Луганського природного заповідника
В 1985-1987 гг. в Дружине охраны природы Донецкого университета работа велась по ряду уже установившихся направлений. Это – борьба с браконьерством (нарушениями законодательства об охоте и рыбной ловле), борьба с загрязнениями (выявление незаконных выбросов сточных вод), флора (операции первоцвет и лекарственные растения), фауна (выявление местообитаний редких видов, поиск сохранившихся природных объектов), школа (организация школьных природоохранных кружков). Работа Дружины всегда была очень разноплановой. Это и участие в природоохранных конференциях, обсуждение и отклики на публикации по природоохранной тематике, подготовка публикаций о работе дружины. Дружинная работа всегда была тесно связана с научной работой студентов, была ее логическим продолжением, поэтому, часто дружинники были участниками студенческих научных групп.
Остановлюсь на основных направлениях работы Дружины. Приведу только несколько фамилий, поскольку упомянуть о работе всех, с кем посчастливилось работать в Дружине за 5 лет учебы, заняло бы слишком много места, по приблизительным оценкам это порядка 60 человек. В основном напишу именно о тех направлениях, по которым лично я работала больше, надеюсь, меня простят друзья, о чьей работе за этот период написала незаслуженно мало.
Основу работы Дружины всегда составляла рейдовая работа по выявлению и пресечению различных нарушений законов об охране природы, поскольку в тот период, как и сейчас, природоохранное законодательство в значительной степени было декларативным и массово не соблюдалось при попустительстве властей. Собственно и возникновение дружинного движения было ответом на противоречие между растущим пониманием важности экологических проблем и незначительными, на тот момент, усилиями общества в этом направлении, это уже отмечалось в публикациях о дружинном движении. При этом советское законодательство об охране окружающей среды было довольно развитым и декларировало много положительных природоохранных принципов, имелся и разветвленный государственный аппарат, который должен был осуществлять и контролировать исполнение этих законов. Дистанция между официально утверждаемыми принципами и реальностью была огромной, при этом никакой иной, кроме официальной точки зрения, не существовало. Вот тот общественный фон, на котором возникло и долгое время развивалось движение Дружин.
Работа Дружины была разграничена по отдельным направлениям, однако ошибочным будет представление о дружине как четко структурированной и чересчур заорганизованной. Большинство мероприятий, проводились совместно, всеми дружинникам, но были ответственные за направления, которые систематизировали, планировали и организовывали работу. Дружинники использовали удостоверения общественных инспекторов областной инспекции по охране природы, общественных охот- и рыбинспекторов, которые давали право самостоятельно составлять протоколы о нарушении природоохранного законодательства. Рейды проводились в учебное время в выходной день, в воскресенье (в то время была шестидневная учебная неделя). В «горячее» время, например во время проведения операции Первоцвет, использовали любое свободное время. Старались сотрудничать с профессиональными охотинспекторами, рыбинспекторами, милицией, но в большинстве рейды проводили самостоятельно. Наиболее продуктивно сложились отношения с охотинспекцией. Работу по борьбе с браконьерством в разное время возглавляли Дьяков Виктор, Прасол Андрей, Бронсков Александр.
Работа по направлению Фауна по сложившимся традициям включала, кроме поиска местообитаний редких видов, проверку охранного режима в заказниках и других заповедных объектах, работу по созданию новых заказников, то есть, полностью работу дружины по охраняемым природным территориям. Здесь много работали Марочкина Валентина, Голубова Елена, Берлизова Елена и другие. По инициативе дружинников была начата и долго велась работа по созданию заказников «Черный Жеребец», «Ямполовка». Как обычно, продвижение новых охраняемых территорий шло тяжело и очень долго. «Черный Жеребец» позднее получил охранный статус, эта территория затем вошла в Национальный парк Святые горы.
Важным направлением в работе Дружины в этот период были лекарственные растения. Эта работа была начата примерно в 1981-1982 гг. Шаповаловым Александром, Бугрик Надеждой. В разные периоды активно работали Ищенко Наталья, позднее – Домницкая Ирина, Сударикова Наталья и другие. Работа по лекарственным растениям заключалась в борьбе с незаконной торговлей лекарственными растениями на рынках. В то время ассортимент трав, предлагаемых аптеками, был очень ограничен, а торговля травами, не являющимися медпрепаратами, в магазинах отсутствовала вовсе. В результате практически вся торговля лекарственными растениями была сосредоточена на сельскохозяйственных (колхозных) рынках, несмотря на ее законодательный запрет. На рынках нередко предлагался некачественный товар, ошибочно собранные растения, процветала торговля редкими видами. Кроме непосредственной борьбы с нарушением законодательства (проведением рейдов на рынках), дружинники занимались всесторонним изучением проблемы. В том числе, по типу студенческих строительных отрядов, был организован экспериментальный отряд по сбору лекарственных растений, который работал в 1982, 1983 гг.
Было выявлено, что основа проблемы состоит в том, что советская плановая промышленность не могла обеспечить обширный и разнообразный спрос на травы. Выращивание трав в специализированных хозяйствах было недостаточным и качественно, и количественно, преимущественно система ориентировалась на сбор дикорастущих трав, ресурсы которых уже в тот период были ограничены и не могли обеспечить спрос. С выявлением этой проблемы, рейдовая работа по этому направлению была постепенно свернута.
Пожалуй, наиболее эффективной была работа Дружины по направлению Первоцвет. В основном работа проводилась в Донецке, в меньшей степени охватывались крупные города области, где торговля раннецветущими дикорастущими редкими растениями не была такой масштабной. Примерно к 1985 г. торговля первоцветами в Донецке и области целиком переместилась в тень, встретить открыто торгующих было редкостью. Хотя объем теневого рынка, вероятно, был достаточно большим, бороться с этим явлением без помощи профессионалов было сложно, и в этом смысле говорить о значительных наших достижениях нельзя, но некоторые удачные мероприятия были. Оценить результативность нашей работы, насколько она влияла на реальную ситуацию, можно сравнивая, как выглядела эта проблема в городах, где такая работа вовсе не велась, и где весенние улицы поражают разнообразием редких дикорастущих растений, представленных в букетах первоцветов, по которым можно изучать крымскую, карпатскую, местную флору. Теневой рынок все же ориентируется на ряд массовых видов. Кроме того, открытая торговля имеет крайне негативный пропагандистский эффект.
Самым сложным направлением работы всегда была борьба с загрязнениями, поскольку в этой области у нас, к сожалению, не сложилось сотрудничество с профессионалами, а эффективно работать собственными силами было сложно, ведь в этой области требовались специальные знания. Ориентировались на проверку сельскохозяйственных комплексов, предприятий пищевой промышленности. Как правило, выяснялось, что на предприятиях, в силу технологической отсталости, не предусматривается должная очистка стоков. В разные годы (с 1982 г.) в этом направлении работали Пономарева Елена, Цыбулька Зоя, Куркурина Анна.
Работу со школьниками в этот период возглавляла Лаврова Елена, в этом направлении постоянно работала группа единомышленников около пяти человек. Был организован школьный кружек, программы и методики занятий разрабатывались целиком самими дружинниками. Ключевой задачей этого направления всегда была именно отработка методик экологического просвещения и воспитания.
В летние каникулы традиционной была работа в заповедниках, где помогали администрации самой разнообразной работой, преимущественно выявляли нарушения заповедного режима, вели экологическую пропаганду. В зимнее время принимали участие в традиционной для дружин операции «Ель», хотя в нашем регионе эта работа не была масштабной, ограничивалась в основном акциями по рекламе елочных букетов.
Дружина в этот период насчитывала примерно 20-25 человек. Но некоторая часть состава постоянно менялась, около 15 человек работали стабильно, практически на протяжении всего периода учебы. Дружина постоянно привлекала довольно большое количество новых людей. Эффективная работа в Дружине требовала довольно сложных, практически профессиональных навыков, а состав дружины постоянно менялся. В этом всегда состояла большая сложность и противоречивость работы. Несмотря на то, что выпускники в основном уезжали, они всегда старались поддерживать связи с дружинниками, помогать в работе. К сожалению, в Донецке на базе Дружины так и не была создана какая-либо экологическая организация, что было бы логическим следствием работы такого большого количества людей, и которая аккумулировала бы все достижения, смогла бы сохранить преемственность в работе, повысила бы ее уровень. А если уровень работы не растет, то, по законам развития, рано или поздно он начинает падать, появляется некоторый застой, кризис идей. Ведь общественная организация должна быть, прежде всего, привлекательна с точки зрения новизны, оригинальности идей и эффективности, результативности работы. Иначе она постепенно превращается в клуб по интересам, обычную тусовку.
Лариса Боровик (Лавренчук)
Член ДОП Донецького державного університету 1982-1987 р.р., командир ДОП 1985-1986 р.р.
Сьогодні – м.н.с. Луганського природного заповідника.
Дружина охорони природи Донецького університету
1985-1987 р.р.
В 1985-1987 р.р. у Дружині охорони природи Донецького університету робота велася за рядом вже встановлених напрямків. Це – боротьба з браконьєрством (порушеннями законодавства про полювання і рибну ловлю), боротьба з забрудненнями (виявлення незаконних вибросів стічних вод), флора (операції “Першоцвіт” і “Лікарські рослини”), фауна (виявлення проживання рідкісних видів, пошук природних об’єктів, що збереглися), школа (організація шкільних природоохоронних гуртків). Робота Дружини завжди була дуже різноплановою. Це і участь у природоохоронних конференціях, обговорення і відгуки на публікації з природоохоронної тематики, підготовка публікацій про роботу Дружини. Дружинна робота завжди була тісно пов’язана з науковою роботою студентів, була її логічним продовженням, тому дружинники часто були учасниками студентських наукових груп.
Зупинюся на основних напрямках роботи Дружини. Наведу лише декілька прізвищ, оскільки згадати роботу всіх, з ким пощастило працювати у Дружині за п’ять років навчання, – це зайняло б занадто багато місця, за приблизними оцінками, – це порядку 60 людей. В основному напишу саме про ті напрямки, за котрими більше працювала особисто я, сподіваюся, мене пробачать друзі, про чию роботу за цей період написала незаслужено мало.
Основу роботи Дружини завжди складала рейдова робота з виявлення і припинення різноманітних порушень законів про охорону природи, оскільки у той період, як і зараз, природоохоронне законодавство значною мірою було декларативним і масово не виконувалося при попусканні влади. Власне, і виникнення дружинного руху було відповіддю на протиріччя між розумінням важливості екологічних проблем, що наростало, і незначними на ту мить зусиллями суспільства у цьому напрямку – це вже відзначалось у публікаціях про дружинний рух. При цьому радянське законодавство про охорону довкілля було доволі розвинутим і декларувало багато позитивних природоохоронних принципів, був і розгалужений державний апарат, котрий мав здійснювати і контролювати виконання цих законів.Дистанція між офіційно затвердженими принципами і реальністю була величезною, при цьому ніякої іншої точки зору, крім офіційної, не існувало. Ось той суспільний фон, на котрому виник і довгий час розвивався Рух Дружин.
Робота Дружини була розмежована за окремими напрямками, однак помилковим буде уявлення про Дружину, як про чітко структуровану і занадто зорганізовану. Більшість заходів проводилося всіма дружинниками сумісно, але були відповідальні за напрямки, котрі систематизували, планували і організовували роботу. Дружинники використовували посвідчення громадських інспекторів обласної інспекції з охорони природи, громадських мислив- і рибінспекторів, котрі давали право самостійно складати протоколи про порушення природоохоронного законодавства. Рейди проводили у навчальний час у вихідний день – у неділю, у той час був шестиденний робочий тиждень. У “гарячий” час, наприклад, під час проведення операції “Першоцвіт”, використовували будь-який вільний час. Намагалися співпрацювати з професійними мисливінспекторами, рибінспекторами, міліцією, але у більшості рейди проводили самостійно. Найбільш продуктивно взаємини склалися з мисливінспекторами. Роботу з боротьби з браконьєрством у різний час очолювали Віктор Дьяков, Андрій Прасол, Олександр Бронсков.
Робота у напрямку “Фауна” за традицією, що склалася, включала, крім пошуку біотопів рідкісних видів, перевірку охоронного режиму у заказниках і інших заповідних об’єктах, роботу зі створення нових заказників, тобто повністю роботу Дружини з охоронних природних територій. Тут багато працювали Валентина Марочкіна, Олена Голубова, Олена Берлізова і інші. З ініціативи дружинників почалась і довго велася робота зі створення заказників “Чорний Жеребець”, “Ямполівка”. Як водиться, просування нових охоронних територій йшло тяжко і дуже довго. “Чорний Жеребець” пізніше отримав охоронний статус, ця територія пізніше ввійшла до Національного природного парку “Святі гори”.
Важливим напрямком у роботі Дружини у цей період були лікарські рослини. Ця робота була розпочата приблизно 1981-1982 р.р. Олександром Шаповаловим і Надією Бугрік. У різні періоди активно працювали Наталія Іщенко, пізніше – Ірина Домницька, Наталія Сударікова і інші. Робота з лікарських рослин полягала у боротьбі з незаконною торгівлею лікарськими рослинами на ринках. У той час асортимент трав, що пропонувався аптеками, був дуже обмеженим, а торгівля травами, що не були медпрепаратами, у крамницях взагалі була відсутня. У результаті практично вся торгівля лікарськими рослинами була зосереджена на сільськогосподарських (колгоспних) ринках, не дивлячися на її законодавчу заборону. На ринках нерідко пропонували неякісний товар, помилково зібрані рослини, розквітла торгівля рідкісними видами. Крім безпосередньої боротьби з порушенням законодавства (проведенням рейдів на ринках), дружинники займалися всебічним дослідженням проблеми. У тому числі, за типом студентських будівельних загонів був організований експериментальний загін зі збору лікарських рослин, котрий працював 1982-1983 р.р.
Було виявлено, що основа проблеми полягає у тому, що радянська планова промисловість не може задовільнити широкий і різноманітний попит на трави. Вирощування трав у спеціалізованих господарствах було недостатнім і якісно, і кількісно, переважно система орієнтувалася на збір дикорослих трав, ресурси котрих вже у той період були обмеженими і не могли задовільнити попит. З виявленням цієї проблеми рейдова робота у цьому напрямку була поступово згорнута.
Мабуть, найефективнішою була робота Дружини з операції “Першоцвіт”. В основному робота проводилась у Донецьку, у меньшому ступені охоплювала крупні міста області, де торгівля ранньоквітучими дикорослими рідкісними рослинами не була такою масштабною. Приблизно до 1985 р. торгівля першоцвітами у Донецьку і області цілком перемістилася до тіні, відкрито зустріти торгівців було рідкістю. Хоча об’єм тіньового ринку, вірогідно, був достатньо великим, боротися з цим явищем без допомоги професіоналів було складно, і у цьому сенсі казати про наші значні досягнння неможна, але певні вдалі заходи були. Оцінити результативність нашої роботи, наскільки вона впливала на реальну ситуацію, можна, порівнюючи, як виглядала ця проблема у містах, де така робота взагалі не велась, і де весняні вулиці вражали різноманіттям рідкісних дикорослих рослин, представлених у букетах першоцвітів, за котрими можна досліджувати кримську, карпатську, місцеву флору. Тіньовий ринок все ж орієнтується на ряд масових видів. Крім того, відкрита торгівля має дуже негативний пропагандистський ефект.
Найскладнішим напрямком роботи завжди була боротьба з забрудненнями, оскільки у цій галузі у нас, на жаль, не склалася співпраця з професіоналами, а ефективно працювати власними силами було складно, адже у цій галузі були потрібні спеціальні знання. Орієнтувалися на перевірку сільськогосподарських комплексів і підприємств харчової промисловості. Як правило, з’ясовувалося, що на підприємствах у силу технічної відсталості не передбачене належне очищення стоків. У різні роки з 1982 р. у цьому напрямку працювали Олена Пономарьова, Зоя Цибулько, Ганна Куркуріна.
Роботу зі школярами у ці роки очолювала Олена Лаврова, у цьому напрямку постійно працювала група однодумців близько п’яти чоловік. Був організований шкільний гурток, програми і методики занять розроблялися цілком самими дружинниками. Ключовим завданням цього напрямку завжди було саме відпрацювання методик екологічного виховання і освіти.
У літній час традиційною була робота у заповідниках, де допомагали адміністрації найрізноманітнійшою роботою, переважно виявляючи порушення заповідного режиму, вели екологічну пропаганду. У зимовий час брали участь у традиційній для Дружин операції “Ялинка”, хоча у нашому регіоні ця робота не була масштабною, обмежувалася, в основному, акціями з реклами ялинкових букетів.
Дружина у цей час нараховувала приблизно 20-25 чоловік. Та певна частина складу постійно мінялася, близько 15 чоловік працювали стало, практично протягом всього періоду навчання. Дружина постійно привертала увагу досить великої кількості нових людей. Ефективна робота у Дружині вимагала доволі складних, практично професійних навичок, а склад Дружини постійно змінювався. У цьому завжди полягали велика складність і протиріччя роботи. Не дивлячись на те, що випускники в основному їхали, вони завжди намагалися підтримувати зв’язок з дружинниками, допомагати у роботі. На жаль, у Донецьку на базі Дружини так і не було створено якоїсь екологічної організації, що було б логічним наслідком роботи такої великої кількості людей, і яка б акумулювала всі досягнення, змогла б зберегти спадковість у роботі, підвищила б її рівень. А якщо рівень роботи не росте, то, за законами розвитку, рано чи пізно він починає падати, з’являються певний застій і криза ідей. Адже громадська організація має бути, перш за все, притягальна з точки зору новизни, оригінальності ідей і ефективності, результативності роботи. Інакше вона постійно перетворюється на клуб за інтересами, звичайну тусовку.
Що стосується можливості відродження Дружин зараз, то я приєднуюся до скептичних думок. Причини: перш за все, економічні труднощі, соціальний склад студенства, що змінився. Крім того, мені здається набагато більш продуктивним і важливим на даний час створення і розвиток повноцінних громадських екологічних організацій, котрі б працювали на постійній основі. Екологічні організації, безумовно, мають вести широку пропаганду своєї діяльності і, звісно, в якійсь формі залучати до своєї роботи студентів. Та саме ідея відродження Дружин, сама собою, мені здається малоперспективною. Екологічні організації зможуть привертати увагу людей з найрізніших шарів суспільства, їх робота має бути набагато більше ефективною. А вже в якій формі залучити до роботи студентів, треба вирішувати у кожному конкретному випадку, якщо такий випадок виникне.
Переклад: Ганна Заворотна
