Природа України

Браконьєр

Деякі поради, що будуть корисними не лише мисливствознавцям та єгерям, а й будь-яким інспекторам, екологічним дружинникам тощо.

Як не дивно, але головна зброя мисливствознавця – звичайна ручка. Якщо справа дійшла до рукоприкладства або стрільби, це означає, що в чомусь прорахувався, недопрацював. Думати більше потрібно. Адже, затримати браконьєра – це лише півсправи. Його потрібно притягти до відповідальності. І тут наполегливості, твердості характеру, а то й сміливості потрібно мати не менше, ніж при затриманні.

Яка користь від того, що ти по-геройськи, зі стріляниною затримав браконьєра, а довести його провину в суді не зміг. Самого героїзму тут замало. Потрібні знання і характер. Злість розбирає, коли єгері затримують браконьєра, а він через декілька днів забирає в міліції зброю, ходить, посміюється та ще погрожувати намагається. Правильно сказано: «Безвідповідальність для бандита – як овації для актора». І нам таких овацій допускати не можна. Диких звірів шкода.

Мисливствознавство визначає, що браконьєрство – це неправомірне полювання, використання ресурсів диких звірів і птахів з порушенням порядку, встановленого законодавством.

Досвід свідчить, що активне порушення правил полювання починається за декілька днів до відкриття сезону полювання. Браконьєри обирають віддалені місця скупчення диких тварин, що погано охороняються, вихідні дні працівників мисливського господарства, дні відсутності мисливствознавців та єгерів у мисливських угіддях (збір єгерів на наради, за заробітною платою і т. д.). На копитних (оленів, козуль, кабанів і т. ін.) браконьєри активізують свої дії восени, до випадання снігу, коли легше приховати сліди. Часто добування копитних приурочують до передсвяткових і святкових днів, весіль, інших свят. Для браконьєрства злісні порушники правил полювання беруть на озброєння сучасні досягнення науки і техніки: використовують автоматичну та напівавтоматичну зброю, нерідко з глушниками для зменшення звуку пострілів; обрізають стволи і переробляють приклади, щоб зброю легко можна було сховати під одягом; застосовують вставні стволи малих калібрів у гладкоствольну зброю; посилюють пружини пневматичної зброї, переробляють її під капсуль «Жевело» і малокаліберний патрон, використовують сильні електроосвітлювальні пристрої; налаштовують капкани, петлі; спостерігається розповсюдження сучасних луків, арбалетів, іншої безшумної зброї…

Дії працівників мисливського господарства під час виявлення порушень правил полювання, затримання порушників, вилучення в них засобів браконьєрства і продукції незаконного полювання, оформлення протоколів повинні ґрунтуватися на чіткому знанні мисливського законодавства. Під час охорони мисливських угідь доводиться мати справу з особами, різними за віком, характером, освітою і посадовим становищем, одні вперше порушують правила полювання, інші систематично займаються браконьєрством. Через це тактика поведінки представника мисливського господарства має будуватись залежно від особистості порушника. Особи, які здійснюють порушення вперше, від представника мисливського господарства (патрульної групи) не тікають, на вимогу показують документи, повідомляють правдиві відомості про себе і про вчинене порушення. Ті ж, хто систематично займається браконьєрством, поводяться по-іншому.

Щоб уникнути відповідальності, вдаються до різних хитрощів: говорять, що документи забули, загубили і т. д., відмовляються добровільно здати знаряддя полювання, а при його вилученні чинять опір. Часто намагаються вплинути психологічно: називають впливових знайомих, погрожують, що будуть скаржитись на дії працівників мисливського господарства. Наші ж дії мають бути продуманими, чіткими, по можливості, швидкими, щоб не давати приводу для скупчення сторонніх осіб, які можуть помилятися в оцінці того, що відбувається, і неправильно реагувати на дії охорони. Увічливість, спокійний тон, наполегливість, відсутність грубості дають зрозуміти порушнику, що працівники мисливського господарства виконують свій службовий обов’язок, захищають інтереси народу. Без достатніх підстав не потрібно висловлювати припущення або підозри стосовно громадян, яких затримали. У спілкуванні з такими особами недопустимі зверхність, зарозумілість, неввічливе трактування порушення, образливі вислови, погрози і жести. До порушників необхідно звертатися тільки на «ви».

При перевірці документів і затриманні порушника старший бригади має представитись, показати свої документи в розгорнутому вигляді, назвати учасників бригади, пояснити причину перевірки документів і затримання, запропонувати йому розрядити зброю. Під час перевірки документів не слід з порушниками сперечатися. Якщо порушник на зроблене йому зауваження або роз’яснення допущеного ним порушення реагує схвильовано, потрібно дати час, щоб він заспокоївся. Ознайомлюючись із документами, не можна їх псувати (кидати у воду, на землю, забруднювати, жмакати). При затриманні озброєного порушника слід пам’ятати, що він може застосувати проти вас силу і зброю.

Під час контакту з правопорушником:

При вилученні зброї в порушників і доставці їх у міліцію треба враховувати наявність у них іншої, непоміченої зброї (ножів і т. ін.). Якщо при затриманні порушників хтось із них зумів утекти, слід мати на увазі, що він може організувати групу місцевих жителів для звільнення співучасників браконьєрства, щоб повернути відібрану зброю, знищити фотоплівку, протоколи і т. д. У перші роки Радянської влади обговорювалось питання про мисливську варту.

До речі, в ті часи, порушників правил полювання притягували тільки до кримінальної відповідальності за ст. 99 КК СРСР (1922). Ця стаття передбачала за полювання «в недозволений час, в заборонених місцях, забороненими способами і прийомами» покарання у вигляді позбавлення волі або примусові роботи на термін до одного року з конфіскацією незаконно добутого, засобів полювання або штрафу в розмірі 500 рублів.

На початку 30-х рр. було введено адміністративну відповідальність, а наприкінці 30-х – початку 40-х рр. – цивільно-правову відповідальність. Сьогодні застосовуються всі види відповідальності. Розв’язання проблеми браконьєрства ми бачимо насамперед у науково обґрунтованому правовому регулюванні полювання, тобто у підпорядкуванні інтересам народу, економіки, організації, структури, форми, процедури діяльності мисливських господарств, окремих мисливців, відображення в законодавстві актуальних соціальних проблем, повноважень, ліквідації заорганізованості, необґрунтованих обмежень, заборон і т. д.

Автор: Василь Мельник, м. Вінниця
Джерело: Український лісовод