Природа України

Директор Ґорґан: “Моя б воля — я б заборонив усі масові сходження”

ҐорґаниМені запропонували взяти інтерв"ю з "директором Ґорґан" - пропозиція була дійсною один день. Василь Кисляк, директор природного заповідника Ґорґани, виявився людиною простою, без зайвої пихи. Ми зустрілися "там де знімають караоке" - відомій точці для некиян. "Директор Ґорґан" розмовляє галицьким діалектом, багато сміється, жестикулює і розповідає про один з останніх островів дикої природи, свою нелюбов до масових сходжень на гори і про тих, у кого "пальці веєром".

Спочатку розкажіть, будь ласка, про себе. Звідки ви самі, яка у вас освіта і як давно ви працюєте директором природного заповідника Ґорґани.

Я з Івано-Франківщини, Надвірнянський район, село Молодків. За освітою інженер лісового господарства. Вчився у лісотехнічному університеті у Львові. Незабаром буде одинадцять років, як я є директором заповідника Ґорґани.

За ці одинадцять років, на вашу думку, що помінялось у заповіднику? Стало краще з екологічним станом, чи, навпаки, гірше?

Якщо це заповідник, тут не можна казати, екологічний чи не екологічний. Заповідник — це найвищий ступінь захисту:  це є дика природа. Як таких, серйозних порушень за цей час майже не було. Що стосується матеріального, технічного стану — заповідник покращив свою ситуацію. Про нас дізналася Європа. Два чи три тижні тому ми стали членами всеєвропейської федерації Європарк. В Україні ми четверті. До Європарку входить Асканія-Нова, біосферний заповідник Дунайські плавні, Карпатський національний парк і природний заповідник Ґорґани. Ця федерація об'єднує національні парки всієї Європи. Так що за нас уже почула Європа.

Хоча в Ґорґанах дика природа — до заповідника пускають туристів? Чи це територія, куди стороннім заходити взагалі заборонено?

Не можна сказати, що вхід заборонено взагалі. Справа в тому, що згідно з нашими положеннями, згідно з нашими нормативами, у нас є триєдине завдання. По-перше, охорона й захист наших унікальних природних комплексів. По-друге, науково-дослідницька робота. І по-третє, еколого-просвітницьке виховання. Що стосується науково-дослідницької роботи, ми співпрацюємо з провідними вченими нашого регіону, Академії наук України, є певні зв'язки і з європейськими вченими. Зараз ми починаємо співпрацю і з американськими професорами-екологами. Тобто, заповідник — не на замку, це не комора, що туди не можна потрапити.

Але все ж для туристів ця зона закрита?

Для туристів як туристів, для рекреації — закрита. Це є прерогатива Національного парку, відповідно до його положення. Це не є нашим завданням. І це важливо, тому що острівців дикої природи в Європі вже майже не залишилося. Ну, можливо, десь там на півночі Швеції, Норвегії та Фінляндії. Можливо, є ще декілька — але їх дуже-дуже мало. І один з незайманих острівців — у нас у Ґорґанах.

Яка ж площа цього острівця? Він обгороджений фізично якимось парканом?

5344 гектари. Обгородити його фізично важко - периметр становить близько 80 кілометрів. Та й не потрібно. Лісники дають собі раду.

До речі, те, що ми стаємо відомі - палка з двома кінцями. З одного боку - це добре. А з іншого - з'являється надто багато небажаних "паломників". Одна річ, коли простий турист зайде. Ну, може, він навіть заблукав - що ж йому? Просто спроваджуємо. Інша річ, коли приходять "круті". Пальці веєром і "та ви знаєте, хто я такий". Чесно кажучи, я їх уже боюсь. Ми їх виганяємо - але надто багато проблем з ними.

Багато людей нами цікавляться. На жаль, свого сайту ми ще не маємо, але ми працюємо в солідному науковому проекті під егідою Фонду дикої природи: цей проект фінансується урядом Норвегії. Я думаю, незабаром ми відкриємо свій сайт, так як це має бути.

Можете розказати про цікавих людей, які у вас працюють?

(сміється) У нас усі люди цікаві й унікальні. На мою думку, у заповідника Ґорґани насправді є два багатства. Одне — це унікальна дика природа, а інше — це наш колектив. Практично кожен по-своєму чимось цікавий. Ну а так аби ближче, детальніше про них дізнатися — це треба завітати.

Скільки людей працює в заповіднику?

49 чоловік за штатом. Тут і два наукові відділення. Тут і лісники. І, звичайно, господарчий відділ та бухгалтерія — як у будь-якій установі. Ми підпорядковані міністерству екології. Безпосередні наші керівники — це Державна служба заповідної справи. І зараз цьому питанню приділяється щонайпильніша увага. Буквально два тижні тому президент України збирав керівників установ природно-заповідного фонду, з питання стану природно-заповідного фонду. В Україні загальна площа природо-заповідного фонду становить у межах 5 відсотків. У Європі цей показник в середньому 10 відсотків. У деяких країнах уже навіть 15. Різного рівня. Найвищий рівень захисту — це природний заповідник. Далі йде біосферний заповідник, національний природний парк, і так далі.

Інакшого вибору для України нема. Якщо не буде цього показника заповідності — ми не дуже потрібні Європі. Теоретично всі розуміють: будь-яке суспільство, чи воно технологічне чи яке, потребує природи — інакше ми вимремо. Ви знаєте, я тут у Києві ці два дні — мене так виснажує цей шум, оці порохи. У нас позавчора були гості з Європи. Керівник фундації Європарк. Така молода й ініціативна жіночка. Вона була вражена нашими пралісами та каменистими розсипами (які й називаються гуцульською ґорґани - А.Ч.).

Під охороною перебуває вся екосистема заповідника?

Так, під охороною весь комплекс. Це один з найбільших хребтів Карпат. Практично у заповіднику представлено все. Є чисті смерекові насадження, насадження з домішкою бука, явора в нижній частині заповідника. Верхня частина лісів. Особливо цікаві каменисті розсипи. Є насадження з домішками сосни кедрової європейської. Власне, заповідник створено саме через сосну кедрову європейську. Тому що вона занесена до Червоної книги. Цей вид зникає у зв'язку з її особливостями при розмноженні. Крім того, це дуже цінна деревина, яка дуже прекрасно піддається обробці. Гуцульське різьбярство — була саме кедрова сосна. Або липа добра для різьбярства, але в горах її не дуже є.

А тварини? Дуже просили запитати: ведмеді є?

(сміється) Є і ведмеді тоже. Це як одного питають: Горілку будеш? — І пиво тоже. У нас є весь перелік звірів, що водяться у Карпатах. Ведмідь, олень, козуля, рись, дикий кіт, річкова видра, дикі кабани — практично всі.

Чи відчувається вплив зовнішніх екологічних чинників? Тієї ж Бурштинської ТЕС?

Ми проводимо деякі дослідження — хоча, звичайно ж, у повному обсязі зробити це важко, бо можна проводити дослідження за дуже багатьма напрямками. Звичайно, що Бурштин впливає на довкілля. Але у нас переважають західні вітри — то у нас у Ґорґанах цей вплив майже не відчувається. Хоча, коли я раніше працював в обласному управлінні екології, то в гірських снігах ми виявили суттєві вкраплення солей міді. Але це транс-європейські перенесення. Може, це мідь десь із Німеччини чи навіть з Англії. Але незважаючи на все, на даний час Ґорґани — один із найчистіших куточків України та Карпат.

Часом кажуть, що Лімниця — у верхній течії найчистіша річка Європи. Що ви на це скажете?

(знов сміється) У верхній течії всі річки Карпат чисті. Якщо там, звісно, не ведеться вирубування лісу. Тож неможливо відособлювати Лімницю. І Бистриця-Надвірнянська, і Прут, і Черемош також чисті у верхній течії. Звісно, на Прут впливає база відпочинку Заросляк. Він таки впливає на природу. Вчені показують це на основі дослідження структури води. Міняються й основні види тварин, особливо дрібних. Людський, антропогенний фактор — завжди дуже сильний.

Тим більше... у наш час вседозволеності... От для прикладу. Хто їде туди? Це має бути людина, яка собі може це дозволити. У такому разі в неї в кишенях — дай боже. А вона попадає на дику природу — вона так дичавіє! В мене вже був не один випадок, коли я ставив цих нарваних на місце. Воно стає і реве на цілі гори. А ще як вип'є, то взагалі “пальці веєром” - і до нього доступу нема. От у мене колеги з Карпатського національного парку жаліються, що часом важко підібрати слова.

А особливо після оцих масових сходжень... Ніби прекрасна еліта України. А мої колеги потім стають прибиральниками. У Європі теж люди ходять у гори — але там ніхто після них не змушений прибирати.

Так буде і після нинішнього сходження на чолі з Ющенком?

Аякже! Якби моя воля — я б узагалі заборонив усі ці масові сходження. Для чого те сходження, якщо один проявляє таку страшну національну свідомість — а той, що охороняє, має потім за ним прибирати. Де та національна гідність? І що найцікавіше: вже й кошики для сміття кладуть — не допомагає.

***
Ґорґани влітку та взимку: незаповідна територія. Фото: Павло Солодько, Олександра Тимошенко, Андрій Небелюк, Анатолій Бондаренко.

Артем Чапай, www.infoporn.org.ua


Джерело: www.who-is-who.com.ua