Одна з вимог ЄС до України — збільшити площу природно-заповідного фонду країни до 10—12% її території. Наразі ж ця частка становить лише 5%.
Лише рік проіснував на Луганщині національний парк «Сіверсько-Донецький». Кажемо «проіснував» тому, що Вищий адміністративний суд України днями видав постанову про його скасування, тобто закриття. І підтримала таке рішення Адміністрація Президента України. Таким чином, вперше в історії України за активної участі апарату глави держави скасовано національний природний парк. І це при тому, що охорона заповідників та природних парків вважається державним пріоритетом. При тому, що одна з вимог ЄС до України — збільшити площу природно-заповідного фонду країни до 10—12% її території. Наразі ж вона становить лише 5%.
Сіверсько-Донецький парк з’явився у грудні минулого року на основі указу Віктора Ющенка. Виходить, один президент створив, інший — скасував. Однак, попри різні політичні погляди та цінності, курс держави на охорону природи не має змінюватися за будь-якої влади. Тим більше, що кількість заповідників та парків в Україні не відповідає європейським нормам, і, щоб до них дорівнятися, треба збільшити число як мінімум удвічі. У принципі, цим і займався попередній глава держави. За час його правління в Україні з’явилося 32 нові національні парки і один природний заповідник. Однак нині поширюється зовсім інша тенденція. «День» уже неодноразово писав, що посягання на заповідні землі є майже в кожній області країни. Щоб їх уберегти, 50 екологічних організацій утворили рух «Національним паркам — бути!». І якщо раніше мова йшла про скасування статусу парку або виявлення на його території незаконних об’єктів, коли громадськість не могла цьому протистояти, — то тепер ідеться про закриття діючих парків узагалі. Без права на оскарження таких рішень.
— Зазвичай органи місцевої влади дуже часто виступають проти створення парків чи заповідників, але не всі з них мають терпіння і можливості звернутися до суду і оскаржувати такі рішення, — коментує юрисконсульт Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» Ольга Мелень. — У випадку із Сіверсько-Донецьким парком прецедентом стало те, що місцеві органи взагалі вимагали скасування рішення про створення такого парку.
Досить дивною є позиція Адміністрації Президента, яка підтримала таку ініціативу. На жаль, наше законодавство про створення об’єктів природно-заповідного фонду досить заплутане, і часто проблеми виникають з тим, хто саме має погоджувати рішення про створення такого об’єкту. Тому, коли Кремінська районна рада Луганської області вимагала скасування указу Ющенка, обгрунтовувала це тим, що створення національного парку не погоджувалось із Кремінською районною та міською радами, хоча це і не передбачено законодавством. Бо національний парк створений винятково на землях держлісфонду, якими розпоряджається лише держава.
Чому ж державні пріоритети відсуваються на задній план, а національні парки припиняють своє існування? В екологів одне пояснення — все через фінансові інтереси. Як додав заступник голови Національного екологічного центру Олексій Василюк, лісники хочуть і далі господарювати в новостворених парках та рубати ліс, а мисливці — вести на території полювання, у тому числі й так зване царське.
Нині в Україні більше десяти парків, над якими нависла загроза, — вони можуть припинити існування. За словами еколога, серед них Слобожанський національний парк, «Кінбурнська коса», «Гомільшанські ліси», «Гуцульщина», «Голосіївський» та Дунайський біосферний заповідник. Нещодавно міністр освіти та науки Дмитро Табачник підписав указ про реорганізацію Природного заповідника «Розточчя» при Національному лісотехнічному університеті. Тепер заповідник став структурним підрозділом вузу, що суперечить законам про охорону об’єктів природно-заповідного фонду. Тож список проблемних парків постійно попов
Як переконують експерти, проблем досить багато, і очевидні причини, чому так відбувається, важко знайти. І проблема не в тому, що у нас тепер стало на сім тисяч гектарів менше природно-заповідного фонду (саме така площа Сіверсько-Донецького парку), а в тому, що скасування національних парків не має бути у державній політиці. Проте невдовзі такі ситуації можуть стати нормою.
— Не так давно було створено три національні парки на землях Державного управління справами: два в Київській області і один в Карпатах, — продовжує Олексій Василюк. — З радянського часу це були державні мисливські господарства, а Ющенко взяв та й голосив їх національними парками. Це виглядало дуже красиво, тому що ще з 60-х років там велася боротьба з «царськими» полюваннями. Тепер ДУС заявляє, що ці укази були необѓрунтованими, тому виконувати їх не буде. Це просто нонсенс.
На жаль, охорона природи зараз не є високою матерією для влади, тому й стала набагато менше цінуватися, констатують екологи. І якщо вже нинішня влада не береться за створення нових парків та заповідників, то хоча би дбала про збереження існуючих.
Інна Лиховид, day.kiev.ua