В Державній службі заповідної справи пояснили, що Деснянський заповідник та заповідник «Росточчя» обрали саме тому, що ці біорезерватори є транскордонними, а співпраця з Росією та Польщею, до кордонів яких прилягають ці заповідники, нині вельми актуальна і пріоритетна для держави. «Ми розширили межі цих заповідників майже вдвічі. Заповідник «Росточчя» тепер має не 30 тисяч гектарів, а 70, і Деснянського заповідника межі розширилися. Ми конструктивно співпрацюємо з експертами ЮНЕСКО», - зауважив начальник відділу перспективного розвитку і наукового забезпечення Державної служби заповідної справи Григорій Порчук. Він розповів, що до Всесвітньої мережі ЮНЕСКО вже входять чотири основні українські біорезерватори: «Асканія-Нова», Карпатський, Чорноморський та Дунайський біосферні заповідники.
В Україні є більш достойні кандидати - незалежний еколог
Тим часом, Національний екологічний центр критикує, що саме ці два заповідники мають отримати охоронний статус ЮНЕСКО, адже в Україні є більш достойні «кандидати». Еколог центру Олексій Василюк в інтерв’ю «Німецькій хвилі» сказав, що Мінохоронприроди не радилося з громадськими організаціями щодо українських претендентів до Всесвітньої мережі нових біосферних заповідників. «Сказати, що це два найцінніших чи найвідоміших, чи найтривожніших заповідники в Україні, не можна. Якби чиновники порадилися з нами, Національним екологічним центром, ми б запропонували геть інші об’єкти однозначно. Це був би нещодавно створений національний парк «Бузький гард» чи парк «Подесіння» чи комплекс заповідників в Кримських горах», констатував Василюк.
Експерт наголосив, що потрапляння в список ЮНЕСКО підвищується статус заповідника і інтерес туристів, відкриває можливість отримувати фінансову допомогу від інших держав, та й самі українські чиновники вже не посміють зменшити межі біосферного заповідника чи забудувати його.
Автор: Лілія Гришко
www.dw-world.de