Заповідник площею 2084,5 га, розташований на Головному європейському вододілі, створено 1985 року на березі найбільшого в Розточчі озера Янівський став. На цій водоймі щороку гніздяться та відпочивають тисячі перелітних водоплавних птахів. Мальовниче горбисте пасмо Розточчя здавна славилось унікальною природою та багатими лісовими угіддями.
Тут можна побачити чимало тварин і рослин, занесених до Червоної книги України. У приємних оку рідкісних лісових екосистемах із річковими долинами та чистими струмками й озерами нині живе понад 250 видів хребетних тварин. Це майже половина видового різноманіття західних областей України. Просторами букових, вільхових лісів, дібровами та борами, на заплавних узліссях Розточчя вільно розгулюють справді рідкісні тварини.
Часто тут можна побачити борсука. На зиму він зазвичай міцно засинає, а в теплу пору року живе та розмножується в дубово-грабових і букових лісах із густим підліском. Іще один хижак на Розточчі – горностай, який виходить у цих місцях на полювання навіть удень.
Також тут вільно почуваються козулі, кабани, лисиці, лісові куниці та чорні тхори, зайці-русаки. Саме вони приваблюють на територію заповідника вовків, які надовго тут не затримуються.
Трапляється на Розточчі навіть видра. Цей вид тварин включено до Європейського Червоного списку тварин, які перебувають під загрозою зникнення в усьому світі.
На розточанських просторах можна зустріти 257 видів птахів, понад 80 із них – співочі, а 18 занесено до Червоної книги України. Насамперед це – лелека чорний, орлан-білохвіст, який уже десятки років тут гніздується та зимує. На узліссях Розточанського заповідника оселяється також унікальний птах – сорокопуд сірий. Його особливість у тому, що птах менший за розміром навіть від шпака, але успішно полює не лише на полівок і мишей, а й на дрібних пташок, зокрема дроздів.
Через Розточчя до Африки мандрує і дуже рідкісний у всьому світі птах – очеретянка прудка. У річковій долині Верещиці й у ставках оселилися рідкісні види качок – чернь білоока та гоголь.
У прилеглих до заповідника водоймах живе 16 видів риб. Є також 17 видів земноводних і плазунів, серед яких неотруйна змія мідянка і полоз лісовий, які занесено до Червоної книги.
Тут відпочивали королі та генерали
На цих просторах науковці провадять дослідження. Адже свого часу природний заповідник ‛Розточчя“ створили з ініціативи тодішнього Львівського лісотехнічного інституту, нині він є структурним підрозділом Національного лісотехнічного університету України. Головним завданням під час створення заповідника було збереження унікальних сосново-букових і сосново-дубово-букових лісів.
Заповідник ‛Розточчя“ створили понад двадцять років тому на базі Державного заказника місцевого значення ‛Страдчанський ліс“, заповідного урочища ‛Королева гора“ та частини лісового фонду Страдчанського навчально-виробничого комбінату.
Нині на території Розточчя науковці зафіксували 885 видів судинних рослин, 212 мохоподібних, 365 видів грибів, 65 лишайників і 20 видів синьо-зелених водоростей. Тридцять судинних видів рослин, які ростуть тут, занесено до Червоної книги України. Серед них можна побачити білосніжний підсніжник, зозулині черевички справжні, сальвінію плаваючу й інші.
Вони ростуть у комфортному помірному кліматі. Фахівці стверджують, що на території заповідника ‛Розточчя“ середня річна температура становить
+7 градуса за Цельсієм. Найхолоднішим місяцем є січень, а найтеплішим – липень. Відтак максимально низьку температуру тут зафіксовано на рівні 34 градусів морозу, а в найспекотніший день було 36 градусів.
Не дивно, що простори Розточчя ще в далекі часи були місцем відпочинку можновладців й еліти.
На Янівському ставі любив порибалити польський король Ян ІІІ, а гору, на якій він відпочивав і полював, назвали ‛Королева гора“.
Іще одна ‛родзинка“ Розточчя – військовий санаторій ‛Шкло“. Його сірководневі води відомі з 1510 року. Ними лікують шкірні захворювання та гонорею. Крім того, тут можна набрати цілющої води ‛Нафтуся-Шкло“, яка виводить з організму радіонукліди, нормалізує обмін речовин і сприятливо впливає на травну та сечостатеву системи. У радянські часи тут відпочивали перші особи держави. Відтоді красивий місточок над ставком називають ‛генеральським“. Тепер на ньому щасливі молодята фотографуються на згадку.
А ще тут розгулюють плямисті олені, можна побачити білочок і зайців, на найрізноманітніші лади виспівує різноголосе птаство.
Десять років тому на просторах Розточчя створили Національний природний парк ‛Яворівський“. Він – місце для екскурсій і масового відпочинку. Щоправда, за відпочинок у цій місцині потрібно платити. До прикладу, за вхід на територію парку з однієї особи беруть 5 грн., а за в’їзд авто – вдвічі більше. Стільки ж коштує розбити намет. За окрему плату можуть запропонувати покататися в човнах, катамаранах, на бричці чи санях. Завзяті рибалки впродовж дня мають право виловити не більш ніж три кілограми риби. Це обійдеться їм у 20 гривень.
У Національному природному парку ‛Яворівський“ також проводять екскурсії. Одна з них – туристичним еколого-пізнавальним маршрутом ‛Лелехівка“. Його протяжність становить 4,5 км, а тривалість проходження розрахована на дві години. Одна із зупинок – унікальний для України сосново-буково-дубовий ліс. У другому ярусі росте граб, а в підліску – ліщина. Десята зупинка цього маршруту називається ‛Чорними озерами“. Це – штучні ставки, вони отримали таку назву через незвичний колір води, який створює торф’янисте дно. Передостання зупинка – 300-літний дуб, під яким поховано жертв війни 1914-1918 років. А на хресті викарбувано слова ‛Страх Божий – це мудрість, відступ від злого – то розум“.
Музей природи
У заповіднику ‛Розточчя“ є Музей природи. Тут не лише описано всю різноманітність розточанського довкілля, а й можна побачити опудала звірів – вовка, кабана, лося, різних пташок і комах, зблизька розглянути породи та мінерали, які трапляються в нашому краї.
Неподалік входу до музею росте унікальне дерево, яке може жити до двох тисяч років – тис ягідний. А поряд розмістився зоокуток. До нього потрапляють тварини та птахи, яких знаходять пораненими на території заповідника. Їх доглядають працівники музею.
Звірята і птахи тут спокійні, вони звикли до уваги. Плямистий олень, який гордо походжає в загорожі, наприклад, із задоволенням позує перед об’єктивом фотоапарата, а зовсім молодесенька лисичка з цікавістю розглядає відвідувачів: то сховається у свою рукотворну нірку, то винирне з неї перед людські очі.
Ірина СТРИЖЕВСЬКА
Львівська газета, Четвер, 02 жовтня, 2008 року, № 144 (452)