Галицький національний природний парк знаходиться в самому серці Верхнього Подністров’я. Тож завітаємо в його музей – той маленький острівець, в якому віддзеркалюється вся природна краса землі Галицької. Побуваємо з вами на Касовій горі, ознайомимось з рослинним і тваринним світом, який оточує нас, і той, що відійшов у небуття. Відкриємо для себе невідомі сторінки живої природи.
Перший зал. Перед нами – старий - престарезний дуплавий дуб, зелені віти якого сягають голубого, вкритого легкими хмаринками, неба. Зліва – лісовий масив і ми мимоволі опиняємось у його лоні, стаємо невід’ємною його частинкою. Все тут природно, живо, прекрасно – словами не передати.
Без сумніву, в діяльності парку, як і в кожній природоохоронній структурі, головне завдання – не загубити те, що є, і відродити те, що втрачено. В останні роки, а може й десятиліття, загублено чимало, особливо цінних порід дерев, притаманних саме галицькому краю: букових, дубових, кленових дібров.
Різноманіття рослинного і тваринного світу продовжують вивчати і досліджувати науковці. Але це - лише одна складова їх діяльності. Інша, ще менш досліджена, це – печери. Відтворення їх, а також штучного джерела ( на території парку таких – 150) здійснено і в музеї.
А тепер направимось у незвичний живий тваринний світ – Центр реабілітації й реінтродукції диких тварин. З часом він буде поєднувати дві функції: властиві йому і зоопарку. Сьогодні тут продовжують радувати своїм співом не лише мешканці тутешніх лісів, а й далеких теплих країв. Проходять процес реабілітації і поранені чаплі, лелеки, сови. Не так давно тут з’явилося й мале оленятко, яке з вини браконьєрів рано залишилося сиротою. А ось і наша «стара знайома» - лисиця Аліса. Сюди вона попала ще маленькою, років 2 тому. Тут вона виросла, змужніла і знайшла собі друга, точніше, знайшов її він. Однак, самолюбива подруга довго не мирилась з його присутністю. Тепер вони – не розлийвода. Тож якщо попадеться вам поранена дика тваринка, не проходьте мимо, візьміть її і принесіть до Галицького національного природного парку.
Є у парку ще одна цікава програма: екологоосвітня, куди входить актовий зал з мультимедійним проектором, екзотаріум, дендропарк, експериментальні ботанічні гірки. Є й захоплюючі екотуритстичні маршрути: «Камінь-Сімлин», «До Галичинських печер», „До Подільських печер”, „На Замкову гору”, „По Діброві”, „На Крилоську гору”, „Вздовж Бурштинського водосховища” і ряд інших.
Природа і людина – єдине ціле. Ми взаємно залежні одне від одного. Як людина, так і рослина чи тварина, можуть опинитися в різних несприятливих для життя і здоров’я ситуаціях. Не будьмо байдужими до зламаного дерева, якщо можна ще його врятувати, до пораненого звіра, якщо йому можна допомогти. Більшість людей це й роблять. Але треба, щоб усі про це пам’ятали. Природа не залишиться в боргу, вона відплатить вам сторицею.
Анна Гелеван, briz.if.ua