Як так сталося? Та дуже просто. Депутати Енергодарської міської ради прийняли низку рішень щодо виділення земель лісового фонду під ведення садівництва, в результаті чого державні акти на право власності на ділянки, які входять до складу земель природно-заповідного фонду області, отримали або найближчим часом отримають 34 жителі міста, в тому числі генеральний директор Запорізької АЕС Тищенко, начальник юридичної служби АЕС Лохматов, перший віце-президент «Енергоатома» Шавлаков, заступник начальника міліції м. Енергодар Грицай, працівник ВБЕЗ міліції м. Енергодар Батов, начальник податкової поліції м. Енергодар Поляков, депутати міськради та інші менш впливові й заслужені особи міста.
Вирок
Ясного травневого дня 2009 р. мені зателефонував житель Енергодару і заволав: «Ось ви там у Запоріжжі боретеся за екологію, дерева насаджуєте, а в нас тут серед білого дня ліс вирубують під дачі! Приїздіть швидше, самі все побачите».
Не зволікаючи, виїхала до Енергодару. Те, що я побачила на узбережжі Каховського водосховища, гострим ножем встромилося в саме серце: увесь берег всіяний мертвими тілами тополь та верб – залишків заплавних лісів колись широко відомого Великого Лугу Запорозького.
У прибережній смузі Дніпра, на території ландшафтного заказника «Іванівський бір», були знищені дерева діаметром до 95 см. Хто ж благословив вирубування? Як з’ясувалось, тодішній міський голова Кулібов, чий підпис стоїть під сесійними рішеннями Енергодарської міської ради, якими ліси заказника передавали під розширення меж садово-городницького товариства «Волна».
На засіданні правління товариства в грудні 2008 р., всупереч статутові, було вирішено оформити ділянки, що входять до складу заказника, на приватних осіб. Ці особи терміново подали заяви й сплатили членські внески для вступу до товариства. Через два місяці голова товариства Куликов подумав, що добре було б, якби все виглядало нібито законно, і звернувся до міського голови з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок під розширення товариства.
План-схему цих земельних ділянок розробив 5 лютого 2009 р. Кам’янко-Дніпровський районний відділ державного підприємства «Центр Держкомзему», документ узгодили начальник відділу Держкомзему в Енергодарі Тетяна Бойко і директор державного підприємства «Кам’янко-Дніпровське лісове господарство» Григорій Карпій. Останній, до речі, погодив місце розташування земельної ділянки площею 3,71 га під розширення товариства й надав інформацію про те, що ці землі «…не є землями Кам’янко-Дніпровського «Держлісгоспу», а є землями комунальної власності Енергодарської міської ради». Пан Карпій геть забув, що вони входять до складу заказника «Іванівський бір» і державного лісового фонду, що саме він, як директор, зобов’язаний дбати про збереження цього об’єкту. Коли я запитала, чому лісгосп передав землі лісового фонду під забудову, він відповів: «Запорізька АЕС надає техніку для гасіння лісових пожеж та й взагалі допомагає». Отже, лісгоспу не виділяють коштів для боротьби з пожежами, тому директор як плату за ці послуги й надав дозвіл на будівництво в заказнику? Такий собі бартер. А можливо, Григорію Васильовичу прозоро натякнули, що для нього буде краще не сперечатися, а швиденько погодити це питання?
Протягом 9–11 лютого 2009 р. свої висновки щодо погодження місця розташування та надання дозволу на відведення земельної ділянки товариству «Волна» надали також Енергодарський сектор регулювання природокористування Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області, відділ Держкомзему в м. Енергодар, відділ охорони культурної спадщини районного історико-археологічного музею, ДЗ «Енергодарська санітарно-епідеміологічні станція об’єкту з особливим режимом охорони», Енергодарське міське управління містобудування та архітектури.
А тоді настав час депутатів. Згідно з рішеннями 39-ї сесії п’ятого скликання Енергодарської міської ради №№ 4, 5 від 26.03.2009 р. «Волні» було надано дозвіл на відведення земельних ділянок під розширення. Трохи пізніше був затверджений і проект відведення земельної ділянки.
На початку червня 2009 р., через тиждень після розголосу в ЗМІ факту вирубки дерев на території заказника, директор ДП «Кам’янко-Дніпровське лісове господарство» направив до прокуратури Енергодару листа про незаконне рішення міськради. Та тодішній прокурор Габрілевич опротестовувати сесійні рішення не поспішав.
І взялися за сокири…
У квітні 2009 р. громадянин Сергій Денисенко самовільно (але ж на чиєсь замовлення) вирубав на території заказника за декілька годин 120 дерев. У листопаді 2010 р. залишки лісу в прибережній захисній смузі Каховки знищили «невідомі особи», фотографії яких є в місцевій міліції і свідчення про яких надали жителі, що на власні очі бачили і лісорубів, і техніку Запорізької АЕС, яка корчувала й вивозила пні. Та ось уже третій місяць міліція шукає та ніяк не може їх знайти. Як нещодавно з’ясувалось, директор Кам’янко-Дніпровського «Держлісгоспу» аж до березня 2011 р. буцімто не знав про незаконну вирубку на території заказника, яка сталася восени минулого року. Через це «незнання» зник майже гектар лісу, тобто 130 кубометрів деревини. Гадки не мав про незаконну вирубку лісу в 2010 р. і лісничий новоствореного Енергодарського лісництва Михайло Сорокін, і начальник Запорізького обласного управління лісового та мисливського господарства Мирослав Полуліх. Дякувати Богові, що громадськість не спить і фактично виконує посадові обов’язки державних інспекторів і міліції. 21 січня ц. р., після нашого листа, відправленого до Державного агентства лісових ресурсів України, представники обласного управління обстежили лісову ділянку, але «…самовільної вирубки дерев не виявили». Після нашого повторного листа у лютому ц. р. відбувся спільний виїзд представників громадськості й управління на місце вирубки. Але було вже занадто пізно… Працівники управління знайшли пеньки лише 9 тополь та зафіксували в акті: «У кварталі 3 виділ 51 Іванівського лісництва, площа 0,9 га – на 28.02.11 площа без дерев. Самовільна рубка пройдена по всьому виділі. Крім того, самовільна рубка дерев виявлена на землях міської ради. На даний час визначити, яка частина дерев була зрубана в 2010 році, неможливо, оскільки пеньки викорчувані». Ось так. Цікаво, що в акті лісівники згадують, що насадження було «суховершинне, пошкоджене хворобами лісу, стовбурні гнилі 50%, сильний ступінь». Ніби такий собі прозорий натяк: ліс і так хворий був, то чого його жаліти? Але є фотографії пнів та ще живих цих «смертельно хворих» дерев. Місцеві жителі засвідчують, що це був чудовий, здоровий ліс, куди вони восени ходили збирати гриби та серед якого відпочивали влітку.
У відповіді на адресу нашої організації управління повідомило також, що «…директор ДП «Кам’янко-Дніпровське лісове господарство» надав недостовірну інформацію», що земельні ділянки загальною площею 3,71 га не належать до лісового фонду державного підприємства. Також надання ним Висновку щодо погодження місця розташування земельної ділянки під розширення товариства «Волна» неправомірне, бо такий Висновок повинно надавати Запорізьке обласне управління лісового та мисливського господарства». Але ж кому від цієї констатації легше, хіба це поверне варварськи знищений ліс?
І ось пан Карпій, який надав недостовірну інформацію та неправомірний Висновок, в результаті чого протягом 2009-2010 рр. було знищено гектар лісу, своїм листом від 1 березня ц. р. просить прокурора Енергодару «…допомогти в розслідуванні самовільної вирубки» 9 тополь! Заплющуючи очі на розпочате в заказнику самовільне будівництво.
В ондатри грошей не виявилося
У цей же час лісові ділянки 3 кварталу заказника шматували у 28, 26 та 48 виділах. На початку 2009 р. тут розпочалося будівництво паркану. Звісно, невідомими особами. За словами місцевих жителів, ця огорожа належить родині начальника енергодарського пенсійного фонду. А по сусідству, знову ж таки невідомі особи, загарбали ціле лісове озеро, розташоване серед сосен. Влітку 2009 р., прикриваючись нібито шляхетною метою розчистити водний об’єкт, сюди загнали драглайн, провели днопоглиблювальні роботи та «зачистили» родину ондатр, яка вважала це озеро своєю домівкою. Сперечатися з людиною, звісно, марна справа. До того ж у суді в ондатри запитають документи, яких вона не має, а в людини, яка зруйнувала озеро, й паспорт є, і гроші. Тим більше, за словами місцевих жителів, це дуже освічена людина, яка добре знається на судових справах.
На численні листи й дзвінки нашої організації з приводу цього будівництва до державної екологічної інспекції області врешті-решт через три місяці зреагували. Держінспектори склали акт перевірки й обчислили розмір шкоди заподіяної території природно-заповідного фонду. Дивно, але ці інспектори в інспекції вже не працюють. Так само як і міжрайонний природоохоронний прокурор Ганзіна.
У зв’язку з тим, що будівництво паркану, вирубка зелених насаджень й земляні роботи на водному об’єкті в межах заказника відбулися у водоохоронній зоні та в прибережній захисній смузі Дніпра, ми направили запит до Запорізького регіонального управління водних ресурсів: чи є дозволи на будівництво й земляні роботи? Й отримали відповідь: «…проведення земляних та інших робіт на території ландшафтного заказника місцевого значення «Іванівський бір», що розташований в м. Енергодар, Запорізьким регіональним управлінням водних ресурсів не узгоджувалося». Через обмеження бюджетних коштів на відрядження спеціалісти управління перевірку по факту зазначених робіт не проводили. Після нашого втручання роботи на озері припинилися. До наступного року.
А Васька слухає та їсть
Оскільки ні інспекція, ні прокуратура не довели справу до логічного завершення, тобто встановлення винних у скоєнні злочинів проти природи та притягнення їх до відповідальності, порушники продовжили свою справу. У 2010 р. «невідомі особи» успішно закінчили будівництво паркану, яким відокремили собі діляночку 90-річного сосняку. Береги лісового озера вкрилися бетонними плитами, а навколо самого озера почалося будівництво капітальної огорожі. Сосни заважали встановленню опор під секції огорожі, тому були безжально зрубані.
На початку грудня 2010 р. ми вкотре звернулися до державної екологічної інспекції з приводу самовільної вирубки дерев та будівництва. Нам відповіли, що ніякої нової вирубки немає. Тоді представники громадськості виїхали до Енергодару й при свідках обміряли пні зрубаних дерев, обрахували їх чисельність. У прибережній смузі Каховки було знищено понад 80 дерев. Завдяки втручанню місцевих жителів, які викликали міліцію, частину пнів не встигли викорчувати. Ділянка, на якій відбулася вирубка, була надана рішенням Енергодарської міськради докторові соціологічних наук, професорові, завідувачу кафедри соціології і соціальної роботи Олегу Скідіну. Бригада на чолі з Петром Терещенком протягом години «почистили» ділянку, на яку в пана Скідіна не було ані проекту, ані державного акту. На наше звернення екологічна інспекція прореагувала після того, як частину зрубаних дерев уже викорчували, і зазначила в акті перевірки, що «обстежена земельна ділянка надана Скідіну О.Л. для ведення садівництва у власність», а самовільна вирубка дерев - це «роботи з упорядкування ділянки». Цікаво, що завідувач відділу Михайло Іванченко, який виїжджав на місце події, не поставив свого підпису під цим державним актом.
На сторожі інтересів держави?
На нашу скаргу до Запорізької природоохоронної міжрайонної прокуратури щодо вирубування зелених насаджень на території заказника «Іванівський бір» була отримана відповідь: «…ніяких дозволів або погоджень з боку державного підприємства та обласного управління лісового господарства на вилучення земель із складу державного лісового фонду не видавалось. Таким чином, рішення Енергодарської міської ради № 14 від 15.05.2009 винесено з порушенням ст. 151 Земельного кодексу України в частині погодження із територіальними органами виконавчої влади з питань лісового господарства, а тому є незаконним», «…прокуратурою вирішується питання про порушення кримінальної справи за фактом незаконної вирубки дерев та скасування рішення про передачу в оренду земельної ділянки».
Своїм поясненням від 16.07.2009 р. на ім’я начальника державної екологічної інспекції в Запорізькій області заступник начальника відділу земельних ресурсів в м. Енергодарі С. Перевертнюк фактично спростував попередній висновок цього відділу, вказавши, що «… земельні ділянки, запроектовані проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 3,71 га для ведення садівництва, під розширення СГТ «Волна», затвердженим рішенням Енергодарської міської ради № 14 від 15.05.2009, розташовані на землях державного лісового фонду (3-й лісовий квартал)».
Незважаючи на численні звернення громадськості до державної екологічної інспекції в Запорізькій області, через її фактичну бездіяльність знищення заказника триває третій рік. Нещодавно Сергій Карпій, заступник начальника інспекції, на моє питання щодо розміру шкоди, заподіяної заказнику протягом 2010 р., відповів, що «це є службова, секретна інформація». Коли ж я попросила його повторити сказане на диктофон, він сором’язливо відмовився й запропонував звернутися до в.о. начальника інспекції.
Якщо не можна, але дуже хочеться
Можливо, депутати взяли до уваги цю інформацію, тому що 16 червня минулого року під час 41-ї сесії скасували вищевказане рішення, але чомусь передумали і знову затвердили товариству «Волна» проект відведення 3,71 га під садівництво «з подальшою предачею земельних ділянок у приватну власність». А вже в липні відділи Держкомзему в Кам’янці-Дніпровській та Енергодарі вітали нових садоводів з отриманням державних актів, засвідчених підписами керівників цих установ - Жанни Шевченко, Тетяни Бойко, а також секретаря Енергодарської міськради Анатолія Миронова. Минув майже рік, але у відділі Держкомзему Енергодару досі немає проектної документації на ці земельні ділянки, на підставі яких видавали державні акти. Чи існує вона взагалі? Невідомо. Вражає той факт, що державні акти на землю надані не на територіях, які погоджував директор лісгоспу Карпій і які затверджувалися сесійними рішеннями. Таким чином, самозахоплення лісових земель відбулося завдяки особам, які видали держакти. Та й що вони мали робити, коли земельні ділянки забажали отримати фактичні хазяїни Енергодару, головні наповнювачі бюджету міста?
Останній удар
Після розпочатого наступу на «Іванівський бір», щоб поставити крапку у питанні «Бути чи не бути заказнику?», енергодарські депутати вирішили звернутися з клопотанням до Кабінету Міністрів України про отримання дозволу на вилучення земель ліспогосподарського призначення для містобудівного розвитку м. Енергодар. На думку народних обранців сталий розвиток міста є можливим тільки за умови вилучення понад 300 га лісів. Під «роздачу», окрім «Іванівського бору» потрапив й ландшафтний заказник «Водянські Кучугури», лісові землі якого планується віддати під нове сміттєзвалище та кладовище. Для надання депутатському рішенню наукового підґрунття з самої столиці були запрошені науковці приватного природоохоронного підприємства «Київський созологічний центр», які надали своє експертне заключення про «..незадовільний стан природних комплексів території заказника «Іванівський бір» та запропонували «розглянути питання щодо зняття статусу об’єкту природно-заповідного фонду з території, яку займає на сьогоднішній день ландшафтний заказник…, внаслідок втрати ним наукової і природоохоронної цінності». Навряд чи науковці обстежили всі 797,3 га земель, які займає цей об’єкт, але висновок зробили для всієї території. Державне управління охорони навколишнього природного середовища поки відмовляє у погодженні, але невідомо як довго їм вдасться витримувати наполегливість зацікавлених у позитивному вирішенні цього питання осіб.
Маємо те, що маємо
У результаті прийняття Енергодарською міською радою сесійних рішень щодо виділення земельних ділянок на території заказника «Іванівський бір» та самозахоплення частини його території, цьому об’єктові природно-заповідного фонду була заподіяна шкода у розмірі 242848 грн, без урахування шкоди, заподіяної самовільним будівництвом у 2010 р.:
- самовільна вирубка дерев – 130288 грн;
- самовільне використання земель площею 3,71 га – 111300 грн;
- самовільне будівництво – 552 грн;
- пошкодження водного об’єкту – 768 грн.
Запорізька обласна прокуратура перевіряє викладені факти порушень. Але чи вдасться притягнути до відповідальності осіб, причетних до скоєння злочину проти природи, - велике питання. Тим більш, подейкують, що вже триває підготовка проекту берегоукріплення та будівництва хвилерізів на ділянці заказника, що нещодавно була лісом, а тепер, згідно з державними актами, є приватною власністю.
Здійснено за підтримки проекту «Сприяння розвитку журналістських розслідувань у місцевій пресі»
Автор: Світлана Корзун, Запорізька обласна Асоціація громадських організацій, Інститут екології і краєзнавства «Запорозький край» спеціально для "Стрелы"
Джерело: strela.zp.ua