Мальовничі куточки Донбасу
Планується, що туристичний маршрут простягнеться селами Добропілля, району, де збережена степова природа в первісному вигляді: чиста річка, свіже повітря, різноманіття флори та фауни.
Утім на тлі чудової природи самі села у занепаді. Господар садиби, де вже 30 років гніздяться лелеки, пенсіонер Володимир Онипко, про комерційну основу сільського туризму гадки не має і жодних туристів в своєму селі взагалі не бачив.
Село ж тримається лише на стариках, розповів Deutsche Welle єдиний на селі місцевий підприємець Андрій Батицький. «Рік тому місцева пекарня випікала 120 буханок хліба в день для місцевого магазинчика, а зараз 60. Люди вмирають, народжуваності немає», - нарікає він.
Брак інформації та досвіду
Більш оптимістично дивляться на проблему в українській Спілці сільського зеленого зеленого туризму. На Донеччині сільський туризм , як і в інших промислових регіонах, поки не розвинутий, зауважив в інтерв’ю Deutsche Welle керівник спілки Володимир Васильєв.
Він зазначив, що селянам Донеччини бракує інформації та й досвіду мешканців сіл Західної України, які вже багато років на прикладі вропейських сусідів успішно розвивають зелений туризм. Утім селянам не варто чекати, коли приїдуть підприємці з грошима з Донецька та на місці нічийних домівок збудують готелі з євроремонтами, каже Васильєв.Для розвитку екотуризму на селі треба подбати лише про туалети, а все інше має зберігати автентичність.
Звичайно, не варто надмірно сподіватися на масове паломництво з-закордону. Як свідчить міжнародна практика, на 80 відсотків сільський туризм розрахований на внутрішнього споживача і тільки на 20 відсотків на закордоних. Потенціал же Східної України - стати привабливим екотуристичним краєм для мешканців сусідньої Росії, вважає експерт.
Каріна Оганесян, dw-world.de