Нещодавно зчинився скандал, пов’язаний з екологічною катастрофою у місті Василькові, про що докладно написано в статті Степана Жабки «Під Києвом вже 2 роки замовчують екологічну катастрофу!».
Активіст Національного екологічного центру України Олексій Василюк виявив масштабний викид небезпечних хімікатів у Васильківському районі на Київщині ще у 2006 році. Та місцева влада досі ховає кінці у воду, а контролюючі органи відмовляються коментувати ситуацію.
Скандал пролунав у публічних виступах екологів з оприлюдненням інформації у ЗМІ, в тому числі після виїзду журналістів Першого Національного телеканалу на місце події та демонстрації сюжету на телеканалі Сіті.
Втім, обравши ганебний шлях сумновідомої київської газети «Вечірній Київ», місцева газета «Вечірній Васильків» публікує ряд статей з приводу ситуації навколо сміттєзвалища міста Василькова, проте замість подяки земляку, який не перший рік опікується станом довкілля свого краю, горе-журналісти звинувачують його у ініціативі створення „заповідного звалища”.
У матеріалі «Вечірнього Василькова» (далі у цій статті – «ВВ») «Часові галюцинації» проведене так зване «міні-розслідування», в якому стверджується, що матеріали, оприлюднені ЗМІ, в тому числі і репортаж з місця подій на Першому Національному як мінімум дворічної давнини.
Далі наводиться текст оригіналу, без виправлень:
«Нещодавно в засобах масової інформації пройшов слух, що на нашому міському звалищі зберігаються токсичні відходи. З’явилися відповідні публікації.
Нам стало цікаво, а що ж то там відбувається? На шпальтах нашого видання вже були публікації про міське сміттєзвалище, проте вони носили позитивний характер. Чи вводили нас в оману керівники фірми-орендаря? Ні, після відвідин сміттєзвалища ми дійшли висновку, що фото- та відеоматеріали, розміщені під недавніми матеріалами на Першому Національному та Сіті, якщо і з того самого місця, то не того самого часу. Фото як мінімум дворічної давнини.»
Вкрай дивним здається те, що журналісти «ВВ» не знали, що коїться біля звалища, адже по київським міркам, воно знаходиться практично під носом у редакції. Дивно те, що журналысти, як і контролюючі органи не побажали зазирнути за межі звалища, а саме на точно вказану прилеглу територію, де і були виявленні невідомі хімікати. Судячи з написаного, вони вперто не хотіли дивитись на Ковалівський яр - саме на ту територію, яка прилегла до звалища. Туди, де досі лежить невідома речовина у мішках від хімікатів. Ім простіше було звинутити столични телеканали в оприлюдненні застарілої інформації.
Уявіть собі всю підступність знімальної групи «Першого Національного», яка у часи помаранчевої революції прямує знімати репортаж на звалище м. Василькова, щоб показати ці матеріали ааааж за 2 роки після зйомок?
Наступна цитата зі статті журналістів-"патріотів":
„Кореспонденти нашого видання на власні очі бачили, як "уславлені" мішки та кульки прибиралися з території звалища. Правда, на них не було жодних маркувань. Тобто стверджувати, що вони взагалі там були, не є можливим.
Як стало зрозуміло в ході нашого міні-розслідування, увесь сир-бор розгорівся через прагнення однієї організації створити на місці звалища заповідник. Не знаю, як Ви, шановні читачі, а я в такий заповідник своїх дітей не повів би. Цього разу активізація відбулася через звернення, текст якого ми наводимо повністю. ”
Далі у статті бачимо браваду ТОВ "Аякс", якому міська влада доручила догляд за звалищем. Однак серед здобутків згаданого ТОВ першим пунктом зазначено те, що - "проведено капітальний ремонт приміщення обслуговуючого персоналу" .
Звичайно, побутові умови робочого персоналу – це важливий чинник для ефективної роботи, але на реальне підвищення безпеки зберігання відходів на звалищі це ніяк не впливає. Врешті директору ТОВ "Аякс" довелось визнати, що завдання, покладене на його установу фактично не виконано: - "Є деякі проблеми з тим самим фільтратом, пожежами, а втім, вони вирішуються".
І як саме вирішуються, нам відомо...
Висновки статті зроблені у стилі радянської агітації:
Директор ТОВ "Аякс" П.С. Тернюк - „Чого ще забажають молодики - невідомо, але робота зроблена колосальна"
Автор статті «Часові галюцинації», Тарас Шевченко - „Що ж, здається, ситуація прояснилася! Сміттєзвалище функціонує в нормальному режимі. А от юний натураліст, який так рветься створити заповідник, на нашу думку, заслуговує на більшу увагу” (Чи не з боку внутрішніх органів? -прим., д. Галушка ).
Про ініціативу створення заказника (однак не на місці звалища, як пише «ВВ», а на прилеглій до нього території) журналіст пише у негативному контексті, незважаючи на те, що обґрунтування створення заказника зроблено колективом вчених, які безумовно компетентніші у заповідній справі, ніж журналіст провінційної газети. Можемо припустити, що журналісту Тарасу Шевченко з «ВВ» просто не лишалось ніяких інших приводів для навмисного створення негативного іміджу Олексія Василюка.
Оскільки у публікації на шпальтах „ВВ” позиція природоохоронців відображена у доволі спотвореному вигляді, ми запросили на розмову Наталю Шевченко, заступника голови ДОП „Зелене майбутнє”.
Чи є фото- та відеоматеріали Ковалівського яру, показані на Першому Національному та телеканалі Сіті, достовірними та чи відповідають вони даті оприлюднення?
- Так. Частина фотографічних матеріалів з оприлюднених у ЗМІ, були зроблені під час виїзду членів ДОП „Зелене майбутнє” в урочище Ковалівський яр 15 вересня 2007 року. Більш того, я сама була там присутня, і на власні очі бачила, що мішки з невідомою речовиною досі лежать на місці. Саме тоді нам вдалось чітко сфотографувати написи на мішках.
А чим Ви можете пояснити те, що журналісти „ВВ” не помітили згадані мішки?
- Справа в тому, що мішки знаходяться за межами Васильківського сміттєзвалища, на прилеглій території. Для того, щоб потрапити до них з боку адміністрації звалища, а не з боку яру, треба подолати практично всю його територію. Ймовірно, журналісти у супроводі представників ТОВ „Аякс” обмежилися формальними оглядом адміністративної частини звалища.
Однак, дивлячись на оприлюднені фотоматеріали, важко не помітити автентичні схили урочища (див. фото знизу сторінки).
- Дійсно, такі схили не можливо переплутати з іншими місцями, тим більше місцевому жителю. Для того, щоб „не впізнати” місця на фото треба мати вагомі причини.
Як Ви прокоментуєте слова журналіста „ВВ” Тараса Шевченко - „ Не знаю, як Ви, шановні читачі, а я в такий заповідник своїх дітей не повів би „
- Пан Шевченко, мабуть, не знає, що заповідники створюються для того, щоб значною мірою відмежувати природу від людини, і для того, щоб його онуки змогли, мабуть, таки відвідати цю територію. Наукове обґрунтування створення заказника розроблялось фахівцями, і до уваги бралась природна цінність території, а не її рекреаційна привабливість. Більше того, загроза від перебування поряд зі звалищем актуальна в першу чергу для людей.
Однак чи може об’єкт природно-заповідного фонду (ПЗФ) повноцінно функціонувати поряд зі звалищем?
- Якщо на території Ковалівського яру ростуть цінні червонокнижні рослини, то ця територія згідно із законодавством України повинна стати об’єктом ПЗФ. Але з фільтратом, який стікає у струмок, працювати треба. До того ж там є вищі водяні рослини, які акумулюють шкідливі речовини, і це теж треба використовувати для очищення. У нас в Україні вже розроблені методики очищення стічних вод з використанням згаданих властивостей вищих рослин.
P.s. У випуску «Вечірнього Василькова» від 26 жовтня 2007 року надруковано продовження – стаття «Васильківське сміттєзвалище. Проблеми та шляхи їх вирішення».
Голова молодіжного відділу Національного екоцентру України Олексій Василюк підготував свою відповідь, яку незабаром передасть до редакції «ВВ».
Далі буде.
Петро Галушка