Природа України

Екологи стурбовані повсюдним спаленням стерні після збирання колосових

Вчені-екологи України, Молдови, Росії, Румунії та Білорусі стурбовані повсюдним спалюванням стерні після збирання колосових. Вони спростовують помилкову думку про те, що цей процес є елементом сучасної агрономії і дає позитивний ефект.

Про це сказав професор Львівського аграрного університету Іван Шувар, коментуючи на прохання кореспондента УКРІНФОРМу ситуацію щодо збереження продуктивності грунтів.

“В Україні спалювання стерні заборонено з огляду на пожежну небезбеку, але жорсткого контролю за цим немає, тож наприкінці літа часто можна побачити поля, торфовища, ліси, що палають. Сучасне ведення господарської діяльності в землеробстві з необгрунтованим бажанням спалювати післяжнивні рештки, стерню, валки соломи на полях, особливо, коли говорять про доцільність застосування заходу, висіваючи пшеницю по пшениці, є неоргічним, антиприродним і антиекологічним”, - зазначає вчений.

За його словами, у країнах з розвиненим сільгоспвиробництвом основну масу післяжнивних решток застосовують як добриво. Розрахунки свідчать про те, що надлишок соломи у більшості господарств з низьким рівнем виробництва гною дає можливість майже подвоїти надходження органічних речовин до грунту. Так, внесення 1 тонни соломи еквівалентно внесенню близько 2,5 тонни гною.

Водночас І.Шувар спростовує думку багатьох українських фахівців, які твердять про доцільність спалювання соломи як ефективного способу боротьби з хворобами та шкідниками. За даними науковця, під час згоряння соломи вигорає гумус у шарі грунту 0,5 см і втрачається вода, погіршуються водно-фізичні властивості грунту, зменшується його біологічна активність.

“Для захисту посівів від шкідників, хвороб і бур'янів універсальними засобами є все ж сівозміна, найбільш адаптовані до місцевих умов сорти й оптимальне живлення посівів”, - переконаний він.
Не слід забувати і про те, що, за результатами останніх досліджень, в Україні щорічні втрати гумусу сягають 0,5 т/га ріллі, говорить професор. У той же час, за його оцінками, є можливість за рахунок використання соломи та рослинних решток повертати в грунт на кожний гектар 15-20 кг азоту, 8-10 кг фосфору і 30-40 кг калію. Використовуючи 17-20 млн тонн соломи як органіку можна заощаджувати щорічно понад 100 тис. тонн азоту, 70 тис. тонн фосфору та 250 тис. тонн калію.

“Отже, у господарствах, які не мають тварин, треба солому та всі побічні рештки врожаю не спалювати, а вносити в грунт, що дасть можливість зменшити деградаційні процеси в ньому. Важливим є й те, що в разі використання побічної частини врожаю колосових культур на добриво зменшується кількість проходів агрегатів у полі і, як наслідок, зменшується ущільнення грунту, витрати праці, кошти у 4,7-6,3 і 1,7-1,9 разів. Запровадження у сівозміни 25% сої, 3-5% гороху, 4% ріпаку, 15% бобових трав, насіння яких користується попитом, сприятиме нагромадженню біологічного азоту й зменшить енерговитрати для основного обробітку грунту", - підсумував учений.

Валерій Барський, ukrinform.ua