Але це ще й домівка найбільшого і найрідкіснішого представника української фауни – бурого ведмедя. До середини ХІХ ст. ведмідь був досить численним видом у Карпатах. Однак інтенсивний промисел, браконьєрство і вирубування лісів зумовили різке зменшення чисельності його популяції. В першій половині ХХ ст. вид було взято під охорону: у 1932 – у Закарпатті, у 1936-1937 рр. – в інших частинах Українських Карпат. У подальші роки чисельність виду коливалася. В цілому ж за період від 1978 р. до 2000 р. кількість ведмедів на цій території зменшилася майже втричі: від 970 до 350 особин. Наразі ж найчисленніша популяція цього виду збереглася на території Закарпатської області. Є ведмеді і в гірських частинах Львівської та Івано-Франківської областей.
Зустрічається «господар лісів» подекуди і в Чернівецькій області.
Вчені та мисливствознавці популяцію карпатського ведмедя наразі оцінюють не більше ніж в 300 особин. Варто зауважити, що ведмідь охороняється у багатьох країнах і занесений до Міжнародного червоного списку. В Україні з початку 2009 року стартував науковий проект, що має на меті «інвентаризацію» волохатих любителів меду. Проте ми всі можемо допомогти рідкісній тварині, взявши до уваги прості рекомендації - правила співіснування з ведмедем.
У місцях проживання ведмедів необхідно виявляти уважність та обережність. Намагайтеся триматися відкритих місць, уникайте тривалого просування через ягідники або чагарники з обмеженим полем зору. Облаштовуючи туристичний кемпінг або тимчасову ночівлю, необхідно впевнитись, що поблизу немає слідів життєдіяльності ведмедя (відбитків лап, екскрементів або обдертої кори на деревах). Краще уникати ночівлі на необлаштованих стоянках у місцях існування ведмедів. Не залишайте поблизу населених пунктів, баз відпочинку, туристичних стоянок, на постійних маршрутах пересування людей будь-яких харчових відходів. Зустрівшись з ведмедем, найкраще спокійно і максимально непомітно покинути місце перебування тварини.
Що робити, якщо ви все-таки зустрілися? Якщо ведмідь помітив людину, але при цьому не намагається втекти, можна спробувати відлякати тварину голосними звуками.
З цим звіром треба мирно співіснувати. Щоб і в майбутньому ми могли сказати – не тільки в казках, а й у Карпатах є пухнастий володар лісу. Якщо ж ви цікавитесь цією твариною, маєте про неї цікаву інформацію або хочете висловити свою думку вченим і мисливствознавцям, будь ласка, звертайтесь на електронну адресу ukrainian.bear@gmail.com
Марина ШКВИРЯ, зоолог
Високий замок, 23.10.09