Саме завдяки минулим ініціативам з посадки дерев та огородження дуба Крістера частина людей дізналась, де, наприклад, зростає найстаріший дуб Києва. До речі, після акції з огородженням дуба місцевий ЖЕК таки спромігся встановити металевий паркан, взрихлити земельку і посадити травичку довкола дерева. Висновок: хочеш, щоб зробили щось на твоєму подвір’ї – покажи приклад.
Хроніку попередніх заходів можна почитати на нашому сайті.
Останнього разу ініціативна група організувала прибирання гірки Крістера – любимого місця місцевих жителів розважитись на природі (з відповідними наслідками).
Гірку прибирало людей десять, однак, сміття чомусь менше не ставало. Довкола гірки у невеличких западинках рясніли стихійні звалища. На самій гірці не можливо було пройти через численні залишки жувальної і питної діяльності рекреантів. Можна було провести маркетингове дослідження – що люди їдять та випивають на природі. В результаті, учасники акції, вибиваючись з сил таки прибрали гірку – мішків вийшло на кожного мінімум по два.
Важливо зазначити, що мішки зі сміттям довелось нести аж до дороги, де розміщується єдиний нормальний смітник на весь парк! Постає питання, хто винен? Ті, хто викидають сміття між дерев, чи ті, хто не організовує місць для його цивілізованого збору.
Окрім прибирання, організатори акції поставили пам’ятний камінь з надписом «гірка Крістера», для того, щоб люди, які потраплять туди знали, де вони знаходяться. Довкола каменя також було розбито клумбу та посаджено дерева.
Ліричний відступ. Прибираючи гірку Крістера, ми мимохідь стали свідками цікавої картини. Метрів за двадцять вниз від нас розклались якісь рекреанти. Аж ось прямо через весь парк навіть не по доріжці безцеремонно прокатив бусик і спинився поряд з ними. Відкрились двері, почали виносити продукти, розпалювати багаття і смажити шашлички. Це все робилось прямо під деревом під гучний музичний супровід сумнівної якості…
Після цього страшно подумати, що робитиметься у парку на Великдень. Єдина надія, що після себе відпочивальники приберуть. Однак, поки ми не відчуватимемо себе господарями на своїй землі – доти природа страждатиме від нашої бухальної варварщини.
Земля твій дім, а ти господар в нім!