заплава

Земля – то наше багатство, треба його берегти. На жаль, не всі це усвідомлюють. Причина: земля – це капітал, який приносить швидкі прибутки, якщо знати, як її використовувати. Розвиток економічної культури України перебуває на стадії накопичення первинного капіталу. Треба зазначити, що капітал цей накопичується лише окремими людьми, які навряд чи будуть ділитись з іншими. Тим, хто, як кажуть, зловив хвилю, добре відомо, що наразі швидкі та захмарні прибутки можна отримати на будівництві. Перша хвиля забудов почалася з Києва ще за часів головування О. О. Омельченка. Загалом, майже всі сьогоднішні київські дерибани – це реалізація роботи, початої ще за минулого мера. Однак, мегаполіс важкий для людської психіки, все більше людей прагнуть жити за містом. Не даремно зараз трохи притихло міське будівництво, передаючи естафету передмістям. Людина – природна компонента. Однак, бажання городян (переважно) жити в лісі біля озера може призвести до повного винищення всього природного, що ще збереглося від екстенсивного сільського господарства та дачних паїв довкола великих міст України. Яскравий приклад – Конча-Заспа – гідронамив від Києва до Канева, і Дніпровської заплави як не було. Те саме коїться з Десною та її басейном. Однак будівельний бум поширився вже на всі сторони світу від Києва, не залежно від наявності водних артерій. Одного разу мене повезли на дачу хвалитися оточуючою природою. Але, те, що відкрилось моїм очам можна було порівняти з кадрами з фільму «Апокаліпсис». Суцільний до горизонту намив піску і серед пустелі – поодинокі штирі та нариті місця для будиночків. Виявилось, що за осінньо-зимовий недачний період одна з контор Київміськбуду встигла приготувати місце для будівництва котеджного містечка з об’єктами соціального призначення «Нова Богданівка». Містечко планують побудувати для середнього класу. Вважливо зазначити, що середній клас має заплатити за такий котеджик як мінімум 1 мільйон гривень. Зважаючи на бажання забудовника підзаробити, відстань від котеджа до котеджа не перевищуватиме 10-ти метрів – треба ж якось вліпити 822 будинки першої черги. Котеджне містечко будується впритул до села Богданівка. Якщо подивитись на карту, то землекористувачем є Заліське мисливське господарство закритого типу, яке належить Державному управлінню справами при президенті України. В народі дане управління відоме як ДУСя. Можливо, таким чином мисливське господарство збирається розширити спектр послуг, яке воно надає. За геоботанічною термінологією – це луки з залишками боліт. Саме вся цінність і полягає в тих болотах, на які забудовники ведуть активний наступ. Біля самого краю майбутнього містечка простяглось одне з найбільших у місцевості боліт, на якому до останнього часу гніздились білі та сірі чаплі, полювали луні. У заростях очерету трубили бугаї. Постійно сюди забігають лісові копитні, ховаючись від рушниць високопосадовців. Саме на цьому болоті було виявлено популяцію червонокнижних орхідей, кількістю в понад 1000 штук. Однак, будівельники навряд чи ознайомлені з природою рідного краю. Про це говорить варварськи наритий кар’єр прямо на місцях зростання рідкісних рослин. Варто сказати, що пісок для будівництва було ще взято з сусідньої лісосмуги, через що там утворилось ціле озеро. Я вже не буду говорити, що біля самого болота утворили поки невелике стихійне звалище і випалили весь очерет. Постає питання про законність такого видобування будівельних матеріалів, та й, відповідно, будівництва загалом. На всі запити щодо законності будівництва Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Київській області постійно намагається уникнути прямої відповіді. Луки знищені, прилеглі території понівечені, болота варварськи розриті – ось ціна нестримного людського бажання бути поруч з природою. Тільки де ця природа? Може заховалась? Шевченко Наталя

Нова Богданівка під Києвом