Газета «День» неодноразово приділяла увагу проблемі збереженню лісів Карпат, зокрема, їхнього природного потенціалу, запровадження «зелених коридорів» для червонокнижних тварин, недопустимості будівництва на карпатських річках малих ГЕС тощо. Формально в документі йде мова про те, що ратифікація захистить одну з найпривабливіших територій України від бізнесових інтересів, від свавілля місцевої влади, він знищення флори та фауни. Так, в законопроекті, який подав Микола Азаров, йдеться, що «імплементація положень Протоколу у законодавче поле України сприятиме посиленню соціальних, екологічних та економічних функцій лісів, успішному соціально-економічному розвитку Карпатського регіону. Також автори законопроекту вважають, що ратифікація Протоколу сприятиме інтеграції законодавства України у європейське правове поле, а також «засвідчить позицію держави щодо підтримки нею необхідності вживання на міжнародному рівні скоординованих заходів задля сталого управління лісами». Екологи ж ставлять під сумнів обіцянки влади, і кажуть, що «з ратифікаціями у нас — катастрофа», тому що крім них нам потрібне національне законодавство, яке в деталізувало статті міжнародного документу.
Коментар
Олексій Василюк, заступник голови Національного екологічного центру України:
— Часто буває, що дата підписання документа і його ратифікація в часі — різні, як це є з Карпатською конвенцію, але є гірший момент: у нас майже всі природоохоронні конвенції не мають відповідних підзаконних актів. Наприклад, Бернська конвенція 1979 року — давня конвенція про охорону диких видів флори і фауни, навколо якої «крутяться» всі інші природоохоронні документи і яку підписала Україна, — досі не має нормальних підзаконних актів. Наприклад, написано, що не можна розлякувати тварин в сезон розмноження. Є конкретна ст.6, в якій про це говориться. А де в наших законах написано про відповідальність за порушення цієї статті? Виходять, що в сезон розмноження птахів і звірів в наших лісах всюди можна побачити автомобілі, людей, які відпочивають — лунає музика, влаштовують фестивалі, феєрверки, а це розлякує тварин. Кожен такий факт порушує Бернську конвенцію, але в нас нікого за це не можна притягнути до відповідальності — немає жодного національного закону, який би деталізував відповідальність.
Інший варіант: остання природоохоронна конвенція, яку Україна підписувала за часів Ющенка — Європейська ландшафтна конвенція у 2005 році. У Верховну Раду було внесено «Закон про ландшафти»: я був в числі людей, яким дозволили зробити його нову редакцію. Ми його переписали, потім подали до Верховної Ради, де його максимально урізали, і, нарешті, — проголосували. Але Янукович його заветував — навіть в «беззубому» варіанті, який залишився після редакції Верховної Ради. Тобто нині Україна є стороною цієї Конвенції, але національного закону про ратифікацію немає, і жодної відповідальності за руйнування ландшафтів не передбачено.
Сьогодні ми маємо близько ста ратифікованих природоохоронних конвенцій та міжнародних угод в галузі охорони дикої природи, але майже всі вони залишаються «беззубими». Фізично від їхнього прийняття у нас нічого не зміниться. Якщо говорити про Карпатську конвенцію, то з того часу, коли ми її підписали, досі немає ніякого публічного звіту про виконання її Україною. Я не знаю жодного кроку України в цьому напрямку.
Оксана Миколюк, day.kiev.ua, фото Сусани Карпенко.