Організували цю природо- й культурнозахисну спортивну акцію такі громадські об'єднання, як Ресурсний центр АНГО, Національна скаутська організація "Пласт", НМЦ "Екологічні ініціативи", молодіжне об'єднання "Здравіє", Федерація спортивного туризму тощо.
За словами учасників велопробігу "Громадськість за присвоєння Холодному яру статусу Національно-природного парку", вони намагаються реалізувати ідею надання цього природоохоронного статусу урочищу "Холодний Яр" ще з 2009 року. Загалом же різні громадські організації піднімають це питання уже років десять.
Захисники природних та культурних багатств Холодного Яру під час велопробігу збирали підписи місцевих мешканців та представників усіх регіонів України на підтримку ініціативи створення в Холодному Яру Національного природного парку. Лише за день вони зібрали близько 500 підписів.
Крім того, молодь долучилася до масових урочистостей у Холодному Яру, які цього року зібрали, за різними даними, від п'яти до семи тисяч осіб.
Лідер АНГО Анатолій Рекун повідомив, що з Черкас до села Думанці велотуристів "як мажорів" супроводжувало кілька автомобілів ДАІ.
"Спереду транспорт зупинявся, ззаду зупинявся, поки не проїде наша колона", розповів Анатолій Рекун.
Далі активісти відпочивали в агросадибі "Добра хата". А вже в Лубенцях, коли "прочани" вже підтомилися, почалися різні пригоди.
"Почали велосипеди ламатися ще на підйомі до Лубенців, тому що там дорога жахлива - розмита, з камінням. Почали випадати болти. Потім пробилося колесо. Добре, що в киян була велосипедна аптечка і це вдалося зліпити. Потім, коли вже під'їхали до Лубенців, то група поїхала вперед, а в мене виявилося, що вперед велосипед не їде. Добре, що ще один учасник велотуру залишився. З'ясувалося, що деякі запчастини відпали. Ми думали, що їх загубили, але все ж таки знайшли. Нам вдалося поремонтувати велосипед, і догнали групу вже у Мельниках", розповіла Лариса Тимошина.
Активістка громадського руху "Здравіє" Марина Митрофаненко розповіла, що поїздкою загалом учасники задоволені, хоча була певна втома, зокрема і через спеку. Проте, за її словами, після відпочинку й цілющих джерел вони за п'ять годин доїхали від хутору Буда до Черкас.
З іншого боку, учасниця велопробігу, активістка "Екологічних ініціатив" та одночасно екскурсовод в урочищі Ольга Галушко розповіла, що кожного року кількість туристів до Холодного Яру збільшується на кілька тисяч. Однак без створення Національного природного парку і централізованої туристичної програми поступово це перетворюється на блокування транспортом доріг, купи сміття й неможливість цивілізовано прийняти таку кількість туристів.
Зрештою, ці активісти, які й здійснили велотур до Холодного Яру, очевидно, найближче підійшли до надання цьому урочищу статусу Національного природного парку. Зокрема, організаційний комітет, як розповів керівник АНГО Анатолій Рекун, подав клопотання про надання Холодноярському урочищу статусу Національного природного парку в міністерство екології та природних ресурсів України. Більше того - вони вже отримали погодження міністерства.
Тепер, за словами представника "Екологічних ініціатив" Ольги Галушко, потрібно, здавалось би, небагато - отримати погодження землевласників і землекористувачів урочища. Йдеться про дозволи від сільських рад, лісництв і приватних підприємців, які взяли ліси в оренду на 49 років.
Проте, як розповіла Ольга Галушко, тут якраз і виникла проблема, тому що людьми, які живуть в селах і на хуторах урочища, дехто маніпулює, поширюючи неправдиву інформацію. Зокрема, і про те, що після створення парку людей виселять з Холодного Яру, скажімо, в Донбас і так далі.
Через це деякі сільські ради поки не підтримали ідею створення в цій місцевості Національного природного парку, не кажучи вже про підприємців.
Тому сьогодні активісти наголошують на потребі просвітницької роботи в урочищі серед місцевих жителів, щоб переконати, що створення парку піде тільки на користь Холодному Яру та його жителям. У тому числі й в упорядкуванні сміттєзвалищ та організації вивезення сміття, розвитку інфраструктури регіону, облаштуванні туристичних маршрутів, доріг, під'їздів до багатьох поки занедбаних цілющих джерел тощо.
Ініціатори захисту унікальних ресурсів Холодного Яру із 16 тисяч гектарів урочища пропонують створити парк лише на 8 тисячах гектарів, прагнучи повністю усунути будь-які незручності для місцевих мешканців.
Активісти наразі продовжують збирати підписи українців за створення Національного природного парку в урочищі "Холодний Яр". Крім того, вони збираються шукати підтримку інших громадських організацій України та Європи, а також звернутися з відповідним проханням до Президента Віктора Януковича.
Ольга Галушко, представниця НМЦ "Екологічні ініціативи" й екскурсовод філіалу "Холодний Яр" Національного історико-культурного заповідника "Чигирин", врешті, розповіла про нинішні проблеми урочища, спричинені відсутністю статусу Національного природного парку:
- Є проблема, коли люди з сіл скидають в яри сміття. З іншого боку, в жодному селі немає облаштованого сміттєзвалища. Хто це має робити? Бабуся, якій 60 чи 90 років? Вона цього робити не буде, а все сміття не спалить.
Попробуйте проїхати до селища Буда по дорозі. Велосипедами ще можна оминути ями, а машинами - це нереально. Всі, хто приїжджає, дуже незадоволені.
Щороку на одну-дві тисячі збільшується кількість туристів. А якщо брати такі свята, як вшанування пам'яті Василя Чучупаки, Залізнякові читання чи інші, то Холодний Яр просто не готовий прийняти таку кількість туристів.
Якщо минулого року на вшанування пам'яті Василя Чучупаки було сім тисяч осіб, то цього року - на дві тисячі більше. Багато машин. Немає де нормально припаркуватись. Фактично село Мельники стають заблокованою зоною на цей період. Ні в'їхати, ні виїхати. Міліція не впускає і не випускає.
Друге питання - інфраструктура. Туристам хочеться десь водички попити, поїсти. Мало дуже магазинів і так далі. Сміття викинути туристам теж немає де. Немає сміттєзвалищ, смітників. У Медведівці стоїть декілька баків, але їх дуже рідко чистять. На вулицях знову з'являються стихійні сміттєзвалища.
Так само - сміття в лісах. Прибирають там тільки громадські організації.
"Холодний Яр" - це понад 16 тисяч гектарів. Але вся ця територія поділена між багатьма землекористувачами і землевласниками. Це сільські ради, лісові господарства, приватні підприємці, які взяли землю в оренду, і так далі. Немає єдиного господаря, який міг би це все організувати й скоординувати діяльність. Потрібно, щоб була єдина структура, яка б цим усім опікувалася, в тому числі й охороною надзвичайно рідкісних червонокнижних видів рослин і тварин. Цією структурою може стати Національний природний парк.
В урочищі - дуже багато рідкісних видів, як от підсніжник складчастий, який росте в світі виключно в горах... дуже багато видів, які дійшли ще з дольодовикового періоду.
Є невеличкі території, де вони охороняються - заказники місцевого значення. Але там охороняється тільки один вид, а з рештою можна робити що завгодно.
Але на одній території цей вид охороняється, а на інших - уже ні. Тому зробили вирубку - і вже частини популяції немає. І якщо вона через п'ять років відновиться - то це добре. І це постійно робиться.
З іншого боку - ті самі туристичні маршрути. Дуже мало промарковано. Громадськість не може все взяти на себе. Щоб промаркувати один туристичний маршрут - треба написати багато листів в сільські ради, щоб вони всі дали дозволи. Потім ми промаркували, а вони через місяць зробили вирубку і всі, нами промарковані дерева, зрубали. Повністю.
Ми знову промаркували, попередили їх - уже знову починають вирубувати.
Але мало промаркувати стежку. Якщо вона більше чотирьох кілометрів - її потрібно облаштувати, зробити стенди, місця для відпочинку... Цим усім має знову таки займатися одна якась організація, один господар.
Науковцями було проаналізовано, і вони дійшли висновку, що найкраще для збереження цієї території (тим паче невідомо, яка нас чекає земельна реформа) створити Національний природний парк. Це унікальна територія, яку нерідко називають "українською Швейцарією". Багата історія, багата природа, багато пам'яток. Це все потрібно зберегти і найкраще для цього підходить така структура як Національний природний парк.
Але проблема ще в тому, що багато хто не розуміє, що це таке. Вони бояться, що тоді там як в заповіднику взагалі нічого не можна буде робити. Це не так. Національний природний парк поділяється на різні зони. В одних - особлива охорона, в інших, буферних, зонах можна жити і все робити, як це було і раніше.
Є люди, яким невигідно, щоб там був Національний природний парк і вони поширюють інформацію, що парк - це дуже погано, що людей виселять в Донбас і так далі.
Ми опитували людей і вони серйозно розказували, що після того, як створять парк огородять землю величезним парканом і нікого не пускатимуть. Інші думають, що їх виселять в Донбас.
Лариса Тимошина, провідний спеціаліст служби у справах дітей Черкаської міської ради, у свою чергу, також згадала про багатства Холодного Яру, як і експедиції туди:
- Це урочище має найбільшу історичну цінність в Україні, тому що там знайдена не тільки скіфська і черняхівська культури, але й трипільська. І те, що потім відбувалося на цій землі - Гайдамаччина, Коліївщина, Холодноярська республіка, тут було 18 монастирів у XVII столітті... - це все свідчить про те, що ця територія загадкова і не до кінця вивчена. До 1972 року взагалі ця зона була під контролем КГБ...
90 % території - це зелені насадження, з них 80 % - це дубові насадження. Це унікальний природний потенціал. Там дуже багато різновидів птахів і рослин.
Крім того, там дуже багато цілющих джерел, зокрема і родонових. Є багато різновидів глини - голуба, зелена, біла...
Тому ми, поки живемо на цьому світі, вирішили докласти всі зусилля, щоб зберегти цей край.
Три роки тому ми організували туди першу нашу експедицію завдяки ресурсному центру АНГО. 7 учасників експедиції пройшли від Чубівки (воріт Холодного Яру) через Лубенці, Мельники до Матвіївки. Пройшовши цю територію за шість днів, ми віднайшли 34 джерела такого типу, як "Живун", з яких, якщо їх облагородити, то можна також брати цілющу воду.
Крім того, ми збирали підписи в населення, яке там живе, за створення Національного природного парку. Люди нас просили, щоб ми зробили хоч щось, бо жити все важче і важче. Хутірська система поселення в Холодному Яру - специфічна. Ці хутори менші, ніж села, а добратися туди важко через погані дороги. Таким чином села вимирають. Ідеш по селу, яблука великі, красиві, без хімії, а їх ніхто не збирає, стоять пусті хати...
Дуже прикро, що по дорозі зустрічаються великі звалища, коли люди виносять сміття ближче до сусіднього села чи в ліс. І ці звалища прикро вражають.
Олександр Солонець, narodua.com