ВСТУП

У першій частині книги ми розглянули основні проблеми, що можуть спіткати зелені зони в містах а також деякі нюанси, знання яких допоможе вам у їх охороні.

Тепер на черзі розмова про те, яким чином, якими шляхами і якими засобами з цими проблемами можна боротись. Мета цієї книги – допомогти вам у вашому пориві зберегти природу у своєму місті. Тому цей розділ буде найбільшим. Ми спробуємо з більшою чи меншою детальністю поглибитись в окремі методи роботи, в ті, про які ми самі здатні розповісти. Багато в чому ми будемо орієнтувати вашу діяльність на роботу із засобами масової інформації й поширення достовірних відомостей в маси, адже вважаємо, що інформаційне поле – найсильніший важіль з усіх, які знаходяться у руках громадськості. Водночас, ми не будемо агітувати вас до боротьби шляхом позовів до суду, оскільки в умовах, які склались в Україні на початку 2000-х, ми не маємо довіри до судів і це твердження легко аргументувати багатьма прикладами. Хоча суди і найпотужніший крок, на який ви можете зважитись в рамках правового поля, та стаючи на стежку судової боротьби, ви наражаєте себе на зустрічні позови, доля яких цілком може бути вирішена за рахунок коштів, заплачених адвокатам.

На нашу думку, основними шляхами, якими можливо здійснювати охорону зелених зон у містах, є:
•    Акції протесту і інші акції прямої дії;
•    Офіційне листування, скарги;
•    Створення територій природно-заповідного фонду (ПЗФ);
•    Радикальні природоохоронні заходи.

Ще є сенс виділити категорію «Інші методи», до яких належать деякі оригінальні винаходи окремих громадських діячів, які ніяк не можуть бути класифіковані до перелічених вище напрямків роботи.

Ми не виділяємо як окремий напрямок охорони зелених зон створення громадських організацій, комітетів і т.ін. Так сталося тому, що сам процес реєстрації організації відбере у вас безліч і без того обмеженого часу. А сам факт реєстрації вас, як юридичної особи, як такий, навряд чи допоможе і лише відбиратиме час на бухгалтерські звіти. Говорячи чесно, громадянин сам по собі, має значно більше прав, ніж громадська організація. Це починається ще з Конституції і закінчується тим, що права громадянина значно ширші, ніж права організації. Це не значить, що треба працювати самому. Треба поєднуватись, робити все злагоджено, разом, координувати свої дії з колегами. Якби не треба було саме так, ми б не пропонували менеджменту охорони зелених зон ще у назві книжки. Просто зовсім не обов’язково реєструвати організацію, коли перед вами стоїть задача зберегти зелену зону.

І ще, боронь боже, не вступайте в політичні партії! Не залежно від того, наскільки щирі наміри політичних сил, що підтримують вас, будь-які спільні з партіями речі завжди будуть не на вашу користь. Перша тому причина – журналісти. Жоден журналіст не сприйме заходу, в якому будуть з-поміж інших політики, ніяк інакше, крім як політичних захід. І буде правий, бо для політика цей захід дійсно буде політичним. А вся шляхетна чистота вашого протесту буде автоматично заплямована і заангажована, як би ви точно хотіли чи не хотіли. Інша річ – поважні громадські діячі, відомі люди, науковці. Завжди корисно заручитись схвальним словом підтримки відомих науковців, авторитетних людей.

ПРИКЛАД
Під час найбільших виступів громадськості проти забудови у Києві, на акції, організовані різними групами активістів регулярно присилались по 1-2 (а часто й набагато більше – коли стався розпал передвиборчої кампанії) проплачених представники Партії Зелених України, які приносили свій прапор і просто стояли з ним, палячи цигарку і не проявляючи жодного інтересу до того, що відбувається. Просто відпрацьовували свої гроші. А тим часом у журналістів складалось враження про причетність ПЗУ до всіх акцій, що автоматично знижувало інтерес ЗМІ до акцій. Врешті, побачивши це, група активістів з НЕЦУ підготувала плакат «Ми – кияни, ми не Партія Зелених!». Поява плакату на акції, куди ПЗУ ніхто не запрошував, викликала миттєву реакції представників партії, впритул до застосування до мирних учасників акціїї фізичної сили.

2.1. ТРОХИ ПРО МЕНЕДЖМЕНТ ОХОРОНИ ЗЕЛЕНИХ  ЗОН ЯК ТАКИЙ

Ніхто і ніколи не зможе самотужки врятувати парк, подвір’я чи будь-що інше, якщо принаймні мінімально не поєднає усі наявні ресурси і можливості. Не можливо перемогти антиприродну політику держслужбовців, забудовників і будь-кого іншого однією акцією, однією статтею або одним листом. Необхідно здійснювати кооперацію, вдале, уміле поєднання всіх засобів, до яких у вас є доступ. А це і є менеджмент. Пам’ятайте – кожен може сам зробити дуже багато, якщо дуже постарається, та ніхто сам не зможе зробити всього.

Пропонуючи вам у Частині 2 книги різноманітні методи боротьби, ми починаємо з того, що використовувати їх бажано всі одночасно і залучаючи до вирішення ваших проблем максимум людей, максимум сил. Необхідно провадити менеджмент роботи по охороні зелених зон і формувати необхідну для природоохорони громадську думку. Без позитивної громадської думки про природоохоронні проблеми і всебічної підтримки широких верств населення НЕ БУДЕ НІЧОГО!!! Якщо вас не підтримуватимуть інші громадяни, ваша діяльність виявиться опозиційною не лише до тих, хто нищить природу міста, а й до тих, хто мав би приєднатися до вас у вашій боротьбі. Першою вашою задачею має стати інформування інших людей про проблему а відтак – поширення інформації. Чим частіше потрібна вам інформація з’являється в інформаційному просторі, тим більше людей зрозуміють проблему і зможуть прийти вам на допомогу, і тим складніше буде порушникам ваших прав приховувати порушення від громадськості.

Недостатня поінформованість населення призводить не лише до ігнорування ними участі у боротьбі проти знищення природи міста, а й до того, що громадяни самі стають порушниками. Хто з вас не бачив обмальованих і зламаних інформаційних щитів біля об’єктів природно-заповідного фонду, автомобілів на газонах, сміття у парках. Не чиновники ж це все роблять, а несвідомі громадяни.

Таким чином, пропонуємо скеровувати вашу діяльність не лише на власне боротьбу із порушниками, а й на інформування і залучення інших громадян. Зрештою, держслужбовцям значно складніше чинити порушення в свідомому і поінформованому суспільстві, аніж у байдужому і нічого не знаючому.
Таким чином, з власного досвіду можемо сказати, що в першу чергу, беручись за менеджмент природоохоронної справи у місті, вам варто спробувати такі методики:

•    Розміщення інформації в Інтернеті;
•    Розсилки інформації електронною поштою і факсами;
•    Регулярні виступи в ЗМІ, прес-конференції;
•    Створення ініціативних груп населення;
•    Методична допомога ініціативним громадянам;
•    Залучення активних держслужбовців і депутатів;
•    Розповсюдження наглядної агітації.

Пізніше ви самі побачите, що є і інші громадяни, які займаються аналогічною діяльністю, з якими можна частково обмінюватись можливостями, ресурсами, допомагати одне одному. Зокрема, окремі ініціативні групи громадян можуть легко і продуктивно допомагати одне одному кількома шляхами:
–    Дублювати листи одне одного до державних структур;
–    Підтримувати одне одного на акціях людьми;
–    Перехресно збирати підписи під ініціативами по проблемах одне одного.
Забезпечення злагодженої і продуктивної роботи розрізнених активістів і є основною задачею менеджменту природоохоронної діяльності в цілому.

ПРИКЛАД
Починаючи з 2005 року у Києві активно розгорнула діяльність громадська організація «Голос Громади м. Києва» (ГГК), основною задачею якої постала боротьба із забудовою шляхом реалізації проектів рішень Київради про скасування попередньо прийнятих землевідведень та погоджень проектів будівництва в режимі «місцевої ініціативи». Про цю методику детальніше буде сказано нижче. Та варто зазначити, що реалізація «місцевої ініціативи» необхідна наявність 1000 підписів жителів м. Києва. ГГК розробили систему кількох десятків ініціативних груп населення, які за максимально короткий термін збирали підписи між своїми активістами по проблемах кожної з груп. Таким чином, в той час, коли ви самотужки витратите не один тиждень для збору 1000 підписів із домашніми адресами і паспортними даними, система ГГК здатна зробити це протягом дня.

Значна частина задач природоохоронного менеджменту (і особливо в містах) – сформувати ту чи іншу громадську думку про ту чи іншу подію, наміри, явище, особу або соціальну концепцію. Не маючи в масах громадської думки, що засвідчуватиме нашу з вами правоту, ми не зможемо досягти нічого.

Важливо відразу зрозуміти, що під «громадською думкою» ми розуміємо не лише активну позицію небайдужих прошарків населення, а і думку пригнічених, безініціативних людей, навіть порушників і винуватців тих самих проблем. Коротше кажучи, навіть порушник (а можливо, він – в першу чергу), повинен усвідомлювати, що його дії є неправильними і що він – порушник. Хай навіть він не збирається змінюватись.
Ще важливіше розуміти, що наші опоненти – ті, хто своєю діяльністю гнобить і знищує природу, думають про громадську думку значно більше, ніж ми. І їхні піарщики і лобісти працюють над нею значно більше, ніж ми з вами. Інакше нам би взагалі не треба було піднімати цю тему і писати цей розділ.

Будь-хто може закинути нам, що нав’язування своєї позиції в будь-який спосіб, є нечесним. Проте ми вважаємо, що в умовах активного лобіювання громадської думки тими, хто природу знищує, ми просто повинні робити кроки у відповідь.

Однією із доступних методик впливу на громадську думку (крім таких малоефективних, як роз’яснення, і таких далекоперспективних, як екологічне виховання), є подання власних ідей і засад, як вже існуючої громадської думки.

Зверніть увагу на газети і журнали, рекламу на вулицях і в транспорті. Ви зустрінете, наприклад, безліч рекламних оголошень, анонсуючих будівництва нових будинків і навіть районів, про продаж квартир. Провівши нескладне дослідження, ми дійшли висновку, що далеко не всі анонсовані будинки вже будуються, навіть не всі мають відповідні рішення міської ради про дозвіл на будівництво. А деякі ще тільки збирають необхідну документацію для оформлення землевідведення. Таким чином, значна частина нових будинків – блеф, скерований інвесторами на те, щоб примусити чиновників все погодити, а громадян – не виступати проти будівництва.

ПРИКЛАД
На початку 2007 року, два роки потому, як почалась кампанія проти незаконного будівництва в Солом’янському ландшафтному парку будинку «по вул.Солом’янська, 17-а», спорудження якого розпочато без наявної на те погоджувальної документації, вийшов присвячений парку спецпроект «Закритої зони» на «5-му каналі». З-поміж інших цікавих моментів передачі згадаємо такий. Голова Солом’янського р-ну, пан Сидоров, як головний аргумент за спорудження будинку називає журналістам факт того, що квартири в ньому вже продані. Далі кореспонденти телефонують безпосередньо в «Панораму-СВ» (фірма-забудовник даної ділянки) і цікавляться умовами попереднього продажу квартир в будинку. На це представник забудовника відповідає, що квартири ще ніхто не продавав і не скоро продаватиме, адже «будинок лише почали будувати».

Крім того, в розіділі щодо термінології ми вже приводили приклади того, що багато в чому політика земельно-містобудівного прошарку чиновників направлена на те, щоб заплутати людей.

Ми самі намагаємось працювати над формуванням громадської думки. Щоразу, говорячи з кореспондентами, виступаючи на радіо або публічному заході, пишучи статтю або прес-реліз, ми рішуче називаємо, що саме є (а не «може бути») порушенням, хто порушує закони і права інших громадян, хто нищить природу і закликаємо всіх до боротьби з названим злом. Ми говоримо «відомо що…», «очевидно» замість «можливо», адже нам це відомо і очевидно. Фактично, наша «політика» полягає в тому, що ми не піддаємо сумніву власну думку і не соромимось її всюди висловлювати. Чим частіше і триваліше люди чують нашу позицію, тим сильнішою вона стає і тим більше інших людей приєднуються до неї. Щоразу виступаючи, ми знову і знову роз’яснюємо зрозумілі нам та незрозумілі іншим істини (див. перші розділи посібника), адже прийняття людьми нашої позиції багато в чому залежить від її розуміння. Це в рівній мірі стосується і ЗМІ. Інформаційне поле, на нашу думку, повинно бути наповнене максимальною, нескінченною кількістю клонів нашої інформації. Нехай, шукаючи в Інтернеті інформацію для закадрового тексту, скажімо, про Труханів острів, або НПП «Гомільшанські ліси», репортер знайде однією з перших саме нашу статтю. І це тільки тому, що наших статей на ці теми в Інтернеті більше, ніж будь-чиїх.

І це спрацьовує. За перші чотири роки нашої роботи багато з журналістів таки навчився не називати «заказник» – «заповідником», казати «озеленені території» і «зелені зони» замість «зелені насадження», і головне – навчились писати про те, що наша влада таки нищить нашу природу і наше місто.

Якщо серед вас є 3-6 чоловік, які однаково професійно і сумлінно займаються однією і тією ж проблемою (групою проблем), вам варто забути про будь-яку структуру організації. В таких умовах вам найбільше підходить структура робочої групи (РГ). Робоча група – це колектив рівносильних і рівноправних людей, що займаються виконанням спільної задачі і кожен з яких робить свою частину загальної роботи. Члени РГ регулярно збираються для уточнення та коригування напрямків роботи, окреслення нагальних задач. Але кожен працює самостійно. Кожен член РГ будь-коли в курсі того, що роблять інші. При цьому він виконує лише свою частину загальної роботи. В таких умовах в групі всі працюють максимально раціонально і виключена присутність зайвих «гравців».
Діяльність РГ подібна до роботи окремого сектору ДОП.

ПРИКЛАД
В другій половині 2005 року в Києві існувала РГ по боротьбі із знищенням «Конча-Заспи». Група складалась з шести представників різних громадських організацій. Протягом 4-х місців, група добилась припинення роботи та опломбування всіх земснарядів (поки інших подібних прецедентів не повторювалось), що ведуть гідронамив у Конча-Заспі, а протягом ще 2-х місяців – і зняття з посади начальника Державного управління екології і природних ресурсів, з дозволу якого провадились всі порушення. Пізніше, втративши можливість щоденних зборів, група припинила існування. Порушення поновилися.
   
    Комунікація між членами РГ повинна бути налагоджена максимально щільно і оперативно. Як правило, члени РГ спілкуються за допомогою неспецифічних засобів (телефон, електронна пошта, регулярні збори) та більш ефективних – високоспецифічних (внутрішня розсилка, тематичні форуми, GoogleGroups, ICQ).

Переваги роботи РГ:
–    Всі члени групи здатні на рівних спілкуватись з пресою, чиновниками, виступати на різноманітних заходах, будучи поінформованими в справах всієї групи;
–    Оперативність реагування на зміну обстановки в проблемі, якою займається РГ;
Недоліки роботи РГ:
–    Робота в РГ вимагає вкладення значних зусиль в комунікацію і віддачі великої кількості часу. Чим злагодженіше працює РГ, тим швидше стає темп її роботи. В таких умовах багато груп не витримують темпу і руйнуються.
–    Втрата одного або кількох членів групи може стати причиною руйнування всієї структури, оскільки кожен відповідає лише за свою частину роботи.