Нещодавно на посаду голови Комітету лісового господарства України призначено нову людину — Миколу ТИМОШЕНКА. Природно, перше запитання журналіста тижневика «Дзеркало тижня» було пов’язане з цією подією.
— Миколо Михайловичу, як працює галузь, у якій під забороною опинився один з основних аспектів її діяльності?
— Спершу уточнімо обставини навколо цієї події. Президента, що пролітав вертольотом над Чернівецькою областю під час недавньої повені, прикро вразила кількість пилорам, побачених ним згори. Місцями вони стояли буквально по обидва боки шести рядів корівників, а поруч височіли терикони тирси. Тоді ж хтось із радників сказав, що це лісники рубають ліс і тому повені набирають катастрофічних масштабів. Радник не знав, що на пилорамах поблизу населених пунктів пиляють деревину, яка росте по сусідству в лісах, відданих у користування лісогосподарським структурам комунальної форми власності. Лісгоспи до цього не мають жодного стосунку. Жаль, що президентові не підказали: межа відповідальності в Чернівецькій області Держкомлісу — всього 60 відсотків від загальної площі лісових насаджень, а 40 відсотків відходить лісам Міністерства охорони навколишнього природного середовища, природно-заповідним паркам, лісам агроформувань, навіть лісам МОН і Міноборони.
— А яка все-таки роль рубки лісів у природних катаклізмах?
— Щоб чесно відповісти на це запитання, вчені Національного лісотехнічного університету України й Українського НДІ гірського лісівництва опублікували науково-експертний висновок про те, що така масштабна повінь сталася внаслідок дії комплексу природних та антропогенних чинників. Насамперед до цього призвела надзвичайна кількість опадів, із яких лісові насадження могли втримати тільки 15—20 відсотків , а решта їх сформувала паводковий потік, який призвів до катастрофічного затоплення передгірної й рівнинної частини Передкарпаття.
— Недавно міністр охорони навколишнього природного середовища Георгій Філіпчук заявив, що повінь викликана рубкою лісів. Хто не має рації: вчені чи міністр?
— Ліс — стрижень екосистеми. Він справді відіграє надзвичайно важливу водорегулювальну функцію. Але вчені підрахували, що якби навіть ліс покривав Карпати на сто відсотків, він і тоді б не втримав потоків води, які влітку нинішнього року впали з неба. Буковий ліс в умовах надзвичайної вологості ґрунту може затримати 40 мм
опадів, що більше за місячну норму. Але тими днями випало 315 мм! Стався потужний природний катаклізм. Ніхто чомусь не сказав, що в Карпатах постраждали саме ті райони, в яких... найбільша лісистість, що сягає 64 відсотки.
І все ж цього місяця Кабмін ухвалить нові правила лісокористування в Карпатах. Ми обмежимо апетити охочим рубати ліс. Потрібно, щоб при цьому не постраждала галузь. Ми дамо чіткий сигнал стурбованому суспільству, що висновки зроблено й переходимо до більш розумного господарювання.
Внесено істотні зміни у правила трелювальних робіт. Заборонено рубки в букових лісах із першого травня по перше жовтня — на період активної вегетації. Передбачається впровадження машин та технологій, які не травмують підростаючих дерев. Ми прагнемо критично подивитися на себе й перейти до більш економного й ощадного ведення господарства.
— Отже, незважаючи на те, що президент прийняв, можливо, емоційне рішення, — галузі воно пішло на користь?
— Саме так. Окрім того, поки що немає рішення про повну заборону рубки. Я спробую переконати президента, що цього кроку не зрозуміють гуцули, які заборону рубати ліс сприймуть так, як селянин-степовик сприйняв би заборону збирати врожай пшениці. Тим більше що в деяких районах Карпат саме ліс дає основні надходження до місцевих бюджетів.
— Але зменшення рубок призведе до зменшення надходжень. Як ви це компенсуєте?
— Вихід один — треба краще організувати справу. При зменшенні рубок можна навіть збільшити прибутки. Наш резерв — глибша переробка деревини. Крім того, треба скоротити штати. І не за рахунок механізаторів, лісників, лісокультурниць, трелювальників, а за рахунок тих, хто в конторах не знає, чим би зайнятися.
І ще. Торік держава вперше виділила кошти на будівництво лісових доріг. Це шлях до створення інфраструктури, що дозволяє підвищити ефективність галузі. Ми говоримо про наш шлях у Європу. Створення інфраструктури — і є реальний крок на Захід. Якщо ми зробимо все як треба, то карпатські лісівники однозначно матимуть добрі прибутки. Досі ми 20 відсотків кругляку продавали за кордон. Це ж Гваделупа, а не Європа. Треба налагодити переробку деревини на місці, щоб не бути сировинним придатком у всьому.
Ми побудуємо в Карпатах шляхи. Інфраструктура в лісах — питання номер один. Отож галузь нічого не втратить, просто почне краще і більше працювати.
Треба змінювати і ставлення суспільства до нашої роботи. Тут багато невикористаних можливостей. Я порадив колегам казати не «рубка», а «заготівля зрілого лісу». Треба знайти способи змінити нашу взаємодію з суспільством, щоб воно ставилося до нас не як до хижаків, а як до людей, котрі зберігають ліс. При цьому я вважаю, що треба використовувати навіть нетрадиційні шляхи збільшення лісових насаджень. Чому б нам не передати акт на право виростити ліс на трьох-чотирьох гектарах еродованих земель професіоналові-приватнику? Причому йому треба перших 15 років навіть платити за цю роботу. І це має робити держава.
Слід пильнувати, щоб відомчі, корпоративні інтереси не стали вищими за державні. Нині понад 50 тис. га лісів Карпатського регіону — на землях запасу сільських рад. Але голови сільських рад, як удільні князі, хочуть мати власний ресурс у лісі. Це треба ламати. Наприклад, у нас у лісах запас — 235 куб. м на 1 га, а в лісах іншого підпорядкування — 125 куб. м на 1 га. Гадаю, це переконує, що всі ліси потрібно об’єднати під началом професіоналів Держкомлісгоспу.
— Тепер дедалі більше лісів стають заповідними. Чи не прийдемо до того, що скоро всі ліси стануть заповідними?
— У мене принцип: не нашкодь. Тому з усіх питань раджуся з професіоналами, які знають більше за мене. З приводу вашого запитання вони кажуть таке: ми вже маємо 14,3 відсотка заповідних лісів. Це більше, ніж у всіх країнах Європи. Але перевірка фактів незаконних рубок у Карпатах засвідчила — в заповідних лісах дерев рубають... більше, ніж у наших лісах, які мають суто господарське призначення. Це парадокс, але ліс надійніше зберігається в лісгоспах.
— Нам неодноразово доводилося чути хороші, правильні слова й від ваших попередників по кабінету. Проте таблички на ньому змінюються так часто, що важко перевірити, чи хотів його господар зробити те, що обіцяв. Вам вдасться реалізувати все, що запланували?
— Ну це Бог тільки знає. Проте, зважаючи на професіоналізм і відданість справі працівників лісової галузі, сподіваюся — вдасться.
— Миколо Михайловичу, ви — перший комуніст за часи незалежності на такій високій посаді у виконавчій владі. Ви готові до того, що увага суспільства до вас буде якнайпильнішою?
— Ми хочемо показати — у партії є кадри, ефективні менеджери, які можуть прислужитися країні. Я керував різними господарствами вже близько 25 років. Мій принцип — залишати підприємство у стані кращому, ніж я його прийняв. Я не боюся пильної уваги й відкритий для критики.
Коли мені запропонували посаду голови Держкомлісгоспу, для мене це було як сніг на голову. Коли йшов на співбесіду в Кабмін, на 80 відсотків був упевнений, що скажу «ні». Але те, що мені запропонувало керівництво Кабміну, збіглося зі стрижнем мого життя, моєї партії: для мене ліс, надра й земля — святі речі. Це державні монополії, вони стосуються інтересів мільйонів людей. Я погодився, щоб продемонструвати суспільству з перших кроків: лісівники — дбайливі господарі в лісі, й їх передусім хвилює вирощування, догляд за лісом та його збереження.
Хочу зазначити: галузь доволі часто потерпає від наїздів. Очевидно, комусь вона видається дуже привабливою. На жаль, вона представлена не міністерством. Лісову галузь взагалі хотіли зробити чи не департаментом у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України.
— Це сумно. Передати міністерству вашу галузь можна тільки з однією метою — щоб роздерибанити взагалі.
— Поки що до цього не дійшло, але якщо передадуть, галузь точно знищать.
— А скільки вам коштувала ця посада?
— Не повірите — не заплатив за крісло жодного цента. До речі, перший віце-прем’єр Олександр Турчинов, відрекомендовуючи мене на колегії Держкомлісгоспу, сказав, що за цю посаду довго точилася жорстока боротьба й пропонувалися величезні гроші...
— Ви не заплатили, але між партіями були домовленості?
— Я цього не заперечу. Як не заперечу й того, що є багато схем у лісовому господарстві, на яких заробляють гроші. Нам треба сформувати прозорий і всім зрозумілий ринок деревини. Деревина від усіх підприємств без винятку має продаватися тільки через біржові торги. І це буде основним мірилом чесності як лісника, так і переробника. Одні все виставили на ринок, а інші — чесно купили.
Більше не платитимуть за призначення на окремі посади в галузі великі суми. Головним критерієм буде тільки професіоналізм. Мені щойно телефонували з приводу того, що я звільнив директора Ялтинського заповідника й призначив іншого. Посадовці ще не зрозуміли, що мене жодні високі державні діячі не примусять змінити рішення.
— Невже на лісі можна заробити мільйонні суми?
— Не на лісі заробляють великі гроші, а на землі, що в лісі або біля лісу. Особливо поруч із мегацентрами, де ціна сягає 40 тис. дол. за сотку. Одним розчерком пера я можу розбагатіти. Але я прийшов сюди не для цього. Я не багатий, і цього не соромлюся, бо я — самодостатня людина, хоча не маю ані СП, ані ПП, ні кіоску, ні чогось іще. Я сказав на представленні, що, хоч би за якою квотою сюди прийшов, я не обслуговуватиму матеріально жодної партії, зокрема й своєї рідної. Тимошенка червоними прапорцями, як на полюванні, ніхто тут не обкладе. І галузь не здам. Коли працювати стане нестерпно, напишу заяву й піду. Для мене це питання принципове, і всі це відчують.
— Вас, напевно, неодноразово закликали віддати ліси у приватні руки. Яку відповідь ви даєте на такі заклики?
— Важливо зрозуміти, що ліс до віку зрілості росте сто й більше років, і тоді стане зрозумілою відповідь. Який бізнесмен вкладе у відродження лісів хоча б копійку? Очевидно, що це під силу тільки державі. До речі, в усьому світі 84 відсотки лісу перебувають у дер жавній власності, тому що зрозуміло — тільки вона може забезпечити їх відтворення. А в нас простежується, навіть на офіційному рівні, дуже небезпечна тенденція: часто звучать пропозиції приватизувати ліс. Є такі рішення районних сесій і навіть звернення від їхнього імені у Верховну Раду, в Кабмін з приводу перетворення системи лісового господарства в Україні, вилучення лісових господарств із держкористування й передачі їх у приватне володіння. Я категорично заперечуватиму проти цього!
Нині ми організовуємо конкурс лісників на приз Героя Соціалістичної Праці лісника Михайла Присяжного, під чиїм керівництвом на Нижньодніпровських пісках Херсонщини створено понад
3 тис. га лісових культур, приживаність яких становила 90 відсотків. Премія — 10 тисяч гривень. Крім того, передбачено ще три номінації. Це буде серйозною мотивацією для поліпшення роботи кожного з наших 1500 лісників. Вона підніме престиж професії людини, яка власноручно висаджує ліс.
Мені дуже приємно відзначити й те, що я прийшов у галузь керовану, з чудовими традиціями. Її люди дбайливо зберегли, попри всі труднощі останнього часу. На жаль, вона потребує ще й героїзму. Нинішнього року у спеку в нас сталося три тисячі пожеж. Працівники лісової охорони самовіддано й професійно їх гасили. Це небезпечна професія — один мільйон кубів деревини забирає одне людське життя. Так не повинно бути!
Хочу широко впровадити змагання в нашій галузі. Воно має охопити всіх, від студентів, які навчаються в наших навчальних закладах (щоб краще засвоювали знання!), до лісників. Не можна стояти на місці. Люди мусять бути в русі, мусять прагнути йти вперед.
— Яких заходів ви плануєте вжити, щоб елементарно не крали ліс?
— Було б дивно, якби в нашій державі, де крадуть усе, не крали ліс. Невже можна підвести якусь напругу до дерев? Не захищатиму честь мундира, але відповім критикам: у нас крадуть не більше, ніж у правоохоронних органах або медицині.
Проте вжито заходів, аби зменшити це зло. Вже є постанова Кабміну, щоб утричі збільшити адміністративні штрафи. Звісно, до кожної сосонки я не приставлю міліціонера, але є надійніші методи. Треба провести сертифікацію лісів, щоб ми знали, скільки дає кожна лісосіка. Варто використовувати європейський досвід для мінімізації самовільних рубок.
На нарадах в областях я звертаюся до керівників і прошу їх не приховувати правди від народу — частіше говорити з людьми про наші проблеми. У галузі проблем більше, ніж успіхів. Усі мають знати, що оборотних коштів у нас не вистачає, що є труднощі з ринками збуту в Європі, бо скрізь пройшли вітровали, пошкоджено багато дерев, деревину кинули на ринки...
У РНБОУ й Кабміні я сказав, що ліс повинен бути в одних руках. Тільки тоді Держкомлісгосп зможе відповідати за стан речей у лісовій галузі. Зробити це, навіть після відповідної постанови Кабінету міністрів, складно. Приклад: коли Єхануров був прем’єром, він обіцяв передати ліси більшості інших лісокористувачів у Держкомлісгосп, але коли став міністром оборони, корпоративний інтерес у нього став превалювати над національним. І він уже вважає, що свій ліс... потрібен Міністерству оборони. Це приклад того, як змінюється погляд залежно від місця сидіння.
І все-таки ліси треба передати в підпорядкування професіоналів, тому що тільки тут здійснюється науковий супровід лісового господарства, тут є кадри, які можуть нести відповідальність. Вважаю, що держава має бути не сторожем чужого лісу, а сильним і активним оператором на ринку.
Ліс — рідня сільському господарству: зібрав урожай — готуйся до нового посіву. Ми ставимо планку на наступний рік — засадити 30 тис. га. Вперше за останні роки встановлюється така цифра. Я хотів би підкреслити, що в радянські часи бували періоди, коли в Україні висаджували і по 200—250 тис. га лісу на рік! На жаль, за роки незалежності планка не піднімалася вище 20 тис., хоча господарювання в лісах вели активно. Щоб виконати ці плани, на базі Львівського лісового обласного управління організовується потужний центр із вирощування насіння, в Херсоні вирощуватимуть породи, районовані для лісостепу й степу, а на Волині розмістимо ще один центр із вирощування саджанців для лісу. Ми повинні залучити до цього все суспільство: працівники лісу повинні відвідати школи, інститути, дитячі садки і переконувати всіх, незалежно від віку, брати участь у посадці лісу.
Наталія ІВАНЕНКО
Дзеркало тижня