5. РАДИКАЛЬНІ МЕТОДИ ОХОРОНИ ПРИРОДИ В НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ.
Цінність міської природи ніколи не порівняється з цінністю диких ділянок, віддалених від населених пунктів. Парки, сквери і інші шматки природних територій, що залишаються в міському ландшафті, ізольовані від диких екосистем і ніколи не можуть бути пріоритетними об’єктами охорони природи як такої. Проте, з іншого боку, свідомий захисник природи не може і не повинен спокійно дивитись на те, як знищуються ці останні клаптики тої зелені, серед якої ще можна дихати на повні груди, тієї відкритої незаасфальтованої землі на яку ще можна ступити босоніж і тих останніх гілок, на яких ще можуть сидіти птахи. Міська природа менш цінна, та більш пригноблена і подекуди чи не більше за всі інші її залишки потребує захисту. Бо ніде, крім як в місті, їй так сильно не загрожує загибель. Природу міст витоптують ногами і автомобілями, вирубують під виглядом реконструкції, шматують і забудовують. Для Розвитку Міста, зелена зона – це територія, яка просто ЩЕ НЕ ЗАБУДОВАНА. І ніхто крім нас не може стати на заваді цьому, оскільки бюрократичні методи боротьби майже ніколи не спрацьовують. Головною причиною цього є те, що шматки природи в місті знищують надзвичайно стрімко, так, що законними методами ніхто просто не встигає нічого зробити. Для того, щоб вони спрацювали, ми повинні вміти достатньо ефективно затримувати нищення природи.
5.1. Руйнування будівельних парканів.
Одним з найбільш поширених методів затримання процесів будівництва є руйнування огорожі будівельного майданчика. Найпоширеніший випадок, коли в місті зникають парки є їх забудова. Тобто ви приходите ввечорі додому, а сквер оточений парканом… сьогодні-завтра не розібрались що до чого… дивитесь, а дерева за парканом вже всі спиляні. Щоб цього не сталось, парканові не можна дозволити лишатись на місці. Щойно він з’явиться – його відразу треба зруйнувати. Методика дуже проста. Кілька чоловік беруться за паркан і валять його на себе.
ПРИКЛАД
Протягом 2005-2006 років в Києві такі акції проводились дуже часто. Щоправда, нерідко активні дії киян закінчувались бійками з будівничими. Втім, на щастя в Києві киян поки більше, ніж будівничих. Проте після цього почали встановлювати паркани, закріплені з середини металевою основою і мішками з піском, вага яких не має дозволити повалити паркан. Втім це виявилось помилкою, адже валяючи такі паркани, люди ламали металеву основу, що не дозволяло швидко відновити огорожу. Нарешті почали встановлювати бетонні 2,5-метрові паркани. Та і це не виявилось панацеєю проти народного гніву. Так, 5 травня по Харківському проспекту, 2 встановили огорожу з 90 бетонних плит. Батьки, що повернулись з роботи, побачили, що дитячий майданчик оточений стіною. За лічені хвилини більш як 500 чоловік голіруч зруйнували всю стіну, яку протягом дня ставили за допомогою техніки. Варто підмітити, що бетонна плита такого розміру, падаючи, неминуче тріскається і розсипається від власного розміру. Тож всі плити не лише повалили, а ще й зруйнували.
5.2. Саботування проїзду техніки на будівельний майданчик.
Популярним є саботування проїзду будівельної техніки шляхом сідання чи лягання під неї. Гарно коли це роблять дівчата чи люди похилого віку, до яких не може бути примінена груба фізична сила. Втім треба бути обережними, культура будівельників падає пропорційно росту темпів забудови. Тобто дівчатам точно варто бути обережнішими. Історія радикального природоохоронного руху пам’ятає випадки згвалтування будівельниками активісток, що приковували себе до будівельної техніки. Бабусі можуть посідати на стільці. Так само учасники акції можуть приковуватись наручниками до дерев, які збираються пиляти. Чим корисною є категорія населення пенсійного віку. Ці люди, як правило, мало зайняті, мають вільний час і пригнічені життям, яке однозначно радикально відрізняється від їхніх ідеалів. Такі люди мало чого бояться, знаючи, що їм втрачати нічого. Багато з них наділені відсутнім у молоді життєвим досвідом. Навіть якщо це і не так, вони однозначно в цьому впевнені. Колись і ми станемо такими.
На місці будівельного майданчику можна встановити наметове містечко, намети в якому постійно будуть наповнені тимчасовими жителями, здатними постояти за себе. Використанням цього методу в період 2005-2007 регулярно і плідно займався Форум порятунку Києва. З наметів краще не вилазити. Навіть для розмов з протилежною стороною. Скориставшись з того, що ви вилізли, намет можуть зруйнувати.
Якщо порушення законодавства виконується біля стін будинків, особливо, коли на місці майбутнього порушення встановлено будівельний паркан – громадяни нерідко закидують робітників з вікон сміттям або обливають водою. Проте самі будівельники не є причиною порушення, адже боротись треба з інвесторами і тими, хто дозволяє незаконні будівництва.
5.3. Скидання сміття.
Раціональних методів (крім побиття) радикальної боротьби з несвідомими людьми, що кидають сміття де прийдеться не існує. Проте побиття, при всій його справедливості, ми не відносимо до охорони природи, та і конспірації воно не сприяє. Проте нерідко стається так, що комунальні служби обирають якусь ділянку (як правило яр, балку чи віддалений закапелок великого парку) і починають звозити туди сміття, уникаючи вивезення його на звалище. Як з цим боротись? Треба не допускати проїзд вантажного транспорту на місце скидання сміття. Крім викладених вище методик перекриття і шипування доріг, приміняється перекриття дороги бетонними блоками. Їх можна завести, заплативши за це порівняно невеликі гроші. А вже перед блоками можна і защипувати дорогу. Якщо комунальники приженуть трактор або кран, щоб прибрати загорожу, він залишиться з пробитими колесами. До речі, на місце, де намагаються відремонтувати завантажене сміттям авто, можна запрошувати екологічного інспектора, який зможе скласти відповідний протокол, „упіймавши” порушника на місці злочину.
ПРИКЛАД
19 квітня 2007 року на Громадських слухання з приводу збереження урочища «Совські ставки» відбувся цікавий прецедент. Активісти ініціативної групи однієї з вулиць висловили критичні зауваження до комунальних підприємств району, що звозять сміття до живописної балки. Всі присутні в залі чиновники заявили, що всі вони проти. Але ніхто не може нічого вдіяти. Користуючись цим, представник «Київської ландшафтної ініціативи» прямо з трибуни заявив, що вже завтра готовий власним коштом проплатити завезення і встановлення на входів в балку бетонних блоків для перешкоджання в’зду вантажівок з сміттям. Чиновники не знайшли що відповісти.
5.4. Операція „Бумеранг”.
Ця методика відома ще здавна, з часів перших Дружин Охорони Природи (ДОП), що працювали в СРСР з початку 60-х. Інша назва методики „Повернення сміття господарю”. Суть її полягає в тому, що сміття збирається у мішки і висипається на ганку чи біля воріт того, хто його вивіз на природу. Добре самим зняти фоторепортаж, який потім буде надісланий в пресу. Акції „Бумеранг” дуже небезпечні, адже ваші дії класифікуються як прилюдне хуліганство. Вас можуть затримати. Цього не треба припустити, тому треба зробити так, щоб інформація про акцію лишалась таємною. Слід продумати, як доставити мішки до місця мешкання чи роботи порушника, як не лишити слідів і як відступати після проведення акції. Це все не складно спланувати, якщо ви розумна людина і в принципі розбираєтесь в питаннях планування акцій. Значно цікавіше те, як з’ясувати, хто ж саме є власником сміття. Добре, коли ви побачили (а краще – і сфотографували) порушника під час скидання сміття. Та якщо ні – шлях до ідентифікації його особи лежить через саме сміття. Серед викинутих речей можуть бути іменні товарні чеки, конверти, інші папери, що точно вкажуть на особу порушника, або, скажімо уривки бланків, які могли викинути лише службовці того чи іншого підприємства. Коли ви вирішили, хто ж скинув сміття, можете починати думати про інші речі – як саме перенести все це до його воріт, як тікати і якій пресі пересилати фото акції.
ПРИКЛАД
В 1972 році велика кількість екологічних організацій Швеції, маючи на меті привернення уваги Уряду до екологічних проблем, надіслали Прем’р-міністрові масу посилок зі сміттям.
Крім того, в місті прийнятні всі методики шипування дерев, що викладені вище по тексту.
5.5. Викиди у річку.
Звична картина – брудна-бруднюща річка і з боку якогось заводу з землі стирчить труба. Постійно або тимчасово з труби у річку витікає якесь лайно, що явно не є джерельною водою. Скидання будь-яких забруднень у річку не є законним, проте законними методами з ним боротись важко. Тим більше, штрафи за забруднення надто низькі як для підприємства і будь-який завод чи навіть гаражний кооператив з повним достоїнством виплатять необхідну суму, ще й накинуть на лапу інспектору, а потім продовжать скидати бруд у річку. З такою підступною діяльністю є всі підстави боротись підступно. Найжорстокіше буде заткнути трубу, спричинивши затоплення відходами самого підприємства. Історія знає випадки, коли відходи направляли на територію підприємства вночі, за допомогою спеціально змонтованих конструкцій. Проте вистачить і просто закупорювання труби. Заповнити її можна бетоном, надутою всередині автопокришкою, спеціально вирізаною впритирку пробкою з дерева чи іншими засобами. Найшвидше це зробити за допомогою будівельної пінки. Натомість якщо ви оберете варіант вирізаної з пенька пробки, не забудьте якось її зафіксувати (можна вкрутити в просвердлений в трубі отвір фіксуючий болт чи вбити цвях, або ж погнути корпус труби ударами важкого молотка). Пізніше пробка розмокне і взагалі її дістати буде неможливо.
