Новинами про забудову зелених зон або роздавання земель заповідного фонду сьогодні вже нікого не здивуєш. Бажання мати власний будиночок на лоні природи або елітний особняк у міському парку змушує бізнесменів та чиновників переступати через закон, аби лишень досягти свого. Про втрати та збитки, які завдаються при цьому довкіллю, ніхто не думає. Виходить, що природа перестала бути для нас цінністю. І це прикро, адже через таке байдуже ставлення з карти України зникають унікальні природні території. Нині така загроза нависла над орхідейним полем у регіональному ландшафтному парку «Кінбурнська коса». Тут на площі 63 гектари ростуть мільйони орхідей. Такої унікальної ділянки немає більше ніде в Україні. Однак відповідно до рішень місцевої влади 53 гектари цього поля буде роздано під забудову і розпаювання. Чим це загрожує парку та як можна врятувати унікальний природний куточок, «День» запитав директора регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса» Зіновія ПЕТРОВИЧА.
— Зіновію Йосиповичу, чому територію парку роздають під забудову?
— Під забудову передали не всю Кінбурнську косу, а її частину. Так, частина території потрапила під розпаювання, а частина — під розбудову села Покровка, що поруч із парком. Річ у тім, що все село входить у територію природно-заповідного фонду, оскільки, коли створювали парк, села як такого ще не було, воно не мало оформленого статусу. Тому ці землі включили до парку, що так і залишилося досі. Раніше село мало 350 дворів, а 2009 року було затверджено новий генплан розвитку Покровки, за яким можна розширити село ще на 590 дворів. Вони якраз і розміщуються на цінних природних комплексах. Колись ми проводили експертну оцінку, то в цих сільських дворах, які йдуть під забудову, налічується 20 мільйонів 428 тисяч 365 рідкісних видів рослин. Слід розуміти, що таке забудова: людині дали 25 соток землі, вона зводить на ній будинок, під яким усе вимре, далі людина має право завести город, на якому також ніхто не вирощуватиме рідкісних рослин, тобто йдеться про тотальне знищення орхідей та інших унікальних рослин. Із тих 590 ділянок уже 90%роздано людям. Це площа приблизно до 140 гектарів. Як наслідок, коли все це буде знищено, довкіллю буде завдано збитків на 278 мільйонів гривень. Такі відомості ми маємо відповідно до комісійного акту, який проводили 2009 року науковці, екологи і представники Міністерства екології та природних ресурсів. На жаль, це не зупинило процесу роздавання земель.
— На якій підставі видаються рішення про забудову, адже це землі природно-заповідного фонду?
— Розпаювання відбувається за межами села, там вирішенням цих питань займається районна адміністрація, а в межах села Покровка землі роздає сільська рада. Таким чином, є реальна загроза знищення орхідей, бо під селом уже проводиться розбудова, а розпаювання практично завершено, тому вірогідність знищення унікальної ділянки надзвичайно велика.
— Наскільки зменшилася площа парку після таких рішень, що реально залишилося у нього «на руках»?
— Це робиться досить хитро, площа заповідника нібито при цьому і не зменшується. Бо громадяни, котрим виділяють ділянки під забудову, отримують заодно й охоронні грамоти від державного управління охорони навколишнього середовища. Фактично це фікція, бо залишає можливість роздавати землі на рівні сільради. Проте землі, які увійшли до природно-заповідного фонду, мають видаватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів. Інакше кажучи, ми спостерігаємо просту корупційну змову, за допомогою якої розбазарюються особливо цінні земельні ресурси.
— Пане Зіновію, яка ж доля чекає на орхідеї?
— Із тих ділянок, які було роздано під розвиток села, близько 50 розташовані на орхідейному полі. Наприклад, на території 25 соток тільки одного виду налічується дві тисячі екземплярів. А коли незабаром розпочнеться цвітіння найбільш масового виду орхідей, то число екземплярів на такій площі буде ще більшим. Це дійсно великі згущення рослин, і шансів, що вони вціліють на цих забудованих ділянках, практично немає. А територія справді унікальна. Бо я ніде не чув, що є десь такі самі поля орхідей в інших регіонах України. Біля нас розташований також Чорноморський заповідник, але там таких масових згущень немає. На Кінбурнській косі так багато орхідей тому, що тут спостерігаємо збіг декількох природних факторів. По-перше, ми перебуваємо на березі моря, а, по-друге, ці рослини ростуть тільки на солоних луках, а на території парку саме такі. У нас налічується сім видів орхідей, коли в решті заповідників можна побачити по одному-двоє видів. Поки що ми провели підрахунки того, що реально може пропасти. Основна маса орхідейного поля потрапила під розпаювання — близько 32 гектарів. Нині реально із 63 гектарів орхідейного поля, яке було, вціліло десять гектарів, точніше, має реальну перспективу вціліти.
— Яким чином можна врятувати хоча б уцілілі десять гектарів поля, на якому ростуть унікальні квіти?
— Наше завдання — врятувати не лише ці десять гектарів, а й поле взагалі. Поки що такі шанси є, адже землі не до кінця розпайовані. Слід запропонувати людям інші ділянки для будівництва або матеріально відшкодувати паї, хоч саме розпаювання — під знаком питання. За законом землі природно-заповідного фонду, землі, які розташовані у двокілометровій зоні від парків та заповідників, і землі міжнародного водно-болотного значення не підлягають розпаюванню. У нас спрацьовують усі три фактори, проте розпаювання провели. Чому це було зроблено і на яких підставах — це питання до контролюючих органів. Хоч би як там було, орхідеї ростуть, і коли буде бажання, то їх можна врятувати. Що ж до села, то не все ще побудовано, тобто ділянки вже розподілено, але під час економічної кризи не всі будувалися, тому також є шанс щось урятувати. На це має бути воля тих людей та органів, які мають вплив. Із самого початку ми зверталися до Міністерства екології та природних ресурсів, до земельних служб, в органи прокуратури, але тоді почалися вибори, і наші проблеми відійшли на другий план. Зараз ми будемо звертатися повторно до всіх цих інстанцій. Бо врятувати парк зобов’язує закон. Хоч якщо хтось облюбував собі ділянку, то знаходить шпаринки, аби обійти закон. Але ми будемо боротися до останнього, тому що реальні шанси виправити ситуацію все-таки є.
Інна Лиховид, day.kiev.ua