Президент Віктор Ющенко ініціює ухвалення законів, які ліквідують систему контролю якості харчів
Усе! Пора поголовно переходити на натуральне господарство. Бо це єдиний шанс їсти свіжі та "без хімії" харчі. Держава, яка й без того не надто стежила за тим, якої якості продукти продають її громадянам, збирається остаточно залишити їх сам на сам із недобросовісними виробниками та торговцями. Не спитавши, чи згодні ми стати піддослідними кроликами у черговому чи то медико-соціальному, чи то економічно-маніакальному "експерименті".
ДУРНЕ ДІЛО НЕ ХИТРЕ
Зараз у Верховній Раді лежать два ініційовані Президентом законопроекти. Один стосується ринкового нагляду, другий передбачає зміни до вже існуючого закону України щодо державної сертифікації. Якщо Верховна Рада погодиться з пропозиціями Президента, то ми незабаром не будемо мати жодної впевненості у якості з’їдених нами харчів. За винятком, звичайно, тих, що виростимо на власному городі. Виконавчий директор Всеукраїнської громадської організації "Союз споживачів України" Віктор Трофименко хапається за голову: нові, "президентські", закони остаточно скасують державний контроль якості більшості продуктів українського виробництва й практично всіх імпортних.
Ще кілька років тому виробник або імпортер повинен був отримати сертифікат якості на кожен випущений ним або завезений із-за кордону на наш ринок харчовий продукт. Якщо товар не відповідав державним стандартам, то зась вам, а не сертифікат, а з товаром робіть що хочете – хоч самі з’їжте. "Добрі люди" вирішили, що сертифікація – заважке випробування для бізнесменів. І домоглися скорочення списку продуктів, які підлягають обов’язковій сертифікації. У ньому залишилося тільки 26 (із багатьох сотень, із тисяч!) позицій харчових продуктів – це здебільшого алкогольні вироби, продукти дитячого харчування, консервована продукція.
Але Президента (чи хто там готував і подавав главі держави ці новації на підпис) і це не влаштовує. У чому ж річ?
Повна кастрація і без того обрізаної системи держконтролю мотивується начебто необхідністю виконувати вимоги вступу до Світової організації торгівлі – СОТ. Щоб усе було "як у людей" – як у Гансів, Жаків, Френків чи навіть Хуанів або Педрів.
Не знаю, як у Педрів, а в цивілізованій Європі, справді обов’язкової сертифікації немає. Там не вимагають перед випуском товару на ринок перевіряти його якість. Виробник і без того зобов’язується дотримуватися відповідних норм та стандартів. Але це не означає, що "забугорний" кондитер, пекар чи м’ясник залишаються без контролю зовсім. За довгу свою історію європейці спромоглися створити інші механізми впливу на виробника. Перевірки хоч і рідко, але проводяться. І якщо перевірений товар – некондиційний, то тремти, порушнику! Зокрема передбачено високі (сотні тисяч євро) штрафи за подачу на прилавок несвіжих чи таких, що містять понаднормові дози барвників, пестицидів, консервантів тощо продуктів. А головне, такого продавця чи виробника обов’язково позбавлять дорогущої ліцензії та ще й конфіскують обладнання. У нас же усе зводиться до штрафів у… кілька десятків гривень – хоч ти тонну якоїсь гидоти під виглядом кав’яру (ікри) фасуй у красиві зовні банки мало не в центрі Києва, хоч протухлу рибу у престижному столичному супермаркеті тримай у підсобці. Ці ікра і риба – не фантазія автора, а факти, не так давно телевізією показані на всю Україну. От тільки назви фірми та супермаркету колеги з телебачення не вказали. Може, й правильно: це ж не виняток, це – система. І якщо у Києві таке робиться, то що вже казати про маленькі міста та містечка, де контролюючі органи мають півтора інспектора та дві третини потрібних лабораторних приладів?
Утім, будьмо об’єктивними: Президент у своїх законопроектах пропонує замінити обов’язкову державну сертифікацію іншими механізмами. Тільки не каже, якими саме. І коли вони мають бути створені – теж нічичирк. Метода, звична для української влади: поламати те, що є – якнайскоріш!!! Отак ліквідували колгоспи, не створивши нічого навзамін, тепер дійшли до ліквідації сертифікації. Щоб як у Європі. Але Європа – інша. Дурне діло не хитре…
ГАМІВНА СОРОЧКА НА КОНТРОЛЬ
Начальник науково-дослідного центру випробування продукції Держспоживстандарту Володимир Семенович ще торік у грудні на прес-конференції в УНІАНі висловив побоювання щодо долі системи держконтролю якості. Як у воду дивився!
На державний контроль одягають гамівну сорочку в той час, коли неякісна продукція просто заполонила прилавки наших магазинів та ринків. І не про відміну решток контролю зараз треба думати, а навпаки, про його посилення. Зокрема, про створення системи виявлення у продуктах харчування пестицидів. Особливо важливо контролювати щодо них імпортні товари (у більшості наших виробників на "хімію" просто немає коштів). Адже не є таємницею, що нам постачають аграрну продукцію за принципом "На тобі, небоже, що нам негоже". Якщо на Заході товар бракується, то його миттю перекидають через український кордон – українців, мовляв, майже 47 мільйонів, з’їдять усе. Гусінь, щоправда, від такого дохне, але ж не викидати добро через таку дрібницю.
Зупинити таких ділків непросто. Хоча згідно з вимогами прийнятого ще 2005 року "Закону про безпечність та якість харчових продуктів" повинен бути перелік пестицидів, які необхідно контролювати, але його так і не створили. Спертися можна лише на "Медико-биологические требования качества безопасности пищевых продуктов", підготовлені ще 1989-го року. Там є перелік пестицидів, але тих, що використовували ще в радянський час радянські ж виробники. Але спектр пестицидів увесь час розширюється, з’являються не лише нові види, а й цілі нові групи – з новою дією, з новими якостями. Вони провокують нові ризики, нові хвороби, нові проблеми. За кордоном це все відстежується, і в Європі існують контрольні списки, які включають до тисячі видів пестицидів. Ми ж безнадійно відстаємо.
ВАМ ВИНОГРАД ІЗ ДУРСБАНОМ ЧИ З МЕТАТІОНОМ?
За даними Держспоживстандарту, торік в ході сертифікаційних випробувань доводилося масово бракувати імпортну харчову продукцію, зокрема, й за вмістом пестицидів. У цьому переліку насамперед – виноград виробництва Туреччини, Італії, Греції. Вміст у ньому фосфорорганічних пестицидів (дурсбан, метатіон) перевищено у порівнянні із встановленими "медико-біологічними вимогами" нормами в півтора-два, а то і в три рази. В Україну ця продукція прийшла з гігієнічним висновком нашого Мінохорони здоров’я, який свідчив, що вона відповідає встановленим в Україні вимогам. Такі висновки надаються без лабораторних перевірок, просто на підставі наданих постачальником документів. Добре, що закон про сертифікацію ще не відмінили на той момент і лабораторії Держспоживстандарту змогли зупинити явну отруту. Але що буде завтра, коли пропоновані Президентом на догоду СОТ і іноземному капіталу закони буде ухвалено?
Ситуація й без президентського "подарунку" виглядає доволі сумно. Гігієнічні висновки, які на сьогодні видає Міністерство охорони здоров'я, здебільшого відстежують хлорорганічні пестициди – ДДТ і ГХЦГ (гексахлорциклогексан). Але на сьогодні хлорорганічні пестициди складають незначний відсоток у тому різноманітті пестицидів, які використовуються в світі, зокрема й в Україні. Для прикладу: крім хлорорганічних, є фосфорорганічні пестициди, синтетичні піретроїди, сімтриазини, похідні сечовини, тіосечовини, карбонати. Нові види пестицидів потребують і сучасного обладнання, сучасних методик контролю, якого іноді немає навіть у центральних лабораторіях українських органів контролю. Якщо для виявлення хлорорганічних пестицидів достатньо, скажімо, газового хроматографа з електронозахоплюючим детектором, то для контролю і фосфорорганічних, і піретроїдів, і сімтриазинів необхідні газові хроматографи з полум'яно-фотоелектричним детектором, термоіонним детектором. Більшість санепідемстанцій не оснащено сучасними засобами вимірювальної техніки, що б могли достовірно поміряти вміст пестицидів, які необхідно нормувати. Аналогічна ситуація із ветеринарними службами.
УДАР ПО УКРАЇНСЬКОМУ АГРАРІЮ
Подання Президентом згаданих вище законопроектів не лише прирівнює українців до шкідників сільського господарства, якихось там колорадських жуків, гусені, яких залюбки труять усі кому не ліньки. Нові закони дозволять ділкам за копійки купувати некондиційну сільгосппродукцію за кордоном і за демпінговими ж цінами збувати її в Україні. При цьому український виробник не зможе продати свою доброякісну продукцію, зазнаючи збитків. Уже й без того такі процеси йдуть повним ходом. Усе той же Семенович повідомив, що торік масово виявляли неякісну м’ясну продукцію, на яку імпортери мали гігієнічні висновки наших ветеринарних служб. Зараз така продукція спокійно потрапляє на наш ринок, і ми з вами її вживаємо.
Пестициди, яким ми приділили стільки уваги у цій статті, – лише десята частина того, що треба перевірити у продуктах. І навіть якщо здійснюватиметься контроль за ними (хоча, як ми бачимо, його не буде), залишається іще безліч запитань. Наприклад, хто перевірятиме вміст важких металів – миш'яку, свинцю, кадмію, цинку? У всьому світі вони нормуються дуже жорстко! А хто перевірить відповідність мікробіологічних показників? Пліснява, бактерії групи кишкової палички тощо – типові "гості" імпортної сировини.
А ще треба було б відстежувати вміст нітратів тощо. Два роки тому вони були під контролем і "занітрачені" харчі гальмувалися на кордоні цілими партіями. Торік і позаторік лабораторії Держспоживстандарту не раз виявляли надмірну кількість нітратів у великих партіях кропу, салату, базиліку, кабачків, огірків, капусти, моркви, які приїхали до нас із Грузії, Таїланду, Італії, Польщі, Туреччини, Латвії. Але заборонити їх до ввезення не змогли – закон такий. Поганий закон. А буде – ще гірший?!
Олег Листопад
«Селянська правда» №7, 15 квітня 2008