Як обманули Хитрого Лиса
На жаль, сценарій дуже актуальний для Кримського узбережжя і не тільки. 1998 року постановою Верховної Ради АР Криму було зарезервовано під заповідання урочище Лисяча бухта. Вже пройшла n кількість років відтоді як науковці Карадазького природного заповідника направили обґрунтування на розширення цього заповідника за рахунок Лисячої бухти. Досі це обґрунтування припадає пилом десь в архівах Рескомприроди Криму, бо виявляється, воно не відповідає методичним рекомендаціям Мінприроди.
Натомість набагато активніше просувалась справа з виділенням землі у тій же бухті сумнозвісній фірмі ТММ, що вже прославилась своїми посяганнями на Батиєву гору в Києві. Лише активний штурм громадських організацій змусив Рескомприроди поворушитись і нагадати Щебетівській селищній раді про свої зобов’язання щодо заповідання Лисячої бухти, а в Таврійському національному університеті вже почали створювати нове обґрунтування для включення урочища Лисяча бухта до природно-заповідного фонду.
Сказання про Ялтавель
Зовсім недавно всіх нажахала звістка про силове руйнування так званих засобів громадського харчування, що були збудовані татарами на айпетринській яйлі. Причин розглядалось багато. Гора Ай-Петрі входить до складу Ялтинського гірського природного заповідника, на якому по-закону заборонена будь-яка людська діяльність окрім наукової в обмежених кількостях і за спеціальним дозволом. Звідси, татарські кафе стояли там абсолютно неправомірно. Все б нічого, якби не виявилось, що головною причиною силових дій на яйлі, стало бажання деяких кримських можновладців зробити на Ай-Петрі...лижний курорт.
Передувало силовим розбіркам активне просування в колах Мінприроди зміни статусу природного заповідника на біосферний. Це, з невідомих причин, також підтримується директором Інституту ботаніки Дідухом Яковом Івановичем. Для тих, хто не знає - повідомлю, що в біосферних заповідниках передбачається зонування, а значить, можлива спекуляція щодо земельного питання. Це підтвердив головний архітектор Великої Ялти, який зазначив, що для реалізації проекту потрібно всього-на-всього змінити функціональне призначення земель http://news.mediaport.info/ukraine/2007/46860.shtml. Правда, пан головний архітектор, не дивлячись на свій поважний статус так і не вивчив, що категорії "національний заповідник" не існує в Україні, а ялтинський гірський хочуть переробити не в Національний природний парк, а в біосферний заповідник.
Хіба винні перелітні птахи, що на їхні гнізда прилетіли олігархи
Не щастить в Україні степам. То Асканію Нова розорюють і заселяють свинями, то Український степовий заповідник намагаються перетворити в "Український лісовий". А от на території колишнього заказника Караларський степ, яку хотіла взяти під свою опіку Міжнародна організація охорони птахів, вирішили огнездитись олігархи.
Вся історія полягає в тому, що колишній полігон, місце гніздування тисячі перелітних птахів, перевли зі статусу заказника до статусу Регіонального ландшафтного парку, що теж передбачає зонування. Причина проста: мальовничі схили Північного Заходу Керченського півострову, чисте в тому регіоні Азовське море і нестримне бажання когось заробити на цьому шалені гроші (завдяки відповідним землевідведенням). Найцікавіше те, що селищна рада у цьому випадку проявила справжній патріотизм. Вже було сказано, що на Караларський степ претендувало також Міжнародне товариство охорони птахів, але йому не дали землю з невідомих причин. Натомість дали землю забудовникам, але своїм http://bcc.ukma.kiev.ua/news/index.php .
Чому Опук мало не опух
Ще одною прикрістю природоохоронців стала ситуація довкола заповідника Опук. Проблеми цієї території розпочались цього року разом зі зміною адміністрації заповідника. В результаті фінансових перевірок діяльності заповідника було виявлено зловживання на суму більше 20 тис. грн., справу зараз передано до суду. Яким чином адміністрації вдалось назбирати таку немаленьку суму як для заповідника? У цьому їм посилено допомагали туристи, що бажали відпочити на дикій, так би мовити, природі; також практикувалось зниження зарплат, та хіба мало подібних механізмів?
Коли новоспечений директор заповідника зрозумів, що ситуація стала відома не лише вузькому колу співробітників, то результатом цього став лист-виправдання, що, начебто, у заповіднику все гаразд. Лист листом, а наразі у заповіднику планується "рокировка". Всього на всього, не змінюючи площі заповідника, замінити деякі цінні ділянки як для збереження природи, так і для забудови ділянками з такою площею, але зовсім іншою природною цінністю, аж ніяк не кращою "шоб никто не догадался".
"За деньги я готов сделать все!"